Постанова КАС ВС № 826/15472/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 року м. Київ справа №826/15472/18 адміністративне провадження №К/9901/21888/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кашпур О. В., суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. розглянув у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу №826/15472/18 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Стрикун Дарини Вадимівни, яка діє в інтересах Окружного адміністративного суду міста Києва, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Аліменка В.О., суддів Костюк Л.О., Кучми А.Ю. УСТАНОВИВ: І. Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним несвоєчасне та неповне надання Окружним адміністративним судом міста Києва відповіді на запит ОСОБА_1 від 17.05.2018, а саме, ненадання електронних копій: рішення житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва про надання службових квартир суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; звернення суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва із заявами щодо прийняття рішення про виключення наданих приміщень з числа службових та надання їх у постійне користування; протоколу житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва №3 від 05.11.2013, яким заяви суддів про виключення отриманих ними жилих приміщень із числа службових та надання квартир у постійне користування комісією задоволено; рішення №5 зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013 щодо надання квартир у постійне користування позивачам; протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013; адрес квартир, які були надані вказаним суддям як службові, а потім виведені з числа службових.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до положень статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI він має право на отримання наведеної вище інформації як такої, що є публічною. Водночас, як зазначає позивач, відповідачем протиправно відмовлено у наданні йому такої інформації, що стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом. ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Окружного адміністративного суду міста Києва щодо надання ОСОБА_1 відповіді на його запит на інформацію від 17.05.2018 з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нерозповсюдження дії положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI на інформацію, яка створена до набрання ним законної сили, є обґрунтованими та відповідають приписам діючого законодавства.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги в повному обсязі: визнано протиправним несвоєчасне та неповне надання Окружним адміністративним судом м. Києва відповіді на запит від 17 травня 2018 року.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні запитуваних позивачем документів з посиланням на те, що вказана інформація не відноситься до публічної. ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг

7. Не погоджуючись із Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Стрикун Дарина Вадимівна, яка діє в інтересах Окружного адміністративного суду міста Києва, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідь Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 № 02.2-22/892/18 на запит позивача про надання інформації від 17.05.2018 є законною та обґрунтованою. Відповідач звертає увагу на те, що позивачем у запиті на інформацію від 17.05.2018 жодним чином не було обумовлено про ступінь суспільного інтересу, який становить запитувана інформація (документи), як і не було розкрито вид власної професійної діяльності, в межах якої ним міг здійснюватися збір інформації. Також посилається на те, що запитувані позивачем документи та відомості містять персональні (конфіденційні) дані, які захищені Законом та на надання яких відповідні суб`єкти (судді) не надали Суду згоди. Відповідач при цьому зважає на те, що діяльність позивача та його негативне ставлення до представників судової системи, зокрема суддів, свідчить про намагання збору інформації на суддів Окружного адміністративного суду міста Києва з метою подальшого тиску на них. Позивач не навів мети отримання запитуваної інформації (документів), не зазначив, у чому полягає суспільний інтерес та яким чином надання запитуваних документів та інформації буде сприяти дискусії з питань, що хвилюють суспільство. Тому, на думку відповідача, обмеження доступу до запитуваної інформації (документів) здійснено в інтересах запобігання вчиненню злочинів, оскільки розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди інтересам суддів та їх сімей. IV. Короткий зміст відзиву на касаційні скарги

9. Позивач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався. V. Рух справи в суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Стрикун Дарини Вадимівни, яка діє в інтересах Окружного адміністративного суду міста Києва, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року.

11. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддю ОСОБА_8 замінено на суддю ОСОБА_9 на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 21 грудня 2020 року №2556/0/78-20.

12. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами на 23 грудня 2020 року. VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.05.2018 ОСОБА_1 електронною поштою надіслав Окружному адміністративному суду міста Києва запит на отримання публічної інформації, у якому просив надати копії наступних документів рішення житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва про надання службових квартир суддям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ; звернення суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва із заявами щодо прийняття рішення про виключення наданих приміщень з числа службових та надання їх у постійне користування; протоколу житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва № 3 від 05.11.2013, яким заяви суддів про виключення отриманих ними жилих приміщень із числа службових та надання квартир у постійне користування комісією задоволено; рішення №5 зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013 щодо надання квартир у постійне користування позивачам; протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2013; адрес квартир, які були надані вказаним суддям як службові, а потім виведені з числа службових.

14. Позивач зазначив про те, що у визначений чинним законодавством строк він не отримав від відповідача жодної відповіді, а тому 31.05.2018 повторно звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із запитом про надання відповідної інформації та копій відповідних документів, надіславши запит електронною поштою.

15. Відповідач листом від 06.06.2018 повідомив про те, що листом від 23.05.2018 №02.2-22/892/18 позивачу було надано відповідь на аналогічний запит в частині інформації, що перебуває у володінні суду. Також у відповіді було зазначено про те, що у якості додатка до відповіді долучено копію листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 №02.2/22/892/18, але як зазначив позивач, такий додаток долучений не був.

16. У зв`язку з цим, 06.06.2018 позивач звернувся із запитом про надання копії листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 №02.2/22/892/18 та підтвердження про його направлення позивачу. 17. 07.06.2018 на електронну пошту позивача від відповідача надійшла копія листа від 23.05.2018 №02.2/22/892/18, яким позивачу було відмовлено у наданні запитуваної інформації, оскільки така інформація не являє собою дані, які стосуються безпосереднього виконання відповідними особами повноважень суддів, а тому є конфіденційною.

18. Крім того, у вказаному листі зазначено про неможливість надання копії рішень та протоколів житлово-побутової комісії Окружного адміністративного суду міста Києва та протоколів зборів суддів, якими зафіксовані прийняті рішення, оскільки інформація, яка в них міститься, є службовою.

19. Позивач вважаючи обставини, на які посилався відповідач у своїх відповідях, як на підставу для відмови у наданні доступу до публічної інформації, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з цим адміністративним позовом. VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

20. Конституція України від 28 червня1996 року №254к/96-ВР Частина друга статті

19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з цим позовом, далі - КАС України) Частина друга статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується відповідно до статті 3 Закону №2939-VI обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків. 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Також, доступ до публічної інформації забезпечується обов`язком розпорядника інформації надавати інформацію за запитами на інформацію. Відповідно до частини першої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

23. Згідно статті 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Відповідно до статті шостої Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Статтею 9 Закону №2939-VI передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону №2939-VI відмова в задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 6 цього Закону.

24. Відповідно до статті 126 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов`язані зі здійсненням правосуддя. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність; 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; 4) обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом; 5) призначення суддів Конституційного Суду України; 6) обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом. Згідно зі статтею 127 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з`їзд суддів України. Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: 1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду (а у передбачених цим Законом випадках - апеляційної палати вищого спеціалізованого суду), Пленум Верховного Суду; 2) Раду суддів України; 3) з`їзд суддів України. Статтею 128 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що збори суддів зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечу захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

25. Збори суддів суду діють на підставі Положення про збори суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, затвердженого рішенням зборів суддів від 21.07.2015 зі змінами від 23.05.2017 (далі - Положення). Згідно з пунктом 1.1. Положення збори суддів Окружного адміністративного суду міста Києва зібрання суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань. До завдань зборів суддів належить, зокрема, вирішення питань щодо зміцнення незалежності суду, суддів, захист від втручання в їхню діяльність (пункт 1.4. Положення). Окрім іншого, збори суддів розглядають повідомлення суддів про втручання в їх діяльність як судді щодо здійснення правосуддя. Згідно пунктів 3.22., 3.23., 3.28., 3.43., 3.46. Положення у голосуванні беруть участь лише судді цього суду, які присутні на зборах. Присутніми на зборах вважаються судді, які зареєстровані у реєстраційному списку. Голосування є особистим. Кожний суддя має один голос. Рішення зборів приймають більшістю голосів суддів, присутніх на зборах, якщо інше не передбачено законодавством. Прийняте за наслідками голосування рішення зборів підписується головуючим на зборах та секретарем зборів. Протокол зборів складається у письмовій формі та має містити: назву зборів, дату і місце їх проведення; відомості про кількість суддів, які працюють в суді на день проведення зборів; відомості про кількість суддів, які присутні на зборах; відомості про розгляд організаційних питань (відкриття засідання, наявність кворуму, обрання головуючого на зборах та секретаря зборів, затвердження порядку денного, затвердження регламенту виступів тощо); зазначення доповідача з кожного питання, суть питання, стислий перебіг обговорення, а також результати голосування та прийняте рішення. Протокол зборів складається в повному обсязі в п`ятиденний термін з дня проведення зборів, і підписується головуючим на зборах та секретарем зборів. Протокол зборів та додані до нього матеріали зборів секретарем зборів передаються до архіву суду та зберігаються в архіві суду постійно. VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

27. Верховний Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту».

28. Отже, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

29. Верховний Суд наголошує на тому, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

30. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових «трискладового тесту» означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.

32. З матеріалів справи вбачається, що відмова відповідача в наданні запитуваних документів обґрунтована тим, що запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".

33. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 травня 2018 року справа №800/591/17 висловлено позицію, що важливою ознакою документів, в яких може міститися службова інформація, є те, що вони передують, зокрема, прийняттю рішення з певного питання. Це означає, що після прийняття відповідного рішення відомості, що містяться в документах, які створювались або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації. Тобто після прийняття рішення інформація, що була створена чи отримана для підготовки цього рішення, перестає бути службовою, хоча певна інформація може бути обмежена в доступі як конфіденційна.

34. Враховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те що запитувана позивачем інформація є публічною та створена шляхом прийняття рішень, та зафіксована оформленням відповідного протоколу та рішення.

35. Відповідно до пункту 10 Тимчасового переліку відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності місцевих та апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.10.2012 року №138, до такого переліку віднесені відомості, що можуть міститися в документах суду, зокрема, щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду (протоколи зборів суддів: протоколи оперативних нарад тощо).

36. На підставі зазначеного Типового переліку наказом Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2012 №35/з затверджено перелік відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності суду, згідно з яким до них віднесено відомості, зокрема, щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду (протоколи зборів суддів; проколи оперативних нарад тощо).

37. Відповідач наказом від 07.11.2012 №35/з застосував обмеження у доступі до такої інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" як до публічної інформації, до якої належить службова інформація.

38. Колегія суддів звертає увагу, що інформація, яка міститься у протоколах зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, якими зафіксовані прийняті рішення, не може вважатися службовою в контексті п.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки рішення щодо звернення до відповідних органів вже прийняті. Зазначені протоколи та рішення не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією.

39. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні запитуваних позивачем документів з посиланням на те, що вказана інформація не відноситься до публічної.

40. Доводи касатора не впливають на правильне вирішення цієї справи по суті судом апеляційної інстанції.

41. З урахуванням викладеного колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

42. У зв`язку з цим, відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. ІХ. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Стрикун Дарини Вадимівни, яка діє в інтересах Окружного адміністративного суду міста Києва, залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року в справі №826/15472/18 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий: О. В. Кашпур Судді: В. Е. Мацедонська С.А. Уханенко