Постанова 4803 № 175/680/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1097/26 Справа № 175/680/23 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В. за участю секретаря судового засідання: Усенко Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу №175/680/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Провоторова Юрія Васильовича на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року та на додаткове рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Озерянської Ж.М., - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 04 вересня 2019 року між ним та АТ КБ «Приватбанк» укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви, згідно якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі до 180000 грн. Згідно виписки про рух коштів, банком за період з 04 вересня 2019 року по 01 липня 2021 року списано грошових коштів з карткового рахунку позивача в рахунок погашення процентів, комісій та неустойки (пені та штрафу) на загальну суму 136201,44 грн. Також, згідно виписки про рух коштів, банком за період з 15 липня 2008 року по 19 липня 2021 року списано грошових коштів з карткового рахунку позивача, який відкрито відповідно договору банківського обслуговування від 15 липня 2008 року, в рахунок погашення процентів, комісій та неустойки (пені та штрафу) на загальну суму 116806,29 грн. Вважає, що кошти списані з його рахунку неправомірно, без розпорядження власника карткового рахунку, та є безпідставно набутим майном. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 253007,73 грн., як безпідставно набуті, а також судові витрати по справі. Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 127723,24 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави 1287,97 грн. судового збору. Додатковим рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеними рішеннями суду, представник АТ КБ «Приватбанк» адвокат Провоторов Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду від 21 серпня 2025 року в частині задоволених позовних вимог, вважає, що в цій частині рішення суду є необґрунтованим та незаконним, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що умови кредитування передбачені в паспорті споживчого кредиту від 04 вересня 2019 року діють до 19 вересня 2019 року. Паспорт споживчого кредиту від 04 вересня 2019 року підписаний в електронному вигляді. Безпосередньо в Паспорті споживчого кредиту від 04 вересня 2019 року зазначений строк кредитування, а саме, в п.3 Паспорту зазначено, що строк договору становить 240 місяців. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсоткова ставка, яка містяться в паспорті споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_2 04 вересня 2019 року, була актуальною лише до 19 вересня 2019 року, так як самим паспортом споживчого кредиту передбачено, що строк дії договору становить 240 місяців. Зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг № б/н від 04 вересня 2019 року та паспорт споживчого кредиту. Вважає, що всі істотні умови кредитування (розмір відсотків та неустойки тощо) узгоджено у Паспорті споживчого кредиту від, що особисто підписаний ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за відсотками здійснено відповідно до погоджених умов. Також, зазначає, що позивач частково виконував взяті на себе зобов`язання, проводячи часткове погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Звертає увагу суду, що всі твердження викладені позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві вже були предметом судового розгляду, а саме, аналогічні доводи ОСОБА_1 наводив у відзиві на позов, відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях під час розгляду справ №175/2871/21 та №175/3316/22 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за картковими рахунками. Враховуючи всі тотожні заперечення ОСОБА_1 у справі №175/2871/21 Дніпровський апеляційний суд 26 жовтня 2022 року виніс постанову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі - 179 566,49 грн., яка є заборгованістю за тілом кредиту станом на 06 липня 2021 року. Вважає, що оскаржуване рішення суду від 21 серпня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 є незаконним, так як період заборгованості за кредитним договором №б/н від 04 вересня 2019 року станом на 06 липня 2021 року вже був досліджений судом у справі №175/2871/21, стягнуто заборгованість на користь АТ КБ «Приватбанк» станом на 06 липня 2021 року у розмірі 179 566,49 грн. з урахуванням здійснених ОСОБА_1 погашень по відсоткам та комісії. Відповідно до ст. 82 ЦПК України у рішенні по справі № 175/2871/21 судом були встановленні преюдиційні факти, які згідно ЦПК України не потребують доказуванню. Також апеляційна скарга містить заперечення АТ КБ «Приватбанк» щодо додаткового рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року (стягнення витрат на правову допомогу). Вважає, що судом не враховано критерії розумності розміру судових витрат виходячи з конкретних обставин справи, що стягнута сума судових витрат є значно завищеною враховуючи складність справи (справа не складна) та враховуючи що позов до банку задоволено частково. Вказує, що час професійної правничої допомоги є очевидно завищеним, що свідчить про невідповідність суми судових витрат заявленої до стягнення з Банку вимогам розумності та обґрунтованості, також не враховано критерії розумності розміру судових витрат виходячи з конкретних обставин справи, що стягнута сума судових витрат є значно завищеною враховуючи складність справи (справа не складна) та враховуючи що відбулось лише декількох судових засідань з участю сторін. У зв`язку з чим просить рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року в частині задоволених позовних вимог - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені позовних вимоги ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Додаткове рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року - скасувати та відмовити у стягнені судових витрати на правничу допомогу. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гринь І.В. скориставшись своїм правом подала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню. Зазначає, що апелянт помилково дійшов висновку, що сторони кредитного договору від 04 вересня 2019 року погодили розмір процентів, комісій шляхом підписання паспорту споживчого кредиту, котрий на думку апелянта є складовою кредитного договору. Вказує, що згідно з наданою позивачем копією анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 04 вересня 2019 року позивач погодився отримувати послуги АТ КБ «Приватбанк», при цьому розміри процентної ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана позивачем, що ніким не оспорюється. Зауважує, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року по справі №175/2871/21, яке набрало законної сили 26 жовтня 2022 року, позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» тіло кредиту в розмірі 179566,49 грн., у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 6454,92 грн. та простроченими відсотками в розмірі 10659,16 грн. відмовлено у зв`язку з відсутністю умов договору та правових підстав на отримання банком відсотків за даним кредитним договором, та вказаний висновок суду банком не оспорювався та не оскаржувався. Зауважує, що паспорт споживчого кредиту це переддоговірна інформація (довідка/оферта), а не складова (невід`ємна частина) кредитного договору, і підписання паспорта саме по собі не означає укладення договору. Зазначає, що апелянт помилково вважає, що розмір задоволених судом витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн., стягнутих додатковим судовим рішенням, є неспівмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт та складністю справи. В Акті від 26 серпня 2025 року адвокатом включено до оплати такі послуги як підготовка до судового засідання, час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, очікування судового засідання по 1 годині; оскільки у п. 2 Додатку №1 до Договору сторони погодили вартість послуги представництво інтересів Клієнта в суді будь-якої інстанції не менше 40% від розміру однієї мінімальної заробітної плати, й оскільки судові засідання не відбулись по незалежним від позивача та представника позивача причинам, проте представник позивача прибув до судового засідання, підготувався до такого засідання й витратив свій час, й сторони погодили мінімальний розмір плати за представництво інтересів позивача, то навіть, за відсутності судового засідання позивач вже поніс витрати на отримання правничої допомоги. Вважає, що представником позивача адвокатом надано правову допомогу, котра охоплюється ст. 137 ЦПК України та Договором №06/12/2022-02 від 06 грудня 2022 року про надання професійної правничої допомоги, а також підтвердженими документами, що наявні в матеріалах справи та підлягає відшкодуванню в якості понесених позивачем судових витрат. У зв`язку з чим просила суд апеляційної інстанції рішення суду від 21 серпня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 61311,92 грн. - скасувати та ухвалити нове рішення у вказаній частині про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в сумі 61311,92 грн. Додаткове рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року у цивільній справі №175/680/23 - залишити без змін. Представник АТ КБ «Приватбанк» адвокат Проворотов Ю.В. у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Гринь І.В. у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила у її задоволенні відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» від 15 липня 2008 року та отримав кредитний ліміт у розмірі до 25000 грн. Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 08 липня 2008 року по 26 жовтня 2022 року з карткових рахунків позивача проводились списання процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим збільшувалася сума кредитних коштів (ліміту). 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі до 180000 грн. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 180000 грн. Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 04 вересня 2019 року по 06 липня 2021 року з карткових рахунків проводились списання процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим збільшувалася сума кредитних коштів (ліміту). Зі змісту паспорту споживчого кредиту підписаного ОСОБА_1 04 вересня 2019 року встановлено, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною до 19 вересня 2019 року. Зі змісту паспорту споживчого кредиту підписаного ОСОБА_1 27 вересня 2019 року встановлено, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною до 12 жовтня 2019 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №175/2871/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №б/н від 04 вересня 2019 року в розмірі 179566,49 грн. Постанова набрала законної сили 26 жовтня 2022 року. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року у справі №175/3316/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № б/н від 15 липня 2008 року в розмірі 23629,28 грн. Рішення набрало законної сили 06 березня 2023 року. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відсотків є правомірним лише за період з 04 вересня 2019 року по 19 вересня 2019 року у розмірі 884,55 грн., тому з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті грошові кошти за договором №б/н від 04 вересня 2019 року у розмірі 105089,09 грн. - «списання відсотків за використання кредитного ліміту», 8400 грн. - «комісія за обслуговування картки», 14234,15 грн. - «Автоматичне погашення простроченої заборгованості», а всього 127723,24 грн.; в частині стягнення грошових коштів за договором №б/н від 15 липня 2008 року у розмірі 116806,29 грн. суд відмовив у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Встановлено, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» від 03 липня 2008 року та отримав кредитний ліміт у розмірі до 25000 грн. Із наданої банком анкети-заяви від 03 липня 2008 року вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що засвідчив (ла), що «Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом підтверджую факт отримання мною інформації про умови кредитування в Приватбанку.». При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що з якими саме Тарифами та Умовами та Правилами надання банківських послуг ознайомився і погодився позивач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання позивачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. У анкеті-заяві від 03 липня 2008 року процента ставка не зазначена. Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 08 липня 2008 року по 26 жовтня 2022 року з карткових рахунків позивача проводились списання процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим збільшувалася сума кредитних коштів (ліміту). Враховуючи, що процентна ставка у анкеті-заяві від 03 липня 2008 року не зазначена, нарахування відсотків за цим кредитним договором є неправомірними. Крім того, 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі до 180000 грн. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 180000 грн. Відповідно до виписки за договором №б/н за період з 04 вересня 2019 року по 06 липня 2021 року з карткових рахунків проводились списання процентів за користування кредитом, у зв`язку із чим збільшувалася сума кредитних коштів (ліміту). Зі змісту паспорту споживчого кредиту підписаного ОСОБА_1 04 вересня 2019 року встановлено, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною до 19 вересня 2019 року. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за договором №б/н за період з 04 вересня 2019 року по 19 вересня 2019 року нарахування відсотків у розмірі 884,55 грн. є правомірними. З виписки за договором №б/н 04 вересня 2019 року за період з 19 вересня 2019 року по 06 липня 2021 року позивачем були стягнуті грошові кошти за договором у розмірі 105089,09 грн. - «списання відсотків за використання кредитного ліміту», 8400 грн. - «комісія за обслуговування картки», 14234,15 грн. - «Автоматичне погашення простроченої заборгованості», а всього 127723,24 грн., умови про нарахування та стягнення яких не було погоджено з позичальником. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №175/2871/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №б/н від 04 вересня 2019 року в розмірі 179566,49 грн. Постанова набрала законної сили 26 жовтня 2022 року. Вказана постанова апеляційного суд мотивована тим, що звертаючись до суду першої інстанції із позовом банк просить крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, посилаючись на Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву - анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року у справі №175/3316/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором № б/н від 15 липня 2008 року в розмірі 23629,28 грн. Рішення набрало законної сили 06 березня 2023 року. Вказане рішення суд мотивував тим, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді прострочених відсотками, оскільки відсутній обов`язок відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 03 липня 2008 року. Копії примірників з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача грошових коштів за договором №б/н від 03 липня 2008 року - 116806,29 грн., та за договором №б/н 04 вересня 2019 року за період з 19 вересня 2019 року по 06 липня 2021 року у розмірі - 127723,24 грн. Стосовно строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У вересні 2024 року представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності (а.с.135, 136). Із вказаними позовними вимогами у цій справі ОСОБА_1 звернувся 09 лютого 2023 року, тобто в межах трирічного строку до вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за договором №б/н 04 вересня 2019 року, та з пропуском трирічного строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за договором№б/н від 03 липня 2008 року. Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши з відповідача на користь позивача за договором №б/н 04 вересня 2019 року за період з 19 вересня 2019 року по 06 липня 2021 року безпідставно списані грошові кошти у розмірі - 127723,24 грн., відмовивши у стягненні грошових коштів за договором №б/н від 03 липня 2008 року у розмірі 116806,29 грн. у зв`язку із пропуском строків позовної давності. Доводи апеляційної скарги про те, що з відповідачем погоджені всі суттєві умови договору, в томі числі і відсоткова ставка, є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи анкетами-заявами від 03 липня 2008 року та від 04 вересня 2019 року. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до не згоди апелянта із судовим рішенням та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення. Щодо витрат на правову допомогу, стягнутих з відповідача на користь позивача додатковим рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. 26 серпня 2025 року через систему Електронний суд представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гринь І.В. звернулась із заявою про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 17415,6 грн., з урахуванням часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 рішенням суду від 21 серпня 2025 року у цій справі. На підтвердження понесених судових витрат за договором від 06 грудня 2022 року стороною позивача надано суду: Додаток №1 до Договору від 06 грудня 2022 року, Акт наданих послуг від 26 серпня 2025 року до Договору від 06 грудня 2022 року, згідно якого за послуги надані адвокатом розмір гонорару становить 34500 грн. 28 серпня 2025 року представник відповідача подав заперечення на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вважає витрати надмірно завищеними та неспівмірними. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19). Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною, навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 15000 грн., що відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2025 року та додаткового рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року - відсутні. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Провоторова Юрія Васильовича залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2025 року та додаткове рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: