Постанова 4824 № 755/11610/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №755/11610/16-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/7254/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 вересня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гаращенка Д.Р., Мостової Г.І., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : 25 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, де просив з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі - ПАТ «КБ «Приватбанк» ), належні ОСОБА_1 кошти у валюті вкладу: за рахунком № НОМЕР_1 - суму грошових коштів в розмірі 69 197 грн 38 коп, 3% річних, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України - 5 664 грн 71 коп, суму інфляційного збільшення - 57 048 грн 89 коп, 3% вартості послуг - 2026099 грн 29 коп; за рахунком № НОМЕР_2 - суму грошових коштів в розмірі 650 232 грн 85 коп, 3% річних - 53 230 грн 02 коп, суму інфляційного збільшення 536 076 грн 15 коп, 3% вартості послуг - 19 038 817 грн 85 коп; за рахунком № НОМЕР_3 - суму грошових коштів в розмірі 10 917 доларів США, 3% річних - 893,73 доларів США, 3% вартості послуг 319 661,47 доларів США; за рахунком № НОМЕР_4 - суму грошових коштів в розмірі 2 718,64 доларів США, 3% річних - 222,56 доларів США, 3% вартості послуг - 79 601,78 доларів США; за рахунком № НОМЕР_5 - суму грошових коштів в розмірі 13 409 грн 20 коп, 3% річних - 1 097 грн 72 коп, суму інфляційного збільшення 11 055 грн 04 коп, 3% вартості послуг - 392 621 грн 38 коп. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі анкет-заяв було відкрито банківські карткові рахунки та отримано електронні платіжні засоби - платіжні картки у ПАТ «КБ «Приватбанк». Станом на 20 липня 2016 року, позивачем відкрито в ПАТ «КБ «Приватбанк» такі рахунки з розміщеними грошовими коштами на них, зокрема, рахунки № НОМЕР_1 , на якому розміщено 69 197 грн 38 коп, № НОМЕР_2 - 650 232 грн 85 коп, № 4731185602793447 - 10 917 доларів США, № НОМЕР_4 - 2 718, 64 доларів США, № НОМЕР_5 - 13 409 грн. 20 коп. Всього, станом на 20 липня 2016 року, на банківських рахунках позивача знаходилося 732 839,43 грн та 13 636,04 доларів США. Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що неодноразово, з 11 листопада 2014 року, звертався до відповідача з заявами у яких просив пояснити причини блокування його банківських рахунків та здійснити перерахування коштів на рахунок, відкритий в іншому банку. Утім, станом на день подання позовної заяви рахунки залишаються заблокованими, позивач не має можливості користуватись своїми коштами. При цьому, жодних обґрунтованих пояснень банком щодо цієї ситуації не надано. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Приватбанк» про стягнення грошових коштів відмовлено. На обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що у ОСОБА_1 на рахунку № НОМЕР_3 розміщена сума залишків у розмірі 270 907,72 грн, на рахунку № НОМЕР_2 розміщено сума залишків у розмірі 650 232,85 грн, на рахунку № НОМЕР_1 розміщено сума залишків у розмірі 119 197,38 грн, на рахунку № НОМЕР_4 розміщено сума залишків у розмірі 67 461,17 грн, на рахунку № НОМЕР_5 розміщено сума залишків у розмірі 13 409,20 грн ( а.с. 9-13 т. 1 ). Позивач звертався до відповідача з проханням розблокувати належні йому платіжні картки та поновити платіжні операції за рахунками №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , що підтверджується копією заяви від 09 березня 2015 року ( а.с.14-15 т. 1 ), на що отримав відповіді з яких вбачається, що ПАТ «КБ «Приватбанк» покладає максимум зусиль, щоб вирішити питання клієнта ( а.с. 18-19 т. 1 ). Також позивач звертався з заявою до ПАТ «КБ «Приватбанк» з проханням перевести з рахунків №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 грошові кошти безготівковим шляхом на особистий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_6 ( а.с. 16 т. 1 ). Крім того, судом встановлено, що 06 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижником В.О. винесено постанову про арешт коштів боржника на підставі виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20.11.2016 та накладено арешт на всі грошові кошти та цінності, що знаходяться на всіх рахунках, вкладах чи на зберіганні в банківських установах, які належать ОСОБА_1 ( а.с. 216-217 ). Відповідачем ПАТ «КБ «Приватбанк» постанову виконано та накладено арешт на всі рахунки позивача ( а.с. 219 т. 1 ). Постановою старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В.О. від 06 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження № 53347428 на підставі виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20 листопада 2016 року Зарічним районним судом м. Суми ( а.с. 240-243 т. 1 ). Постановою старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В.О. від 06 липня 2017 року закінчено вказане виконавче провадження ( а.с.14-15 т. 2 ). Обгрунтовуючи ухвалене судове рішення, місцевий суд посилався на положення ч. 1 ст. 1058 , ч. ч. 1-2 ст. 1066, ч. 3 ст. 1068, ст. 1071 ЦК України, ст. 1, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59, ч. 1 ст. 60, ст. 212 ЦПК України. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається, як на підставу позову. Натомість, стороною відповідача надано суду докази, що спростовують твердження позивача щодо невиконання зобов`язання про повернення грошових коштів. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому, апелянт просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року і ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу, ПАТ «КБ «Приватбанк» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 30 листопада 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ( а.с. 214 т. 1 ). Відповідно до інформаційної довідки ПАТ «КБ «Приватбанк» від 20.07.2016 на рахунках ОСОБА_1 , зокрема, № НОМЕР_3 розміщена сума залишків у валютному еквіваленті у розмірі 270 907,72 грн, тип рахунку - Internet card ( а.с. 9 т. 1 ), № НОМЕР_2 - 650 232,85 грн, тип рахунку - Internet card VIP ( а.с. 10 т. 1 ), № НОМЕР_1 - 119 197,38 грн, тип рахунку - World Elite ( а.с. 11 т. 1 ), № НОМЕР_4 - 67 461,17 грн, тип рахунку - ACRPR VIRTUAL ACCOUNT ( а.с. 12 т. 1 ), № НОМЕР_5 - 13 409,20 грн, тип рахунку - «Стандарт» на 1 мес.» ( а.с. 13 т. 1 ). Крім того, в матеріалах справи міститься листування позивача та відповідача стосовно блокування відповідачем в період з 2014 року по 2017 рік карткових рахунків позивача ( а.с. 73-111 т. 2), згідно якого відповідач, посилаючись на ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», враховуючи, що на протязі жовтня-листопада 2014 року регулярно надходять значні суми коштів, які в подальшому перераховуються на рахунки інших фізичних осіб, з метою уточнення характеру господарської діяльності та суті проведених операцій, просив ОСОБА_1 надати необхідну інформацію ( а.с. 76 т. 2 ), та повідомив його про обмеження, встановлені департаментом фінансового моніторингу банку. 09 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «Приватбанк» із заявою про те, що починаючи з 11 листопада 2014 року банк без повідомлення підстав, заблокував належні йому картки та перестав надавати йому платіжні послуги за ними. При цьому, банк не проінформував ОСОБА_1 про причини блокування карток та зупинення платіжних операцій за ними. Також останній просив відповідача розблокувати належні йому банківські платіжні картки та поновити платіжні операції за ними ( а.с. 14-15 т. 1 ). 03 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «КБ «Приватбанк» із заявою про те, що оскільки ПАТ «КБ «Приватбанк» з 11 листопада 2014 року з невідомої для нього причини заблокував його карткові рахунки та не видає його гроші на вимогу, то останній просив банк перевести його грошові кошти в сумі 70 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 , та 640 000,00 грн - з рахунку № НОМЕР_2 на його особистий рахунок, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк» за відповідними реквізитами ( а.с. 16 т. 1 ). Згідно листів ПАТ «КБ «Приватбанк» від 11 грудня 2014 року, 10, 23 квітня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено, що питання причини блокування його карткових рахунків потребує більш детального розгляду, тому передано в роботу уповноваженому підрозділу банку ( а.с. 17, 18, 19 т. 1 ). Крім того, ПАТ «КБ «Приватбанк» додав до матеріалів справи виписки з карткових рахунків ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 23.06.2017, зокрема, № НОМЕР_5 і додатковим рахункам договору ( а.с. 94-102 т. 1 ), № НОМЕР_3 і додатковим рахункам договору ( а.с. 103 т. 1 ), № НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору ( а.с. 104-122 т. 1 ), № НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору ( а.с. 123-213 т. 1 ). 06 лютого 2017 року старший державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижник В.О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц від 20.11.2016, що видав Зарічний районний суд м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 24 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 607 195,75 грн, а також витрати в сумі 6 071,95 грн, копія якої направлена до ПАТ «КБ «Приватбанк» ( а.с. 215, 242-243 т. 1, а.с. 41, 42-44 т. 2 ). В матеріалах справи знаходиться копія виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20.11.2016 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 24 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 607 195,75 грн, а також витрати в сумі 6 071,95 грн ( а.с. 240-241 т. 1 ). Відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 06 лютого 2017 року старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В.О., при примусовому виконанні виконавчого листа № 591/324/16-ц від 20.11.2016, що видав Зарічний районний суд м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 24 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 607 195,75 грн, а також витрати в сумі 6 071,95 грн, накладено арешт на всі грошові кошти та цінності, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в банківських установах, що належать боржнику ОСОБА_1 ( а.с. 216-217, 218, 244-245 т. 1 ). ПАТ «КБ «Приватбанк» листом від 13 лютого 2017 року, повідомило Заводський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції про те, що у відповідності до постанови про арешт коштів боржника від 06 лютого 2017 року старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В.О., арешт накладений ( а.с. 219 т. 1 ). Відповідно до платіжної вимоги № В14-471 від 23 березня 2017 року, з карткового рахунку № НОМЕР_2 , відкритого ОСОБА_1 в ПАТ «КБ «Приватбанк», перераховано грошову суму у розмірі 650 232,85 грн стягувачу - Заводському відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, призначення платежу - стягнуто при примусовому виконанні виконавчого листа № 591/324/16-ц від 20.11.2016, що видав Зарічний районний суд м. Суми ( а.с. 220 т. 1 ). ПАТ «КБ «Приватбанк» 14 лютого 2017 року повідомив ОСОБА_1 про арешт його рахунків на підставі постанови про арешт коштів боржника ( а.с. 227 т. 1 ). 23 березня 2017 року ПАТ «КБ «Приватбанк» направило ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків, в якому просило для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий ним в іншому банку, звернутися у строк 30 днів від надсилання цього повідомлення до будь-якого відділення ПАТ «КБ «Приватбанк» ( а.с. 120 т. 2 ). 17 квітня 2017 року ОСОБА_1 направив ПАТ «КБ «Приватбанк» заяву про перерахування залишків коштів із зазначенням його рахунків, відкритих в іншому банку ( а.с. 122 т. 2 ). 06 липня 2017 року старший державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижник В.О. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ( а.с. 14-15 т. 2 ). 27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просив направити на його ардесу копії постанови про відкриття виконавчого провадження по відношенню до нього, виконавчого листа, рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, копію постанови про накладення арешту на його майно ( а.с. 237 т. 1 ). Заводський відділ державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області листом від 12 травня 2017 року, у відповідь на заяву ОСОБА_1 , повідомив останнього про вказане вище виконавче провадження та запропонував прибути до зазначної виконавчої служби ( а.с. 238-239 т. 1 ). Також, в матеріалах справи міститься інформація про виконавче провадження № 53347428, щодо примусового виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц від 20.11.2016, що видав Зарічний районний суд м. Суми ( а.с. 246, 247-249 т. 1 ). Крім того, у відповідь на запит адваката Бабенка Ю.С. в інтересах ОСОБА_1 , Зарічний районний суд м. Суми повідомив, що справа № 591/324/16-ц, провадження 2/591/723/16 відносно ОСОБА_1 цим судом не розглядалась, виконавчий лист на користь ОСОБА_2 не видавався ( а.с. 6 т. 2 ). 07 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції України у м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення вчинене відносно нього з боку ОСОБА_2 , старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В.О., та невстановленими особами ПАТ «КБ «Приватбанк», що виразилося у підробленні виконавчого листа, незаконному списанні грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 , просив розпочати досудове розслідування по факту шахрайства, заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою та використання завідомо підробного документа ( а.с. 7-13 т. 2 ). Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2017 року у справі № 591/2839/17, визнано протиправною та скасовано постанову ВП № 53347428 від 06 лютого 2017 року старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Лижника В.О. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 591/324/16-ц, виданого 20.11.2016 Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики від 09.10.2015 року ( а.с. 162-164 т. 2 ). Відповідно до довідок ПАТ «КБ «Приватбанк» від 04.06.2021, станом на 03.06.2021 баланс по рахунках ОСОБА_1 : № НОМЕР_1 - 0,00 грн ( а.с. 64 т. 3 ), № НОМЕР_2 - 0,00 грн ( а.с. 65 т. 3 ), № НОМЕР_3 - 0,00 грн ( а.с. 66 т. 3 ), № НОМЕР_4 - 0,00 грн ( а.с. 67 т. 3 ), № НОМЕР_5 - 0,00 грн ( а.с. 68 т. 3 ). Посилаючись на порушення умов правочинів, положення чинного законодавства, з метою захисту своїх майнових прав позивач звернувся до суду з названим позовом за яким 28 листопада 2017 року ухвалено судове рішення, яке оскаржено ОСОБА_1 ( а.с. 1-4 т. 1, а.с. 54-57, 59-66 т. 2 ). Зазначене судове рішення місцевого суду переглядалось неодноразово, як в апеляційному, так і в касаційному порядку ( а.с. 170-172, 208-212, 227-229, а.с. 27-44 т. 3 ). При вирішенні заявлених апеляційних вимог суд другої інстанції вважає за необхідне вказати наступне правове обґрунтування свого рішення. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( стаття 629 ЦК України ). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( стаття 525 ЦК України ). Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові ( володільцеві рахунка ), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Згідно з ст. 1071 ЦК України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом ( стаття 1073 ЦК України ). Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ( далі - Закон № 2346-ІІІ ) у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні: держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу (пункт 1.4); документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів (пункт 1.6); документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі (пункт 1.7); електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ (пункт 1.14); ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу (пункт 1.15); платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (пункт 1.30); розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (пункт 1.35). Відповідно до статті 16 Закону № 2346-ІІІ до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України (пункт 17.2 статті 17 Закону № 2346-ІІІ). Згідно зі статтею 21 Закону № 2346-ІІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання; 7) внесення готівкових коштів для подальшого переказу за допомогою платіжних пристроїв. Відповідно до пунктів 22.1-22.5 статті 22 Закону № 2346-ІІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу. Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, отримувач. Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. Платіжна вимога-доручення подається отримувачем коштів безпосередньо до платника. Доставка платіжної вимоги-доручення до платника може здійснюватися банком, що обслуговує отримувача коштів, через банк, що обслуговує платника, а також за допомогою засобів зв`язку. Стягувач має право подавати розрахункові документи, що ініціюють переказ з рахунка банку-резидента, відкритого в Національному банку України, безпосередньо до Національного банку України. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором. Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв`язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України. Згідно зі статтею 1074 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Суб`єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема банки ( стаття 5 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1702-VІІ «Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню ) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» в редакції, чинній на час подання позивачем заяв банку у період з 11 листопада 2014 року до 06 лютого 2015 року (далі - Закон № 1702-VІІ)). За змістом статті 17 Закону № 1702-VІІ суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені статтями 15 і 16 цього Закону, та зобов`язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний невідкладно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У разі неприйняття Спеціально уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб`єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про зупинення видаткових операцій за рахунками клієнтів (осіб) у разі, якщо такі операції містять ознаки, передбачені статтями 15, 16 цього Закону на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний невідкладно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті Спеціально уповноважений орган проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє та аналізує її. У разі підтвердження мотивованої підозри Спеціально уповноважений орган готує і подає відповідні узагальнені матеріали протягом строку зупинення такої операції до правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У такому разі строк зупинення фінансової операції продовжується на сім робочих днів з дня подання відповідних узагальнених матеріалів, за умови що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 14 робочих днів. Спеціально уповноважений орган інформує в день подання узагальнених матеріалів відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про день закінчення строку зупинення фінансової операції. У разі якщо за результатами перевірки ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму не підтверджуються, Спеціально уповноважений орган зобов`язаний невідкладно скасувати своє рішення про зупинення видаткових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Порядок зупинення та поновлення проведення фінансових операцій визначається суб`єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють регулювання і нагляд за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу в межах їх повноважень. Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та Спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій-четвертій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають. Пунктом 91 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417, яке було чинне на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що банк зобов`язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов`язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій. Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, положення чинного законодавства, що регламентують правовідносини між сторонами за вказаними договорами, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки відсутні грошові кошти на зазначених позивачем рахунках, доказів безпідставного їх списання матеріали справи не містять і вони не надані апеляційному суду. Окрім цього, відсутні докази, згідно положень ст.ст. 77-80 ЦПК Укораїни, на підтвердження факту порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунків, з огляду на встановлені обмеження, застосовані суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню ) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Матеріали справи також не містять належних, допустимих, достовірних та достатніхдоказів, які б спростували законність блокування рахунків позивача. При цьому, правочини з цього приводу, на переконання апеляційного суду, є правомірнимивідповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсними. Аналогічними, по своїй правовій природі, з точки зору суду другої інстанції, є правочини і щодо повного списання грошових коштів із рахунків позивача за відсутності доказів, згідно положень ст.ст. 77-80 ЦПК України, незаконності таких дій із сторонни Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». Необхідно зазначити і ту обставину, що надані місцевому суду докази тривалого листування сторін та визнання банком неможливості перерахування позивачу коштів, необхідність врахування яких зазначено в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року та 24 березня 2021 року ( а.с. 208-212 т. 2, а.с. 32-44 т. 3 ), з огляду на викладене, не свідчать про обгрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, грошові кошти на належних йому рахунках, на період розгляду втретє його апеляційної скарги, відсутні. А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу, ст. 41 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 509, 526, 625, 1068, 1071, 1073 ЦК України, з точки зору суду другої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції, а тому - не є правовою підставою для зміни чи скасування ухваленого по справі рішення, за винятком мотивувальної частини, встановленої апеляційним судом. Інші доводи апеляції, зокрема, про блокування його рахунків, обмеження у праві користування грошовими коштами, звернення із заявами до правоохоронних органів, неодноразові вимоги до відділень відповідача про повернення грошових коштів, з точки зору суду другої інстанції правового значення, у цьому випадку, не мають та не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в частині вирішення спору, за винятком мотивувальної частини, викладеної апеляційним судом. Відтак, зазначена частина судового рішення місцевого суду підлягає зміні відповідно до положень ст. 376 ЦПК України та зазначених норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначені у апеляції доводи, суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, судове рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, у визначеній апеляційним судом частині, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України. Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено у тій же частині. Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13,77-82, 263, 367, 368, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів змінити. Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів лише в частині видачі дубліката виконавчого листа. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: Д.Р. Гаращенко Г.І. Мостова