Постанова 4855 № 620/1617/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1617/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А., за участю секретаря: Рагімової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування припису і постанови,- ВСТАНОВИВ: Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського кружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Чернігівській області, в якому просила: -визнати дії відповідача щодо проведення контрольного заходу з приводу додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин неправомірними; -визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.05.2019 року №25-05-013/0282; -визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 31.05.2019 року №25-05-013/0439/161 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 125190,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.05.2019 року №25-05-013/0282. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.05.2019 року №25-05-013/0439/161. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянти мотивують свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Управління від 23.04.2019 року №131 та направлення на проведення контрольного заходу від 23.04.2019 року №515 інспектором праці Величко М.С у присутності свідка - головного спеціаліста відділу економічного розвитку, інвестицій та регуляторної діяльності Бобровицької міської ради Савон Алли Андріївни здійснена спроба проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою ведення господарської діяльності: АДРЕСА_1 . Під час проведення інспекційного відвідування в магазині виявлено працівника ОСОБА_2 в процесі виконання робіт по обслуговуванню покупців. Згідно письмового пояснення ОСОБА_2 від 02.05.2019 року, вона працює у ФОП ОСОБА_1 з 2010 року із певною заробітною платою та режимом роботи. 02 травня 2019 року інспектором праці було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №25-05-013/0105, у зв`язку з чим строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 10-00 11.05.2019 року. 03 травня 2019 року вказаний Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів від 02.05.2019 року №25-05-013/0099 із супровідним листом та копією направлення на проведення контрольного заходу направлено за місцем проживання позивача рекомендованим листом з описом документів у ньому за №1740002430077. За результатами інспекційного відвідування складено Акт від 11.05.2019 року №25-05-013/0439 та припис про усунення виявлених порушень Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.05.2019 №25-05-013/0282. 20.05.2019 року начальником Управління Держпраці у Чернігівській області прийнято рішення №129 щодо розгляду справи про накладення штрафу. Уповноваженою посадовою особою відповідача 31.05.2019 року прийнята постанова №25-05-013/0439/161 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125190,00 грн на підставі абзацу 2 ч.2 ст.265 КЗпП України. Вважаючи оскаржуваний припис та постанову відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю. Згідно п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин). Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Також п.20 та п.21 Порядку встановлено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в Акті інформацією, Акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання Акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання Акту про виявлені порушення (п.3). Таким чином, зазначена постанова встановлює конкретні строки розгляду справи про накладення штрафу на суб`єкта господарювання за порушення законодавства, які не можуть бути подовжені. Пунктом 6 вищевказаного Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам. Згідно з п.8 Порядку №509 уповноважена посадова особа, що розглядає справу, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. З аналізу вищевикладених положень Порядку №509 слідує, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Наведені обставини свідчать, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та направлення Акту і припису, а також винесення постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства. Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Згідно ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 цього Кодексу): 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України). Під час судового засідання суду першої інстанції встановлено, що інспектором праці зроблено висновок про фактичне перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з позивачем виключно на підставі наданих пояснень ОСОБА_2 . Інших належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з позивачем: Акт, припис та постанова не містять. Також Акт не містить інформації щодо встановленого перевіркою конкретного переліку та обсягу трудових функцій, які виконувала ОСОБА_2 . При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору безоплатного користування майном №1 від 01.10.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивач передала безоплатно в користування останній частину магазину, а саме 20кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , для здійснення підприємницької діяльності. ОСОБА_2 є працівником ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (форма №Д4) за період з січня 2019 року по квітень 2019 року включно, що наявні в матеріалах справи. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припис відповідача про усунення порушень від11.05.2019 року №25-05-013/0282 та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.05.2019 року №25-05-013/0439/161 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки підставою для їх винесення став формальний підхід до здійснення своїх повноважень відповідачем на основі власних припущень, оскільки жодними доказами вони не підтверджується. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Земляна Г.В. Суддя Ісаєнко Ю.А. Повний текст постанови виготовлено - 23 січня 2020 року.