Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/562/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/562/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Лащевської Д.О., За участю представника позивача: Кулініч К.В., представника відповідача: Черевко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 05.12.2019 № НОМЕР_1-12-НОМЕР_1-12-022/0645/168 в розмірі 250380,00 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем під час інспекційного відвідування зроблені хибні висновки щодо наявності в діях позивача порушення вимог частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а в матеріалах справи відсутні, окрім відібраних пояснень, інші належні, допустимі та достовірні докази, які би підтверджували факт перебування у трудових відносинах з позивачем громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 05.12.2019 № НОМЕР_1-12-НОМЕР_1-12-022/0645/168. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за результатами інспекційного відвідування позивача встановлено порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи позивачем без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу. Окрім того, апелянт звертає увагу на помилкове застосування судом першої інстанції вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин він втратив чинність. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що у даному випадку спірна перевірка не могла проводитись на підставі звернення ОСОБА_4 через сервіс «Повідомити про не задекларовану працю», оскільки воно не відповідало вимогам, зазначеним у Законі України «Про звернення громадян». Як зазначає позивач, вона не мала найманих працівників, та факт перебування осіб у виробничих приміщеннях підприємства за відсутності належних доказів виконання ними трудових обов`язків не підтверджує фактичного допущення особи до роботи без укладення трудового договору. Відтак, у даному випадку Акт інспекційного відвідування містить не підтверджену інформацію, а також результати такої перевірки отримані не у встановлений законом спосіб, і не можуть бути належною підставою для накладення штрафу. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.08.2019 № 6952/4/4.1-ДО-19 Департаментом з питань праці Державної служби України з питань праці було направлено до відповідача електронне звернення ОСОБА_5 , яке надійшло через сервіс «Повідомити про незадекларовану працю» про можливі порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 (а.с. 39). 16 жовтня 2019 року т.в.о. начальника Управління Держпраці у Чернігівській області винесено наказ «Про проведення контрольного заходу» № 518, на підставі службової записки від 15.10.2019, яким наказано начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Луцишиній В.М. організувати проведення та забезпечити контроль за проведенням інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин за місцем здійснення господарської діяльності за адресами: АДРЕСА_1 (ринок Масани, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місце НОМЕР_1), АДРЕСА_1 (парк культури і відпочинку кіоск «Коктельчик»), АДРЕСА_2 ») (а.с. 37, 38). На підставі направлення на проведення контрольного заходу від 16.10.2019 № 932 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_7, за участю головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Корявець Р.С., було проведено інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_3 (парк культури і відпочинку кіоск «Коктельчик»), АДРЕСА_2 , про що складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 21.10.2019 № 25-01-022/0645 (а.с. 40-46). У відповідності до вказаного Акту інспекційного відвідування контролюючим органом було встановлено, що 18.10.2019 о 14 год. 00 хв. під час проведення інспекційного відвідування за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності позивача: АДРЕСА_1 (ринок « ІНФОРМАЦІЯ_2 », магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », торгове місце НОМЕР_1) в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснювала реалізацію продовольчих товарів, проводила розрахунки з покупцями, виконувала обов`язки продавця продовольчих товарів ОСОБА_2 . У свою чергу, ОСОБА_2 в письмових поясненнях від 18.10.2019 зазначила, що проходить стажування продавцем в ФОП ОСОБА_1 з режимом роботи з 9:00 год. до 18:00 год., без обідньої перерви, оплата її праці по домовленості. 21 жовтня 2019 року ФОП ОСОБА_1 надала письмове пояснення, в яких вказала, що займається підприємницькою діяльністю з 2010 року, найманих працівників немає, місця здійснення підприємницької діяльності: м. Чернігів просп. Миру (Алея героїв «Техас») зачинено. Крім того, пояснила, що у кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_3 » АДРЕСА_1 парк культури і відпочинку вона працює сама у святкові і вихідні дні, лише у суботу (19.10.2019) працювала ОСОБА_3 За адресою АДРЕСА_1 (ринок Масани, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») вона та ОСОБА_2 працює кожного дня з 9-00 до 18-00 окрім суботи та неділі у літній період, та з 9-00 год. до 18-00 год. без вихідних у осінньо-зимовий період. З огляду на вказане, перевіряючими зроблено висновок про фактичний допуск працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до роботи продавця без укладеного трудового договору, які не могли були допущені до роботи ФОП ОСОБА_1 , без укладення трудового договору з фізичною особою підприємцем, без видання наказу ФОП ОСОБА_1 про прийняття працівника на роботу та без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як наслідок, 21.10.2019 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_7 винесено припис про усунення виявлених порушень № 25-01-022/0645-0392, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути до 30.10.2019 порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та укласти трудові договори з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Повідомленням Управління Держпраці у Чернігівській області від 25.10.2019 за вих. № 10-04/5649 було інформовано позивача про одержання уповноваженою посадовою особою 24.10.2019 акту інспекційного відвідування від 21.10.2019 № 25-01-022/0645, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників ФОП ОСОБА_1 , для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. 05 грудня 2019 року т.в.о. начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенко О.О., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 21.10.2019 № 25-01-022/0645 щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, було встановлено, що працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України), відтак винесено постанову № 25-01-022/0645/168, якою на позивача на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 250380 грн. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки акт інспекційного відвідування містить не підтверджену інформацію, а також результати якого отримані не у встановлений законом спосіб, тому не може бути належною підставою у розгляді справи про накладання штрафу, як наслідок постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.12.2019 № 25-12-25-12-022/0645/168 прийнята відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправною і підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Так, основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю до 14.05.2019 були врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» (далі - Порядок №295). За приписами пунктів 2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці. Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. У відповідності до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295). У силу вимог пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18, від 19.09.2019 у справі № 808/3092/17, від 23.10.2019 у справі №806/2064/18. Разом з тим, колегія суддів враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та вказану резолютивну частину постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 11 червня 2019 року №44. За змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, відтак постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26 квітня 2017 року №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14 травня 2019 року. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №160/8039/18. Отже, наведене свідчить, що на момент проведення перевірки позивача відповідач повинен був проводити таку перевірку відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Управління Держпраці у Чернігівській області під час оформлення акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 21.10.2019 № 25-01-022/0645 використосувало норми Порядку № 295, який на час проведення контрольного заходу втратив чинність. Відтак, недотримання порядку проведення перевірки тягне за собою скасування рішення, яке було прийнято за результатами її проведення. Вищевказане спростовує доводи апелянта, щодо того, що інспекційне відвідування було проведено на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, який діяв на момент проведення контрольного заходу позивача, адже посилання на вищевказаний порядок відсутнє у Акті інспекційного відвідування, позаяк зазначено, що перевірка проводиться на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Щодо виявлених порушень законодавства про працю, які, на думку відповідача, були допущені позивачем, колегія суддів зазначає наступне. Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) закріплено у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.07.2007 (далі - Закон № 877-V). Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, зокрема, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина п`ята статті 2 Закону № 877-V). З аналізу вищевикладених норм вбачається, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V. Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю. У свою чергу, абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону № 877-V передбачено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. За змістом статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. З огляду на вказане, звернення фізичної особи про порушення фізичними особами - суб`єктами господарювання чи юридичними особами законодавства про працю та зайнятість населення, повинно бути оформлене належним чином для можливості ідентифікувати особу, бути обґрунтованим та стосуватись порушень прав та інтересів особи, яка звертається. Як вбачається з матеріалів справи, в електронному зверненні ОСОБА_5 , яке надійшло через сервіс «Повідомити про незадекларовану працю» до Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці, заявниця повідомила, що в місцях здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , працюють не оформленні належним чином працівники, позивач приховує гроші від держави. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказане звернення не містить всіх необхідних реквізитів для можливості ідентифікації особи, яке його подала, тобто не відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян». Отже, у відповідача були наявні підстави для залишення вказаного звернення без реагування. Таким чином, вказане електронне звернення фізичної особи, яка повідомила про можливе порушення позивачем законодавства про працю, не може бути підставою для проведення позапланової перевірки (інспекційного відвідування) позивача. Крім того, відповідачем при проведенні інспекційного відвідування, було порушено норми Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок №823), з огляду на таке. Згідно пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формах, визначених абзацом першим цього пункту. За змістом пункту 9 вказаного Порядку під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об`єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису. Тобто, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення. Як вбачається з акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 21.10.2019 № 25-01-022/0645, інспекторами праці ОСОБА_7 та Корявець Р.С., було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 (ринок Масани, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місце НОМЕР_1); АДРЕСА_1 (парк культури і відпочинку кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_4 »); АДРЕСА_2 »). Однак, у суді першої інстанції було допитано ОСОБА_7 у якості свідка, яка повідомила, що інспектори виходили на перевірку лише одного об`єкта, а саме: магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », місце НОМЕР_1, ринок Масани та не здійснювали фактичне інспекційне відвідування інших місць підприємницької діяльності позивача, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 , парк культури і відпочинку кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а тому не могли встановити чи дійсно працював у ФОП ОСОБА_1 продавець ОСОБА_3 без укладеного трудового договору. З огляду на вказане, акт інспекційного відвідування містить не підтверджену інформацію, тому не може бути належною підставою для накладання штрафу. При цьому колегія суддів наголошує, що будь-які процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу, зокрема, між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав права здійснювати інспекційне відвідування, проводити захід державного нагляду та складати акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 21.10.2019 № 25-01-022/0645 у спосіб, який це було зроблено з огляду на визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017, крім того на підставі звернення, яке оформлене не у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», за відсутності здійснення фактичного інспекційного відвідування інших місць підприємницької діяльності позивача, окрім адреси у АДРЕСА_1 (ринок Масани, магазин «Королівський смак», місце НОМЕР_1), тому оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною, оскільки їх прийнято без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук