Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1600/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1600/22 пров. № А/857/13594/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Ніколіна В.С., Пліша М.А., за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р., розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року (головуючий суддя: Рейті С.І., місце ухвалення - м. Ужгород, дата складення повного тексту судового рішення - 20.07.2022) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,- встановив: ОСОБА_2 , 29.04.2022 звернулася до суду з позовом, в якому, просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05.04.2022 № 001334-ТД-ФС-10, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. Обґрунтовує позов тим, що згідно оскарженої постанови про накладення штрафу позивач нібито залучала до роботи громадянку ОСОБА_3 у якості продавця без укладення з нею трудового чи цивільно-правового договору, яке підтверджується актом (довідкою) фактичної перевірки. Однак, в акті (довідці) фактичної перевірки від 29.12.2021 № 001334 податкового органу зазначено виключно про те, що така залучала ОСОБА_3 без укладення з нею трудового договору. Під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_3 не є її працівником і така не перебуває з нею у трудових відносинах, надає їй послуги з реалізації продукції у належному їй торгівельному павільйоні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за плату на підставі цивільно-правового договору від 01.12.2021, укладеного між ними. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві. Відповідач, 08.11.2022, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представником позивачки адвокатом Пуканичем Е.В., 22.11.2022 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням у відпустці. Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки до цього клопотання будь-яких документів, які б підтверджували, що Пуканич Е.В. перебуває у відпустці не надано. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2021 працівниками ГУ ДПС у Закарпатській області проведено фактичну перевірку суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 за місцем здійснення господарської діяльності: торгівельний павільйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами фактичної перевірки контролюючим органом складено Акт від 29.12.2021 № 001334, в якому (окрім іншого) встановлено фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, а саме до кінця перевірки не представлено трудовий договір між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ГУ ДПС у Закарпатській області 17.02.2022 направлено матеріали проведених фактичних перевірок, в тому числі, по ФОП ОСОБА_2 , в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин для реагування та вжиття заходів до Управління Держпраці в Закарпатській області. Начальником Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В., 23.02.2022 прийнято Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № 001334-ТД. Листом відповідача від 03.03.2022 за № 07-04/1029 позивача повідомлено про розгляд справи за статтею 265 КЗпП України та ч. 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» в Управлінні Держпраці в Закарпатській області. Першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. 05.04.2022 прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 001334-ТД-ФС-10, яким на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 60000 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_2 фактично допустила ОСОБА_3 до виконання трудових обов`язків без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням, та не повідомляла органи ДПС України про прийняття на роботу працівника ОСОБА_3 , відповідач правомірно наклав на ФОП ОСОБА_2 штраф у розмірі 60000,00 грн. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. (тут і надалі в редакції чинній на момент винкнення спірних правовідносин). Постановою Кабінету Міністрів України за № 96 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці. Пунктом 1 цього Положення визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Так, у пункті 2 Положення № 96 зазначено, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення). Основним завданням Держпраці є, зокрема нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю (п. 3 Положення № 96). Відповідно до пункту 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. За змістом статті 265 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17 липня 2013 року №

509. Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Аналіз положень цих правових норм свідчить про те, що Держпраці, через утворені в установленому порядку територіальні органи, мають право на підстві акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, накладати штрафи за порушення законодавства про працю. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 460/3829/20. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання позивачки на те, що порушення законодавства про працю виявлено суб`єктом владних повноважень, який не наділений законодавчим правом на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю. Суд апеляційної інстанції зазначає, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою (ч. 1 ст. ст. 24 КЗпП України). За приписами частини 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.04.2022, першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І., за наслідками розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області від 22.12.2021 № 001334, прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 6000 грн на ФОП ОСОБА_2 , за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05.04.2022 № 001334-ТД-ФС за фактом порушення позивачкою абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Тобто, підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю на позивачку, слугував акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області від 22.12.2021 № 001334 (а. с. 42-45), яким зафіксовано факт порушення ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю, а саме допущення працівника ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачка на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_3 не є її працівником і така не перебуває з нею у трудових відносинах, а надає їй послуги з реалізації продукції у належному їй торгівельному павільйоні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за плату - на підставі цивільно-правового договору від 01.12.2021, укладеного між ними. Суд апеляційної інстанції зауважує, що загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З системного аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не будь-яку індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Також слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Натомість, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи подано цивільно- правовий договір від 01.12.2021 (а. с. 10), який укладено між ФОП ОСОБА_2 (Власник) та ОСОБА_3 (Продавець). Згідно вказаного договору Продавець зобов`язується надавати Власнику послуги з реалізації продукції у належному йому павільйоні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 Договору). Послуги, передбачені п. 1.1 цього Договору, надаються у наперед обумовленому Сторонами періоді (дні, години). Періоди надання Послуг узгоджуються Сторонами в усній формі (п. 1.3 Договору). Факт надання Продавцем Послуг може підтверджуватися актом про реалізовану продукцію, який складається Продавцем по завершенню дня, у який надавалися Послуги (п. 1.4 Договору). Акт складається про реалізовану продукцію (п. 1.5 Договору). Проаналізувавши вказаний договір суд апеляційної інстанції вважає, що предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат, оскільки, фізична особа повинна виконувати систематично певну трудову функцію, зокрема реалізовувати продукцію, яку надає власник - ОСОБА_2 . У цьому договорі не зазначається, який саме конкретно результат роботи ОСОБА_3 повинна передати ФОП ОСОБА_2 , тобто процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, її обсягу, тобто конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню. Тобто, терміни виконання роботи щодо продажу (реалізації) продукції, характеризує тривалий робочий процес, який притаманний трудовим відносинам, а не виконанню одноразової роботи, що характерно для цивільних договорів. Крім цього, до матеріалів справи не додано акту приймання-передачі виконаної роботи, який би підтверджував обсяг наданих послуг. Також, необхідно звернути увагу, що не зважаючи на те, що у договорі вказано, що факт надання послуг може підтверджуватися актом про реалізовану продукцію, однак суд апеляційної інстанції вважає, що при укладені цивільно-правового договору акт приймання-передачі виконаної роботи є одним з тих обов`язкових документів, який підтверджує обсяг наданих послуг. Натомість, жодного акту приймання-передачі виконаної роботи між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підписано не було. Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює види економічної діяльності, зокрема: роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, Отже, виконувана ОСОБА_3 робота збігається з видом економічної діяльності, яким згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах. Отже, така робота здійснювалася у межах господарської діяльності позивачки. Тобто, така праця не була самостійною, оскільки охоплювалась господарською діяльністю позивачки, при цьому, за умовою договору від 01.12.2021 послуги надаються у наперед обумовленому періоді (дні, години), періоди надання послуг узгоджуються сторонами, отже між сторонами цього правочину існувала певна підпорядкованість продавця власнику, що свідчить про наявність, у розглядуваних спірних правовідносинах саме, трудових, а не цивільно-правових відносин. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, у разі якщо робота, виконана особою (особами) на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору. Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 справа № 380/1340/20. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які свідчать про виконання робіт ОСОБА_3 саме за цивільно-правовим договором, а тому покликання позивачки про доведеність виконання робіт за проаналізованим вище цивільно-правовим договором, вказаною фізичною особою є безпідставними. Щодо покликання позивачки в апеляційній скарзі, що ані саму позивачку, ані її представника адвоката Пуканича Е.В. не було повідомлено про дату, час і місце судового засідання у Закарпатському окружному адміністративному суді, яке відбулося 12.07.2022, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, повістку про виклик у судове засідання на 12.07.2022 адвокат Пуканич Е.В. отримав на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 28.06.2022 (а. с. 95), з якої неодноразово надсилав до Закарпатського окружного адміністративного суду клопотання про відкладення розгляду справи. Крім цього, необхідно звернути увагу, що відповідно до ч. 10. ст. 126 КАС України, вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі. Стосовно покликання позивачки в апеляційній скарзі, що відповідач не мав права проводити розгляд справу про накладення штрафу без її присутності у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку № 509, про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, зокрема (акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.), уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. На виконання вимог цієї правової норми, позивачку листом від 03.03.2022 № 07-04/1029 було повідомлено 10.03.2022 (а. с. 69-70), що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться щодо неї, 05.04.2022 о 09:00 год у приміщенні Управління Держпраці у Закарпатській області за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (4-ий поверх). Крім цього, суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що Порядок № 509, не містить будь-яких застережень щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України, під час введення воєнного стану на території України. Також, суд апеляційної інстанції враховує, що при вирішенні питання щодо можливості прибути на розгляд справи про накладення штрафу в період дії воєнного стану, необхідно враховувати інтенсивність бойових дій на певній території, загальну воєнну ситуацію як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться учасник цієї справи (його представник), при цьому необхідно дотримуватися балансу між безпекою суб`єкта господарювання та уповноваженими посадовими особами Держпраці, які розглядають справу про накладення штрафу. Разом з тим, позивачкою не наведено фактів того, що саме у зв`язку із введенням воєнного стану у неї не було можливості з`явитися на розгляд справи про накладення штрафу. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05.04.2022 № 001334-ТД-ФС-10, прийнята обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для притягнення позивачки до відповідальності за порушення трудового законодавства. Таким чином, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно приписів ст. 139 КАС України, оскільки судом апеляційної встановлено відсутність правових підстав для задоволення позову, підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відсутні. Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд - постановив: апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі № 260/1600/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 01.12.2022.