Постанова 4854 № 400/7706/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/7706/21 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Березнегуватської селищної ради від 17.06.2021 року №20, яким йому відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2,00 га, в межах Березнегуватської селищної ради Миколаївської області; зобов`язати Березнегуватську селищну раду надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 4821184200:05:000:0062 (загальна площа 63,8208) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Новосевастопольської сільської ради (що входить до Березнегуватської сільської ОТГ) Баштанського (раніше Березнегуватського) району Миколаївської області (за межами населених пунктів). Крім того позивач просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з метою отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ним подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Оскаржуваним рішенням йому відмовлено у задоволенні заяви з тих підстав, що земельна ділянка відноситься до регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький». Позивач вважає, що таке рішення суб`єкта владних повноважень суперечить вимогам ч.7 ст.118 ЗК України, оскільки за даними публічної кадастрової карти не має жодних відомостей щодо належності вказаної земельної ділянки до регіонального ландшафтного парку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». До того ж, за інформацією, отриманою від відповідача, у нього відсутні графічні матеріали парку «Висунсько-Інгулецький». Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що відмова Березнегуватської селищної ради у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є правомірною та відповідає приписам ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка, на частину з якої претендує позивач, є земельною ділянкою природно-заповідного фонду, щодо якої вирішено забезпечити збереження типових для степової зони природних комплексів у басейні річок Висунь (в нижній течії) і Біла Криниця (в нижній течії), а також частини правобережжя річки Інгулець. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянт навів доводи, які за суттю та змістом відповідають обґрунтуванню позовної заяви. Окремо зазначено, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4821184200:05:000:0062: А.01 - землі сільськогосподарського призначення, що вказує на можливість передачі вказаної ділянки позивачу. Також апелянтом наголошено на відсутність проекту організації території регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький, та, як наслідок, відсутність фактичного закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду. Враховуючи відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 4821184200:05:000:0062 (загальна площа 63,8208га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Новосевастопольської сільської ради (що входить до Березнегуватської сільської ОТГ) Баштанського (раніше Березнегуватського) району Миколаївської області (за межами населених пунктів). До заяви позивачем додано копії паспорту громадянина України, ідентифікаційного номеру та графічні матеріали на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування) (а.с. 17-18). Рішенням Березнегуватської селищної ради від 17.06.2021 року №20 позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства площею до 2,00 га у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, а саме: земельна ділянка відноситься до регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький» (а.с. 35-36а). Законність зазначеного рішення суб`єкта владних повноважень є предметом спору у справі, що розглядається. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Частиною 7 вказаної статті Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень. Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу. Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Як вже зазначалось вище, підставою для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стала та обставина, що згідно наданого графічного матеріалу бажаного місця розташування земельна ділянка земельна ділянка відноситься до регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький». Відповідно до ст.23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. Згідно ст.43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Приписами ст.46-1 ЗК України передбачено, що землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти. У відповідності до положень ст. 44 Земельного кодексу України до земель природо - заповідного фонду включаються природні території та об`єкти, до яких належать ландшафтні парки. Статтями 83 та 84 Земельного кодексу визначено, що у приватну власність не можуть бути передані землі під об`єктами природо-заповідного фонду. Згідно із вимогами ч.4 ст.7 Закону України «Про природо-заповідний фонд України» до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Судом першої інстанцій перевірено статус земельної ділянки на інформаційному інтернет-ресурсі «Публічна кадастрова карта України» (https://map.land.gov.ua) та встановлено наступні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4821184200:05:000:0062. «Тип власності: державна власність, цільове призначення: A.01 - землі сільськогосподарського призначення, площа: 63,8208 га, назва об`єкту: Регіональний ландшафтний парк місцевого значення «Висунсько-Інгулецький», назва області: Миколаївська, значення об`єкту: місцеве, категорія об`єкту: Регіональний ландшафтний парк, площа об`єкту: 271,6 га., адреса об`єкту: Березнегуватський район, землекористувач: Березнегуватська селищна рада, поштова адреса землекористувача: 56200, Соборно-Миколаївська площа, 10, смт. Березнегувате, Березнегуватський р-н, Миколаївська обл., контактна інформація землекористувача: 0516891158, підстава створення об`єкту: 2011-11-25». Листом Березнегуватської селищної ради від 29.06.2021 року №3538/25-05 додатково роз`яснено позивачу, що земельна ділянка, яку він має намір отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, розташована в масиві, що відноситься до регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький». Регіональний ландшафтний парк «Висунсько-Інгулецький» відноситься до парків «відкритого» типу, туристичного та відновлюваного направлення. Основні ділянки парку зосереджені понад річками Інгулець, Висунь, Добра із системою прилеглих балок (а.