LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855620/451/19

від 25.11.2022 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/451/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Падій В.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 листопада 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2019 року, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача № 25-25-010/0124/275 від 19.10.2018. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що оскаржувана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в матеріалах справи про накладення штрафу відсутні докази отримання позивачем розпорядчих документів на перевірку, актів та вимог за наслідками перевірки, запрошення на розгляд справи, постанови про накладення штрафу. Вказує, що при накладенні штрафу відповідачем не з`ясовано питання використання позивачем до та на момент проведення інспекційного відвідування найманої праці. Зазначає, що відомості про свідоме створення позивачем перешкод для діяльності посадової особи відповідача, про що зазначено в акті, не відповідають дійсності. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Чернігівській області № 25-25-010/0124/275 від 19.10.2018. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області задоволено; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 02.05.2022 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 скасовано та направлено справу до Чернігівського окружного адміністративного суду на новий розгляд. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Чернігівській області № 25-25-010/0124/275 від 19.10.2018. Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 08.02.2019 та в подальшому місце проживання позивачки було змінено: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.04.2019 (т.1 а.с. 139-144). Начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Луцишиною В.М. на ім`я начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенко С.В. підготовлено службову записку від 31.08.2018 з проханням надати дозвіл для проведення інспекційного відвідування головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Черняк Т.Ю. ФОП ОСОБА_1 на підставі інформації про працевлаштування у позивача осіб за цивільно-правовими договорами, про яких позивач не звітує до органів Пенсійного фонду України. На підставі вказаної службової записки, 05.09.2018 відповідачем було видано наказ № 254 про проведення контрольних заходів, зокрема, інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , м. Сновськ, Чернігівської області щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці, без належного оформлення трудових відносин та направлення №1009 з терміном інспекційного відвідування з 05. по 06.09.2018. Інспектором праці Черняк Т.Ю., у присутності завідувача сектору праці, кадрової роботи, правової роботи та контролю за призначенням та виплатою пенсії Управління праці та соціального захисту населення Сновської районної державної адміністрації Близнюк Г.П. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , яке не було проведено у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, про що складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №25-25-010/0111 від 06.09.2018, та яким строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 26.09.2018. В акті зазначено, що з метою встановлення факту використання найманої праці, без належного оформлення трудових відносин, 05.09.2018 о 14 год. 50 хв. здійснено вихід за адресом здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Фізична особа-підприємець або уповноважена особа за місцем здійснення господарської діяльності відсутні. В кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перебували Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та працівник ОСОБА_4 , які відмовились надавати будь-яку інформацію. Також 06.09.2018 інспектором праці Черняк Т.Ю. складена вимога про надання документів № 25-05-010/0097, якою інспектором праці було зобов`язано позивачку, у строк до 12 год. 00 хв. 24.09.2018, надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування згідно переліку Управлінню Держпраці у Чернігівській області за адресом: АДРЕСА_4 . Вищевказані направлення на проведення контрольного заходу, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимога про надання документів були надіслані позивачці за адресом, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 08.02.2019, АДРЕСА_1 . Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказані документи отримала ОСОБА_3 . В подальшому, 26.09.2018 інспектором праці Черняк Т.Ю. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №25-25-010/0124, в якому відображено, що о 14 год. 50 хв. 05.09.2018 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , яке неможливо провести у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування: вимога про надання документів від 06.09.2018 № 25-12-010/0097; відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням: з метою встановлення факту використання найманої праці, без належного оформлення трудових відносин, 05.09.2018 о 14 год. 50 хв. здійснено вихід за адресом здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Фізична особа-підприємець або уповноважена особа за місцем здійснення господарської діяльності відсутні. В кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перебували Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та працівник ОСОБА_4 ОСОБА_4 повідомила, що працює у ФОП ОСОБА_1 , виходить на заміну кухара, надала для огляду медичну книжку, але відмовилась надавати будь-які документи, які засвідчують її офіційне працевлаштування та від надання письмових пояснень відмовилась; відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про прац. Також вказано, що документи, зазначені у вимозі про надання документів, включно до 14 год. 00 хв. 26.09.2018 не були надані до Управління Держпраці у Чернігівській області, а ФОП ОСОБА_1 не виконана вимога про надання документів для проведення інспекційного відвідування, свідомо створено перешкоди для діяльності посадової особи Управління Держпраці у Чернігівській області, відповідно до покладених на Управління статтею 259 Кодексу законів про працю України повноважень щодо нагляду за додержанням законодавства про працю. Вказаний акт про неможливість проведення інспекційного відвідування був надісланий позивачці за адресом, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 08.02.2019. Проте зазначені документи не були отримані позивачко та як випливає з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення документи повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. 05.10.2018 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №252, яким розгляд справи щодо виявленого порушення ФОП ОСОБА_1 вимог трудового законодавства призначено на 11 год. 20 хв. 19.10.2018. 12.10.2018 повідомлення за №10-04/5868 про розгляд 19.10.2018 об 11 год. 20 хв. справи за фактом порушення ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства було надіслано позивачці за адресом державної реєстрації: АДРЕСА_1 та адресом ведення господарської діяльності: АДРЕСА_3 , проте відправлення не вручені під час доставки з підстав: інші причини, що підтверджується матеріалами справи. 19.10.2018 перший заступник начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. розглянув справу про накладення штрафу та на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 26.09.2018 №25-25-010/0124 щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, встановив факт створення позивачкою перешкод у проведенні інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин та виніс постанову №25-25-010/0124/275, якою на позивачку, на підставі абзацу сьомого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, наклав штраф у розмірі 372 300,00 грн. Судом встановлено, що позивачка згідно наказу ФОП ОСОБА_1 від 31.08.2018 №1/08 знаходилась у відпустці з 03.09.2018 по 24.09.2018 . Також матеріали справи містять рахунок-фактуру від 01.09.2018 №РФ-0000010 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12.09.2018, згідно якої позивачка сплатила ОСОБА_6 7700,00 грн за проживання в номері готелю в Івано-Франківській області за період, з 01.09.2018 по 12.09.2018, витяг з Реєстру платників єдиного податку щодо ОСОБА_6 роздруківки беджів, що дають право проходу на міжнародну виставку індустрії краси, яка відбувалась з 18.09.2018 по 20.09.2018 в м. Києві, копія Сертифікату, у якому зазначено, що ОСОБА_1 з 15 по 24 вересня 2018 закінчила курс практичного і теоретичного навчання «Візаж для себе коханої» в м. Києві. Матеріалами справи встановлено, що матеріали справи містять лист від 24.09.2018, адресований Управлінню Держпраці в Чернігівській області, за підписом ОСОБА_3 про те, що за місцем проживання останньої, їй було вручено два рекомендованих листи, адресовані Фізичним особам-підприємцям ОСОБА_1 і ОСОБА_7 , проте за відсутності можливості передати зазначені листи відповідним особам, з підстав відсутності останніх у межах Чернігівської області, ОСОБА_3 вважає за необхідне повернути листи Управлінню Держпраці в Чернігівській області. Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Зокрема згідно частини п`ятої статті 2 Закону №877-V органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; прав на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю). Згідно із статтею 1 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно із пунктами 1, 7 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. За приписами підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює, зокрема, державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що відповідач наділений контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю. Так відповідно до частини першої та другої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад). Пунктом 5 Порядку №295 визначені підстави для проведення інспекційних відвідувань, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Згідно пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Пунктом 12 Порядку №295 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. Відповідно до пунктів 16-18 Порядку №295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Згідно з пунктами 20, 26 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. У разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Механізм застосування заходів впливу у зв`язку з порушенням законодавства про працю визначено в пункті 27 Порядку № 295, за замістом яких у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Частиною 1 та 2 статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Згідно частини 4 статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 ( далі - Порядок № 509, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Положеннями пунктів 2-8 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).Накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка. Як випливає з матеріалів справи на ФОП ОСОБА_1 відповідачем накладено штраф на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. Як на підставу протиправності оскаржуваної постанови позивачка, посилається на відсутність доказів отримання нею розпорядчих документів на перевірку, актів та вимог за наслідками перевірки, запрошення на розгляд справи, а отже недотримання відповідачем, визначеної Порядком №509 процедури притягнення її до відповідальності, зокрема щодо своєчасного повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу. Позивачка стверджує, що вона не здійснювала перешкод під час інспекційного відвідування, оскільки в цей період перебувала у відпустці, поза межами Чернігівської області, що підтверджується відповідними документами. Вважає, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того факту, що вона знала про спроби проведення відповідачем інспекційного відвідування та про вимогу про надання документів від 06.09.2018 №25-12-010/0097. На підтвердження вказаного позивачкою надано суду наказ ФОП ОСОБА_1 від 31.08.2018 №1/08, що позивачка знаходилась у відпустці з 03.09.2018 по 24.09.2018 (т.1 а.с. 32), рахунок-фактуру від 01.09.2018 №РФ-0000010 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12.09.2018, згідно якої позивачка сплатила ОСОБА_6 7700,00 грн за проживання в номері готелю в Івано-Франківській області за період, з 01.09.2018 по 12.09.2018, витяг з Реєстру платників єдиного податку щодо ОСОБА_6 , роздруківки беджів, що дають право проходу на міжнародну виставку індустрії краси, яка відбувалась з 18.09.2018 по 20.09.2018 в м. Києві, Сертифікат, у якому зазначено, що ОСОБА_1 з 15 по 24 вересня 2018 закінчила курс практичного і теоретичного навчання «Візаж для себе коханої» в м. Києві (т.1 а.с.33-38), лист від 24.09.2018, адресований Управлінню Держпраці в Чернігівській області, за підписом ОСОБА_3 про те, що за місцем проживання останньої, їй було вручено два рекомендованих листи, адресовані Фізичним особам-підприємцям ОСОБА_1 і ОСОБА_7 , проте за відсутності можливості передати зазначені листи відповідним особам, з підстав відсутності останніх у межах Чернігівської області, ОСОБА_3 вважає за необхідне повернути листи Управлінню Держпраці в Чернігівській області (т.1 а.