Постанова 4851 № 520/9275/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 р. м. ХарківСправа № 520/9275/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Гуцала М.І., Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Концерну "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії Концерну "Військторгсервіс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В. (повний текст складено 08.11.19) по справі № 520/9275/19 за позовом Концерну "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії Концерну "Військторгсервіс" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: Позивач, Концерн "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії Концерну "Військторгсервіс" звернувся з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив: - визнати дії посадових осіб Головного управління Держпраці у Харківській області щодо проведення інспекційного відвідування на підставі наказу № 516 від 14.03.2019 "Про проведення заходу державного контролю "Східна" філія концерну "Військторгсервіс" та направлення №02.03-03/938 від 14.03.2019 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспекційного відвідування незаконними з 13.04.2019; - визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.06.2019 № ХК 5164/299/3НД/АВ/П/ТД-ФС. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 відмовлено у задоволенні позову Концерну "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії Концерну "Військторгсервіс". Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем проведено перевірку на підставі не чинного нормативно-правового акту, порушено строки проведення інспекційного відвідування, не погоджено проведення такого позапланового заходу відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а також не враховано доводи позивача про відсутність трудових відносин із ОСОБА_1 . Відповідачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обгрунтування відзиву зазначає, що на час призначення та початку проведення перевірки Порядок №295 був чинним, а тому, враховуючи правову позицію Верховного Суду по справам №697/2073/17 та №824/238/19-а, при призначенні інспекційного відвідування підлягали застосуванню саме норми Порядку, які не передбачають необхідності погодження. Строк проведення інспекційного відвідування відповідачем не порушувався, оскільки у зв`язку із неможливістю проведення відбувалось його зупинення, що було передбачено положеннями Порядку №295. Також відповідач наполягає на тому, що незважаючи на неодноразові вимоги відповідача про надання документів стосовно взаємовідносин позивача із ОСОБА_1 , позивачем до перевірки не надавалися документи, які спростовують наявність трудових відносин між ним та заявником. В свою чергу, ОСОБА_1 було надано документи, які свідчать саме про наявність трудових відносин із позивачем без укладення трудового договору, що додатково підтверджується рішенням Київського районного суду м.Полтава від 18.11.2019 по справі №552/3667/19 про встановлення факту трудових відносин ОСОБА_1 з філією «Східна» Концерну «Військторгсервіс» та роботи на посаді начальника дільниці № 3 (м. Полтава) філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс» в період з 01 січня 2018 року по теперішній час. В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, вказуючи на відсутність порушень трудового законодавства при використанні праці ОСОБА_1 за цивільно-правовим договором. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважаючи прийняте судове рішення законним та обгрунтованим. Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджено, що на підставі звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин (заява гр. ОСОБА_1 від 28.02.2019 № б/н) (т.1 а.с.140-148), відповідно до ч.ч.4, 5 Закону України № 877-V від 05.04.2007 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929-р, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі Порядок №295), наказу Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.12.2017 за №1500/31368, Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці №84 від 03.08.2018, наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.03.2019 №516 інспекторам праці, визначеним у наказі, було доручено з 02.04.2019 провести захід державного контролю у формі інспекційного відвідування філії Східна Концерну Військторгсервіс щодо додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору (т.1 а.с.13-14, 149). На підставі наказу було оформлено направлення № 02.03-03/938 від 14.03.2019 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування з 02.04.2019 у термін, визначений п.10 Порядку №295 (т.1 а.с.15-16, 150). Інспекторами праці Головного управління Держпраці у Харківській області 02.04.2019 було розпочато захід державного контролю у формі інспекційного відвідування філії Східна Концерну Військторгсервіс на предмет додержання вимог законодавства про працю за фактичною адресою здійснення діяльності, а саме: заступнику начальника філії Східна Концерну Військторгсервіс Грищенко М.В. було пред`явлено службові посвідчення, направлення на проведення інспекційного відвідування. Однак, керівник філії Східна Концерну Військторгсервіс або інші особи, які уповноважені діяти в інтересах філії, для отримання копії направлення під час проведення інспекційного відвідування не з`явились. У зв`язку з відсутністю необхідних документів для проведення інспекційного відвідування, фахівцями відповідача було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК5164/299/НД від 02.04.2019 та вимогу про надання документів № ХК5164/299/ПД від 02.04.2019, в яких зазначено про зупинення проведення інспекційного відвідування до 11.04.2019 (т.1 а.