Постанова Тернопільський апеляційний суд № 609/1006/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 609/1006/25Головуючий у 1-й інстанції Ковтунович О.В. Провадження № 22-ц/817/833/26 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 липня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого Гірського Б.О. cуддів Костіва О.З., Храпак Н.М. за участю секретаря Панькевич Т.І. у відсутності сторін розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №609/1006/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» від імені якого діє Русин Юрій Юрійович на рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2026 року (ухвалене суддею Ковтуновичем О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Профагротрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») звернулося до суду із вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що 10 травня 2018 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі №б/н, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки площею 0,9382 га, кадастровий номер 6125885900:01:001:0320. Згідно з умовами договору, договір укладено строком на 7 років, перебіг якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством, але в будь-якому випадку сторони дійшли згоди, що даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк за умови письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору. Строк дії договору спливає 10.05.2025 р. Звертали увагу на те, що 21 березня 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення №1705 від 06.03.2025 р. про намір продовжити дію договору оренди землі, проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідачка не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення та не заперечила проти продовження Договору на новий строк. Однак, на право оренди спірної земельної ділянки проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 60015099, згідно якого ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача, з ТОВ «Профагротрейд». Посилаючись на порушення свого переважного права орендаря, просили: - визнати укладеною додаткову угоди №б/н від 06 березня 2025 року до договору оренди землі між ТОВ Західна агровиробнича компанія та ОСОБА_1 у редакції, викладеній у позовній заяві; - визнати відсутнім у ТОВ Профагротрейд права оренди земельної ділянки площею 0,9382 га, кадастровий номер 6125885900:01:001:0320, яка розташована на території Підгаєцької сільської ради Шумського району Тернопільської області, номер запису про інше речове право 60015099 та скасувати вказаний запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. та на користь ТОВ «Профагротрейд» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» від імені якого діє Русин Юрій Юрійович просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнутих витрат на професійну правничу допомогу. Вказує, що представником ТОВ Профагротрейд - Іванько О.С. подано клопотання про долучення доказів після розгляду справи судом першої інстанції, а саме після 11:00 год 16.04.2026 року, що стверджується карткою руху документа та квитанцією про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС. Вважає, що у суду першої інстанції не було підстав враховувати дані докази під час ухвалення судового рішення, оскільки вони подані з порушенням вимог процесуального законодавства, після ухвалення судового рішення, а тому є неналежними та недопустимими. Наголошує, що адвокат Іванько О.С. у даній справі здійснює представництво одночасно двох відповідачів, при цьому заявлено однаковий розмір витрат на правничу допомогу щодо кожного з них. Проте, фактично правнича допомога надавалась у межах єдиного предмета спору, єдиних фактичних обставин та єдиної правової позиції, що виключає необхідність подвійного обсягу роботи адвоката. Зазначає, що заявлення витрат у подвійному розмірі не відповідає реальному обсягу виконаних адвокатом робіт, так як витрати на правничу допомогу підлягають оцінці з точки зору фактичної необхідності та розумності, а не формального множення обсягу виконаних послуг. Звертає увагу на те, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Окрім цього, представник позивача Русин Ю.Ю., посилаючись на те, що ОСОБА_2 є співзасновником ТОВ АгроПрофТрейд та володіє 50% статутного капіталу товариства, просить витребувати у Дубенського міськрайонного відділу ДРАЦС у Рівненській області відомості щодо підтвердження реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів адвокат Іванько О.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує на те, що відповідачі мають право на отримання правничої допомоги, право на вільний вибір адвоката та в подальшому на відшкодування понесених витрат, незалежно від того, що їх інтереси у справі представляє один і той самий адвокат. Зазначає, що законодавство не містить обмежень щодо участі адвоката у діяльності юридичної особи, інтереси якої він представляє. Така обставина сама по собі не впливає на правовий статус адвоката як незалежного суб`єкта надання професійної правничої допомоги і не нівелює факту надання відповідних послуг. Акцентує увагу на тому, що вирішальним при розподілі витрат на правничу допомогу є встановлення їх реальності, необхідності та розумності, а не оцінка тих чи інших зв`язків між адвокатом та клієнтом. У даному випадку у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання правової допомоги відповідачам, обсяг наданих послуг та їх оплату, що свідчить про реальне понесення відповідних витрат відповідачами. Звертає увагу, що позивачем не було наведено переконливих доводів та не подано суду належних доказів, які б свідчили про невідповідність визначеного судом розміру витрат принципам розумності та співмірності або про їх явну надмірність. Що стосується клопотання про долучення доказів, то зазначає, що у відзиві на позовну заяву ТОВ Профагротрейд було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат, які товариство очікує понести, тому позивач був завчасно обізнаний про намір відповідача заявити вимогу про їх відшкодування та не був позбавлений можливості у день судового засідання ознайомитись з поданими документами та надати свої заперечення. Сам факт подання документів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у день судового засідання не свідчить про їх недопустимість та не порушує принципи цивільного судочинства. Вважає, що клопотання про витребування доказів не підлягає до задоволення, оскільки немає жодного правового значення. В судове засідання сторони не з`явилися, однак від їх представників надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного. За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення місцевого суду переглядається лише в частині стягнутих витрат на професійну правничу допомогу, а тому в іншій частині не переглядається. Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції 14.04.2026 р. представником ОСОБА_1 - Іванько О.С. було подано: копію Договору про надання правової допомоги №73/25 від 30.10.2025 року; копію Додатка №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №73/25; детальний опис робіт (наданих послуг) за Договором про надання правової допомоги, копію Акту надання послуг №14-04/01 від 14.04.2026 р., згідно якого витрати відповідачки ОСОБА_1 на правничу допомогу склали 10 000 грн. Із змісту вказаного акту наданих послуг вбачається що відповідачці були надані такі послуги: ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом; аналіз фактичних обставин справи; вивчення договорів оренди землі; вивчення судової практики 2000 грн.; підготовка справи до розгляду, формування доказів, консультування клієнта 2000 грн.; підготовка відзиву, формування додатків 6000 грн. (а.с. 205, зворот). Судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами, вимоги ч.8 ст. 141 ЦПК України дотримані. Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц. За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21. Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23. У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Дослідивши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розподіл судових витрат, додані до неї документи, врахувавши заперечення позивача та вирішуючи чи є розмір витрат на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в цій справі, колегія суддів вважає, що місцевий суд вірно виснував про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 10 000 грн. не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають складності даної справи. Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та складність даної справи, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відшкодуванню на користь відповідачки підлягає витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вищезгаданих правових висновків Верховного Суду, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та виконаних робіт. Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для витребування додаткових доказів, зокрема відомостей щодо реєстрації шлюбу представника відповідачки ОСОБА_2 , оскільки зазначені обставини не мають правового значення для правильного вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній справі. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року дану справу призначено до судового розгляду на 16 квітня 2026 року на 10 год. 00 хв. 16.04.2026 року через систему Електронний суд представником ТОВ Профагротрейд Іванько О.С. було подано клопотання про долучення доказів, а саме: копія Договору про надання правової допомоги №67/25 від 01.10.2025 року; копія Додатка №31 до договору про надання правової допомоги №67/25; детальний опис робіт (наданих послуг) за Договором про надання правової допомоги, копія Акту надання послуг №14-04/02 від 14.04.2026 р.; платіжна інструкція №2880 від 15.04.2026 р. (а.с.215-223). Вказане клопотання доставлено до електронного кабінету ТОВ Західна агровиробнича компанія 16.04.2026 р. 11:04, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №6727824 (а.с.224). Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане клопотання зареєстровано працівником канцелярії суду першої інстанції 16.04.2026 р. 11:38, тобто після проведення судового засідання (протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису). На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат понесених на професійну правничу допомогу в користь ТОВ Профагротрейд, суд першої інстанції, за відсутності на момент ухвалення такого рішення доказів про такі понесені витрати, прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для їх стягнення з ТОВ Західна агровиробнича компанія на користь ТОВ Профагротрейд у розмірі 3 000 грн. Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ Західна агровиробнича компанія частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи в оскаржуваній частині. Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ТзОВ Західна агровиробнича компанія та скасування рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2026 року в частині стягнення з ТОВ Західна агровиробнича компанія на користь ТОВ Профагротрейд понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" задовольнити частково. Рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2026 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Західна агровиробнича компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Профагротрейд понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. скасувати. В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 14 липня 2026 року. Головуючий Гірський Б.О. Судді: Костів О.З. Храпак Н.М.