LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4822723/2703/21

від 24.05.2022 ·

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 травня 2022 року м. Чернівці Справа № 723/2703/21 Провадження №22-ц/822/378/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Литвинюк І.М., суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н., секретар Петранюк Ю.Т., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Коржан Віра Данилівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2022 року, головуючий у І-й інстанції Яківчик І.В., В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Чернівецького районного нотаріального округу Коржан В.Д., про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, припинення права власності на нерухоме майно, Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину №1020, посвідчене 05.10.2020 року приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Коржан В.Д., видане на спадкове майно ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,67 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 7324582000:01:001:0189, що розташована в с. Великий Кучурів Чернівецького (раніше Сторожинецького) району Чернівецької області. Припинено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,67 га з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», кадастровий номер 7324582000:01:001:0189, що розташована в с. Великий Кучурів Чернівецького району Чернівецької області. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 14 108 грн, в тому числі: 908 грн вартості сплаченого судового збору за подання позовної заяви; 1 200 грн вартості експертної грошової оцінки земельної ділянки; 12 000 грн вартості витрат на професійну правничу допомогу. На дане рішення ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення судових витрат. Посилається на те, що рішення суду в цій частині не відповідає нормам матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, не ґрунтується на засадах верховенства права. Вказує на те, що судові витрати, які стягнуті з відповідача ОСОБА_2 , позивачем не були доведені як фактичні та неминучі витрати у справі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що витрати на залучення експерта, витрати на правничу допомогу та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у зв`язку з розглядом справи, були необхідними для відновлення права власності позивача на спірну земельну ділянку, оскільки в інший спосіб цього зробити вона не могла. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено неспівмірності витрат, понесених позивачем під час розгляду справи. Позивач довів в суді розмір витрат на правничу допомогу та їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих адвокатських послуг та значенням справи для позивача. Доведеною також є і вимога щодо стягнення на користь позивача вартості проведеного звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 1 200 грн. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині стягнення судових витрат, в решті рішення суду не оскаржується. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На зазначене звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15. На підтвердження понесених витрат сторона позивача надала: договір про надання правничої допомоги від 25 червня 2021 року (а.с. 47-48), розрахунок розміру витрат за надання професійної правничої допомоги (а.с. 49-50), Акт приймання-передачі наданих послуг від 30 червня 2021 року та Акт приймання передачі наданих послуг від 09 лютого 2022 року. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 вересня 2021 року у справі №160/12268/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 04.06.2021 у справі №160/13273/19, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20 та від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, обсяг наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості, суд зробив обґрунтований висновок про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, хоча вони не були позбавлені такої можливості. З відповідними доказами понесених стороною витрат відповідач був ознайомлений, оскільки приймав участь в розгляді справи. Указаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, у якій Верховний Суд зазначив, що право суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає розподілу між сторонами, можливе лише за клопотанням іншої сторони. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вартості витрат на правничу допомогу. Згідно з частиною 3 статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Положення статті 139 ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (ч.1 ст. 42 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч.1 ст.48 ЦПК України). В матеріалах справи міститься Звіт №48-zs-06-21 Про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведений експертом ФОП ОСОБА_5 , до якого додано квитанцію до прибуткового касового ордеру №48-zs-06-21 від 29 червня 2021 року про оплату 1 200 грн (а.с. 44). З огляду на викладене, понесені позивачем витрати, пов`язані з розглядом даної справи щодо замовлення та проведення незалежної оцінки у розмірі 1 200 грн, підлягають стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України). На підтвердження сплати судового збору в матеріалах справи міститься квитанція №174 від 01.07.2021 року на суму 908 грн (а.с. 1). Оскільки позов задоволено, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн у відшкодування судового збору, сплаченого при подачі позову до суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно зі статтею 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2022 року без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 24 травня 2022 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: А.І. Владичан І.Н. Лисак

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»