Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/7305/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7305/22 пров. № А/857/9926/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (ухвалене у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження суддею Кухар Н.А.) в адміністративній справі № 380/7305/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зменшення основного розміру його пенсії при здійсненні її перерахунку, а саме: з 90 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.12.2019; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 01.12.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівські області, які полягають в обмеженні його пенсії максимальним розміром з 01.12.2019; - зобов`язати відповідача перерахувати і виплатити йому пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.12.2019 у розмірі 90 % сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому призначена пенсія на підставі Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 90 % суми грошового забезпечення. ГУ ПФУ у Львівській області під час здійснення перерахунку пенсії безпідставно зменшило розмір грошового забезпечення з 01 грудня 2019 року з 90 % до 70 % та обмежило таку максимальним розміром. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення позивачу відсоткового розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення при перерахунку та виплаті пенсії з 01.12.2019 відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» № 93 від 12 травня 2021 року, з обмеженням максимального розміру. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату з 01.12.2019 основного розміру пенсії позивачу з 90 % сум грошового забезпечення відповідно до довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» № 93 від 12 травня 2021 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржило ГУ ПФУ у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що перерахунок пенсії здійснено на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі № 380/8849/21, яке не містило жодних зобов`язань щодо відсоткового розміру для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром зазначає, що нормами Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», які неконституційними не визнавались, передбачено обмеження пенсії максимальним розміром для осіб, яким пенсія призначена на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тому відповідач застосував ці норми. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 16.07.2011 в розмірі 90 % сум грошового забезпечення. 12 травня 2021 року Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» видала довідку № 93 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , в якій вказано, що розмір його грошового забезпечення за листопад 2019 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за прирівняною посадою поліцейського: начальник управління становив: посадовий оклад 3600,00 грн; оклад за спеціальним званням (полковник) 2400,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції (50 %) 3000,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (79,83 %) 7184,70 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 %) 540,00 грн; премія (80,86 %) 13 523,59 грн; усього 30 248,29 грн. Згідно з листом Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 13 травня 2021 року № 33/34-851 довідка від 12 травня 2021 року № 93 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 надіслана до ГУ ПФУ у Львівській області. 21 травня 2021 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 12 травня 2021 року № 93 про розмір його грошового забезпечення. Листом ГУ ПФУ у Львівській області від 27 травня 2021 року позивача повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку його пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 12 травня 2021 року № 93 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з огляду на те, що після визнання протиправним та скасування пункту 3 Постанови № 103 інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсій осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліції) не приймалося. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку його пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 12 травня 2021 року № 93 про розмір грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі № 380/8849/21 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо нездійснення перерахунку та невиплати позивачу з 01 грудня 2019 року пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 12 травня 2021 року № 93 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби в поліції та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 12 травня 2021 року № 93 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби в поліції та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ у Львівській області провело перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 12 травня 2021 року № 93 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року. Під час перерахунку пенсії з 01.12.2019 відповідач зменшив основний відсотковий розмір пенсії позивача за вислугу років до 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на належний рівень пенсійного забезпечення. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення розміру основної пенсії у відсотках є протиправним, позаяк відсоткове значення розміру пенсії, встановлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», застосовується до призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Окрім цього суд першої інстанції зазначив, що обмеження пенсії максимальним розміром не застосовується до військовослужбовців та деяких інших осіб, оскільки відповідне положення закону визнане неконституційним. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Що стосується зменшення розміру пенсії з 90 до 70 відсотків грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає таке. Частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Апеляційний суд встановив те, що позивачу пенсія призначена 16.07.2011 у розмірі 90 % грошового забезпечення. Надалі стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Так, на час виникнення спірних правовідносин вказана вище стаття передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Проте, апеляційний суд вважає, що застосування відповідачем 70 - відсоткового показника під час перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що такий застосовується під час призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і тому, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи № 240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року. Тобто, під час перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка застосовується саме при призначенні пенсії. Колегія суддів підкреслює, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Це стосується і випадків перерахунку пенсії на виконання судового рішення, у якому не вказано розміру відсоткового значення пенсії. Пенсійний орган не може його самостійно змінювати і встановлювати відсотковий розмір пенсії від грошового забезпечення відмінний від того, який був при призначенні пенсії. Отже, відповідач під час перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі № 380/8849/21, у якому не вирішувалося питання про відсотковий розмір пенсії позивача, неправомірно самостійно зменшив відсоток грошового забезпечення, який застосовується при обчисленні розміру пенсії з 90 до

70. Що ж стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то апеляційний суд зазначає таке. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію 01.10.2011 змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 09 квітня 1992 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI). Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто на час виникнення спірних правовідносин була колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єкт владних повноважень, відмовляючи у перерахунку та виплаті пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, наголошував у своїх листах - відповідях та в апеляційній скарзі на тому, що положення статті 2 Закону № 3668-VI є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 з посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Тому обмеження відповідачем максимальним розміром пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним. Окрім цього, колегія суддів не бере до уваги доводів відповідача про відсутність у чинному законодавстві положень щодо індивідуального перерахунку пенсії за заявою особи та неприйняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Усі призначені за Законом № 2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Колегія суддів зазначає, що з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення. До того ж, суд звертає увагу і на те, що у справі № 826/3858/18 суд касаційної інстанції серед іншого вказав і на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України. Апеляційний суд врахував правову позицію Верховного Суду, яка була висловлена в рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 про те, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про протиправність дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 без обмеження її максимального розміру. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі № 380/7305/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин