Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/8761/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 року м.Черкаси Справа № 712/8761/23 Провадження № 22-ц/821/692/24 категорія: 314000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л.І., суддів: Карпенко О.В., Новікова О.М., секретаря - Винник І.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товаристо комерційний банк «ПриватБанк», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руденко Марини Олегівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного товариства «Приватбанк» про визнання недійсними банківських операцій, у складі судді Токової С.Є., - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 15 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09 листопада 2022 року на її мобільний телефон зателефонувала невідома особа, яка представилась представником мобільного оператора «Лайфселл» та запропонувала покращити мобільний зв`язок. Після чого, на її телефон прийшло СМС повідомлення з паролем, який вона повідомила невідомій особі. В той же день, на її номер прийшло СМС повідомлення з Банку про підозрілі шахрайські дії, після чого вона пішла до відділення ПриватБанк для з`ясування всих обставин. Працівником Банку одразу ж було заблоковано її карти та повідомлено про незняття коштів з рахунку. В процесі отримання нових карток, працівником Банку виявлено, що в системі Банку окрім її номеру, значиться ще і номер іншої особи. Пластикових банківських карток у неї на руках не було. Після відбою повітряної тривоги, вона повернулася до відділення Банку, де виявилось, що з її банківського рахунку було знято всі грошові кошти та створено віртуальні рахунки. Загальна сума, якою заволоділи шахраї становить 87 468 грн. Зазначила, що жодних коштів від Банку вона не отримувала та кошти з рахунку не перераховувала. 09.11.2022 вона одразу поїхала до поліції та повідомила про вчинення відносно неї шахрайських дій. 18.11.2022 працівниками Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області було відкрито кримінальне провадження за її заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Посилаючись на те, що 09.11.2022 відбулось несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку, будь-яких дій чи бездіяльності, що сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, вона не вчиняла. Ввважає трансакції щодо незаконного переказу коштів з її карток у сумі 87 468,00 грн недійсними (нечинними) так як останні не відповідають загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. На підставі наведеного, позивач просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними операції щодо переказу 09.11.2022 грошових коштів з її карткового рахунку на суму 30 368 грн та на суму 57 100 грн в АТ КБ «ПриватБанк». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що як зазначає сама позивач у позові, вона самостійно повідомила невідомій особі пароль, який прийшов на її фінансовий номер, після чого відбувся переказ коштів з її рахунків. Підписавши договір про надання банківських послуг, позивач засвідчила свою обізнаність та згоду із Умовами та правилами надання банківських послуг. Позивач стверджує, що зняття кредитних коштів з її карткового рахунку відбулось без її згоди, чим завдано їй матеріальних збитків, зазначала, що фізично банківські картки не отримувала, дані для їх використання нікому не надавала. Разом з тим, будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що транзакції грошових коштів з рахунку позивача були здійснені не нею, матеріали справи не містять. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Руденко М.О., вважаючи оскаржуване рішення незаконним, просила суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2024 року та ухвали нове судове рішення, яким повністю задовольнити позов ОСОБА_1 Мотивація апеляційної скарги аналогічна мотивав позовної заяви, крім того скаржником вказано, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріально та процесуального права. Суд не вархував, що саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльніст сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інсформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безпірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківськї операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Вказує, що не встановивши обставин, які безпірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд дійшов помилкового висновку про вину позивача, як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки суду про те, що операції щодо знття з платіжної картки позивача спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами кредитного договору передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з Банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки суду не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. В разі недоведеності обставин, які безпірно свідать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, практика Верховного Суду виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитись переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Вказує, що позивач, як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перказ, зняття) коштів, позивач відразу повідомила про цей факт Банк та звернулася до правоохоронних органів, а отже навпаки хотіла зберегти свої грошові кошти та повідомити про факт вчинення шахрайських дій відносно неї. Вказана позиція врахована також в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №176/1445/22, яку суд першої інстанції не врахував та не застосував до аналогічних правовідносин. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено, що 09 листопада 2021 року за рахунками № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) АТ КБ Приватбанк, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 було здійснено переказ коштів за загальну суму 87 468,00 грн. З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 10.11.2022, наданої на звернення позивача, вбачається, що при здійсненні переказу коштів 09.11.2022 за рахунками ОСОБА_1 були коректно введені номер картки позивача, термін її дії та CVV2 код, введено ПІН код картки. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12022250310002752 внесені до вказаного реєстру 18.11.2022 за фабулою: «09.11.2022 невстановлена особа, шахрайським шляхом отримала дані та доступ до банківського рахунку в АТ КБ ПриватБанк, здійснила незаконні операції та заволоділа грошовими коштами гр. ОСОБА_1 на суму 35 000 грн» - правова кваліфікація ч.3 ст. 190 КК України.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Руденко М.О., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам виходячи з наступного. Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як вбачається із матеріалів справи, позивач є держателем платіжних карток АТ КБ «ПриватБанк»№ НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). В банківській установі був зареєстрований її фінансовий номер телефону оператора «Лайфселн» НОМЕР_5 . Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. У відповідності до ч. ч. 1-2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Згідно ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Згідно зі ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Пунктами 14.14, 14.15 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк, зокрема, зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк. При цьому обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем. Згідно з пунктом 1.14 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Відповідно до п. 3, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача. Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Відповідно до пунктів 1, 2, 5 - 7, 9, 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки. При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18, від 07 листопада 2022 року у справі № 751/5017/20. Встановивши, що позивач самостійно повідомила невідомій особі пароль, який прийшов на її фінансовий номер, після чого відбувся переказ коштів з її рахунків, тобто доступ до сервісу керування банківським рахунком позивача відбувся з використанням її персональних ідентифікаційних даних та з використання належного їй номеру мобільного зв`язку, суд першої інстанції дійшов вірного виснову про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що транзакції грошових коштів з рахунку позивача були здійснені не нею, матеріали справи не містять. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем при виявленні шахрайський дій відносно її рахунків та коштів на них, при зверненні до Банку не було змінено фінансовий номер та не були заблоковані картки. Посилання позивача, що при зверненні 09.11.2022 до Банку, останнім були заблоковані картки та перевипущені інші, якій їй не були видані, не підтверджуються матеріалами справи. В матеріалах справи також відсутні належні докази на підтвердження того, що рахунки на які здійснювався переказ коштів не належить позивачу. Із наведеного слідує, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами на підтвердження того, що кошти у розмірі 87 468,00 грн були переведені Банком з рахунків позивача на рахунки, які не належать позивачу. Разом з тим, із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на звернення позивача, вбачається, що 09.11.2022 за рахунком НОМЕР_1 був здійснений переказ коштів та списання коштів з платіжної картки НОМЕР_3 були здійснені з коректно введеним номером картки, термін її дії та CVV2 код. За правилами ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією та дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інсформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безпірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківськї операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах та що правові відносини споживача з банком фактично не є рівними, не варті уваги, оскільки позивачем визнається той факт, що вона сама повідомила пароль невідомій особі, який надійшов на її фінансовий номер, що виключає вину Банку, оскільки у відповідності до п. 2.1.4.5.1 Умов і правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування, до обов`язків клієнт належить, зокрема не передавати карти, ПІНИ, постійні паролі, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам. Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для скасування законного і обгрнутованого рішення суду першої інстанції. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Руденко Марини Олегівни- залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2024 року- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 28 травня 2024 року Головуючий Л.І. Василенко Судді: О.В. Карпенко О.М. Новіков