Постанова 4857 № 380/9810/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9810/21 пров. № А/857/9340/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суддя у І інстанції Кузан Р.І., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 20 травня 2022 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ), які полягають у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром з 27 січня 2018 року; - визнати протиправними дії ГУ ПФУ, які полягають у зменшенні пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»; - зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, без зменшення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 27 січня 2018 року, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 27 січня 2018 року, з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 27 січня 2018 року по день фактичної виплати. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі № 380/9810/21 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо застосування до пенсії позивача обмеження максимальним розміром з 27 січня 2018 року. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 27 січня 2018 року та з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача її максимальним розміром є протиправними з огляду на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року. Щодо виплати позивачу пенсії в розмірі 75 % суми підвищення пенсії, то таке є підставним лише в період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно). У апеляційній скарзі ГУ ПФУ просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ з 27 січня 2018 року йому виплачується пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 380/5488/20, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, визнано протиправною відмову ГУ ПФУ у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 27 січня 2018 року на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 № 350/1887159 від 03 квітня 2020 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано відповідача з 27 січня 2018 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі вказаної довідки. ГУ ПФУ на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 380/5488/20 здійснено перерахунок основного розміру пенсії позивача на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 № 350/1887159 від 03 квітня 2020 року. Проте, при такому перерахунку відповідачем обмежено пенсію позивача максимальним розміром. Основний розмір пенсії позивача з 27 січня 2018 року становить 16720,37 грн. Як слідує з копії перерахунку пенсії з пенсійної справи позивача 1301017335 -Міноборони, пенсію позивачу перераховано з 27 січня 2018 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року підвищення складає 7259,01 грн та з них виплачується: - з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення: 3629,51 грн; - з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення: 5444,26 грн; - з 01 січня 2020 року щомісячно 100% підвищення: 7259,01 грн. Представник позивача звернувся до ГУ ПФУ з адвокатським запитом щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 380/5488/20. Листом від 17 травня 2021 року ГУ ПФУ позивача повідомлено, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснена позивачу після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України. Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ при перерахунку пенсії на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі №380/5488/20 щодо обмеження його пенсії максимальним розміром та виплатою та з діями відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії з урахуванням 100% сум підвищення пенсії, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із цим адміністративним позовом. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), нормами якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно Закону України від 24 грудня 2015 року № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року. Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20 грудня 2016 року частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є нечинною. Відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частину 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Наведене означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Тобто, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Таким чином, з 20 грудня 2016 року (Рішення Конституційного Суду України) обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним та відповідно є протиправними дії відповідача щодо обмеження призначеної позивачу пенсії. Окрім того, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Закон № 2262-XII є спеціальним щодо спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання. Обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у частині, що не вирішується нормами Закону № 2262-XII. Застосування положень Закону № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» щодо військовослужбовців фактично зводить нанівець наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України. Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону України № 3668-VI щодо осіб, яким положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, що у встановленому порядку неконституційними не визнано. Вказана вище правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18 та від 09 лютого 2021 року у справі № 640/2500/18, яку в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховано апеляційним судом під час вирішення цього спору. Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведені правові норми, апеляційним судом встановлено, що ГУ ПФУ протиправно ухиляється від проведення виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, а тому в цій частині його позовні вимоги є цілком обґрунтованими та правомірними. Щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням проведених виплат, апеляційний суд зазначає таке. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року у справі № 380/1778/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати у період з 05 березня 2019 року до 03 вересня 2019 року (включно) 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов`язано ГУ ПФУ провести виплату пенсії із врахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року до 03 вересня 2019 року (включно) з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено. Пунктом 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до частини 1 статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі щодо вказаної частини позовних вимог. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі № 380/9810/21 у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням проведених виплат, скасувати та в цій частині провадження у справі закрити. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2022 року у справі № 380/9810/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк