Ухвала КАС ВС № 640/18801/21

УХВАЛА 25 липня 2023 року м. Київ справа № 640/18801/21 адміністративне провадження № К/990/23780/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі №640/18801/21 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування пунктів постанови,- ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило: 1) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2361 від 23.12.2016; 2) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1615 від 29.12.2017; 3) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1427 від 13.11.2018; 4) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3076 від 24.12.2019; 5) визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2799 від 30.12.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.12.2016 №2361 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2017-2026 роки», від 29.12.2017 №1615 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2018 - 2027 роки» в частині, що стосується Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ». Визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.11.2018 №1427 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2018 - 2027 роки газорозподільного підприємства ПАТ «ЛЬВІВГАЗ», від 24.12.2019 №3076 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2020-2029 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ» та від 30.12.2020 №2799 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2021 - 2030 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року скасовано. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування пункту - залишено без розгляду. Згідно з постановою Верховного Суду від 08 травня 2023 касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року - без змін. 05 липня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №705/748/17, щодо застосування статті 5 КАС України. Колегія суддів наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. З огляду на вкладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №705/748/17, оскільки, зважаючи на предмет правового регулювання, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, вище викладена правова позиція до спірних правовідносин не підлягає до застосування, оскільки правовідносини не є подібними до справи, що розглядається. Отже, скаржник не обґрунтував підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Разом з цим скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, а саме неправильно застосували статті 3 та 17 Закону України «Про національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», пунктів 6 та 19 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу», та не застосували статтю 1 Закону України «Про природні монополії», статтю 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» . Також відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права у зв`язку з незастосуванням частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 5 статті 26 та частини четвертої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 2 та 3 глави 1 розділу IV, пунктів 1 та 7 глави 5 розділу IV, пункту 4 глави 4 розділу IV, пунктів 1, 6 глави 3 розділу ІV Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. В касаційній скарзі відповідачем указано про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та норм, які не були застосовані цими судами при вирішенні цієї справи, проте слід зазначити, що норми права, щодо правильного застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Водночас, норми права, на які посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, носять загальний характер, в той час як касаційна скарга не містить аргументів їх неправильного застосування та підстав для формування такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) Крім того, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, за відсутності мотивованих аргументів неправильного їх застосування, та без прив`язки цих норм до спірних правовідносинах у даній справі, не є підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі №640/18801/21 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування пунктів постанови - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя Н.А. Данилевич