Постанова 4803 № 208/13874/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1529/26 Справа № 208/13874/24 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М., за участю секретаря Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 09 липня 2025 року,- В С Т А Н О В И В: 22 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.04.2024 ним реалізовано через біржу ВINANCE відповідно до вимог чинного законодавства в галузі валютного регулювання власні кошти - долар США (USDT) в сумі 691,29, за які мені перераховано покупцем переказ в сумі 29000 гривень і так відбулось 4 рази з 19:39 по 19:51 год. Крім того, ще один платіж було здійснено о 19:58 год. на суму 429,08, за які мені було перераховано 18000 гривень. Загальна сума цих операцій з продажу валюти склала 134 000 гривень. Наступного дня він вже не зміг користуватися своїми коштами та карткою, випущеною АТ КБ «ПриватБанк», взагалі не мав змоги розпорядитися коштами. На підтвердження переведення йому коштів на картку покупець валюти надіслав скрін з квитанцією з приват24. 17.05.2024 року о 17:45 годин з його особистої картки, відкритій у банку, було безпідставно списано грошові кошти у розмірі 134 000 (сто тридцять чотири тисячі) гривень, які надійшли на його рахунок завчасно до цього списання. З 29.04.2024 по 17.05.2024 року його рахунок було заблоковано, зняти власні кошти він не мав можливості. Позивач звернувся до підтримки користувачів в чаті за стосунку Приват24, де йому було повідомлено, що зареєстровано факт шахрайства і з ним було розірвано відносини через це. Позивач просить визнати дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо обмеження доступу до рахунку та розірвання відносин з громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та щодо стягнення грошових коштів у сумі 134000 (сто тридцять чотири тисячі) гривень з його рахунку неправомірними. Зобов`язати АТ КБ ПриватБанк зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_1 , обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках та обслуговуються картками, шляхом розблокування зазначених карткових рахунків і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цих поточних рахунках. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти у сумі 134 000 (сто тридцять чотири тисячі) гривень. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , три відсотки пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань - в сумі 134 000 (сто тридцять чотири тисячі) гривень (том 1 а.с.1-5). Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського від 09 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо обмеження доступу до рахунку та розірвання відносин з громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неправомірними. Визнано дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення грошових коштів у сумі 134000,00 гривень з рахунку громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неправомірними. Зобов`язано АТ КБ ПриватБанк зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_1 , обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках та обслуговуються картками, шляхом розблокування зазначених карткових рахунків і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цих поточних рахунках. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти у сумі 134 000,00 гривень. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , три відсотки пені за кожен день невиконання (прострочення виконання, неналежного виконання) зобов`язань - в сумі 134 000,00 гривень. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмір 1 340 грн. 00 коп. (а.с.188-194). В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі ( том 1 а.с.197-207). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2024 року позивачем на його власний рахунок було отримано грошові кошти у загальній кількості 134 000 (сто тридцять чотири тисячі) гривень. 17.05.2024 року о 17:45 годин з картки позивача, відкритій у банку, було списано грошові кошти у розмірі 134 000 (сто тридцять чотири тисячі) гривень. 17.07.2024 року АТ КБ ПриватБанк сформувало висновок СБ. Розірвання ділових відносин Е.17.U.0.0/4-7552420 17.07.2024 з клієнтом ОСОБА_1 18.07.2024 року АТ КБ ПриватБанк було сформовано повідомлення №20.1.0.0.0/7-240718/280 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку. 26.07.2024 року ОСОБА_1 надіслав заяву до АТ КБ ПриватБанк з питаннями відносно законності списання, яке відбулось 17.05.2024 року, з його рахунку грошових коштів без його згоди на таку операцію. 03.09.2024 року АТ КБ ПриватБанк надіслав йому відповідь №20.1.0.0.0/7-240806/7877 де надав відповідь на запит. Задовольняючи позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Із вказаним висновком суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Так, згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. За положеннями частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України). Статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду (ч.1 ст. 1074 ЦК України). Зміст листа АТ КБ «ПриватБанк» від 03.09.2024 №20.1.0.0.0/7-240806/7877 свідчить про те, що обслуговування рахунків позивача припинено на підставі п. 1.1.3.2.7 Умов і правил надання банківських послуг. Пунктом 1.1.3.2.7 Умов і правил надання банківських послуг встановлено, що Банк має право призупинити обслуговування Клієнта та обмежити доступ до програмних комплексів Банку в разі виникнення у Банку підозр щодо можливих незаконних операцій із платіжним інструментом зі сторони Клієнта. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про платіжні послуги», до фінансових платіжних послуг належать, зокрема, послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців); послуги із зняття готівкових коштів з рахунків користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців); послуги з виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), у тому числі: виконання кредитового переказу; виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки (пункт 56 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги»). Положеннями частини 2 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження. Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу. Абзацами 2, 3 ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено,що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції. У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено. За положеннями статті 21 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу. Частинами 1-3 статті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (в редакції Закону від 30.06.2023) визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України. У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум. За змістом частини 9 статті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» , у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов`язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб`єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів. Поновлення проведення фінансових операцій суб`єктом первинного фінансового моніторингу визначено частиною 10 статтею 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» в наступному порядку: третього робочого дня з дня зупинення фінансової операції у разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції; негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу протягом строку, зазначеного в рішенні спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення відповідних фінансових операцій відповідно до частини другої цієї статті або про зупинення видаткової фінансової операції відповідно до частини третьої цієї статті, повідомлення про скасування спеціально уповноваженим органом такого рішення, але не пізніше 31 робочого дня з дня зупинення фінансової операції; наступного робочого дня після дати закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій, зазначених у рішенні спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій); негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу доручення спеціально уповноваженого органу відповідно до частини третьої статті 31 цього Закону про поновлення фінансових операцій, зупинених на виконання відповідного запиту уповноваженого органу іноземної держави. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу не пізніше наступного робочого дня після поновлення проведення фінансових операцій інформує про це спеціально уповноважений орган. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу на письмовий запит клієнта повідомляє йому у письмовій формі номер та дату рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій) (ч. 11 ст. 23 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Згідно частини 12 ст. 23 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», зупинення та поновлення здійснення фінансових операцій відбуваються у порядку, визначеному суб`єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють державне регулювання і нагляд за діяльністю суб`єктів первинного фінансового моніторингу, або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у межах їх повноважень. Прийняття спеціально уповноваженим органом рішень про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) відповідних фінансових операцій, зупинення чи поновлення проведення або забезпечення моніторингу фінансової операції відповідної особи на виконання запиту уповноваженого органу іноземної держави та доведення рішень чи доручень спеціально уповноваженого органу до суб`єкта первинного фінансового моніторингу, ліквідатора, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснюються у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають. На підставу припинення обслуговування карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача, АТ КБ «ПриватБанк» послався на пункт 1.1.3.2.7 Умов і правил надання банківських послуг, про що повідомив ОСОБА_1 своїм листом від 03.09.2024 №20.1.0.0.0/7-240806/7877. Також, у повідомленні №20.1.0.0.0/7-240718/280 від 18.07.2024 року посилався на ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (встановлення НВР). Однак, відповідач належним чином не обґрунтовує та не доводить конкретних фактів порушення клієнтом ОСОБА_1 вимог чинного законодавства України, умов договорів про надання банківських послуг, виникнення несанкціонованого овердрафту, тощо. Відповідних письмових доказів у даній цивільній справі відповідачем не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Згідно копії витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" №ФОВА-002038049, виданого Департаментом інформатизації МВС України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 23.08.2024 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має. Судом установлено, що АТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку, без узгодження з позивачем, здійснив блокування вказаних вище карткових рахунків, а у подальшому їх закрив, зняв 134 000 гривень без згоди на це позивача. Про розірвання договорів банківського рахунка у передбаченому Законом порядку - доказів не надано, відповідного обґрунтування відповідачем не наведено. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги недоведеність банком наявності підстав для блокування позивачу банківських рахунків (з подальшим їх закриттям в односторонньому порядку) на підставі пункту 1.1.3.2.7 Умов і правил надання банківських послуг та ч.1 ст.15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», - колегія дійшла висновку про наявність підстав про наявність підстав для зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» зняти (скасувати) встановлені обмеження права на розпорядження грошовими коштами на поточних рахунках позивача, що обслуговуються картками, шляхом забезпечення позивачу можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на цих поточних рахунках. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що в ході перевірки банком встановлено, що клієнт ОСОБА_1 має обмеження в банківському обслуговуванні, у зв`язку зі скаргою громадянки ОСОБА_2 на шахрайські дії щодо грошових переказів на користь позивача (шахраї в електронних операціях). Однак, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення позивачем шахрайських дій, зокрема, проведення досудового розслідування, тощо, суду не представлено. Більше того, блокування з подальшим закриттям банківських рахунків позивачки здійснено на підставі пункту 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг, за змістом яких, у разі порушення клієнтом вимог чинного законодавства України та/ або умов даного договору та/або у разі виникнення несанкціонованого овердрафту, банк має право зупинити здійснення розрахунків за платіжною картою (заблокувати платіжну картку) та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій банком частині у разі невиконання клієнтом своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим договором. Належних доказів порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства України та/ або умов вказаних вище договорів банківського рахунка - відповідачем не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Також банком не доведено правомірність блокування карткових рахунків з подальшим їх закриттям на підставах, встановлених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №361-IX від 06.12.2019. У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані правовідносини за участю споживача. Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. У даній справі, ОСОБА_1 у розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» є споживачем банківських послуг, а відповідач - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. Банк в односторонньому порядку зупинив фінансові операції по картковому рахунку на ім`я ОСОБА_1 , заблокувавши його та 17.05.2025 року здійснив списання у розмірі 134 000,00 грн. У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі №948/393/20 (провадження № 61-17757св20) вказано, що «в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)». Отже, встановивши порушення банком права позивача на вільне володіння та розпорядження належними йому грошовими коштами, що знаходились на заблокованій банківській карті, з подальшим закриттям рахунку, суд дійшов висновку про наявність підстав для настання відповідальності, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту зупинення фінансових операцій. Позивач просить стягнути пеню в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів у розмірі 134 000,00 грн., що буде дорівнювати розміру понесених збитків. Вирішуючи позовні вимоги в цій частині суд 1 інстанції, дійшов вірного висновку про стягнення пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів у розмірі 134 000,00 грн., оскільки не перевищує розмір збитків, а тому буде справедливим. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають. Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення на позовну заяву та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 09 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 07 травня 2026 року. Судді: