Постанова 4813 № 520/11333/15-ц

Номер провадження: 22-ц/813/2156/20 Номер справи місцевого суду: 520/11333/15-ц Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.07.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого - Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О. М., за участю секретаря Бикової К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеса від 02 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ПАТ «Марфін Банк» 17.08.2015 року звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором №451/F від 19 червня 2008 року у розмірі 129136 доларів 23 цента США та 141525 гривень 30 копійок, а також стягнути судові витрати в сумі 3654 гривні 00 копійок, посилаючись на невиконання відповідачами зобов`язань по укладеним договорам. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №451/F від 19.06.2008 року, станом на 10.08.2015 року, у розмірі 129136 (сто двадцять дев`ять тисяч сто тридцять шість) доларів 23 (двадцять три) цента США та 141525 (сто сорок одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) гривень 30 (тридцять) копійок, що складається з: заборгованості за кредитом 119263 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) долара 87 (вісімдесят сім) центів США, у тому числі простроченої заборгованості 4991 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто один) долар 06 (шість) центів США; заборгованості по відсоткам 9872 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят два) долара 36 (тридцять шість) центів США; заборгованості за пенею 125795 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки; заборгованості за штрафом 15729 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 47 (сорок сім) копійок. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №451/F від 19.06.2008 року, станом на 10.08.2015 року, у розмірі 129136 (сто двадцять дев`ять тисяч сто тридцять шість) доларів 23 (двадцять три) цента США та 141525 (сто сорок одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) гривень 30 (тридцять) копійок, що складається з: заборгованості за кредитом 119263 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) долара 87 (вісімдесят сім) центів США, у тому числі простроченої заборгованості 4991 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто один) долар 06 (шість) центів США; заборгованості по відсоткам 9872 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят два) долара 36 (тридцять шість) центів США; заборгованості за пенею 125795 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки; заборгованості за штрафом 15729 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 47 (сорок сім) копійок. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №451/F від 19.06.2008 року, станом на 10.08.2015 року, у розмірі 129136 (сто двадцять дев`ять тисяч сто тридцять шість) доларів 23 (двадцять три) цента США та 141525 (сто сорок одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) гривень 30 (тридцять) копійок, що складається з: заборгованості за кредитом 119263 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) долара 87 (вісімдесят сім) центів США, у тому числі простроченої заборгованості 4991 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто один) долар 06 (шість) центів США; заборгованості по відсоткам 9872 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят два) долара 36 (тридцять шість) центів США; заборгованості за пенею 125795 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки; заборгованості за штрафом 15729 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 47 (сорок сім) копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) витрати по сплаті судового збору в сумі 913 (дев`ятсот тринадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) витрати по сплаті судового збору в сумі 913 (дев`ятсот тринадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок. Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) витрати по сплаті судового збору в сумі 913 (дев`ятсот тринадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок. Стягнуто з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) витрати по сплаті судового збору в сумі 913 (дев`ятсот тринадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок. Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором № 451/F від 19.06.2008 року не виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 10 серпня 2015 року складає 129 136,23 дол. США, та 141 525,30 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 119 263,87 дол США, у тому числі простроченої заборгованості 4 991,06 дол США, заборгованості по відсоткам 9 872,36 дол США, заборгованості за пенею 125 795,83 грн, заборгованості за штрафом 15 729,47 грн (а.с. 80-81). Оскільки доказів спрати зазначених сум відповідачем та його поручителями , в порушення вимог статті 60 ЦПК України не надано, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Марфін Банк» підлягають задоволенню у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 20.06.2018 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року, відповідно до якої апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №451/F від 19.06.2008 року, станом на 10.08.2015 року, у розмірі 129136 (сто двадцять дев`ять тисяч сто тридцять шість) доларів 23 (двадцять три) цента США та 141525 (сто сорок одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) гривень 30 (тридцять) копійок, що складається з: заборгованості за кредитом 119263 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) долара 87 (вісімдесят сім) центів США, у тому числі простроченої заборгованості 4991 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто один) долар 06 (шість) центів США; заборгованості по відсоткам 9872 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят два) долара 36 (тридцять шість) центів США; заборгованості за пенею 125795 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки; заборгованості за штрафом 15729 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 47 (сорок сім) копійок та в частині стягнення з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор. рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) витрати по сплаті судового збору в сумі 913 (дев`ятсот тринадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального, та процесуального права, без дослідження всіх обставин справи та без надання їм належної правової оцінки. Так, апелянт вказує, що між ПАТ «Марфін Банк» (кредитор) та ОСОБА_5 (поручитель) 11.04.2014 року укладений Договір поруки № 07200-С, відповідно до умов якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором № 451/F від 19 червня 2008 року зі всіма додатковими угодами до нього. Апелянт зазначає, що 11.02.2014 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 4, та 16.10.2014 року укладено додаткову угоду № 5 до договору поруки № 07200-С від 11.02.2014 року. За умовами вказаних додаткових угод ОСОБА_5 підтвердила надану ПАТ «Марфін Банк» згоду на зміну зобов`язань ОСОБА_2 , які відображені у вищезазначених додаткових угодах № 4 та № 5 . Підписанням додаткових угод до договору поруки, ОСОБА_5 підтвердила також факт отримання копії додаткових угод № 4 та № 5 до кредитного договору № 451/F від 19 червня 2008 року укладеного між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_2 . Проте, апелянт звертає увагу колегії суддів на той факт, що при ознайомленні з матеріалами справи (в червні 2018 року) нею було встановлено, що додаткова угода № 5 від 16.10.2014 року до кредитного договору № 451/F від 19.06.2008 року містить 2 додатки (додаток 1 графік погашення кредиту, та додаток 2 розрахунок сукупної вартості кредиту). ОСОБА_1 заперечує той факт, що їй було відомо про вказані вище додатки. Апелянт зазначає, що після детального вивчення додатків, нею було встановлено, що обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1 збільшився, а саме збільшились платежі за кредитним договором № 451/F від 19.06.2008 року: -в редакції додатку № 1 до додаткової угоди № 3 обов`язковий платіж у жовтні 2014 року (сума кредиту до сплати) становить 400,00 дол. США до 31.10.2014 року; -в редакції додатку № 1 до додаткової угоди №5 обов`язковий платіж у жовтні 2014 року (сума кредиту до сплати) становить 110 727,19 дол США до 16.10.2014 року. ОСОБА_1 вказує, що при підписанні додаткових угод до договору поруки поручитель не надавала згоди на значне збільшення платежу у жовтні 2014 року, а додатки 1 та 2 до додаткової угоди не отримувала. Апелянт зазначає, що згідно з інформацією наведеною ПАТ «Марфін Банк», відповідач ОСОБА_2 з жовтня 2014 року, після підписання додаткової угоди № 5, перестав виконувати свої зобов`язання передбачені кредитним договором. З огляду на зазначене, ОСОБА_2 був зобов`язаний повернути (достроково погасити) заборгованість перед банком в повному обсязі протягом 30 днів з дня виникнення прострочки понад 30 днів зі сплати кредиту та відсотків за користування. Тобто не пізніше січня 2015 року. Таким чином, 6-ти місячний строк для пред`явлення позову (вимоги банком) до поручителя сплив у червні 2016 року, в той час як ПАТ «Марфін Банк» з позовом звернувся тільки в серпні 2016 року. Також, апелянт зазначає, що після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 09.01.2015 року ОСОБА_6 направила у відповідності до п. 2.2.10 Договору поруки Банку повідомлення про зміну місця проживання, розірвання шлюбу та зміну прізвища. Проте, не дивлячись на вказане банк проігнорував дане повідомлення, не повідомив дану обставину суду при розгляді справи, та як стало відомо ОСОБА_1 після ознайомлення з матеріалами справи направив вимогу від 12.03.2015 року без врахування вище зазначених обставин. З огляду на зазначене ОСОБА_6 вважає договір поруки №07200-С від 11.04.2014 року укладений між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_5 припиненим у зв`язку з пропуском банком 6-ти місячного строку пред`явлення вимоги до поручителя. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 08 жовтня 2018 року до суду апеляційною інстанції від представника ПАТ «МТБ Банк» - адвоката Нікітіної Оксани Вікторівни надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Позивач у наданому відзиві зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною, тому підлягає залишенню без задоволення. Зазначає, що отримання додаткової угоди № 5 до кредитного договору та ознайомлення з її умовами підтверджується власноручними підписами поручителя на вказаній угоді. Таким чином, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки внаслідок збільшення відповідальності поручителя та істотні зміни обставин, якими керувалася поручитель при укладанні договору поруки є помилковими. Представник ПАТ «МТБ Банк» не погоджується також з доводами апелянта про пропуск банком 6-ти місячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя, та вважає що вказані твердження є лише способом заплутати суд та інших учасників справи. Позивач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2016 року, в тому числі в частині щодо солідарного стягнення коштів з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без змін. Вважає, що вказане рішення суду прийнято цілком законно. з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, та є таким, що оскарженню не підлягає. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили, заяв, клопотань не надали. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до закінчення дії карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р., адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» з наступними змінами передбачено, що тимчасово, з 17.03.2020 року до закінчення дії карантину зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у від справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішені питання щодо розгляду справи по суті, усвідомленість її учасників про розгляд справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03.08.2018 року під головуванням судді Кононенко Н.А., апеляційну скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без руху. 03.09.2018 року Ухвалою Апеляційного суду Одеської у складі судді Кононенко Н.А. області провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відкрито. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07.09.2018 року у складі колегії суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М., Громік Р.Д., цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду. Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м.Одесі. Відповідно до ч.6ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. В порядку ч.6ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи Одеського апеляційного суду визначено 03.01.2019. Згідно до ч.5ст.31 ЦПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Кравець Ю.І. головуючий суддя, судді Журавльов О.Г., Комлева О.С. що є підставою для прийняття справи до провадження, а також призначення її до розгляду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.03.2019 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеса від 02 лютого 2016 року було прийнято до провадження та призначено до розгляду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 07.11.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: О. С. Комлевої, О. Г. Журавльова. Розпорядженням № 5938 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: А. П. Заїкіна, Комлевої О. С. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.11.2020 року зазначеною колегією справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що 19 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №451/F (а.с.7-12), за умовами якого банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний (валютний) рахунок позичальника №26200128933840/268050US у банку з "19 " червня 2008 р. і терміном погашення по "19" червня 2023 р. включно, у вигляді не поновлюваної лінії у сумі 254860,00 дол. США, на наступні цілі: на придбання нерухомості, у сумі 230000,00 дол. США, а також у сумі 24860,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12,5% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зі сплатою: комісії за обслуговування кредиту 0,00% від суми наданого кредиту без урахування страхових платежів, що сплачується щомісяця в період сплати у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту; комісії за надання кредиту 1150,00 доларів США, що сплачується у момент надання кредиту у гривні за курсом НБУ на дату нарахування, незалежно від валюти кредиту. Видача коштів за кредитом відбувається на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід`ємними частинами даного договору, за винятком випадку зазначеного у п.2.1.3. даного договору. Періодом сплати вважати період з "26" числа по останній день кожного місяця. Позичальник зобов`язується на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами цього договору, а також здійснювати погашення заборгованості за цим договором (за винятком комісії, що сплачується в момент надання кредиту) в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник сплачує відсотки, розраховані відповідно до п. п. 3.1, 3.3 даного договору, комісію, розраховану відповідно до п. 3.5. цього договору. Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення кредиту (додаток №1). Згідно з пунктом 2.2 кредитного договору №451/F від 19 червня 2008 року, позичальник зобов`язується: використати кредит на цілі, зазначені в п.1.1. даного договору; сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 1.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1 даного договору; повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту; сплатити банку комісії згідно з п.п.1.1., 2.3.3. даного договору. Пунктом 2.3. встановлено, що банк має право: в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дата вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на яке збільшилася облікова ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. Банк, на власний розсуд, має право: змінити умови цього договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісій та відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, комісію й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за цим договором; або: розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії цього договору позичальник зобов`язується повінути банку суму кредиту в повному обсязі, комісію й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за цим договором; або: згідно ст. 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання цього договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому, в останній день-дії цього договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, комісію й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань. Згідно з п.4 кредитного договору №451/F від 19 червня 2008 року, при порушенні позичальником протягом терміном дії даного договору будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.1.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.7.1 даного договору, банк нараховує, а позичальник зобов`язується сплатити банку за кожний прострочений платіж за кожним окремим зобов`язанням пеню в розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не менше 20 гривень за кожний прострочений платіж за кожним окремим зобов`язанням. Сплата пені здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування на рахунок, зазначений у п.1.2 цього договору. Нарахування банком пені та зобов`язання позичальника по сплаті пені на умовах цього пункту здійснюється стільки разів, скільки разів позичальником було допущено порушення зобов`язань, передбачених п.п.1.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.7.1 даного договору. За кожний випадок порушення позичальником на строк більш ніж 60 календарних днів зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісії, встановлених в п.1.1 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на першу вимогу банку, штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу, на рахунок, зазначений у п.1.2 даного договору. Сплата штрафу здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням на рахунок банку, зазначений у п.1.2 даного договору. Сплата штрафу здійснюється в гривні за курсом НБУ на дату нарахування. Пунктом 5.1 кредитного договору №451/F від 19 червня 2008 року встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов`язань сторонами за даним договором. Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів, протокол №39 від 20.09.2011 року, погодженого Національним Банком України 26 січня 2012 року, згідно з рішенням Загальних зборів (протокол №36 від 08.07.2010 року), назву та тип Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» змінено на Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк». Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства», така зміна не є зміною організаційно-правової форми господарювання банку та не потребує застосування процедури припинення банку, як акціонерного товариства. Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» виступає правонаступником про всіх правах та зобов`язаннях Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк», з урахуванням зміни назви Акціонерного комерційного банку «Морський транспортний банк» (протокол №20 від 26.10.2002 року) та Акціонерного комерційного банку «МОРТОРГБАНК» (протокол №9 від 19.01.1996 року), така зміна не є зміною організаційно-правової форми господарювання банку та не потребує застосування процедури припинення банку, як акціонерного товариства. Банк створено згідно рішення Установчих зборів від 15 вересня 1993 року протокол №1 та зареєстровано Національним банком України 05.11.1993 року за №207 як Міжрегіональний акціонерний банк «МіДО» (а.с.84-89). З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору №451/F від 19 червня 2008 року, між Публічним акціонерним товариством «Марфін Банк» та ОСОБА_5 11 лютого 2014 року було укладено договір поруки за №07200-С (а.с.52-53), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором №451/F від 19 червня 2008 року зі всіма додатками до нього. Поручитель відповідає перед кредитором - за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель з умовами кредитного договору та додатками до нього ознайомлений і вони йому зрозуміли. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та нової редакції статуту ПАТ «МТБ Банк» вбачається факт зміни найменування позивача - Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», на нове найменування Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк». (т. 2, а.с. 48-51) Зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, оскільки не змінюється організаційноправова форма даної юридичної особи, отже не потребує вчинення судом процесуальної дії заміни учасника судового процесу, однак зазначається в описовій та мотивувальній частині рішення суду.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_1 лише в частині заявлених ПАТ «Марфін Банк» вимог про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором №451/F від 19.06.2008 року, та в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» витрат по сплаті судового збору. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. П. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки, рішення суду першої інстанції вимогам, викладеним у ст. 263 ЦПК України у повній мірі не відповідає, тому апеляційний суд з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором. Як вбачається з матеріалів справи Банк виконав свої зобов`язання щодо надання позичальнику кредитних коштів, що підтверджується платіжним дорученням №136 від 19.06.2008 року (а.с.76). Відповідно до наданих представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором, у відповідача ОСОБА_2 наявна заборгованість за кредитним договором №451/F від 19.06.2008 року, станом на 10.08.2015 року, у розмірі 129136 доларів 23 цента США та 141525 гривень 30 копійок, що складається з: заборгованості за кредитом 119263 долара 87 центів США, у тому числі простроченої заборгованості 4991 долар 06 центів США; заборгованості по відсоткам 9872 долара 36 центів США; заборгованості за пенею 125795 гривень 83 копійки; заборгованості за штрафом 15729 гривень 47 копійок (а.с.80-81). Доказів сплати зазначених сум відповідачем та його поручителями, в порушення вимог ст. 83 ЦПК України, суду не надано. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року справа № 202/4494/16. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). Вимога статті 526 ЦК України щодо обов`язку виконувати зобов`язання належним чином поширюється і на акцесорні (забезпечувальні) договори та сторін таких договорів. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов`язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо. Однак як вбачається з матеріалів справи, зміни які вносились до кредитного договору № 451/F від 19.06.2008 року, були здійснені у формі додаткових угод та відповідно зі згоди апелянта ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта з приводу того, що ОСОБА_1 під час підписання додаткової угоди № 3 від 01.11.2013 року та додаткової угоди № 5 від 16.10.2014 року не було відомо про наявність відповідних додатків, а саме: додатку № 1 від 01.11.2013 року - до додаткової угоди № 3, та додатку № 1 від 16.10.2014 року до додаткової угоди №

5. Колегія суддів зазначає, що вказані додатки, є зазначеними в додаткових угодах № 3 та № 5, з якими апелянт ознайомлена, та які відповідно посвідчила особистим підписом. Даний факт засвідчує згоду ОСОБА_1 на укладення її чоловіком ОСОБА_2 додаткової угоди № 3 від 01.11.2013 року та додаткової угоди № 5 від 16.10.2014 року до кредитного договору № 451/F від 19.06.2008 року, з відповідними додатками до них. Враховуючи те, що зміни до умов кредитного договору вносились на підставі укладення додаткових угод саме зі згоди поручителя ОСОБА_1 ), яка поручалася за виконання умов кредитного договору № 451/F від 19.06.2008 року, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про припинення зобов`язань за договором поруки № 07200-С на підставі частини першої статті 559 ЦК України. Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на момент укладення договору відповідно до п. 1.3 Кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступали в тому числі: -іпотека квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; -іпотека нежитлового приміщення АДРЕСА_2 ; Апелянт вказує, що обсяг відповідальності перед банком у поручителя збільшився внаслідок фактичного припинення договору іпотеки на квартиру через оформлення права власності на іншу особу згідно договору купівлі-продажу № 1302 від 09.06.2016 року, що значною мірою істотно змінило обставини, якими керувалась ОСОБА_1 при укладанні договору поруки. Суд апеляційної інстанції відхиляє дані доводи апелянта, та вважає за необхідне зазначити, що договір поруки № 07200-С укладено 11.02.2014 року, оскаржуване рішення ухвалено 02.02.2016 року, іпотека квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 припинилася 09.06.2016 року, тобто більше ніж через чотири місяці після ухвалення оскаржуваного рішення. Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов`язань за кредитом. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку Крім того, слід зауважити, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Отже, умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК. Тому, має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі №6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі №6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі №6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі №644/6558/15-ц, а також висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі №2-1169/11). Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, Верховного Суду у постанові, від 03 липня 2019 року с праві №1519/2-3165/11). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (відповідно до висновку Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 року у справі № 1519/2-3165/11) Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Відповідно до п. 5.1 Договору Поруки № 07200-С від 11.02.2014 року цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, та до повного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором. Таким чином, строк дії кредитного договору не визначено, а відтак не визначено і строк дії поруки. Відповідно до п. 2.2.10 Кредитного договору позичальник зобов`язується при настанні випадків передбачених п. 2.3.3 договору, достроково погасити заборгованість перед банком в повному обсязі. Згідно кредитного договору та графіку погашення кредиту, вбачається, що кредит в сумі 230 000,00 дол США наданий 19.06.2008 року позичальнику ОСОБА_2 . Відповідно графіку повернення кредиту вбачається, що боржник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит щомісячними платежами, оплачувати ануїтетними платежами в сумі яка загалом складається з суми повернення тіла кредиту та суми процентів за користування кредитом. Як вже зазначалося граничиний строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором 19.09.2024 року, однак з наданих до справи розрахунків вбачається, що жодного платежу з повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами позичальником з 16.10.2014 року здійснено не було. Кредитним договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами, тому слід здійснити обчислення шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя, окремо до кожного періодичного платежу погашення боргу за кредитним договором. З вимогою про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами, Банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з поручителя ОСОБА_1 17.08.2015 року. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув і не перевірив, чи припинилась порука повністю у зв`язку зі спливом шестимісячного строку окремо до кожного періодичного платежу погашення боргу за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про стягнення заборгованості з поручителя в тому ж об`ємі, що і з боржника в тому числі і за період, що перевищує 6 місяців, які передували звернення кредитора до суду з позовом до поручителя. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що порука припинилася в частині щомісячних платежів по тілу кредиту і по сплаті процентів за користуванням кредитом, які повинні були здійснюватися до 17.02.2015 року. Отже щодо вказаних сум простроченої заборгованості по тілу кредиту 2500,00 дол США, процентах за його користування - 4 940,79 дол США, що утворилися внаслідок не здійснення боржником періодичних платежів до 17.02.2015 року, порука ОСОБА_1 припинилася. Разом з тим, щодо решти заборгованості по тілу кредиту, процентах, виходячи з дати пред`явлення вимоги (позову до суду), порука ОСОБА_1 не є припиненою і тому в цих межах вона, як поручитель, несе солідарну відповідальність разом з боржником. Відповідно до п. 5.1 Договору Поруки №07200-С від 11.02.2014 року цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, та до повного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором. Таким чином, строк дії кредитного договору не визначено, а відтак не визначено і строк дії поруки. Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). РЕЗУЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року в частині заявлених ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №451/F від 19.06.2008 року, станом на 10.08.2015 року, у розмірі 129136 (сто двадцять дев`ять тисяч сто тридцять шість) доларів 23 (двадцять три) цента США та 141525 (сто сорок одна тисяча п`ятсот двадцять п`ять) гривень 30 (тридцять) копійок, що складається з: заборгованості за кредитом 119263 (сто дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) долара 87 (вісімдесят сім) центів США, у тому числі простроченої заборгованості 4991 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто один) долар 06 (шість) центів США; заборгованості по відсоткам 9872 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят два) долара 36 (тридцять шість) центів США; заборгованості за пенею 125795 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) гривень 83 (вісімдесят три) копійки; заборгованості за штрафом 15729 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 47 (сорок сім) копійок скасувати. Постановити в зазначеній частині нове рішення, яким стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Миру 28, МФО 328168, кор.рахунок № НОМЕР_3 в Управлінні НБУ в Одеській області МФО 328027, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором №451/F від 19.06.2008 року, станом на 10.08.2015 року, у розмірі 101 951 (сто одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят один) долар 04 (чотири) цента США та 129 424,37 (сто двадцять дев`ять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 37 (тридцять сім копійок), що складається з: заборгованості за кредитом 116 763 (сто шістнадцять тисяч сімсот шістдесят три) дол США 87 (вісімдесят сім) центів США, у тому числі простроченої заборгованості 2 508 (дві тисячі п`ятсот вісім) доларів 94 (дев`яносто чотири) цента США, заборгованості по відсоткам 4 940 (чотири тисячі дев`ятсот сорок) дол США 47 (сорок сім) центів США, заборгованості за пенею 113 694 (сто тринадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривні 90 (дев`яносто) копійок, заборгованості за штрафом 15729 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 47 (сорок сім) копійок. В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23.07.2020 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе