Постанова 4857 № 308/9132/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 308/9132/19 пров. № А/857/3973/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В., за участю секретаря судового засідання - Гром І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, ухвалене головуючим суддею Скраль Т. В. о 15:18 год у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: 07.08.2019 ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову від 14.05.2019 № ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 про накладення штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору в розмірі 250380 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржуваною постановою її протиправно повторно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки постановою Ужгородського міськрайонного суду від 30.05.2019 у справі № 308/5278/19 її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за те ж саме порушення. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував трудовий характер відносин між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , так як укладені між ними цивільно-правові договори підміняють один вид правовідносин (трудові) іншим видом (цивільні). Зазначає, що санкція статті 265 Кодексу законів про працю України є фінансовою та не належить до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України, та адміністративних, які передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, а тому притягнення позивача до двох різних видів юридичної відповідальності - фінансової та адміністративної не суперечить частині першій статті 61 Конституції України і відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 06.03.2019 у справі № 522/12566/18. Більше того, вказує на те, що оскаржувана постанова від 14.05.2019 № ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 винесена відповідачем до того, як позивач притягнута до адміністративної відповідальності судом. Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 25.11.2002 зареєстрована як фізична особа-підприємець, видами діяльності якої є роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; обслуговування напоями. На підставі наказу начальника Управління Держпраці у Закарпатській області «Про проведення інспекційних відвідувань» від 22.04.2019 № 85 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 23.04.2019 № 415 посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області у період з 24.04.2019 по 25.04.2019 проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка здійснює підприємницьку діяльність у кафе-піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт від 24.04.2019 № ЗК219/216/АВ, відповідно до якого встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 допустила до роботи без належним чином укладеного трудового договору ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а відтак, порушила вимоги частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України. На підставі висновків акта перевірки та факту встановлення допуску до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Сумарою А. Ф. винесено припис про усунення виявлених порушень від 24.04.2019 № ЗК219/216/АВ/П, відповідно до якого фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов`язано укласти трудові договори з найманими працівниками та повідомити про прийом працівників в органи ДФС. Крім цього, 24.04.2019 головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області Сумарою А. Ф. складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК219/216/АВ/П/ПТ, в якому зафіксовано факт порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. На підставі зазначеного вище акта інспекційного відвідування перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В. І. виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.05.2019 № ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99, якою на підставі частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380 грн. 30.05.2019 постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/5278/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за правопорушення, передбачені частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України так само, як і правопорушення, передбачене частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн, виключає можливість накладення на неї штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Закарпатській області від 14.05.2019 № ЗК 219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Закарпатській області. Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-1V, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (Порядок № 295). Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Згідно з пунктом 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Головне управління Держпраці у Закарпатській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності. Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509). Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Як підтверджується матеріалами справи, постановою першого заступника Головного управління Держпраці у Закарпатській області від 14.05.2019 позивача притягнуто до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту). За змістом частин третьої, четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якою фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.05.2019 у справі № 308/5278/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Під час судового розгляду даної справи представник ОСОБА_1 визнала факт допуску ОСОБА_1 працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та повідомила про усунення виявлених порушених. Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є можливість одночасного притягнення фізичної особи-підприємця до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність для осіб, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, штраф, передбачений частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. У постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16, на правову позицію якого посилається суд першої інстанції, визначено, що ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 Кодексу законів про працю України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України і частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору). Проте, оскільки відповідачем прийнято оскаржувану постанову № ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 про накладення штрафу 14.05.2019, натомість 30.05.2019 постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/5278/19 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то на момент винесення оскаржуваного рішення відповідач не допустив подвійного притягнення позивача до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки в часі воно передувало постанові суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вказана обставина судом першої інстанції залишена поза увагою, незважаючи на те, що суд зобов`язаний надати юридичну оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень з врахуванням обставин, що мали місце на момент його прийняття. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність постанови Управління Держпраці у Закарпатській області від 14.05.2019 № ЗК219/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-99 про накладення на позивача штрафу і про відсутність підстав для її скасування. За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 308/9132/19 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 03.09.2020