с.30). Відповідно до рішенням Миколаївської обласної ради №9 від 25.11.2011 року створений Регіональний ландшафтний парк «Висунсько-Інгулецький» (а.с.99-100). Відповідно до цього Рішення, парк створюється з метою збереження цінних природних комплексів та об`єктів, охорону території регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький», створення умов для організованого туризму і відпочинку з додержанням режиму охорони розробки природних комплексів та об`єктів для проведення еколого-освітньої роботи і роботи з питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів. Пунктом 6 зазначеного Рішення доручено Головному управлінню Держкомзему у Миколаївській області забезпечити переведення земель регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький» до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Згідно до інформації, яка міститься в листі Березнегуватської селищної ради від 29.06.2021 року №3538/25-05, розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 03.06.2015 року №161-р «Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький» на місцевості (в межах території Березнегуватського району Миколаївської області)» було затверджено вказаний проект землеустрою (а.с.30) Наведене вище безумовно свідчить на користь того, що органами місцевого самоврядування вчиняються дії для створення регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький», виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. При цьому судова колегія констатує, що процедура створення парку не завершена у встановленому законодавством порядку. Однак, як вірно визначено судом першої інстанції, та обставина, що рішення Миколаївської обласної ради №9 від 25.11.2011 року не було реалізовано у повному обсязі щодо створення адміністрації парку, переведення земель парку до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення не впливає на правомірність рішення відповідача, оскільки відповідно до вимог ст.43 Земельного кодексу України землі набувають статусу земель природно-заповідного фонду з моменту надання ним статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Суд апеляційної інстанції акцентує увагу, що відомостей стосовно оскарження указаного рішення Миколаївської обласної ради №9 від 25.11.2011 року «Про створення регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький» матеріали справи не містять, тому будь-які посилання апелянта на протиправність відповідного рішення знаходяться поза межами предмету розгляду даної справи. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який сформовано станом на 30.08.2021 року, земельну ділянку з кадастровим номером 4821184200:05:000:0062 площею 63,8208 га із зазначенням категорії земель, до якої така ділянка віднесена та цільового призначення: А.01 «землі сільськогосподарського призначення» зареєстровано 04.12.2013 року (а.с.107-112). При цьому судова колегія звертає увагу, що в графі «Вид обмеження у використанні земельної ділянки» вказано: - Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах. Дата державної реєстрації обмеження 06.06.1995 року, 11.8421 га; -Санітарно-захисна зона навколо об`єкта. Дата державної реєстрації обмеження 19.06.1996 року, 22.9805 га; - Водоохоронна зона. Дата державної реєстрації обмеження 16.11.2002 року, 63.8208 га; - Охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи. Дата державної реєстрації обмеження 04.03.1997 року, 0.2443 га. Вказане свідчить про віднесення всієї земельної ділянки у з кадастровим номером 4821184200:05:000:0062 площею 63,8208 га до водоохоронної зони. Статтею 87 Водного Кодексу (далі ВК України) встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. Приписами ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України установлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Статтями 61 ЗК України та 89 ВК України унормовано, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Статтею 88 ВК України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Згідно підпункту «б» ч.1 ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Частиною 2 ст. 60 Земельного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період). Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Таким чином, посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення не мають жодного впливу на існуючі обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 4821184200:05:000:0062 площею 63,8208 га, оскільки відповідні землі є природоохоронною територією та мають встановлені обмеження щодо їх використання. Водночас, згідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.07.2019 року у справі №806/3709/15, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір і межі установлено законом, а тому такі земельні ділянки, що належали до земель водного фонду, не можуть бути передані у приватну власність (ст. 83, 84 Земельного кодексу України). За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, так як рішення Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області винесено правомірно. Також суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта щодо відсутності на офіційному сайті https://map.land.gov.ua/ відомостей про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 4821184200:05:000:0062 до регіонального ландшафтного парку «Висунсько-Інгулецький» станом на момент звернення з клопотанням до відповідача, оскільки відсутність такої інформації у Публічній кадастровій карті не спростовує відомостей, які є в матеріалах справи. Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення строку розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, судова колегія визначає, що відповідне процедурне порушення не може бути визначено підставою для надання позивачу відповідного дозволу за відсутності на те законодавчих підстав. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС в Одеській області та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 січня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.