Постанова 4824 № 235/1193/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О. Єдиний унікальний номер справи № 235/1193/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5869/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Ігнатченко Н.В., Савченка С.І., секретар - Олешко Л.Ю., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У березні 2017 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 07 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №128-2008-2742, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 50000,00 доларів США, зі сплатою 13,95% річних. Відповідач, згідно з умовами кредитного договору, зобов`язався прийняти, належним чином використати та повертати позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплачувати відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах Кредитного договору (ст. 2,5,10 Кредитного договору, з підпунктами в додатку 1, додатку 2 до Кредитного договору). В якості забезпечення виконання умов договору 17 вересня 2008 року був укладений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, з надвірними прибудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що відповідачем не дотримано умов кредитного договору щодо своєчасного внесення платежів, позивач на підставі п.п. 5.2.7 кредитного договору направив досудову вимогу щодо дострокового виконання позичальником його зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі. Таким чином, борг за кредитом, відсотками, пенею станом на 03 листопада 2016 року за кредитним договором склав 50 000,00 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 602,33 доларів США; сума дострокового стягнення по кредиту - 48 205,31 доларів США; відсотки - 1 192,36 доларів США. Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2017 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №128-2008-2742 у сумі 50 000 доларів США, що станом на 30 травня 2017 року становить 1 319 389, 45 грн. Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 квітня 2021 року вказане заочне рішення суду скасовано та призначено підготовче судове засідання по справі. Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05 травня 2021 року вказану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Святошинському районному суду м. Києва. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 128-2008-2742 у сумі 50 000 доларів США, що станом на 30.05.2017р. становить 1 319 389, 45 грн та судовий збір у розмірі 19 190,71 грн. Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У апеляційній скарзі зазначала, що суд першої інстанції не надав належну оцінку та не врахував під час ухвалення рішення по справі заяву про застосування строку позовної давності, викладену у відзиві на позовну заяву. Вказує, що 14 грудня 2013 року за умовами пункту 5.3.9 кредитного договору №128-2008-2742 змінився строк виконання зобов`язання, що зумовило перебіг позовної давності. Сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Позивач до апеляційного суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило. А відтак, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає. Як вбачається із матеріалів справи, 17 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №128-2008-2742, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 50000,00 доларів США, зі сплатою 13,95% річних /. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 50000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №1282900USD000021/320725 від 17 вересня 2008 року. В якості забезпечення 17 вересня 2008 року був укладений договір іпотеки, заставою якого виступив житловий будинок, з надвірними прибудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.83, а.с. 83/. В подальшому, 06 квітня 2009 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 128-2008-2742 від 17 вересня 2008 року. Крім цього, 12 грудня 2013 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 128-2008-2742 від 17 вересня 2008 року. Відповідно до п. 1 додаткової угоди, сторони домовилися внести зміни до договору, виклавши текст договору в наступній редакції базова процентна ставка - це 8,21 % річних, базова підвищена процентна ставка - це 16,21 % річних. Згідно з п. 1.2, 2.6 додаткової угоди, строк кредитування за цим договором становить період: з дати надання кредитором кредиту позичальнику по 10.09.2038р. включно (що є датою погашення всієї суми кредиту) строки та терміни надання та погашення кредиту визначається умовами цього договору. Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди цільове призначення кредиту на придбання майна, а саме двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Відповідачка належним чином не виконувала обов`язків по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором, що підлягають стягненню з відповідача станом на 03.11.2016 року становить 50 000,00 доларів США, з яких: -602,33 доларів США - заборгованість за кредитом; -48 205,31 доларів США - сума дострокового стягнення по кредиту; -1192,36 доларів США - відсотки; 0,00 гривень - підвищенні відсотки. Факт укладення договору та порушення умов його виконання підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечувався відповідачем. Тому суд першої інстанцій правильно встановив, що між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли зобов`язання, за якими позивач надав відповідачеві послуги, а відповідач зобов`язався їх оплатити на визначених умовах та у відповідний строк. Проте, в порушення зобов`язань по виплаті кредитних коштів у визначені договором строки, відповідач їх належним чином не виконав. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно ст. 629 ЦК України. Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. Згідно із ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України визначено, що під порушенням зобов`язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 610 ЦК України під порушенням зобов`язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК. Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, у разі прострочення повернення чергової частини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність договірних відносин між сторонами та порушення відповідачем умов договору. Разом з цим, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідачки щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності. У своїй апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності. Аналогічну заяву вона подавала і в суді першої інстанції (у заяві про перегляд заочного рішення та у відзиві на позовну заяву). Згідно з ч. 1,2 ст. 251 ЦК України, строком є певний період в часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно зі ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Як зазначив Верховний суд України в правовій позиції у справі від 21 травня 2012 року за № 6-68цс11, відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін чи певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України). Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У статті 257 ЦК України встановлений загальний строк позовної давності у три роки. В ст. 260 ЦК України зазначено, що Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Статтею 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 порушила свої зобов`язання за кредитним договором, а відтак, з неї належить стягнути заборгованість у визначеному банком розмірі. Разом з цим, як видно із матеріалів справи, у пункті 5.3.9 додаткової угоди б/н від 12 грудня 2013 року кредитного договору №128-2008-2742 від 17 вересня 2008 року сторони встановили зобов`язання позичальника не пізніше дати укладення відповідного договору застави/іпотеки застрахувати або забезпечити страхування предмету іпотеки на користь кредитора в перевіреній та рекомендованій кредитором страховій компанії від настання страхових ризиків на певних умовах. Сторони узгодили, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим пунктом договору, для сторін настають правові наслідки, зокрема, факт такого невиконання вважається обставиною настання нового терміну/строку виконання основного зобов`язання (всіх грошових зобов`язань) позичальника, згідно з умовами цього договору. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів. Отже, ОСОБА_1 зобов`язана була застрахувати предмет іпотеки (квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) не пізніше 13 грудня 2013 року. Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала вказане зобов`язання та не уклала договір страхування (докази на спростування вказаної обставини у матеріалах справи відсутні). Відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору, зокрема пункту 5.3.9 додаткової угоди, строк виконання основного зобов`язання настав 14 грудня 2013 року. Отже, останнім днем звернення до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором є 13 грудня 2016 року. Як видно з матеріалів справи, ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом у березні 2017 року. У своїй позовній заяві банк не просив поновити йому строк для звернення до суду із вказаним позовом та не навів причин пропуску цього строку. Враховуючи те, що відповідно до п. 5.3.9 кредитного договору, право позивача пред`явити вимогу до відповідача щодо повернення заборгованості по кредиту виникло з 14 грудня 2013 року і з цієї дати позивач знав про порушення своїх інтересів та мав можливість звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з боку відповідача. Однак, позивач цього не зробив завчасно, та пропустив строки позовної давності. Під час розгляд у справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 подала заяву про застосування наслідків пливу строку позовної давності. Аналогічними доводами обґрунтована її апеляційна скарга. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки заборгованість відповідача за кредитним договором існує та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, однак, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі з підстав застосування строків позовної давності в цих правовідносинах. За правилами ч.1 ст. 376 ЦПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що суд неповно дослідив обставини справи, не врахував усі наявні у матеріалах справи докази та неправильно застосував норми матеріального права, оскаржуване судове рішення не може вважатися законними та обґрунтованими, а тому, в силу ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України , суд, П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено 08 серпня 2022 року. Головуючий Судді