Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/33702/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/33702/20 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Гребінника Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Конституційного Суду України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : 31.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Конституційного Суду України про визнання протиправним рішення першого заступника керівника Секретаріату - керівника Департаменту організаційної роботи Конституційного Суду України Бірюк Лариси Іванівни, оформлене листом від 30.12.2020 №4/1-11/1-18/5299, про відмову у задоволенні його запиту на інформацію від 27.12.2020; та про зобов`язання Конституційний Суд України повторно розглянути його запит на інформацію від 27.12.2020 і за наслідками його розгляду надати йому електронну (скановану) копію протоколу спеціалізованого пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019 (т.1 а.с.1). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 (т.1 а.с.27), залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2022 (т.1 а.с.115) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення першого заступника керівника Секретаріату - керівника Департаменту організаційної роботи Конституційного Суду України Бірюк Лариси Іванівни, оформлене листом від 30.12.2020 №4/1-11/1-18/5299, про відмову у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 27.12.2020; зобов`язано Конституційний Суд України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 27.12.2020 і за наслідками його розгляду надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціалізованого пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2021 допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №640/33702/20 в частині зобов`язання Конституційного Суду України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 27.12.2020 і за наслідками його розгляду надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціалізованого пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019 (т.1 а.с.38). Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 у цій справі набрало законної сили 18.05.2022. Крім того, ухвалою від 23.06.2022 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Конституційного Суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі №640/33702/20 було відмовлено (т.2 а.с.22). 28.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними дії, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (т.1 а.с.128). Заява була обґрунтована тим, що відповідач на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 повторно розглянув запит ОСОБА_1 від 27.12.2020 та повторно надав заявнику електронну (скановану) копію протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14.05.2019 з вилученням з цього документа частину інформації, тобто не виконав судове рішення. 25.08.2022 Окружний адміністративний суду міста Києва, розглядаючи заяву позивача подану в порядку ст. 383 КАС України, постановив ухвалу (т.1 а.с.235), яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 (т.2 а.с. 125), якою визнав протиправними дії Конституційного Суду України, вчинені на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021, а саме - щодо вилучення змісту виступів та іншої інформації з електронної (сканованої) копії протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019, наданої за наслідками повторного розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 27.12.2020; зобов`язано Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019 без вилучення з нього будь-якої інформації; зобов`язано Конституційний Суд України повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва про вжиті заходи не пізніше тридцяти днів з дня отримання окремої ухвали. Отже, Окрема ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 25.08.2022 набрала законної сили 25.10.2022. Крім того, ухвалою від 06.12.2022 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Конституційного Суду України на окрему ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №640/33702/20. 26.10.2022 ОСОБА_1 подано до суду заяву в порядку ст. 382 КАС України із проханням встановити судовий контроль за виконанням судових рішень у справі №640/33702/20 та зобов`язати Конституційний Суд подати до суду звіт про виконання рішення суду від 12.08.2021 та окремої ухвали від 25.08.2022 протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду про встановлення судового контролю (т.2 а.с.134). 17.11.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було зобов`язано Конституційний Суд України надати пояснення щодо виконання/невиконання пункту 3 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 (з урахуванням окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022) у справі №640/33702/20 у строк до п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали суду (т.2 а.с.138). 09.12.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , подана в порядку ст. 383 КАС України, про визнання протиправним дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій просить вказану заяву розглянути одночасно із його заявою від 26.10.2022р. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 26.10.2022 та на підставі пояснень, що будуть надані Конституційним Судом на виконання ухвали від 17.11.2022 визнати протиправними дії Конституційного Суду України, вчинені на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 (з урахуванням окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022), а саме, надання листом від 6 грудня 2022 року №4/1-16/3-18/4316 повторної відповіді на запит на інформацію від 27 грудня 2020 року виходячи з позиції, за якою, інформація, що міститься у протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року, є службовою інформацією, і отримання копії цього протоколу можливе лише за умови надання зобов`язання щодо нерозголошення такої службової інформації; та зобов`язати Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року, з урахуванням того, що уся інформація, яка міститься у цьому протоколі, не має режиму обмеженого доступу, зокрема не є і не може бути службовою інформацією (т.2 а.с.144). В той же день, 09.12.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов лист відповідача за № 004-16/3-16/4322 від 07.12.2022, в якому вказано, що на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 повідомляється, що Секретаріат Конституційного Суду України листом від 06.12.2022 за №4/1-16/3-18/4316 запросив ОСОБА_1 до Конституційного Суду України для отримання інформації на електронному носієві зі сканованою копією протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14.05.2019 (т.2 а.с.160). Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва 23.05.2023 вказана справа надійшла на розгляд до Київського окружного адміністративного як то передбачено Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ. 29.05.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу № 640/33702/20 до провадження Київського окружного адміністративного суду та запропоновано сторонам подати пояснення (т.2 а.с.177). В поданих до суду заявах ОСОБА_1 вказав про те, що 07.12.2022 на його електронну адресу надійшов лист відповідача від 06.12.2022 р. № 4/1-16/3-18/4316, в якому повідомлялось, що за наслідками чергового повторного розгляду його запиту від 27.12.2020 гриф документа «Для службового користування» щодо протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року не скасовано, і цей протокол містить службову інформацію. ОСОБА_1 вказав, що відповідач у вказаному листі знову послався на Інструкцію про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Конституційному Суді України, затверджену розпорядженням Голови КСУ від 29 травня 2020 р. №28/01/2020-ОД, і вказав, що надання документів, які містять службову інформацію, особам, на яких не поширює дію постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 736, здійснюється за умови надання ними письмового зобов`язання про нерозголошення отриманої службової інформації. Обґрунтовуючи заяву, подану у порядку ст.383 КАС України, позивач наголошує, що дії відповідача вчинені шляхом накладення на запитуваний протокол грифу «Для службового користування» є такими, що порушують його право на належне отримання відповіді на запит та зауважив, що в судових рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва у поточній справі від 12.08.2021 та в окремій ухвалі від 25.08.2022, суд вже надавав оцінку аргументу Конституційного Суду України щодо застосування вказаного грифу, такі дії відповідача є неправомірними, посилання на вказану Інструкцію є необґрунтованими, інформація, яка міститься у протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року, не є і не може бути службовою в силу закону. Повторно позивач зазначає, що зобов`язання стосовно нерозголошення інформації відображеної в запитуваному протоколі також є безпідставними, адже запитувана інформація не є обмеженою у доступі, а натомість є публічною і за змістом статті 4(1)(2) Закону України «Про доступ до публічної інформації» може бути вільно отримана, поширена чи використана у будь-який інший спосіб. Такі дії відповідача є необґрунтованими, позивач просить суд застосувати ст. 383 КАС України. Крім того, 20.07.2023 ОСОБА_1 просить суд також застосувати до відповідача заходи процесуального примусу за ст. 149 (1) (1) КАС України, оскільки відповідач в порядку ст. 167 (1) КАС України отримавши ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 не надіслав на його адресу пояснення, що змусило подати заяву до суду про ознайомлення із матеріалами справи, відповідно прибути до суду, що мало наслідком порушення принципу рівності сторін, ускладнення ознайомлення із позицією Конституційного Суду України, просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету штраф у розмірі від 805,20 грн. до 8052 грн. у зв`язку з невиконанням процесуального обов`язку. Заява щодо встановлення судового контролю обґрунтована тим, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання рішення Окружного адміністративного суду від 12.08.2021 та ухвали суду від 25.08.2022. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 задоволено заяви ОСОБА_1 , подані в порядку ст. 382 КАС України від 26.10.2022 та в порядку ст. 383 КАС України від 09.12.2022; визнано протиправними дії Конституційного Суду України, вчинені на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 та окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 у вигляді надання листа відповіді від 6 грудня 2022 року №4/1-16/3-18/4316 на запит на інформацію від 27 грудня 2020 року із зазначенням що інформація, яка міститься у Протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року є службовою інформацією, та про те, що отримання копії Протоколу від 14 травня 2019 року можливе лише за умови надання зобов`язання щодо нерозголошення такої службової інформації; зобов`язано Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію Протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року враховуючи те, що уся інформація, яка міститься у цьому Протоколі не має режиму обмеженого доступу та не є службовою інформацією; встановлено судовий контроль за виконанням судових рішень у справі №640/33702/20 та зобов`язано Конституційний Суд України подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 та окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали суду про встановлення судового контролю. У задоволені заяви про застосування судом до КСУ заходів процесуального примусу визначених ч. 1 ст. 149 КАС України - відмовлено (т.2 а.с.248). Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем тривалий час рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 та ухвали суду від 25.08.2022 без поважних причин. Позивач не оскаржував ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 в частині відмови щодо застосування до відповідача заходів процесуального примусу. Відповідач, не погодившись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2023, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її (т.3 а.с.1). Апеляційна скарга відповідача обґрунтовано тим, що вважає, що судове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 відповідачем виконано належним чином, а саме запит ОСОБА_1 від 27.12.2020 повторно було розглянуто, про що повідомлено позивача листом від 06.12.2022. Апелянт наголосив, що неодноразово запрошував ОСОБА_1 відвідати Конституційний Суд України для отримання інформації на електронному носієві зі сканованою копією протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року відповідно до вимог Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736 зі змінами (листи від 06 грудня 2022 року № 4/1-16/3-18/4316, від 02 березня 2023 року № 004-011-18/769 - додаються). Апелянт вказує, що запитувана інформація містить персональні дані фізичної особи, детальний розбір обставин скоєння дисциплінарного проступку, свідчення третіх осіб із їх персональними даними, адресами, місця реєстрації чи перебування, а практики надання такої інформації стороннім особам із можливістю її оприлюднення широкому загалу в Україні немає. Апелянт звертає увагу, що інформація, яку обговорювали на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України, жодним чином не стосується запитувача, і обмеження в її розголошенні не порушує прав ОСОБА_1 . Апелянт пояснив, що будь яка особа (не лише суддя Конституційного Суду України), про яку розголошено інформацію з матеріалів її дисциплінарної справи, виграє позов поданий проти держави України в Європейському суді з прав людини відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за незаконне оприлюднення таких даних про неї. 18.10.2023 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказано про законність та обґрунтованість ухвали суду від 26.09.2023. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частина 1 та 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачають, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частина третя цієї статті передбачає, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. Згідно частин 5 та 6 цієї ж статті Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту. Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2022, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення першого заступника керівника Секретаріату - керівника Департаменту організаційної роботи Конституційного Суду України Бірюк Лариси Іванівни, оформлене листом від 30.12.2020 №4/1-11/1-18/5299, про відмову у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 27.12.2020; зобов`язано Конституційний Суд України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 27.12.2020 і за наслідками його розгляду надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціалізованого пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019. Вказане рішення набрало законної сили 18.05.2022, отже підлягає виконанню. Крім того, зазначене рішення суду в касаційному порядку Верховним Судом не було скасовано. Проте, відповідач рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 не виконав. Вказане підтверджено Окремою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 у цій справі, яку було постановлено за наслідками заяви ОСОБА_1 від 28.07.2022 М.І., поданої у порядку ст.383 КАС України (т.1 а.с.128). Крім того, позивач в серпні 2022 року звернувся із заявою до КСУ щодо виконання рішень суду в справі № 640/33702/20 та 07.12.2022 на електронну адресу позивача надійшов лист від 06.12.2022 № 4/1-16/3-18/4316 за підписом першого заступника керівника Секретаріату КСУ - керівника Департаменту організаційної роботи Л.Бірюк, в якому вказано про черговий повторний розгляд запиту ОСОБА_1 та проінформовано його про те, що гриф «Для службового користування» щодо протоколу спеціального пленарного засідання КСУ 14 травня 2019 року не скасовано, запитуваний протокол містить службову інформацію. 3 посиланням на Інструкцію про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Конституційному Суді України, затверджену розпорядженням Голови КСУ від 29 травня 2020 р. №28/01/2020-ОД, відповідач зазначив, що надання документів, які містять службову інформацію особам, на яких не поширює дію постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 736, надання такої інформації здійснюється за умови надання ними письмового зобов`язання про нерозголошення отриманої службової інформації. Відповідач запропонував позивачу відвідати будівлю КСУ для отримання цієї інформації із взяттям зобов`язання стосовно її нерозголошення. 27.12.2022 ОСОБА_1 направив на адресу КСУ листа, у якому зазначив про безпідставність вимоги надати зобов`язання щодо нерозголошення службової інформації та у своєму листі від 31.01.2023 № 4/1-11/1-18/260 за підписом першого заступника керівника Секретаріату - керівника Департаменту організаційної роботи КСУ Лариси Бірюк, відповідачем КСУ повідомлено про те, що питання про виконання судових рішень у поточній справі винесено на розгляд КСУ. 03.02.2023 ОСОБА_1 направив на адресу КСУ лист, у якому висловив прохання повідомити його про дату, час і місце розгляду відповідного питання КСУ та забезпечити йому можливість взяти участь у відповідному засіданні Суду. У листі від 02.03.2023 № 004-011-18/769 за підписом першого заступника керівника Секретаріату - керівника Департаменту організаційної роботи КСУ Лариси Бірюк, відповідач зазначив, що питання про запрошення позивача на засідання КСУ не розглядав та одночасно відповідач повторно запросив ОСОБА_1 прибути до приміщення КСУ з тим, щоб отримати копію запитуваного документа. 03.03.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я в. о. Голови КСУ Сергія Головатого з проханням доручити Секретаріату КСУ виконати судові рішення у поточній справі та у листі від 07.04.2023 № 001-11/1-18/1415 за підписом в. о. Голови КСУ відповідач зазначив, що протокол переданий на повторний розгляд комісії з питань роботи зі службовою інформацією в КСУ для скасування чи підтвердження грифу «Для службового користування». 02.05.2023 позивач звернувся із заявою на ім`я в. о. Голови КСУ, у якій вкотре запитував протокол, та зазначив про те, що останній не містить і не може містити службової інформації, а наявність чи відсутність грифу «Для службового користування» не змінює правовий режим цієї інформації. У заяві просив вжити заходів задля негайного, повного і безумовного виконання судових рішень у поточній справі. КСУ у листі від 11.05.2023 № 004-11/1-18/1940 за підписом в. о. керівника Секретаріату Л.Бірюк, посилаючись на те, що ОСОБА_1 подав заяву за ст. 383 КАС України, зазначив щодо пропозиції повернутися до порушеного позивачем у листі від 02 травня 2023 року питання після розгляду адміністративним судом заяви від 06 грудня 2022 року та винесення відповідного судового рішення. Вказані обставини є такими, що підтверджені певними доказами і не є спірними між сторонами. Отже, задовольняючи заяви позивача, подані в порядку ст. 382 та ст. 383 КАС України, суд першої інстанції встановив, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 відповідачем не виконано, тому ці заяви є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Колегія суддів з такими висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки апелянтом факт виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 не підтверджено належними та допустимими доказами. Слід зазначити, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009 метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі й приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. На цьому ж також наголошено Верховним Судом у справах №380/9852/21, №640/10843/19, де вказано, що процесуальним законом (статті 382 та 383 КАС України) встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Верховний Суд звернув увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Таким чином, враховуючи вищенаведені правові позиції, керуючись положеннями КАС України та виходячи зі встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заяви позивача, поданої у порядку статті 383 КАС України, оскільки факт невиконання відповідачем судового рішення у повному об`ємі підтверджено матеріалами справи і тим більше не заперечується самим відповідачем, що і є протиправним з огляду на вищенаведені норми права. Доводи апелянта, що відповідач повторно розглянув запит позивача від 27.12.2020, про що повідомив листом від 06.12.2022 року №4/1-16/3-18/4316, не приймаються, оскільки зі змісту цього листа та додатків до нього вбачається, що відповідач рішення суду не виконав, копію протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року позивачу не надав. Посилання апелянта на те, що запитувана інформація містить персональні дані фізичної особи, детальний розбір обставин скоєння дисциплінарного проступку, свідчення третіх осіб, тощо, тому не може бути надані позивачу, і те, що обмеження інформації не порушує прав ОСОБА_1 , також колегією суддів не приймається до уваги, оскільки такі доводи стосуються суті спору, на які суд першої інстанції при розгляді справи по суті надав оцінку і висновки. З приводу доводів апелянта, щодо розголошення інформації та незаконного оприлюднення даних фізичних осіб, які у подальшому можуть звернутися до Європейського суді з прав людини за захистом своїх прав відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, колегія суддів зазначає, що аналогічним є можливість звернення позивача до судових установ за захистом своїх порушених прав через невиконання рішення суду. Суд першої інстанції робить правильні висновки, що посилання відповідача на внутрішню інструкцію з питання роботи з носіями службової інформації №736 прямо аналізувалося у постанові суду апеляційної інстанції від 18.05.2022, та було відповідно визнано судом безпідставним, а інформація, яка міститься у запитуваному позивачем Протоколі спеціального пленарного засідання КСУ від 14.05.2019, не є службовою в силу закону. Окремо слід вказати, що відповідач, відповідно до статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд, є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України. Відповідно до статті 2 цього Закону Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків. Таким чином, враховуючи статус відповідача, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено належне виконання ним рішення суду, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, і доказів на підтвердження неможливості виконання з поважних причин не надав. Отже, доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Щодо решти всіх інших доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, висновки суду відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з дотриманням положень КАС України, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Повний текст постанови виготовлено 02.11.2023. Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Конституційного Суду України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 р. - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель