Постанова 4855 № 640/18801/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18801/21 Головуючий у І інстанції - Кузьменко В.А., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування пунктів постанови ,- В С Т А Н О В И В: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» звернулось до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило: 1) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2361 від 23.12.2016; 2) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1615 від 29.12.2017; 3) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1427 від 13.11.2018; 4) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3076 від 24.12.2019; 5) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2799 від 30.12.2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані норми є незаконними та необґрунтованими, виходячи з того, що протиправна заборона використання коштів за заходами Планів розвитку газорозподільної системи на здійснення реконструкції вказаних у постановах газопроводів унеможливлює виконання позивачем обов`язку забезпечення надійної та безпечної експлуатації газорозподільної системи, створює загрозу безперервності надання газорозподільних послуг, негативно впливає на технічний стан зношених елементів ГРМ, призводить до підвищення питомих втрат на експлуатацію; відповідач при винесенні оскаржуваних постанов перевищив визначені законом повноваження, у зв`язку із тим, що жодними нормами законодавства не передбачено права відповідача у процесі державного регулювання щодо позивача встановлювати заборони, не передбачені діючим законодавством; заборона відповідачем використовувати грошові кошти за заходами Плану розвитку є протиправною та порушує право власності АТ «ЛЬВІВГАЗ» на ці кошти. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.12.2016 №2361 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2017-2026 роки», від 29.12.2017 №1615 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2018 - 2027 роки» в частині, що стосується Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» та визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.11.2018 №1427 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2018 - 2027 роки газорозподільного підприємства ПАТ «ЛЬВІВГАЗ», від 24.12.2019 №3076 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2020-2029 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ» та від 30.12.2020 №2799 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2021 - 2030 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ». В іншій частині у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі, або залишити позов без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду. В обґрунтування своєї позиції наголошує на тому, що позивачем було пропущено встановлений чинним процесуальним законодавством строк звернення до суду із вказаним позовом. При цьому, вказує, що постанови НКРЕКП підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті протягом п`ятнадцяти чи п`яти робочих днів з дня їх прийняття (в залежності від дати прийняття спірної постанови), тому позивач був обізнаний про наявність оскаржуваних постанов, що ним самим і не заперечується. По суті позовних вимог звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів порушеного права позивача. При цьому, з моменту прийняття оскаржуваних постанов минуло багато часу і позивач міг би надати докази, які б підтвердили настання для нього негативних наслідків. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що АТ «ЛЬВІВГАЗ» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Львів та Львівської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «ЛЬВІВГАЗ», згідно з постановою НКРЕКП від 29.06.2017 №850, тобто позивач є газорозподільним підприємством. Постановою НКРЕКП від 23.12.2016 №2361 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2017-2026 роки» відповідно до Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року №2493, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, постановлено: Газорозподільним підприємствам, газотранспортному та газозберігаючому підприємству ПАТ «Укртрансгаз»: 1) перераховувати та обліковувати кошти на окремому банківському рахунку, визначені як плановані тарифні джерела фінансування інвестиційних програм на 2017 рік - І розділів Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2017-2026 роки; 2) заборонити використовувати зазначені кошти до прийняття НКРЕКП рішення щодо затвердження відповідного Плану розвитку. Згідно з постановою НКРЕКП від 29.12.2017 №1615 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2018 - 2027 роки» відповідно до Законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, постановлено: Газорозподільним підприємствам, газотранспортному та газозберігаючому підприємству ПАТ «Укртрансгаз»: 1) перераховувати та обліковувати кошти, визначені як плановані тарифні джерела фінансування інвестиційних програм на 2018 рік - І розділів Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2018 - 2027 роки, а саме амортизаційні відрахування, на окремому банківському рахунку; 2) заборонити використовувати зазначені кошти до прийняття НКРЕКП рішення щодо затвердження відповідного Плану розвитку. Постановою НКРЕКП від 13.11.2018 №1427 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2018 - 2027 роки газорозподільного підприємства ПАТ «ЛЬВІВГАЗ» відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, постановлено:

1. Затвердити План розвитку газорозподільної системи на 2018 - 2027 роки газорозподільного підприємства ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ «ЛЬВІВГАЗ» та джерела його фінансування за розділами згідно з додатком до цієї постанови.

2. Заборонити ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ «ЛЬВІВГАЗ» використання коштів за заходами Плану розвитку газорозподільної системи на 2018 - 2027 роки газорозподільного підприємства ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ «ЛЬВІВГАЗ» на 2018 рік «г-д, с/т (Д-160 мм), с. Погірці - К. Королівські Самбірського р-ну» та «г-д, в/т (Д-160, 63, 25 мм, Д-50 мм), с. Оброшино - Ставчани Пустомитівського р-ну» до дати надання до НКРЕКП копій відповідних експертних висновків, затверджених в установленому порядку. Відповідно до постанови НКРЕКП від 24.12. 2019 №3076 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2020-2029 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ» відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, постановлено:

1. Затвердити План розвитку газорозподільної системи на 2020-2029 роки газорозподільного підприємства АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЛЬВІВГАЗ» та джерела його фінансування за розділами згідно з додатком до цієї постанови.

2. Заборонити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЛЬВІВГАЗ» використання коштів за заходами Плану розвитку газорозподільної системи на 2020-2029 роки газорозподільного підприємства АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЛЬВІВГАЗ» на 2020 рік: «реконструкція г-ду, с/т (Д - 530 мм), м. Борислав, пров. Залізничний», «реконструкція г-ду, с/т (Д - 273 мм), м. Дрогобич, ГРС 3-НПЗ», «реконструкція г-ду, в/т (Д - 159 мм), м. Пустомити», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 108, 57 мм), с. Гуменець Пустомитівського р-ну», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 108, 89, 57 мм), с. Ставчани, вул. Шашкевича, вул. Польова, вул. Івасюка Пустомитівського р-ну», «реконструкція г-ду, с/т (Д - 273 мм), с. Тернопілля -с. Милошовичі - с. Горбачі Миколаївського р-ну», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 108, 57 мм), с. Гуменець Пустомитівського р-ну (2 черга)», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 108, 57 мм), с. Сердиця Пустомитівського р-ну», «реконструкція г-ду, в/т (Д - 159 мм), с. Ставчани Пустомитівського р-ну», «реконструкція г-ду, в/т (Д - 219, 108 мм), с. Ясловичі Пустомитівського р-ну», «реконструкція г-ду, в/т (Д - 325 мм, Д - 110, 63 мм), с. Сокільники Пустомитівського р-ну», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 108, 89 мм), с. Острів Самбірського р-ну», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 108, 89, 57 мм), с. Чайковичі Самбірського р-ну (діл. 1, діл. 2)», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 108, 89, 57 мм), с. Конюшки-Королівські Самбірського р-ну», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 108, 89, 57 мм), с. Погірці Самбірського р-ну», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 108, 57 мм), с. Купновичі, Самбірського р-ну», «реконструкція г-ду, с/т (Д - 108 мм, 57 мм), с. Малинів - Сусолів Самбірського р-ну», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 159, 76, 57 мм), смт Дубляни (145202000330308959) Самбірського р-ну», «реконструкція г-ду, с/т (Д - 325 мм), с. Городище Жидачівського р-ну», «реконструкція г-ду, н/т (Д - 159, 108, 57 мм), с. Дроховичі Жидачівського р-ну», «реконструкція г-ду, в/т (Д - 325 мм), с. Новий Яр Яворівського р-ну (діл. 1, діл. 2) №14800001» до дати надання до НКРЕКП копій відповідних експертних висновків, затверджених в установленому порядку. Постановою НКРЕКП від 30.12.2020 №2799 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2021 - 2030 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ» відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, постановлено:

1. Затвердити План розвитку газорозподільної системи на 2021 - 2030 роки газорозподільного підприємства АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЛЬВІВГАЗ» та джерела його фінансування за розділами згідно з додатком до цієї постанови.

2. Заборонити АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЛЬВІВГАЗ» використання коштів за заходами Плану розвитку газорозподільної системи на 2021 - 2030 роки газорозподільного підприємства АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЛЬВІВГАЗ» на 2021 рік: «г-д, в/т (Д - 325 мм), с. Вербляни Яворівського р-ну (1 ділянка - черга 2; 2 ділянка)», «г-д, в/т (Д - 325 мм), смт Немирів Яворівського р-ну (1 ділянка; 2 ділянка - черга 2)», «г-д, в/т (Д - 325 мм), с. Завадів Яворівського р-ну (1 ділянка - черга 2; 2 ділянка)», «г-д, в/т (Д - 159, 108, 57 мм), с. Заставне Золочівського р-ну», «г-д, н/т (Д - 110, 90, 63 мм), с. Старе Село Пустомитівського р-ну», «г-д, н/т (Д - 125 мм), с. Подорожнє, вул. Шевченка Стрийського району - 2 черга», «г-д, в/т (Д - 219 мм), с. Подорожнє, вул. Зелена (діл. 1) Стрийського р-ну - 2 черга», «г-д, н/т (Д - 108, 89, 57 мм), с. Погірці Самбірського р-ну (2 черга)», «г-д, в/т (Д - 25 мм), с. Наварія - Пустомити Пустомитівського р-ну», «г-д, в/т (Д - 219 мм), с. Подорожнє, вул. Зелена (діл. 2) Стрийського р-ну - 2 черга», «г-д, н/т (Д - 108, 89, 57 мм), с. Купновичі Самбірського р-ну (2 черга)», «г-д, с/т (Д - 160, 110 мм, Д - 150 мм), с. Гаї Пустомитівського р-ну» до дати надання до НКРЕКП копій відповідних експертних висновків, затверджених в установленому порядку. Зміст вказаних постанов в оскаржуваній частині свідчить, що НКРЕКП встановила заборону АТ «ЛЬВІВГАЗ» використання коштів за заходами Плану розвитку газорозподільної системи на 2018 - 2027 роки, на 2020-2029 роки, на 2021 - 2030 роки надання до НКРЕКП копій відповідних експертних висновків, затверджених в установленому порядку та встановила заборону на використання коштів, визначені як плановані тарифні джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи на 2017-2026 роки та на 2018 - 2027 роки до прийняття НКРЕКП рішення щодо затвердження відповідного Плану розвитку. Вважаючи зазначені вище постанови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, крім того, суд вважав, що позивачем не порушено строк звернення до суду. Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував наступне. Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Згідно позовних вимог предметом позову є визнати протиправним та скасування п. 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2361 від 23.12.2016, №1615 від 29.12.2017, №1427 від 13.11.2018. №3076 від 24.12.2019, №2799 від 30.12.2020. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII) (в редакції, що діяла станом на момент прийняття Постанов №2361, №1615, №1427, №3076) рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття. Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором. Відповідно до ст. 14 Закону № 1540-VIII (в редакції, що діяла станом на момент прийняття Постанови № 2799) рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня. наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття. Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором. Вищенаведений порядок доведення до відома осіб інформації про прийняті рішення передбачено Регламентом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 06.12.2016 № 2133 (далі - Регламент). Відповідно до п. 9.8 Регламенту рішення НКРЕКП, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур`єр», якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення, про що зазначається в тексті рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття. Інші рішення НКРЕКП набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності. Рішення НКРЕКП. крім тих частин рішень, що містять таємну інформацію, підлягають оприлюдненню протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття на офіційному веб-сайті НКРЕКП, Обсяг конфіденційної інформації, що не підлягає розкриттю, визначається НКРЕКП на підставі клопотання заінтересованих осіб з урахуванням вимог Закону України «Про доступ до публічної і нформації». Так, постанова НКРЕКП № 2361 прийнята 23.02.2016 га оприлюднена на офіційному вебсайті НКРЕКП 04.01.2017 за посиланням https://www.nerc.gov.ua/?id23100. Отже, Товариству у січні 2017 року було відомо про прийняту НКРЕКП оскаржувану постанову НКРЕКП від 23.02.2016 № 2361. Постанова НКРЕКП № 1615 прийнята 29.12.2017 та оприлюднена на офіційному вебсайті НКРЕКП 03.01.2018 за посиланням https://www.nerc.gov.ua/?іd=30266. Отже, Товариству у січні 2018 року було відомо про прийняту НКРЕКП оскаржувану постанову НКРЕКП від 29.12.2017 № 1615. Постанова НКРЕКП № 1427 прийнята 13.11.2018 та оприлюднена на офіційному вебсайті НКРЕКП 15.11.2018 за посиланням https://www.nerc.gov.ua/indcx.php?іd=36001. Отже, Товариству у січні 2018 року було відомо про прийняту НКРЕКП оскаржувану постанову НКРЕКП від 13.11.2018 № 1427. До того ж, постанова НКРЕКП № 3076 прийнята 24.12.2019 та оприлюднена на офіційному вебсайті НКРЕКП 27.12.2019 за посиланням https://www.nerc.gov.ua/indcx.php?іd=48112. Отже, Товариству у грудні 2019 року було відомо про прийняту НКРЕКП оскаржувану постанову НКРЕКП від 24.12.2019 № 3076. Постанова НКРЕКП № 2799 прийнята 30.12.2020 та оприлюднена на офіційному вебсайті НКРЕКП 30.12.2020 за посиланням https://www.nerc.gov.ua/?іd=58005. Отже, Товариству у трудні 2020 року було відомо про прийняту НКРЕКП оскаржувану постанову НКРЕКП від 30.12.2020 № 2799. Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що звернення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» до Окружного адміністративного суду міста Києва 02 липня 2021 року відбулося поза межами встановленого приписами КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Аналогічний правовий висновок зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 1.380.2019.001240. З матеріалів справи вбачається, що на обґрунтування поважності підстав пропуск строку звернення до суду з адміністративним позов, позивач лише в загальному зазначав про те, що начебто добросовісно виконував заходи передбачені планами розвитку газорозподільної системи, в тому числі дотримувався оскаржуваних вимог пунктів 2, а негативні наслідки настали для нього не одразу, у зв`язку із чим і пропустив строк для їх оскарження. Наведене підтверджує обізнаність позивача з пунктами 2 спірних постанов НКРЕКП. Процесуальний закон чітко вказує на те, що обов`язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається та підтверджується матеріалами, що до неї додаються. Таким чином, суд першої інстанції в ухвалах, якими поновлено пропущений строк звернення до суду, не наводить жодної обставини, які б не залежали від волі позивача та які б свідчили про їх непереборний характер, і були б пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Поряд з іншим, колегія суддів зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Колегія суддів враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши спір по суті, позовні вимоги щодо яких підлягали залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу. Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 123, 240, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року - скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування пункту - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г.Степанюк