Ухвала КАС ВС № 140/2279/19

УХВАЛА 11 травня 2022 року м. Київ справа № 140/2279/19 адміністративне провадження № К/990/10859/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 140/2279/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання нечинними та скасування вимоги та рішень, установив: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати: - податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2019 року № 0013471302 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 550 878,89 грн; - податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2019 року № 0013481302 про застосування штрафної (фінансової) санкції 510,00 грн за неналежне ведення книги обліку доходів і витрат; - податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2019 року № 0013491302 про визначення суми грошового зобов`язання зі сплати військового збору в розмірі 45 906,58 грн; - податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2019 року № 0013501302 про застосування штрафної (фінансової) санкції 170,00 грн за неподання звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів; - податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2019 року №0013511302 про застосування штрафної (фінансової) санкції 170,00 грн за неповідомлення про наявність об`єктів нерухомого майна, які використовуються у підприємницькій діяльності; - податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2019 року №0013521302 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 612 087,64 грн; - рішення від 17 липня 2019 року №0013531302 про застосування штрафних санкцій в розмірі 24700,99 грн за несвоєчасне нарахування єдиного соціального внеску; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2019 року №Ф-0013541302 зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 167 763,22 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 17 липня 2019 року №0013471302, №0013491302, №0013521302, рішення від 17 липня 2019 року №0013531302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не сплаченого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2019 року №Ф-0013541302. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Волинській області від 17 липня 2019 року №0013471302, №0013491302, №0013521302, рішення від 17 липня 2019 року №0013531302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не сплаченого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 липня 2019 року №Ф-0013541302 та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року залишено без змін. Не погодившись з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України. У касаційній скарзі скаржник, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу. Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено конкретну норму права, від висновку щодо застосування якої слід відступити та не зазначено, який висновок позивач вважає правильним. Крім того, у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити. Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, - ухвалив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 140/2279/19 - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О.О. Шишов