с.17-23, 153-156). Дані акт та вимога від 02.04.2019 були направлені позивачу рекомендованим листом з описом вкладення № 6106411 865252 (т.1 а.с.151-152) Разом з тим, філією Східна Концерну Військторгсервіс не були надані необхідні документи для проведення інспекційного відвідування, внаслідок чого 11.04.2019 фахівцями Головного управління Держпраці у Харківській області було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК5164/299/2НД від 11.04.2019 та вимогу про надання документів №ХК5164/299/2ПД від 11.04.2019, в яких зазначено про зупинення проведення інспекційного відвідування до 07.05.2019 (т.1 а.с.21-30, 157-161). 03.05.2019 на адресу Головного управління Держпраці у Харківській області від Східна філія Концерну Військторгсервіс надійшов лист №88/19 від 26.04.2019, яким повідомлялося про те, що на підприємстві сталась крадіжка, в тому числі документів, які необхідні для проведення інспекційного відвідування. З огляду на вказане, начальник філії "Східна" Концерну "Військторгсервіс" просив відстрочити строк надання повного переліку витребуваних документів. (т.1 а.с.162) Враховуючи зазначене, 07.05.2019 інспектором Головного управління Держпраці у Харківській області було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК5164/299/3НД від 07.05.2019 та вимогу про надання документів № ХК5164/299/3ГІД від 07.05.2019, в яких зазначено про зупинення проведення інспекційного відвідування до 07.06.2019 (т.1 а.с.31-38, 163-168). Проте, філією "Східна" Концерну "Військторгсервіс" знов не було надано необхідних документів. На підставі положень ст.259 КЗпП України, ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядку №295 фахівцями Головного управління Держпраці у Харківській області 07.06.2019 складено акт інспекційного відвідування від 07.06.2019 №ХК5164/299/3НД/АВ (т.1 а.с.42-60), в якому зафіксовано вчинення позивачем порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: працівника фактично було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок №509), уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Харківській області 14.06.2019, тобто за 7 днів до фактичного розгляду справи, було направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу від 14.06.2019 № 0726 на юридичну адресу філії Східна Концерну Військторгсервіс засобами поштового зв`язку (номер поштового відправлення 6114003727464), яке було отримане позивачем 19.06.2019 (т.1 а.с.171-173). Уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Харківській області було винесено постанову про накладення штрафу №ХК5164/299/ЗНД/АВ/П/ТД-ФС від 21.06.2019 (т.1 а.с.61-66, 176-178), якою до філії Східна Концерну Військторгсервіс на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України застосовано штраф у розмірі 125190 грн. Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держпраці у Харківській області під час призначення та проведення інспекційного відвідування діяло в межах та у порядку, передбачених нормами чинного законодавства. Оскільки контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення інспекційного відвідування, дії стосовно проведення інспекційного відвідування не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків. Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю за своєю правовою суттю та змістом є виключно процедурним документом та не є остаточним рішення суб`єкта владних повноважень, а отже в акті інспекційного відвідування лише зафіксована інформація, отримана під час проведення інспекційного відвідування. Враховуючи, що інспекційне відвідування фактично проведено, в результаті чого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, то предметом розгляду справи є, у першу чергу, суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевірялось контролюючими органами. Суд першої інстанції за результатами судового розгляду дійшов висновку, що оскільки оформлення трудових відносин із ОСОБА_1 шляхом підписання трудового договору, видання відповідного наказу чи розпорядження роботодавця чи уповноваженого ним органу, позивачем проведено не було, є обґрунтованим висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Також суд вказав, що постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК5164/299/ЗНД/АВ/П/ТД-ФС від 21.06.2019 було винесено із дотриманням вимог чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 1 Закону України № 877-V від 05.04.2007 "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі Закон №877) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Приписами пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Як вбачається з аналізу Положення, покладені на Державну службу України з питань праці повноваження щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю реалізуються як безпосередньо Держпраці, так і її територіальними органами, одним з яких є Головне управління Держпраці у Харківській області. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 по справі №824/238/19-а. Відповідно до ст. 1 Закону № 877 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходи державного нагляду (контролю) це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом Згідно із ч.4 ст.2 Закону №877 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходи контролю здійснюються органами … державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом1законів про працю України (далі КЗпП України). Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, законодавець уповноважив саме Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення Державною службою України з питань праці та її територіальними органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. В даному випадку таким нормативно-правовим актом є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок № 295), яким визначається процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.10.2019 по справі №200/11885/18-а. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 визнано нечинною. Водночас, за змістом ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019. Тому, норми постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні" від 26.04.2017 №295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.10.2019 по справі №420/5895/18, від 11.12.2019 по справі № 1340/5964/18. Колегія суддів звертає увагу, що інспекційне відвідування відповідачем позивача було призначене та розпочате до 14.05.2019, що свідчить про правомірність дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень, вимогам чинного на той час Порядку №

295. Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність врахування діючих на час спірних правовідносин положень ч.1 ст.6 Закону №877, якими визначено підстави для здійснення позапланових заходів. Зокрема, у ч. 5 ст. 2 Закону №877-V наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язані забезпечити органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, в тому числі органи Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Однак, серед переліку таких норм відсутня ч.1 ст.6 Закону №877, якою визначено підстави для здійснення позапланових заходів. В той же час, п. 5 Порядку № 295 передбачено можливість проведення інспекційних відвідувань за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю, а також за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. Тобто, станом на час винесення наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від 14.03.2019 №516 у відповідача був відсутній обов`язок отримувати погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу згідно ч. 1 ст. 6 Закону №877. Наявність у відповідача права на проведення інспекційного відвідування додатково підтверджується положеннями статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», що ратифікована Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), якими передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; іі) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ііі) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; іv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. Тобто, Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. При цьому відповідно до ст.16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.03.2018 по справі №697/2073/17, від 21.10.2019 по справі №200/11885/18-а та від 24.10.2019 по справі №824/238/19-а. Колегія суддів враховує, що інспекційне відвідування відповідача було розпочате 02.04.2019, але у зв`язку з відсутністю необхідних документів для проведення інспекційного відвідування, фахівцями відповідача було неодноразово складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів, в яких зазначено про зупинення проведення інспекційного відвідування. Відповідно до пунктів 8, 10, 11, 12, 16-18 Порядку №295 при здійсненні інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, тривалість якого не може перевищувати 10 робочих днів, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право вимагати надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. Ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зумовлює складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. Таким чином, приписами Порядку №295 передбачено можливість зупинення строку проведення інспекційного відвідування на час виконання вимоги органів Держпраці про надання/поновлення документів. При цьому слід враховувати, що відповідач як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень. Відповідно, ненадання позивачем витребуваних документів, свідчило про створення позивачем перешкод у проведенні перевірки, які вплинули на своєчасність реалізації відповідачем владних повноважень з закінчення проведення інспекційного відвідування. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.10.2019 по справі №200/11885/18-а. Отже, Головним управлінням Держпраці у Харківській області не було порушено строк проведення інспекційного відвідування, оскільки у період з 02.04.2019 по 07.06.2019 строк проведення такого відвідування неодноразово зупинявся з метою отримання від позивача необхідних документів. Зокрема, 07.05.2019 строк проведення інспекційного відвідування позивача був зупинений до 07.06.2019. Саме 07.06.2019 відповідачем було складено акт інспекційного відвідування №ХК5164/299/3НД/АВ, форму якого затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368 та чинним на час виникнення спірних правовідносин. За таких обставин, оскільки інспекційне відвідування фактично проводилося з 02.04.2019, результати якого були оформлені актом від 07.06.2019 (в день відновлення його проведення), то предметом розгляду справи є, у першу чергу, суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевірялось контролюючими органами. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 13.02.2018 по справі № 804/5402/14. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість доводів відповідача щодо наявних порушень трудового законодавства, суд апеляційної інстанції виходить з вимог діючого на час спірних правовідносин сторін законодавства та фактичних обставин справи. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, одним із порушень, за яке юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, може бути притягнуто до відповідальності, є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Згідно із ч.1 ст.24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Відповідно до ч.3 ст.24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В той же час, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. В свою чергу, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 по справі №127/21595/16-ц, від 17.10.2019 по справі №813/2058/17. Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 17.10.2019 по справі №813/2058/17, підлягає перевірці, чи не є наданий філією Східна Концерну Військторгсервіс договір із ОСОБА_1 про надання послуг, який регулюється положеннями ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, таким, що укладений для приховання трудових відносин. Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування Східна філія Концерну Військторгсервіс, згідно письмових пояснень гр. ОСОБА_1 , було встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника дільниці №3 (м.Полтава) Східна філія Концерну Військторгсервіс з січня 2017 року по січень 2019 року з режимом роботи з понеділка по п`ятницю з 09 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин, заробітну плату отримував один раз на місяць на банківську картку у розмірі 2000,00 грн. У відповіді на запит щодо надання інформації стосовно нарахування заробітної плати громадянину ОСОБА_1 . адміністрацією Східна філія Концерну Військторгсервіс за період грудень 2017 по січень 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що у звітності Східна філія Концерну Військторгсервіс (код ЄДРПОУ 38746882) застрахованій особі ОСОБА_1 відображено нарахування заробітної плати за січень - грудень 2018 року з кодом категорії застрахованої особи 26 (Цивільно - правовий договір) (а.с. 169 т. 1). Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, гр. ОСОБА_1 у січні - грудні 2018 року Східна філія Концерну Військторгсервіс (код ЄДРПОУ 38746882) було нараховано суми заробітку для нарахування пенсії за кількість днів трудових або цивільно-правових відносин та сплачено страхові внески (а.с. 170). Крім того, громадянином ОСОБА_1 надано відповідачу завірену копію наказу №138-ЗД від 29 листопада 2018 року Про переукладання договорів зберігання ТМЦ між філією Східна Концерну Військторгсервіс та контрагентами, у якому у пункті 4 зазначено Надати право начальнику дільниці №3 (м. Полтава) філії Східна Концерну Військторгсервіс Гудимі Ю.С. укладати договори зберігання ТМЦ по Полтавській області (а.с. 148). Відповідно до додатку А класифікатору професій ДК 003:2010 - Начальник дільниці відноситься до Розділу 1, Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі), що характерно саме для трудових відносин, оскільки виконання таких обов`язків носить постійний характер та не може бути наперед чітко визначено відповідним обсягом виконуваної роботи. Колегія суддів звертає увагу на відсутність переконливих доказів обгрунтованої неможливості надання на вимогу працівників відповідача документів стосовно наявності/відсутності трудових відносин, в тому числі із ОСОБА_1 протягом тривалого часу, що зумовило й тривалість проведення (внаслідок зупинення) інспекційного відвідування. Адже, інспекційне відвідування розпочалося 02.04.2019, проте про крадіжку документів відповідач повідомив лише листом від 26.04.2019. В подальшому позивачем теж не було відразу надано відповідні документи на спростування наявності трудових відносин із вказаним громадянином та підтвердження наявності саме цивільно-правових відносин, незважаючи на можливість направлення таких копій не лише письмово, але й факсимільним, електронним та іншими засобами зв`язку. Наданий позивачем в подальшому цивільно-правовий договір № 6 від 01.01.2018 та акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) у кількості 12 штук (т.1 а.с.78-91) викликають сумнів у достовірності їх складення, зважаючи на свідчення самого ОСОБА_1 , допитаного судом першої інстанції в якості свідка. Зокрема, ОСОБА_1 пояснив, що виконував усні та письмові розпорядження своїх безпосередніх керівників Східної філії Концерну Військторгсервіс, але ніяких угод стосовно трудових відносин між ним та Східна філія Концерну Військторгсервіс не укладалось. Колегія суддів враховує, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 18.11.2019 у справі №552/3667/19 було встановлено факт трудових відносин ОСОБА_1 з філією «Східна» Концерну «Військторгсервіс» та роботи на посаді начальника дільниці № 3 (м. Полтава) філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс» в період з 01 січня 2018 року й по теперішній час. Зобов`язано начальника філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс» внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про прийняття на роботу на посаду начальника дільниці № 3 (м. Полтава) філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс» з 01.01.2018 року. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника дільниці №3 (м. Полтава) філії «Східна» Концерну «Військторгсервіс». Зазначене судове рішення обгрунтовується поясненнями 4-х свідків, допитаних у судовому засіданні, які пояснили суду, що знають ОСОБА_1 як начальника дільниці №3 (м. Полтава) Харківської філії концерну «Військторгсервіс», який здійснював керівництво фінансово-господарською діяльністю дільниці №3 міста Полтава. Доводи апеляційної скарги про відсутність посади начальника дільниці №3(м. Полтава) Харківської філії концерну «Військторгсервіс» не можуть спростовувати факт використання позивачем найманої праці ОСОБА_1 , характер виконання якої свідчить про трудові, а не цивільно-правові відносини з таким працівником. Колегія суддів вважає, що надана позивачем угода з ОСОБА_1 не була спрямована на кінцевий результат, що характеризує такі цивільно-правові (договірні) відносини, зважаючи на процес праці такої особи, який є характерним для трудових функцій. Такі висновки сформовані з врахуванням правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові 04.09.2019 у справі №480/4515/18. Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про формальне оформлення позивачем цивільно-правової угоди з метою приховання трудових відносин з ОСОБА_1 Зафіксовані в акті інспекційного відвідування зазначені порушення трудового законодавства зумовили, відповідно до п. 2 Порядку №509, винесення уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Харківській області постанов про накладення штрафу №ХК5164/299/ЗНД/АВ/П/ТД-ФС від 21.06.2019. Перевіряючи дотримання відповідачем встановленого порядку притягнення позивача до фінансової відповідальності, колегія суддів враховує вимоги п. 3 Порядку №509, згідно яких уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Як свідчать матеріали справи, 14.06.2019 (в межах 10-денного строку) відповідачем було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, який призначено на 21.06.2019. Пунктом 6 Порядку №509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Таке повідомлення було направлено позивачу 14.06.2019, тобто за 7 днів до фактичного розгляду справи, на юридичну адресу філії Східна Концерну Військторгсервіс засобами поштового зв`язку (номер поштового відправлення 6114003727464), яке було отримане позивачем 19.06.2019. Колегія суддів зазначає, що позивач повинен самостійно організувати відносини з оператором поштового зв`язку, кур`єрською службою тощо, з метою забезпечення отримання надісланої йому кореспонденції уповноваженою особою. Надіслання відповідачем документації за адресою здійснення позивачем господарської діяльності, відправленням з описом вкладення і за допомогою кур`єрської служби, на яку покладено обов`язок перевірити повноваження особи, якій це відправлення вручається, є належним виконанням вимог Порядку №295, Порядку №509 Департаментом. Відносини між оператором поштового зв`язку, кур`єрською службою, які забезпечують доставку відповідного відправлення та адресатом такого відправлення, перебувають поза контролем відправника, яким у даному випадку виступає відповідач. Відправник не знає і не може знати хто саме та за яких обставин отримає поштове відправлення і чи отримає взагалі. Тому, відправник не може відповідати за доставку кореспонденції. Водночас, у разі вручення відправлення, на адресу відправника повертається повідомлення. За умови повернення повідомлення про вручення відправлення з відміткою про його доставку (вручення) відповідному адресату за належною адресою, презюмується, що воно отримано уповноваженою особою. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №820/6755/16 та від 17.10.2019 по справі №420/5895/18. Пунктом 7 Порядку №509 встановлено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Ні в доводах позовної заяви, ні в доводах апеляційної скарги не заперечується проти дотримання відповідачем вимог зазначеної норми права, що врегульовує процедуру винесення оскарженої постанови. Навпаки, в протоколі засідання з розгляду справи про накладення штрафу від 21.06.2019 № 0874 (а.с. 174) вказано про розгляд справи за участі представника позивача адвоката Шеіна І.В., який в цьому протоколі та в самій постанові вказав про незгоду з прийнятим рішенням про притягнення позивача до відповідальності та про отримання копії постанови. Зазначені обставини справи свідчать, що постанову про накладення штрафу №ХК5164/299/ЗНД/АВ/П/ТД-ФС від 21.06.2019 була правомірно прийнята відповідачем на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст.316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі "Східної" філії Концерну "Військторгсервіс" залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 по справі № 520/9275/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, з врахуванням вимог ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 30.01.2020.