Ухвала КАС ВС № 640/18801/21
від 10.08.2023 · АдміністративнаУХВАЛА 10 серпня 2023 року м. Київ справа № 640/18801/21 адміністративне провадження № К/990/26530/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі №640/18801/21 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування пунктів постанови, в с т а н о в и в: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило: визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2361 від 23.12.2016; визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1615 від 29.12.2017; визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1427 від 13.11.2018; визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3076 від 24.12.2019; визнати протиправним та скасувати п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2799 від 30.12.2020. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.12.2016 №2361 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2017-2026 роки», від 29.12.2017 №1615 «Про джерела фінансування Планів розвитку газорозподільної системи, газотранспортної системи та газосховищ на 2018 - 2027 роки» в частині, що стосується Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ». Визнано протиправними та скасовано пункти 2 постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.11.2018 №1427 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2018 - 2027 роки газорозподільного підприємства ПАТ «ЛЬВІВГАЗ», від 24.12.2019 №3076 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2020-2029 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ» та від 30.12.2020 №2799 «Про затвердження Плану розвитку газорозподільної системи на 2021 - 2030 роки газорозподільного підприємства АТ «ЛЬВІВГАЗ». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року скасовано. Ухвалено постанову, якою адміністративний позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЛЬВІВГАЗ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування пункту - залишено без розгляду. Згідно з постановою Верховного Суду від 08 травня 2023 касаційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року - без змін. 28 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №705/748/17. Суд наголошує на тому, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Посилаючись на вказану підставу касаційного оскарження, скаржник хоча й робить покликання на постанову Великої Палати Верховного Суду, висновки з якої, на його думку, помилково не були застосовані судами попередніх інстанцій, проте не обґрунтовує подібність правовідносин у цих справах. Просте посилання у тексті касаційної скарги на те, що справи є подібними без аналізу подібності предмету спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених фактичних обставин та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин не є належним обґрунтуванням подібності правовідносин. Наступною підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень, скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статті 5 КАС України стосовно наявності або відсутності у НКРЕКП повноважень встановлювати заборону для суб`єктів господарювання на використання власних коштів, у тому числі передбачених на фінансування Планів розвитку газорозподільної системи у розрізі наявності іншого державного органу з такою самою компетенцією. Також скаржник зазначає про незастосування судами попередніх інстанцій статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», пункту 6 Закону України «Про ринок природного газу», пункту 19 частини 3 статті 4 Закону України «Про ринок природного газу», статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», пунктів 2 та 3 глави 1 розділу IV Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс), пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу, пункту 7 глави 5 розділу IV Кодексу, пункту 6 глави 3 розділу ІV Кодексу, частини четвертої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Скаржник указує на окремі положення нормативних актів, проте не наводить об`єктивних підстав щодо необхідності їхнього тлумачення, обмежившись описом обставин цієї справи та незгодою із прийнятим у справі рішенням. Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій та цитування норм законодавства. Суд зазначає, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування/незастосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Отже, наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. На указане заявнику вже зверталася увага Верховним Судом. Однак, скаржником не враховано зауваження Верховного Суду та повторно подано касаційну скаргу без належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, що свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі №640/18801/21 повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.А. Губська