с. 29). Судом також встановлено, що 06.09.2018 інспектором праці Черняк Т.Ю. складена вимога про надання документів № 25-05-010/0097, якою інспектором праці було зобов`язано позивачку, у строк до 12 год. 00 хв. 24.09.2018, надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування згідно переліку Управлінню Держпраці у Чернігівській області за адресом: АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 75). Вищевказані направлення на проведення контрольного заходу, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимога про надання документів були надіслані позивачці за адресом, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 08.02.2019, АДРЕСА_1 . Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказані документи отримала ОСОБА_3 (т.1 а.с. 76 - 77) та яка листом від 24.09.2018, адресований Управлінню Держпраці в Чернігівській області, повідомила останнього про те, що за місцем проживання останньої, їй було вручено два рекомендованих листи, адресовані Фізичним особам-підприємцям ОСОБА_1 і ОСОБА_7 , проте за відсутності можливості передати зазначені листи відповідним особам, з підстав відсутності останніх у межах Чернігівської області, ОСОБА_3 вважає за необхідне повернути листи Управлінню Держпраці в Чернігівській області (т.1 а.с. 29). Також судом встановлено, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 26.09.2018 №25-25-010/0124 був надісланий позивачці за адресом, вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 08.02.2019 (т.1 а.с. 81-82), проте зазначені документи не були отримані позивачкою та як випливає з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення документи повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Отже матеріалами справи підтверджується факт відсутності позивачки за місцем реєстрації проживання та місцем ведення господарської діяльності у період інспекційного відвідування, та що позивачка не була ознайомлена з вимогою відповідача про надання Управлінню Держпраці у Чернігівській області, у строк до 12 год. 00 хв. 24.09.2018, документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування згідно переліку. Зазначене спростовує твердження відповідача, що позивачка умисно не отримувала надіслану поштову кореспонденцію від Управління, яка поверталась з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з метою перешкоджання проведення інспекційного відвідування та уникнення відповідальності з питань дотримання трудового законодавства. Поряд з цим відповідно до пункту 9 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Відповідно до пункту 6 Порядку №509 накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без його отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Отже саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу про час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства про працю. Колегія суддів вважає, що саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання особою) не свідчить про її поінформованість про час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства про працю щодо неї. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи. За таких обставин обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа відповідача. Таке тлумачення пункту 6 Порядку №509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, від 05.08.2019 у справі № 814/2473/17, від 13.05.2020 у справі № 804/5031/17, від 09.06.2021 у справі № 815/6704/17, від 08.12.2021 у справі №620/1267/19. Матеріалами справи встановлено, що повідомлення за №10-04/5868 про розгляд 19.10.2018 об 11 год. 20 хв. справи за фактом порушення ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства було надіслано позивачці 12.10.2018 за адресом державної реєстрації: АДРЕСА_1 та адресом ведення господарської діяльності: АДРЕСА_3 , проте відправлення не вручені під час доставки з підстав: інші причини, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.86-88). Проте колегія суддів звертає увагу, що з поштових відміток «за закінченням терміну зберігання» та «інші причини» неможливо зробити висновок, що позивачка відмовилася від отримання поштового відправлення. Належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення позивачки від отримання повідомлення матеріали справи не містять. Обставин, які б свідчили про ухилення від отримання повідомлення судом також не встановлено. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що контролюючий орган не довів суду, що про вимогу про надання документів від 06.09.2018 № 25-05-010/0097, якою інспектором праці було зобов`язано позивачку, у строк до 12 год. 00 хв. 24.09.2018, надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування згідно переліку Управлінню Держпраці у Чернігівській області та про час розгляду справи про накладення штрафу позивачка була поінформована належним чином. Колегія суддів вважає, що з огляду на недотримання відповідачем порядку накладення штрафів, позивачка була позбавлена можливості брати участь в розгляді справи щодо накладення на неї штрафу за порушення законодавства про працю, почути свої права та обов`язки, бути вислуханою, надати заперечення, своєчасно здійснити захист своїх порушених прав, пред`явити факти й наводити аргументи та докази, які могли бути враховані Управлінням Держпраці у Чернігівській області тощо. Участь позивачки в розгляді справи про накладення штрафу, подання нею доказів відсутності її за місцем проживання у період проведення інспекційного відвідування могло вплинути на прийняття відповідного рішення відповідачем. Також зауважує, що неналежне повідомлення позивачки про проведення відповідачем розгляду справи є самостійною підставою для скасування оспорюваної постанови відповідача про накладення штрафу на позивачку. Аналогічного висновку про скасування постанов про накладення штрафу на суб`єктів господарювання/роботодавців у випадку недотримання органом, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Порядку №509 в частині належного повідомлення уповноваженими посадовими особами суб`єктів господарювання/роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу дійшов Верховний Суд у постановах від 15.01.2021 у справі №1340/3731/18, від 04.03.2021 у справі № 160/8027/18 та від 17.03.2021 у справі №160/9340/18. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»