LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803211/1859/21

від 02.11.2022 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2022 року залишити без змін.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6970/22 Справа № 211/1859/21 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2022 року м.Кривий Ріг справа № 211/1859/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Акціонерне товариство «Ідея Банк», відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2022 року, яке ухвалено суддею Сільченко В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, УСТАНОВИВ: В березні 2021 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договром. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12.08.2014 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 910.26613. Згідно умов Кредитного договору відповідач отримала кредит в розмірі 299 460 грн., зі сплатою 21,99 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. В подальшому ОСОБА_1 був направлений лист про зміну з 01.07.2015 відсоткової ставки по кредитному договору, яка збільшилась до розміру 30 % річних. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно Кредитного договору, в той час як відповідач не повернула отриманий кредит в установлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки та комісію, у зв`язку з чим за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 113 846,01 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року позовні вимоги АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 113 846,01 грн. та судовий збір в розмірі 2 270 грн. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.12.2021 року скасовано, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2022 року позовні вимоги АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 113 846,01 грн. та судовий збір в розмірі 2 270 грн. В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем не надано первинної бухгалтерської документації, на підставі якої можливо встановити отримання саме зазначеної у позові суми кредиту. Крім того відповідач зауважує, що позивачем не зазначено, які саме штрафні санкції позивач просить стягнути, а судом не враховано, що стягнення пені та штрафу є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування свідчить про порушення ст.61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення. Також відповідач зауважує на тому, що 15 грудня 2021 року, разом з відзивом на позовну заяву, нею було направлено до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву, однак ні відзив на позовну заяву, ні зустрічний позов не були прийняті до уваги судом першої інстанції при ухваленні заочного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року, а оскаржуване рішення взагалі не містить рішення щодо вимог за зустрічною позовною заявою. В той час як вирішення зустрічного позову, на переконання відповідача, мало б наслідком відмову в задоволенні первісного позову, або ж задоволення його частково, оскільки зміна розміру відсоткової ставки відбулась з порушенням вимог п.3 параграфу 3 Кредитного договору, про що відповідач і зауважувала в зустрічному позові. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на думку представника позивача, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне. Судом першої інстанції установлено та з матеріалів справи вбачається, що 12.08.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 910.26613. Відповідно до п.п. 1,2 параграфу 1 Кредитного договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 299 460 грн. на строк 60 місяців для фінансування купівлі транспортного засобу - автомобіля марки «DODGE», моделі RAM 2500 JOBRATED, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; страхового платежу за Договором добровільного страхування транспортного засобу на умовах КАСКО; страхового платежу за Договором страхування життя Позичальника (а.с. 9-12). На підставі Рішення Правління № 08/05-1 ПАТ «Ідея Банк» від 08 травня 2015 року, та у відповідності до п. 5 параграфу 3 Кредитного договору, своїм Листом від 12.05.2015 року за вих. № 06.2/60830 Банком встановлено новий розмір процентної ставки в розмірі 30 % річних, який почав діяти з 01 липня 2015 року. Позивачу було надано новий графік щомісячних платежів з розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки до кредитного договору. Лист про збільшення розміру процентної ставки ОСОБА_1 був отриманий 28 травня 2015 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.20, 25). Відповідно до виписки по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_2 та довідки-розрахунку, заборгованості відповідача за кредитним договором, станом на 13.01.2021 року, становить 113 846,01 грн., яка складається з 64 716,61 грн. - простроченого боргу; 35 446,53 грн. - прострочених процентів; 53,19 грн. строкових процентів, 4 645,88 грн. пені за несвоєчасне погашення платежів, 8 983,80 грн. штрафних санкцій. (а.с.14-15, 28-36). Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 12.08.2014 року № 910.26613 у визначеному позивачем розмірі. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами, договорами, між клієнтом і банком. За змістом ст. 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При цьому, відповідно до ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст.ст.628, 629 ЦК України. Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 536 ЦПК України за користування грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав покладені на нього обов`язки за укладеним кредитним договором, що підтверджується випискою по поточному рахунку. В свою чергу відповідач своїх обов`язків за кредитним договором щодо повернення кредиту належним чином не виконував. Останній платіж відповідачем здійснено 12.02.2019 року. Як встановлено матеріалами справи, сума боргу відповідача за кредитним договором, станом на 13 січня 2021 року, становить 113 846,01 грн., з яких 64 716,61 грн. - прострочений борг; 35 446,53 грн. - прострочені проценти; 53,19 грн. строкові проценти, 4 645,88 грн. пеня за несвоєчасне погашення платежів, 8 983,80 грн. штрафні санкції. Вказаний розмір заборгованості перевірений колегією суддів, колегія суддів з ним погоджується та вважає його вірним. У зв`язку з наведеним вище колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 12.08.2014 року № 910.26613 у визначеному позивачем розмірі. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано первинної бухгалтерської документації, на підставі якої можливо встановити отримання саме зазначеної у позові суми кредиту, оскільки як вбачається із матеріалів справи, 12.08.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 910.26613 та п.п. 1,2 параграфу 1 Кредитного договору визначено, що Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 299 460 грн. на строк 60 місяців для фінансування купівлі транспортного засобу. Видача відповідачу коштів за вказаним кредитним договором підтверджується як копіями меморіальних договорів (а.с.26), так і частковим виконанням відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, позивачем не зазначено, які саме штрафні санкції позивач просить стягнути, а судом не враховано, що стягнення пені та штрафу є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування свідчить про порушення ст.61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення, з огляду на наступне. Так, відповідно до п.3 параграфу 9 кредитного договору, в разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів від 1 до 60 днів, Банк має право нараховувати та стягнути з позивальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,65 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочки. Разом з тим, відповідно до п. 5 параграфу 9 кредитного договору, в разі невиконання, або ж несвоєчасного виконання поновлення дії договору (договорів) страхування заставного майна, або договору добровільного страхування життя, Бак має право вимагати від позичальника сплати штрафу в розмірі від 0,1 % до 3 % від початкової суми кредиту за кожен випадок порушення, стягнувши витрати з позичальника. Відповідно до п.п. Е пункту 2 параграфу 6 кредитного договору, позичальник зобов`язується щорічно забезпечувати безперервність, укладати договори страхування предмета застави, з акредитованою Банком страховою компанією, своєчасно сплачувати страхові внески, надавати Банку оригінали (копії) страхового полісу. У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо страхування заставного майна, Банком нарахований штраф за неподання полісу обов`язкового страхування в розмірі 3 % від суми кредиту (299 460 грн. * 3% = 8 983,30 грн.). Таким чином нарахування пені, відповідно до п.3 параграфу 9 кредитного договору та штрафних санкцій, відповідно до п. 5 параграфу 9 кредитного договору, не є одним видом цивільно-правової відповідальності, що свідчить про відсутність порушення з боку Банку ст. 61 Конституції України, оскільки в даному випадку нарахування пені та штрафу не є притягненням до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення. При цьому надана відповідачем копія договору про добровільне страхування наземних транспортних засобів від 19 квітня 2018 року зі строком його дії до 18 січня 2019 року свідчить страхування автомобіля марки «DODGE», моделі RAM 2500 JOBRATED, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 в період з 19 квітня 2018 року до 18 січня 2019 року, за інші періоди відповідачем не надано доказів страхування вказаного автомобіля. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що 15 грудня 2021 року, разом з відзивом на позовну заяву, нею було направлено до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву, однак ні відзив на позовну заяву, ні зустрічний позов не були прийняті до уваги судом першої інстанції при ухваленні заочного рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року, а оскаржуване рішення взагалі не містить рішення щодо вимог за зустрічною позовною заявою, оскільки матеріали справи не містять зустрічного позову ОСОБА_1 , до апеляційної скарги відповідачем також не надано доказів подання нею зустрічного позову до суду першої інстанції. При цьому посилання апелянта на те, що вирішення зустрічного позову, на переконання відповідача, мало б наслідком відмову в задоволенні первісного позову, або ж задоволення його частково, оскільки зміна розміру відсоткової ставки відбулась з порушенням вимог п.3 параграфу 3 Кредитного договору, про що відповідач і зауважувала в зустрічному позові спростовуються рішенням Галицького районного суду міста Львова від 29.07.2019 року, яке залишено без змін Постановою Львівського апеляційного суду від 22.09.2020 року, яким в задоволені позову ОСОБА_1 про визнання припиненим зобов`язання відмовлено. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що зміна розміру відсоткової ставки відповідає умовам кредитного договору від 12.08.2014 року № 910.26613, який підписаний відповідачем і в якому зазначено, що відповідач розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають із змінної частини ставки за весь період кредитування і погоджується на ці ризики. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 02 листопада 2022 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»