Постанова 4857 № 1.380.2019.005711

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005711 пров. № А/857/1709/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Старунського Д.М. за участі секретаря судового засідання Михальської М.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2019 року (суддя - Кравців О.Р., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 в листопаді 2019 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради щодо ненадання у встановлений законом строк відповіддю від 10.05.2019 №2502-830 запитуваної позивачем у інформаційному запиті від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25 інформації та належно завірених копій документів, та ненадання запитуваної інформації та належно завірених копій документів, що було заявлено позивачем у інформаційному запиті від 08.05.2019 вх. №3-Л-53040-25 у встановлений законом строк та зобов`язати Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради надати запитувану інформацію та копії запитуваних документів, заявлених у інформаційних запитах від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25, від 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25; зобов`язати Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» надати запитувану інформацію в інформаційному запиті позивача від 12.10.2019 вх. №3-Л-12605-25. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.005711 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в частині неналежного розгляду інформаційних запитів ОСОБА_1 від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25. Зобов`язано Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради надати відповіді на запити ОСОБА_1 від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25, з врахуванням висновків суду. Зобов`язано Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 12.10.2019 вх. №3-Л-12605-25 та надати відповідь з врахуванням висновків суду. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач - Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, щосудом першої інстанції протиправно залучено його до справи в якості співвідповідача, оскільки жоден інформаційний запит, про неналежний розгляд якого зазначає позивач, не був безпосередньо адресований Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал», натомість такі скеровувались на адресу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Крім того зазначає, що Управління інженерного господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради листом від 18.10.2019 повідомило Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», що на розгляді Департаменту перебуває інформаційний запит від 12.10.2019 та запропоновано надати інформацію для підготовки відповіді заявнику.Листом від 05.11.2019 Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал`повідомило Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської радипро свою позицію з приводу запитуваної інформації. Відтак вважає, що не зобов`язаний був надавати запитувану інформацію безпосередньо позивачу, а тому ним не порушено норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI). Також звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» не є розпорядником запитуваної позивачем інформації, оскільки така не стосується ні умов надання послуг водопостачання, ні цін на них. Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Разом з тим, від представника відповідача та від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із карантинними обмеженнями, що введені на території України. Розглянувши вказані клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що такі не підлягають задоволенню, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Колегія суддів зауважує, що рекомендація Ради суддів України (лист від 16.03.2020 №9-рс-186/20.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. При цьому, на період вжитих Урядом України карантинних заходів Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, доказів тощо) засобами електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду. Відтак, сторони та учасники справи мали процесуальну можливість доступу до суду, в тому числі і шляхом надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів, доказів та письмових пояснень у цій справі для урахування їх під час розгляду апеляційної скарги. Крім того, учасники справи могли скористатися можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини четвертої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якої під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Також, апеляційний суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін (їх представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останніми не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останніми не заявлено. В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Частиною другою статті 313 КАС України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Слід звернути увагу, що розгляд даної справи неодноразово відкладався, а його подальше відкладення призведе до порушення розумних строків розгляду справи судом. Крім цього, з 11.05.2020 Кабінетом Міністрів України оголошено пом`якшення карантинних заходів. З огляду на приведені обставини справи, колегія суддів вважає, що чергове відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до свідомого затягування учасниками розгляду справи, порушення права на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо розумних строків розгляду апеляційних скарг. За наведених обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 звернулася до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з інформаційним запитом зареєстрованим 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, у якому просила дати відповідь на запитання чому не внесені зміни щодо будинку у АДРЕСА_1, а будинок не включений у проект та робочі креслення по реконструкції мережі водопостачання. Позивач просила надати для ознайомлення копії законопроекту по реконструкції мережі водопостачання та робочі креслення, у яких зазначено цей будинок; копії документів, що підтверджують внесення змін до кошторисної вартості об`єкту будівництва при зміні розташування запірної арматури, а також завірену проектну документацію, що підтверджує законність нового місця розташування запірної арматури; копії документів, що підтверджують законність внесених змін щодо місця розташування водяного колодязя, який збудований з відхиленням від проектної документації; копії документів, що підтверджують, що відкоригована проектна документація по реконструкції мережі водопостачання пройшла необхідну експертизу. Також просила надати для ознайомлення усю документацію щодо будівництва каналізаційної системи, каналізаційного колектора, яка передбачена містобудівним законодавством, в т.ч. містобудівні умови та обмеження, журнали авторського та технічного нагляду, акти на приховані роботи, експертизи проекту та аналогічну усю передбачену законом документацію щодо будівництва «Реконструкція водоводу». Листом від 12.04.2019 Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради повідомив, що замовником робіт з каналізування та реконструкції водопровідних мереж на АДРЕСА_1 виступає Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», відтак вказаний перенаправлено. Крім того, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради листом від 25.04.2019 повідомив, що оскільки для підготовки повної та обґрунтованої інформації на порушені у звернені питання Львівському міському комунальному підприємству«Львівводоканал» потрібний додатковий час, з врахуванням того, що за результатами особистого прийому директора департаменту, з метою об`єктивного розгляду питань піднятих на прийомі та у вказаному інформаційному запиті, призначено виїзну нараду на 03.05.2019, інформацію буде надано додатково у термін до 10.05.2019. Листом від 10.05.2019, в доповнення до листа від 03.05.2019 №2502-800, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської радиповідомив, що з метою об`єктивного розгляду питань піднятих на особистому прийомі та у зверненнях проведено виїзну нараду за участю позивача, за результатами якої надано низку доручень Львівському міському комунальному підприємству«Львівводоканал», Личаківській районній адміністрації стосовно будинку АДРЕСА_1 . Зазначено, що інформацію щодо вирішення вказаних питань буде надано додатково у термін до 03.06.2019. Долучено протокол виїзної наради. Надалі, ОСОБА_1 звернулася до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської радиз інформаційним запитом зареєстрованим 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25, у якому просила надати відповіді на такі питання: чи виготовлений установою Львівське міське комунальне підприємство«Львівводоканал» проект на гілку мережі водопостачання, завдяки якій водопостачання проводиться від основної реконструйованої мережі водопостачання до будинку АДРЕСА_1 , якщо виготовлений, то надати можливість з ним ознайомитися та виготовити копії цього проекту; чи пройшов вищезазначений проект експертизу відповідно до норми закону; якщо проект не виготовлений, надати інформацію щодо орієнтовного часу виготовлення та проходження ним експертизи; надати інформацію коли орієнтовно планується здавати в експлуатацію об`єкт будівництва реконструювання мережі водопостачання, у який входить АДРЕСА_1, та чи буде цей об`єкт здаватися в експлуатацію лише за умови проведення реконструкції мережі водопостачання до будинку АДРЕСА_1 та заміни старих труб водопостачання до будинку АДРЕСА_1 з дотриманням містобудівного законодавства; які дії вжито щодо дотримання вимог законодавства та вирішення питань, які запитувані під пунктами 1-5 даного інформаційного запиту та інші запитання. Листом від 30.08.2019 Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, у відповідь на інформаційні запити від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25 та від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 в тому числі, в доповнення до листа від 03.06.2019 повідомив, що на даний час відкориговано проектно-кошторисну документацію, по об`єкту «Реконструкції водопровідних мереж району АДРЕСА_1, Яричівська» та подано до ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» для отримання експертного звіту. На виконання протокольного доручення від 06.05.2019 щодо взяття на баланс нежитлового приміщення будинку АДРЕСА_1 надано інформацію ЛКП «Агенція ресурсів». Інформацію щодо вирішення вказаних питань буде надано додатково в термін до 25.12.2019. Також, позивач звернулася до Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з інформаційним запитом зареєстрованим 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25, у якому в черговий раз просила надати: документи, які стали підставою для розробки проектів будівництва, зокрема, завдання на проектування, технічні умови, топогеодезичні знімання та вишукування, та проектно-кошторисну документацію, включаючи проекти (з врахуванням коригувань); надати експертні звіти з усіма додатками та заувагами; накази щодо затвердження проектів та коригувань проектів; накази про призначення авторського та технічного наглядів; договори між забудовником та проектувальником, між забудовником та організацією, що проводить будівельні роботи; журнали загальних робіт, журнал авторського та технічного наглядів; акти на приховані роботи, інші акти, що передбачалися проектами виконання будівельних робіт по усіх зазначених будівництвах; дозволи на початок ведення та на ведення будівельних робіт. Просила також відповісти на запитання: хто повинен проводити воду та каналізацію до будинку АДРЕСА_1 . Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради листом від 18.10.2019 у відповідь на інформаційний запит від 12.10.2019 повідомив, що приєднання об`єкту (будівлі, житлового або нежитлового приміщення) до мереж централізованого водопостачання та водовідведення м. Львова здійснюється його власником або уповноваженою ним особою, згідно з встановленим чинним законодавством порядком. Оскільки згадані у зверненні документи перебувають у віданні ЛМКП «Водоканал», управлінням скеровано відповідне звернення у підприємство. Листом від 08.11.2019 Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської радиу відповідь, на інформаційний запит від 12.10.2019 №3-Л-122620-25 в тому числі, повідомив, що замовником виконання робіт з будівництва каналізаційних мереж та реконструкції водопровідних мереж в районі АДРЕСА_1 є ЛМКП «Львівводоканал»; для визначення виконавця будівельних робіт на об`єктах, відповідно до вимог чинного законодавства ЛМКП «Львівводоканал» проведено тендерні закупівлі. За результатами торгів укладено угоди на виконання робіт на вказаних об`єктах з ПрАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1». Більш детально з цією інформацією можна ознайомитися на сайті «Прозоро». На замовлення ЛМКП «Львівводоканал» проектна документація по вказаних об`єктах виконувалася ліцензованою проектною організацією та отримано експертні звіти незалежних експертних організацій щодо відповідності її існуючим технічним та експлуатаційним вимогам. Крім цього поінформовано, що в жовтні поточного року ЛМКП «Львівводоканал» виконано роботи з перепідключення будинку АДРЕСА_1 до новозбудованої водопровідної мережі. Роботи з перепідключення проводилися поруч з викладеними з поребриків східцями біля входу на прибудинкову територію. Перевіркою на місці 06.11.2019 встановлено, що в процесі виконання робіт східці не переносилися. Для приєднання до системи централізованого водовідведення м. Львова необхідно отримати у ЛМКП «Львівводоканал» технічні умови, виготовити та погодити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію, виконати роботи з будівництва мереж та здати їх в експлуатацію. Так, як інформаційні запити не розглянуті по суті, на питання поставлені у запитах відповіді не надано, запитувані документи позивачу не надіслано, позивач вважає порушеним своє право на доступ до публічної інформації , що й стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідях на запити Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» протиправно не надавали відповіді на поставлені позивачем запитання та не створювали умов для ознайомлення останньої з запитуваними документами, як цього вимагає стаття 14 Закону №2939-VI. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII). Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 2657-ХІI інформація - будь-які відомості або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Основними напрямами державної інформаційної політики є, зокрема, забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень (стаття 3 Закону №2657-ХІI). Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2657-ХІI кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Частинами першою, другою статті 7 цього ж Закону визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Згідно із статтею 20 Закону №2657-ХІI за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Відповідно до статті 21 Закону №2657-ХІI інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон №2939-VI. Відповідно до статті 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. У відповідності до статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (стаття 4 Закону №2939-VI). Відповідно до частини другої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Згідно зі статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Статтею 13 цього ж Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Відповідно до статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Статтею 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Згідно з положеннями частини першої, четвертої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Тобто, позивач у порядку, визначеному Законом, є запитувачем інформації та наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, а Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» є розпорядником інформації, отже, зобов`язане надавати таку інформацію за запитами на інформацію. Згідно статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Як вбачається з матеріалів справи,позивач неодноразово зверталася до відповідачів із запитами від 08.04.2019 вх. №3-Л-42947-25, від 08.05.2019 вх. №-Л-53040-25 та від 12.10.2019 вх. №3-Л-122605-25, у яких ставила конкретні запитання та просила ознайомити її з чітко вказаним переліком документів. У відповідях на запити відповідачі не надавали відповіді на поставлені запитання та не створювали умов для ознайомлення позивачки з запитуваними документами, як цього вимагає стаття 14 Закону №2939-VI, а замість цього інформували її про стан справ з технічною документацією та проблемами підключення будинку АДРЕСА_1 до мереж водовідведення та водопостачання. З приводу покликань ЛМКП «Львівводоканал» на те, що позивач до підприємства безпосередньо з інформаційним запитом не зверталася, а також на те, що в силу пункту 4 частини першої статті 13 Закону №2939-VI підприємство є розпорядником інформації лише щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, колегія суддів зауважує, що саме Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, а не позивач, скеровував запити до підприємства, вказуючи на наявність у нього запитуваних документів, з проханням підготувати відповідь. З врахуванням цього, апеляційний суд не встановив обставин, які б перешкоджали ЛМКП «Львівводоканал» виконати вказівку Департаменту, якому вказане підприємство підпорядковано. Більше того, частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, що й було зроблено Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» у відзиві на адміністративний позов, а також у апеляційній скарзі наголошує, що запитувані ОСОБА_1 є інформацією з обмеженим доступом, та вважає, що воно не вправі передавати інформацію за даними договорами третім особам без письмової згоди другої сторони. Стосовно таких тверджень скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 6 Закону №2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 7 Закону №2939-VI). Проте, частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VI чітко передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Відповідно до частини другої вказаної статті обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. При цьому, таке обмеження можливе при дотриманні всіх указаних вимог. Відповідність одному із зазначених критеріїв не відносить інформацію до конфіденційної. Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону №2939-VI відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 цього Закону. Таким чином, відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих у частині другій статті 6 Закону № 2939-VI трьох вимог означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою. Водночас обмеження доступу до інформації допускається виключно за умови застосовування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI. Така юридична конструкція необхідних умов для обмеження доступу до інформації називається «трискладовим тестом». Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається саме на розпорядника публічної інформації. Згідно пункту 6.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» з відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону №2939-VІ інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв`язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункт 2 частини другої статті 6 Закону №2939-VІ); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункт 3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ). Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою. Тому якщо під час розгляду справи в суді буде з`ясовано, що відмовляючи у задоволенні запиту на інформацію розпорядник не застосовував «трискладового тесту» або застосував його лише частково, то це є підставою для визнання такої відмови розпорядника протиправною. У такому разі суд також може зобов`язати розпорядника інформації повторно розглянути запит і надати на нього обґрунтовану відповідь із застосуванням «трискладового тесту» відповідно до частини другої статті 6 Закону №2939-VІ. В даному випадку, з огляду на відповідь на запити позивача, жодних доказів про застосування «трискладового тесту» до запитуваної інформації відповіді на інформаційні запити про надання публічної інформації не містять. При цьому, як зазначалось вище, відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. З огляду на те, що в ході розгляду даної справи встановлено, що запитувана позивачем інформація стосується розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження комунальним майном, відтак доступ до неї не може бути обмежений. Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. Тобто стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини від 17 лютого 2015 року у справі «Guseva v. Bulgaria», заява № 6987/07, § 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі «Gillberg v. Sweden», заява № 41723/06, § 93). Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу у наданні інформації на запит є формою втручання у право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у відповідачів були відсутні підстави для відмови позивачу у наданні доступу до публічної інформації згідно зі статтею 22 Закону №2939-VI, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2939-VI обмеженню доступу, за приписами, підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2018 року у справі №806/1726/16. Із системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що навіть якщо запитувана інформація належить до інформації з обмеженим доступом або є конфіденційною інформацією, відповідно до приписів частини сьомої статті 6 Закону №2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. В такому випадку якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення повинна бути надана інформація, доступ до якої необмежений. Також, апеляційний суд не бере до уваги покликання апелянта про надання позивачу відповідей в порядку Закону України «Про звернення громадян», оскільки ОСОБА_1 зверталася з інформаційним запитом, відповідно до Закону №2939-VI, про що вказувала у самих запитах. З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими покликання позивача на неналежний розгляд її запитів відповідачами, оскільки останні у відповідях лише акцентували увагу на фактичній проблемі підключення будинку АДРЕСА_1 до мереж водопостачання та водовідведення, залишаючи поза увагою надання своєчасної, достовірної, точної, повної інформації на інформаційний запит. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 11 червня 2020 року.