Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/33702/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/33702/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Конституційного Суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Конституційного Суду України, яким просив: - визнати протиправним рішення першого заступника керівника Секретаріату - керівника Департаменту організаційної роботи Конституційного Суду України Бірюк Л.І. оформлене листом від 30 грудня 2020 року №4/1-11/1-18/5299, про відмову у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 27 грудня 2020 року; - зобов`язати Конституційний Суд України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 27 грудня 2020 року і за наслідками його розгляду надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціалізованого пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначив, що запитувана позивачем інформація, яка міститься у протоколах спеціальних пленарних засідань належить до службової інформації, зокрема до відомостей, що становлять службову інформацію відповідно до ст. ст. 6, 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Також апелянт наголосив, що Інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію у Конституційному Суді України передбачено процедуру скасування грифу "для службового користування", а тому не може втратити статус службової інформації інформація після прийняття відповідного рішення Конституційного Суду України. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач наголошує, що запитувана інформація відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути віднесена до службової. Конституційним Судом України подано заперечення на відзив, відповідно до яких апелянт зазначив, що запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом, її обмеження здійснено для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні, та для унеможливлення впливу на суддю Конституційного Суду України в будь-який спосіб. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України із запитом на інформацію, у якому просив надати електронну (скановану) копію протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року (складеного відповідно до п. 7 § 27 Регламенту Конституційного Суду України, затвердженого постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року №1-пс/2018). Листом від 30 грудня 2020 року №4/1-11/1-18/5299 Конституційний Суд України повідомив позивача, що відповідно до ч. 2 та 6 статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" виключно на спеціальних пленарних засіданнях Суду здійснюються: 1) обрання Голови Суду, заступника Голови Суду; 2) складання новопризначеними Суддями присяги; 3) ухвалення рішення про надання згоди на затримання або утримування під вартою чи арештом Судді; 4) винесення попередження Судді про необхідність усунення обставин, що свідчать про порушення ним вимог щодо несумісності; 5) ухвалення рішення про звільнення Судді з посади відповідно до статті 21 цього Закону; 6) ухвалення Регламенту; 7) затвердження персонального складу сенатів; 8) утворення колегій, затвердження їх персональних складів. Порядок проведення засідань та спеціальних пленарних засідань Суду встановлюється Регламентом Конституційного Суду України. Згідно з положеннями § 27 Регламенту Суду спеціальні пленарні засідання Суду, засідання Суду фіксуються за допомогою технічних засобів та шляхом ведення протоколів, у яких здійснюється текстове відображення аудіозапису відповідного засідання. Матеріали та протоколи спеціальних пленарних засідань Суду, засідань Суду передаються до Архіву Суду в установленому порядку. Відповідачем зазначено, що відповідно до законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" Розпорядженням Голови Конституційного Суду України затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у Конституційному Суді України (Розпорядження Голови Конституційного Суду України від 02 лютого 2017 року № 10/1/2017-ОД). До вказаного Переліку віднесено, зокрема, відомості спеціальних пленарних засідань Конституційного Суду України. Отже, запитувана електронна копія протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року не може бути надана. Не погоджуючись з відмовою відповідача у задоволенні запиту на інформацію, позивач звернувся з позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов наступних висновків: - інформація, яка міститься у протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року, яким зафіксовані прийняті рішення, не може вважатися службовою в контексті п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки рішення на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України 14 травня 2019 року вже прийнято, що не заперечується відповідачем. Після прийняття відповідного рішення відомості, що містяться в документах, які створювались або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації; - протокол спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року та рішення прийняте на вказаному засіданні не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією; - надаючи відповідь ОСОБА_1 на його запит від 27 грудня 2020 року, Конституційний Суд України не вказав, в яких інтересах обмежується інформація, в чому полягає істотність шкоди інтересам, що захищаються шляхом обмеження доступ до інформації, а також не навів аргументів, які доводять, що суспільний інтерес в доступності даної інформації переважає шкоду, яка може бути надана захищеному інтересу. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI. Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ч. 1). Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом (ч. 2). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Водночас колегія суддів звертає увагу, що таке обмеження можливе при дотриманні всіх указаних вимог. Положення ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту". Отже, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації. Відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових "трискладового тесту" означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі №806/1959/16, постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справа №826/15472/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19. Як вбачається зі змісту листа Конституційного Суду України від 30 грудня 2020 року №4/1-11/1-18/5299, відмова відповідача в наданні запитуваної інформації обґрунтована тим, що запитувана електронна копія протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року віднесена до службової інформації, водночас відповідач у відмові на запит не вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: мотивовану підставу відмови. Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Як вірно зазначено судом першої інстанції, що запитувані позивачем сканкопія протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року у розумінні наведеної норми є документом (носієм інформації). Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Відмовляючи в доступі до інформації з підстави того, що вона є службовою, розпорядник повинен вказати, до якої з визначених ч. 1 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" категорій належить ця інформація. Якщо інформація не належить до жодної з визначених цією нормою категорій, доступ до неї не може обмежуватись на підставі того, що вона є службовою. Законом України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII визначено порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень. Відповідно до ч.ч. 2 та 6 ст.39 Закону України "Про Конституційний Суд України" виключно на спеціальних пленарних засіданнях Суду здійснюються: 1) обрання Голови Суду, заступника Голови Суду; 2) складання новопризначеними Суддями присяги; 3) ухвалення рішення про надання згоди на затримання або утримування під вартою чи арештом Судді; 4) винесення попередження Судді про необхідність усунення обставин, що свідчать про порушення ним вимог щодо несумісності; 5) ухвалення рішення про звільнення Судді з посади відповідно до статті 21 цього Закону; 6) ухвалення Регламенту; 7) затвердження персонального складу сенатів; 8) утворення колегій, затвердження їх персональних складів. Згідно з положеннями § 27 Регламенту Суду спеціальні пленарні засідання Суду, засідання Суду фіксуються за допомогою технічних засобів та шляхом ведення протоколів, у яких здійснюється текстове відображення аудіозапису відповідного засідання. Матеріали та протоколи спеціальних пленарних засідань Суду, засідань Суду передаються до Архіву Суду в установленому порядку. Розпорядженням Голови Конституційного Суду України від 02 лютого 2017 року № 10/1/2017-ОД затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у Конституційному Суді України (https://ccu.gov.ua/sites/default/files/10_1_2017.pdf). Розпорядженням Голови Конституційного Суду України від 21 липня 2020 року № 48/01/2020-ОД внесено зміни до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Конституційному Суді України. Як встановлено судом першої інстанції запитувана ОСОБА_1 інформація відповідно до поданого запиту від 27 грудня 2020 року віднесена до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Конституційному Суді України, затвердженого Розпорядженням Голови Конституційного Суду України від 21 лютого 2020 року № 48/01/2020-ОД із змінами. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 травня 2018 року у справі №800/591/17 висловлено позицію, що важливою ознакою документів, в яких може міститися службова інформація, є те, що вони передують, зокрема, прийняттю рішення з певного питання. Це означає, що після прийняття відповідного рішення відомості, що містяться в документах, які створювались або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації. Тобто після прийняття рішення інформація, що була створена чи отримана для підготовки цього рішення, перестає бути службовою, хоча певна інформація може бути обмежена в доступі як конфіденційна. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інформація, яка міститься у протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року, яким зафіксовані прийняті рішення, не може вважатися службовою в контексті п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки рішення на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України 14 травня 2019 року було прийнято, що не заперечується відповідачем. Після прийняття відповідного рішення відомості, що містяться в документах, які створювались або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації. Зазначений протокол спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року та рішення прийняте на вказаному засіданні не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією. Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції при застосуванні висновків Верховного Суду викладених у постанові від 24 травня 2018 року у справі №800/591/17, оскільки посилання на положення Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію у Конституційному Суді України щодо процедури скасування грифу "Для службового користування", їх не спростовують. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача, щодо обмеження доступу до запитуваної позивачем інформації відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Конституційного Суду України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді А.Ю. Коротких Є.В. Чаку