Постанова 4857 № 380/15799/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/15799/22 пров. № А/857/1457/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові суддею Клименко О.М.) у справі 380/15799/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо проведення перерахунку та виплати йому пенсії у розмірі 70 % від грошового забезпечення та з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 грудня 2019 року; - зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки МВС України ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» за № 505 від 20 травня 2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 19 листопада 2019 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» у розмірі 90 % від загального розміру грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII); пенсію призначено в розмірі 90 % від грошового забезпечення. На виконання рішення суду № 380/8214/22 від 30.06.2022 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» № 87 від 12.05.2021 про розмір грошового забезпечення, в процесі якого протиправно зменшив відсоток грошового забезпечення, що враховується для визначення основного розміру його пенсії з 90 % до 70 % та обмежив розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржило ГУ ПФУ у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що перерахунок пенсії здійснено на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі № 380/8214/22, та норм чинного законодавства, яке передбачає максимальний розмір пенсії. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що позивачу з липня 2005 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII у розмірі 90 % грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 380/8214/22 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 12 травня 2021 року № 87 про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області провести з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» від 12 травня 2021 року № 87 про розмір грошового забезпечення, в яку включено як основні так і додаткові щомісячні види грошового забезпечення (надбавки, премія) та провести виплату з врахуванням раніше проведених пенсійних виплат. У задоволенні інших вимог відмовлено. На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» № 87 від 12 травня 2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначених у такій довідці сум основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що підтверджується Перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа № 9118321-МВС). Основний розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку становить 70 % грошового забезпечення (вислуга років 37) у розмірі 24 115,00 грн; з урахуванням індексації 27 491,10 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) 27 491,10 грн; з урахуванням максимального розміру пенсії 20 270,00 грн. Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, при здійсненні перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року, звернувся з цим позовом до суду. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що зменшення розміру основної пенсії у відсотках є протиправним, позаяк відсоткове значення розміру пенсії, встановлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», застосовується до призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. А також виходив з наявності фактичних та правових підстав для перерахунку пенсії позивачу без обмеження її граничного розміру Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції спору в частині задоволених вимог, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною другою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Апеляційний суд встановив те, що позивачу пенсія призначена у розмірі 90 % грошового забезпечення. Надалі стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення. Так, на час виникнення спірних правовідносин вказана вище стаття передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Проте, апеляційний суд вважає, що застосування відповідачем 70 - відсоткового показника під час перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що такий застосовується під час призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і тому, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 лютого 2019 року, ухваленому за результатами розгляду справи № 240/5401/18, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року. Тобто, під час перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка застосовується саме при призначенні пенсії. Колегія суддів підкреслює, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Це стосується і випадків перерахунку пенсії на виконання судового рішення, у якому не вказано розміру відсоткового значення пенсії. Пенсійний орган не може його самостійно змінювати і встановлювати відсотковий розмір пенсії від грошового забезпечення відмінний від того, який був при призначенні пенсії. Отже, відповідач під час перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду № 380/8214/22 від 30.06.2022, у якому не вирішувалося питання про відсотковий розмір пенсії позивача, неправомірно самостійно зменшив відсоток грошового забезпечення, який застосовується при обчисленні розміру пенсії з 90 до

70. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про протиправність дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження розміру пенсії позивача 70 % грошового забезпечення, та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 в розмірі 90 % його грошового забезпечення на підставі поданої довідки. Що ж стосується обмеження пенсії максимальним розміром, то апеляційний суд зазначає таке. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію 01.10.2011 змінами до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 09 квітня 1992 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI). Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто на час виникнення спірних правовідносин була колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єкт владних повноважень, відмовляючи у перерахунку та виплаті пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, наголошував у своїх листах - відповідях та в апеляційній скарзі на тому, що положення статті 2 Закону № 3668-VI є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 з посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Тому обмеження відповідачем максимальним розміром пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі 380/15799/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин