Ухвала ККС ВС № 212/8429/19

УХВАЛА 3 листопада 2022 року м. Київ справа № 212/8429/19 провадження № 51-3390 ск 22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_2, суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2021 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року щодо неї, встановив: У касаційній скарзі засуджена порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог п. 4, 5, 6 ч. 2 цієї статті. Згідно зі ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються, зокрема: обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, що подає скаргу. Проте засуджена ОСОБА_1 подала касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції. Слід зауважити, що згідно положень ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте всупереч наведеним положенням процесуального закону, суть доводів касаційної скарги засудженої фактично зводяться до її посилань на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, незгоди з наданою судами оцінкою доказів, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Крім того, засуджена у касаційній скарзі не вказує на порушення вимог кримінального процесуального закону передбачених ч. 1 ст. 438 КПК і не конкретизує яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій, під час розгляду кримінального провадження та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали і яким чином вони вплинули на законність і обґрунтованість постановлених щодо неї рішень, а також не зазначає чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування або зміни касаційним судом оскаржуваних рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК. Також, особа, яка подає касаційну скаргу має зазначити прохання щодо судових рішень з врахуванням повноважень касаційного суду прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 КПК. Так, відповідно до ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Проте, вимога, викладена у касаційній скарзі, не узгоджується з наведеними положеннями процесуального закону. Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджена не погоджується з вироком місцевого суду, проте просить Верховний Суд скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не ухвалював вирок, а постановив ухвалу. Отже, засуджена у прохальній частині касаційної скарги має чітко зазначити, яке саме рішення повинен прийняти Суд, з урахуванням положень ст. 436 КПК та із зазначенням найменування судів, які винесли рішення та дат їх ухвалення. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі необхідно зазначити перелік матеріалів, які додаються. Недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, тому Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2021 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року щодо неї залишити без руху та надати їй строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали. У разі невиконання вимог, касаційна скарга буде повернута особі, яка її подала. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4