Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7936/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/7936/21 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 31.05.2022 року позивач - ОСОБА_1 подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області штраф в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за умисне невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2021 року у справі №400/7936/21; половину штрафу стягнути на користь державного бюджету, а половину на користь позивача; зобов`язати відповідача у строк протягом 10 днів з дня постановлення ухвали суду подати новий звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2021 року у справі №400/7936/21. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач не виконав рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2021 року у справі №400/7936/21, оскільки з 01.07.2021 року не виплачена щомісячна доплата до пенсії в розмірі 2000 грн, не виплачена компенсація втрати доходу за затримку виплати пенсії з 01.07.2021 року; не виплачена сума, стягнута судом у відшкодування моральної шкоди. При цьому позивач вказував на безпідставність посилання відповідача суб`єкта владних повноважень на відсутність коштів, та на ненадання належних доказів наявності поважних причин, які перешкоджають своєчасному виконанню судового рішення. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 року частково задоволена заява ОСОБА_1 , встановлений Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2021р. у справі №400/7936/21 - два місяця після отримання копії даної ухвали. В іншій частині заява залишена без задоволення. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить: - скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №400/7936/21; - ухвалити нову постанову якою накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області штраф в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за умисне невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2021 року у справі №400/7936/21; половину штрафу стягнути на користь державного бюджету, а половину на користь позивача; зобов`язати відповідача у строк протягом 10 днів з дня постановлення ухвали суду подати новий звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2021 року у справі №400/7936/21. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що відмовляючи у накладенні на посадову особу відповідача штрафу за тривале та умисне невиконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вчинення пенсійним органом конкретних заходів, спрямованих на виконання судового рішення у справі №400/7936/21, оскільки суд не повно з`ясував всі обставини, які необхідні для вирішення питання щодо виконання судового рішення, допустивши неправильне застосування норм матеріального права. На думку апелянта, суд першої інстанції, ігноруючи обов`язкові для обліку висновки суду вищої інстанції, фактично визнав легітимним та законним невиконання відповідачем судового рішення протягом необмеженого строку, з посиланням на нібито відсутність бюджетного фінансування. При цьому, апелянт вказує, що, відмовляючи визнати бездіяльність відповідача протиправною, суд першої інстанції обмежився лише покладанням на відповідача чергового формального обов`язку подати через два місяці новий звіт про виконання судового рішення, що з урахуванням позиції суду першої інстанції, не може призвести до захисту порушеного права позивача. Також вимоги апеляційної скарги, апелянт обґрунтовує тривалим (протягом двох років) невиконанням пенсійним органом судового рішення у справі №400/1715/20. Помилковим на думку апелянта є посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові цього суду від 19.05.2015 року у справі №21-1044а15, у справі №804/5081/13-а та інших. Звертає апелянт увагу на необхідність застосування практики П`ятого апеляційного адміністративного суду, відповідно до якої були накладені штрафи на керівників територіальних пенсійних органів за умисне невиконання судових рішень. Також, порушенням апелянт вважає проведення розгляду звіту у строк, що перевищує 10 днів, що встановлено законом, а надання нового часу для подання звіту є потуранням відповідачу у його протиправних діях щодо невиконання судового рішення та фактично затягує процес відновлення порушених прав відповідача. Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року, з урахуванням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 року: - визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у встановленні та виплаті з 01.07.2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області установити та виплатити з 01.07.2021 року щомісячну доплату у розмірі 2000 грн. до призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області при виплаті з 01.07.2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати доходу за затримку виплати пенсії; - стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2393 грн. Також, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року був встановлений судовий контроль: - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати звіт про виконання цього рішення суду; встановлений строк для подання звіту - тридцять календарних днів, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили; - відповідач попереджений, що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Оскільки рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року, набрало законної сили 28.04.2022 року в частині, що залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 року, звіт про виконання рішення суду першої інстанції відповідач мав подати у строк до 30.05.2022 року включно. Відповідно до матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області 27.05.2022 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подало звіт про виконання рішення суду. У вказаному звіті, ГУ ПФУ в Миколаївській області повідомило, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 року у справі №400/7936/21, пенсійним органом 11.05.2022 року був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розмір якої склав 7895,60 грн, загальний розмір доплати за період з 01.07.2021 року по 31.05.2022 року становить 22000 грн., розмір компенсації втрати частини доходу за період з 01.07.2021 року по 31.05.2022 року становить 1362 грн. Також, відповідач повідомив, що нарахована доплата до пенсії та розмір компенсації втрати частини доходу за період з 01.07.2021 року по 31.05.2022 року будуть виплачені в межах наданих асигнувань, які забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у порядку черговості, яка визначається датою набрання судовим рішенням законної сили. При цьому пенсійний орган послався на припис ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління ПФУ №21-2 від 31.08.2009 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 року за №897/16913 (в редакції Постанови Правління ПФУ №35-1 від 09.12.2021 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 року за №53/37389). Щодо стягнення з ГУ ПФУ в Миколаївській області 2393 грн. у відшкодування моральної шкоди, відповідач у звіті вказав, що, враховуючи взагалі відсутність у Пенсійного фонду України коштів за таким призначенням, такі стягнення виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». На підтвердження обставин, наведених у заяві про виконання судового рішення, відповідач надав протокол перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 11.05.2022 року, відповідно до якого, до складу пенсії позивача з 01.06.2022 року включена щомісячна доплата 2000 грн. відповідно до Постанови КМУ №713 від 14.07.2021 року (т. 2 а.с. 12). Також наданий розрахунок від 11.05.2022 року на доплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до якого позивачу донараховано з 01.07.2021 року по 31.05.2022 року доплату до пенсії - 2000 грн. відповідно до Постанови КМУ №713 від 14.07.2021 року, та загальна сума заборгованості за вказаний період становить 22000 грн. (т. 2 а.с. 13). Докази виплати заборгованості в сумі 22000 грн. за період з 01.07.2021 року по 31.05.2022 року пенсійний орган не надав. При цьому, відповідно до матеріалів справи, пенсійний орган надав копію розрахунку компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати частини пенсійних виплат за період з серпня 2021 року по травень 2022 року включно (т. 2 а.с. 14). Відповідно до вказаного розрахунку розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати частини пенсійних виплат за період з серпня 2021 року по травень 2022 року становить 1362 грн. Відомості щодо виплати компенсації втрати частини доходів відсутні. Частково задовольняючи заяву позивача від 31.05.2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а тому судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок. Проте, оскільки виплата нарахованої відповідачем заборгованості забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, а нецільове використання коштів Пенсійного фонду України заборонене, суд першої інстанції, враховуючи відсутність доказів виконання судового рішення в повному обсязі, дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття звіту та про відсутність водночас підстав для визнання дій чи бездіяльності відповідача протиправними, та як наслідок про відсутність підстав для накладення на керівника відповідача штрафу. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частиною першою статті 8 Основного Закону встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до частини першої статті 55 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також, відповідно до ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1). За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2). Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 3). Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання (ч. 4). Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження (ч. 5). Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою (ч. 7). Таким, чином, апеляційний суд зазначає, що порушене право позивача на соціальний захист, яке було поновлене рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року з урахуванням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 року у справі №400/7936/21, буде вважатись відновленим лише у разі повного виконання зазначених судових рішень, шляхом: - установлення та виплатити позивачу з 01.07.2021 року доплати у розмірі 2000 грн. Яковичу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; - нарахування та виплати позивачу компенсації втрати доходу за затримку виплати пенсії при виплаті з 01.07.2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; - стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2393 грн. Апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено установлення позивачу з 01.07.2021 року щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до призначеної пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та початок її виплати у складі пенсійних виплат з червня 2022 року. При цьому, відповідачем нарахована але не виплачена заборгованість з виплати щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» за період з 01.07.2021 року по 31.05.2022 року в загальній сумі 22000 грн. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів на підтвердження виконання відповідачем рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року у справі №400/7936/21 в частині виплати встановленої з 01.07.2021 року та нарахованої за період з 01.07.2021 року по 31.05.2022 року щомісячної доплати у розмірі 2000 грн., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713, у загальній сумі за вказаний період 22000 грн. Також, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує той факт, що за приписами статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету. За приписами розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління ПФУ №21-2 від 31.08.2009 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 року за №897/16913 (в редакції Постанови Правління ПФУ №35-1 від 09.12.2021 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 року за №53/37389), основними складовими бюджету Пенсійного фонду є дохідна та видаткова частини. При цьому, доходи бюджету Пенсійного фонду класифікуються за такими основними групами: - власні доходи (кошти); - кошти Державного бюджету України. Кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. У структурі доходів бюджету Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді на, зокрема: - виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом, та доставку цих виплат; - погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду; - здійснення інших виплат, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету. Видатки бюджету Пенсійного фонду класифікуються за такими основними групами: - видатки за рахунок власних доходів (коштів); - видатки за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету. Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що здійснення фактичних пенсійних виплат, в тому числі і на виконання судових рішень, зокрема і в цій справі, здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України, за рахунок коштів Державного бюджету України, надходження яких до Пенсійного фонду України жодним чином не залежить від дій або бездіяльності керівника територіального пенсійного органу. За таких обставин, накладення на керівника відповідача штрафу в максимальному розмірі, як то просить апелянт, є безпідставним та не буде мати безумовним наслідком виконання відповідачем судових рішень в цій справі, зокрема в частині виплати нарахованої заборгованості. При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта стосовно помилковості посилання судом першої інстанції на позицію Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а, яка була підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18. Також, апеляційний суд зазначає про помилковість посилання апелянтом на судову практику П`ятого апеляційного адміністративного суду, оскільки за приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Водночас апеляційний суд зазначає, що нарахування відповідачем компенсації втрати доходу за затримку виплати за період з 01.07.2021 року по 31.05.2022 року щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», не є належним виконанням зокрема постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 року, з огляду на таке. За приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст. 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (ч. 1 ст. 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4). Враховуючи наведені норми, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, зокрема, пенсії (доплати до пенсії), обчислюється за весь період невиплати та виплачується в тому ж місяці в якому була здійснена виплата заборгованості, а тому надана відповідачем копія розрахунку компенсації втрати частини доходів є неповною, оскільки така заборгованість не виплачена позивачу, та продовжується строк затримки виплати. Повним та належним виконанням постанови апеляційного суду в частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії (доплати до пенсії) є нарахування такої компенсації за увесь час її затримки до повної виплати заборгованості та виплата такої компенсації в місяці в якому була виплачена заборгованість, що відповідає меті Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати» - гарантоване державою відшкодування за порушення строків виплати громадянам доходів, зокрема пенсії. Що стосується посилань відповідача у звіті про виконання судового рішення стосовно стягнення на користь позивача коштів у відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Таким чином, позивач як стягувач, мав отримати в суді першої інстанції виконавчий лист та надати його до виконання до органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Відхиляє апеляційний суд посилання апелянта на доводи щодо (протягом двох років) невиконанням пенсійним органом судового рішення у справі №400/1715/20, оскільки в цій справі суд першої інстанції розглядав звіт відповідача щодо виконання судового рішення у справі № 400/7936/21. Доводи апелянта щодо тривалого розгляду судом першої інстанції звіту про виконання судового рішення та зави позивача про накладення штрафу, апеляційний суд відхиляє з огляду на введення в Україні воєнного стану, та загально відомого факту щоденних обстрілів міста Миколаїв, в якому розташований суд першої інстанції. Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати у справі відсутні. Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 294, 308, 311, 321, 315, 316, 321, 325, 328, 382 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у справі №400/7936/21 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складений 06.09.2022 року. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.