Постанова 4813 № 522/2534/17

Номер провадження: 22-ц/813/1848/22 Справа № 522/2534/17 Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 522/2534/17 Провадження номер: 22-ц/813/1848/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., - за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, процентів за користування рахунком та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Ільченко Н.А. 23 лютого 2018 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»): 1) кошти за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі - 518 490,93 грн., які складаються з: - три проценти річних у розмірі - 30 126,24 грн.; - інфляційні втрати у розмірі - 277 391,54 грн.; - проценти за користування рахунком у розмірі - 210 973,15 грн.; 2) відшкодування моральної шкоди в розмірі - 50 000,00 грн.. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 30 серпня 2013 року вона за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24» відкрила на своє ім`я банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , отже є клієнтом Банку. 13 січня 2015 року їй стало відомо про те, що Банк заблокував належний їй рахунок, тобто в односторонньому порядку припинив виконання своїх зобов`язань з видачі грошових коштів через банкомати, каси своїх відділень. Її неодноразові звернення і скарги Банк залишив без задоволення, а грошові кошти не повернув. Вважає, що Банк безпідставно зупинив операції за її рахунком і відмовив у видачі залишку грошових коштів. Тому, у березні 2015 року вона звернулася до суду із позовом до Банку. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року, зобов`язано Банк усунути їй перешкоди у користуванні банківським рахунком № НОМЕР_1 шляхом його розблокування і надання вільного доступу до грошових коштів. Однак, Банк вказане судове рішення не виконав, належні їй грошові кошти не повернув (Т. 1, а. с. 2 - 7, 43 - 46). 2.2 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2018 року задоволено частково вищевказаний позов ОСОБА_1 .. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі - 277 391,54 грн. і три проценти річних у розмірі - 30 136,24 грн.. У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі - 3 075,18 грн.. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач своїми діями з блокування рахунків позивачки здійснює їй перешкоди у користуванні та розпорядженні належними їй грошовими коштами. Тому, з дня подання ОСОБА_1 заяви про закриття рахунку і видачу з нього грошових коштів - 29 січня 2015 р. у відповідача виникло зобов`язання з видачі залишку грошових коштів, які знаходяться на рахунку. З урахуванням вказаного, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, суд вважав наявними підстави для часткового задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивачки інфляційних втрат і трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання (Т. 1, а. с. 106 - 108). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Банк просить скасувати вищевказане рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в цій частині у позові. В іншій частині рішення залишити без змін. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) судом першої інстанції не досліджено строк, за який нараховано зазначену заборгованість, не встановлено факту порушення прав позивачки в період, за який нараховано заборгованість; 2) судом першої інстанції не досліджено факт виконання в добровільному порядку рішення Приморського районного суду від 15.06.2016 у справі №522/2534/17; 3) у позові здійснено розрахунок до дати, коли Банком фактично було перераховано належні позивачу кошти на рахунок останнього; 4) судом першої інстанції не враховано, що саме Банк виступив ініціатором перерахування коштів та запросив від позивачки рахунок, на який має бути сплачено кошти та ініціював розривання договору; 5) є недоведеним факт того, що відповідач перешкоджав позивачці в розпорядженні коштами, що знаходилися на відкритому на її ім`я рахунку, з моменту ухвалення рішення суду Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2016 р., яким зобов`язано Банк розблокувати зазначений рахунок, так само як і розпоряджень стосовно видачі або перерахування грошових коштів з рахунку позивача. Тому, стягнення нарахованих 3% річних та індексу інфляції за період з 19.05.2016 по 22.04.2017 є безпідставним та таким, що не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами; 6) від позивачки не надходило заяви про розірвання договору банківського рахунку, так само як і розпоряджень стосовно видачі або перерахування грошових коштів з рахунку позивачки (відсутні реквізити для перерахування або розпорядження на видачу через касу); 7) після ухвалення рішення Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/2534/17 від 15.06.2016 позивачка не зверталася до Банку з вимогою про розірвання та перерахування грошових коштів, не надавала реквізити необхідні для перерахування зазначеної суми; 8) у вказаному судовому рішенні зазначено, що позивачка зазначає, що рахунок заблоковано станом на 19.05.2016 (посилання на скріншот з Приват 24), але позивачка нараховує заборгованість до 22.04.2017 року (Т. 1, а. с. 115 - 119). 2.5 Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бриленко К.Б., діючий від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Адвокат Бриленко К.Б. зазначає, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/5682/15-ц від 15.06.2016 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 р., зобов`язано Банк усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні банківським рахунком № НОМЕР_1 шляхом його розблокування та надання вільного доступу до належних ОСОБА_1 грошових коштів. Вказаним судовим рішенням встановлено факт звернення ОСОБА_1 до Банку з вимогою про закриття рахунку та видачу з нього коштів, а також факт порушення прав ОСОБА_1 щодо незаконності зупинення Банком фінансових операцій за її рахунком та обмеження прав щодо розпорядження нею грошовими коштами, які знаходилися на її рахунку (Т. 1, а. с. 130 - 133). 2.6 Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу Банку задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2018 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з Банку інфляційних втрат і трьох процентів річних змінено. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі - 31 582,08 грн., три проценти річних у розмірі - 4 901,14 грн. і судові витрати у розмірі - 704,80 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції не врахував, що Банк наділений правом зупинення фінансових операції з підстав запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Тому, обов`язок Банку видати ОСОБА_1 залишки грошових коштів виник з дня набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року у справі №522/5682/15-ц, а саме - 15 листопада 2016 року (Т. 1, а. с. 185 - 188). 2.7 Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.09.2020 року задоволено частково касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Постанову Одеського апеляційного суду від 14 січня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що Банк відповідно до статті 1074 ЦК України наділений правом зупинення фінансових операції з підстав запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Тому, обов`язок Банку видати ОСОБА_1 залишок грошових коштів виник з дня набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено неправомірність дій Банку щодо обмеження прав клієнта на розпоряджання грошовими коштами. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказані обставини встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року у справі № 522/5682/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року. Разом з тим, суд не звернув увагу, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 522/5682/15-ц ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Таким чином, на момент постановлення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року законної сили не набрало, обставини правомірності дій Банку щодо обмеження прав клієнта на розпоряджання грошовими коштами судом не встановлені. Разом з тим, вказана обставина включена до предмета доказування по цій справі й право позивачки на стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат залежить від того, чи правомірно діяв Банк (Т. 1, а. с. 243 - 247).

3. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.10.2020 року прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 лютого 2018 року (Т. 2, а. с. 3). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Яцишина Анатолія Олександровича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке призначено на 25 лютого 2021 року о 15:15 год. (Т. 2, а. с. 10 - 11). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.02.2021 року витребувано з Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» Договір від 30 серпня 2013 року банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 , укладений з ОСОБА_1 , якщо такий договір укладався у вигляді окремого документа (Т. 2, а. с. 26 - 28). 20.01.2022 року витребувано з канцелярії Одеського апеляційного суду цивільну справу № 522/5682/15-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до АТ комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про зобов`язання усунення перешкод у користування банківським рахунком (Т. 2, а. с. 69). Учасники справи у судове засідання, призначене на 26.05.2022 року, не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Від представників сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Щодо клопотань про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне. Представник позивачки - ОСОБА_4 у клопотанні просить відкласти розгляд справи у зв`язку з оголошенням воєнного стану та супутніми наслідками цього, а саме лімітованим (обмеженим) придбанням пального, тощо. Представник Банку - адвокат Васильєва К.В. просить відкласти розгляд справи у зв`язку з тим, що Банк не має можливості забезпечити участь його представника у судовому засіданні ані особисто, ані через канали зв`язку. В існуючих умовах Банк зважає на ризики, які існують для всіх учасників справи. Статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що під час воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Указом Президента України №64/2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 27 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» внесені зміни до ст. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ. Відповідно до цих змін продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. На підставі статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від 02 березня 2022 року та 16 березня 2022 року, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, керуючись статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", враховуючи рішення Ради суддів України №9 від 24 лютого 2022 року та рекомендації Ради суддів України від 02 березня 2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, вказане розпорядження опубліковано на сайті «Судова влада України». Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. До клопотань про відкладення розгляду справи не додано доказів поважності причин неявки у судове засідання представників позивачки та відповідача, яке є юридичною особою, які безпосередньо пов`язані із введенням воєнного стану. Колегія суддів вважає, що тільки посилання на введення в державі воєнного стану не є достатнім для відкладення розгляду справи. Представниками сторін не надано доказів щодо поважних причин, пов`язаних із введенням воєнного стану, за яких неможливо з`явитися у судове засідання, у зв`язку із введенням воєнного стану. Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді апеляційного суду та багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає необхідним відхилити клопотання представників сторін про відкладення розгляду, справу розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24» відкрила на своє ім`я банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , який 13 січня 2015 року було заблоковано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк). Залишок грошових коштів на рахунку на час його блокування становив - 466 330,75 грн.. 19 та 21 січня 2015 року ОСОБА_1 подала до Банку заявки на розблокування рахунку, які були відхилені. 29 січня 2015 року ОСОБА_1 направила Банку заяву про закриття рахунку № НОМЕР_1 і зняття з нього коштів, яка була залишена без задоволення. Банк повідомив, що такі операції у зв`язку із блокуванням рахунків є технічно неможливими. ОСОБА_1 , не погодившись з діями Банку, звернулася з відповідним позовом до суду. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2016 р. (справа №522/5682/15-ц), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016, зобов`язано Банк усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні банківським рахунком № НОМЕР_1 шляхом його розблокування та надання вільного доступу до грошових коштів належних ОСОБА_1 .. Вказаним судовим рішенням встановлено факт звернення ОСОБА_1 до Банку з вимогою про закриття рахунку та видачу з нього коштів, а також факт порушення прав ОСОБА_1 щодо незаконності зупинення Банком фінансових операцій за її рахунком та обмеження прав щодо розпорядження нею грошовими коштами, які знаходилися на її рахунку. 22.03.2017 р. здійснив безготівкове зарахування залишку грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , доступ до яких було заблоковано. Постановою Верховного Суду від 20.03.2019 року (справа №522/5682/15-ц) задоволено частково касаційну скаргу Банку. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 листопада 2016 року скасувати та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Одеського апеляційного суду від 09.12.2021 року (справа №522/5682/15-ц) апеляційну скаргу Банку задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2016 року скасовано. Відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні банківським рахунком. Між сторонами виникли правовідносини з договору банківського рахунку. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржено тільки в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Тому, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за користування рахунком та відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не переглядається. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 1066 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України). Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Частинами першою і третьою статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Позивач у позові по даній справи як на підставу вимог посилається на те, що неправомірність дій Банку щодо блокування банківського рахунку встановлена попереднім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2016 року в іншій справі №522/5682/15-ц. Разом з тим, відповідно до матеріалів витребуваної і дослідженої апеляційним судом у судовому засіданні справи №522/5682/15-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зобов`язання усунення перешкод у користуванні банківським рахунком постановою Одеського апеляційного суду від 09.12.2021 року апеляційнаскарга акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволена. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зобов`язання усунення перешкод у користуванні банківським рахунком відмовлено. Постанова Одеського апеляційного суду на час розгляду даної справи є чинною. Таким чином, на час розгляду даної справи відсутнє рішення суду, яким встановлено неправомірність дій Банку, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Банку 3% річних та інфляційних втрат необхідно відмовити. 3.6 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Банку інфляційних втрат, трьох процентів річних за вищевказаного обґрунтування. 3.7 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», - задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси 23 лютого 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є - Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 13 червня 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе