Постанова Чернівецький апеляційний суд № 718/1655/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 квітня 2022 року м. Чернівці справа № 718/1655/21 провадження №22-ц/822/73/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. секретаря Паучек І.І. з участю представника позивачів ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 учасники справи: позивач ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відповідач Акціонерне товариство «Альфа-Банк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлова Наталія Володимирівна за апеляційною скаргою скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 листопада 2021 року, головуючий у першій інстанції Мізюк В.М. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_3 у липні 2021 року звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності, скасування записів про державну реєстрацію обтяжень. Просила визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотеко держателя, на підставі якого Акціонерне товариство «Альфа-Банк» 21 квітня 2021 року набуло право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 41624439, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225. Скасувати державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 41624439, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. від 21 квітня 2021 за індексним номером 57782997. Визнати право власності ОСОБА_3 на Ѕ частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225. Визнати припиненим іпотечний договір від 31 липня 2008 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В. та зареєстрований в реєстрі за №2848. Скасувати державну реєстрацію запису про іпотеку номер 34806314 від 31 липня 2008 щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398521 від 22 грудня 2019 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225. Скасувати державну реєстрацію запису про обтяження номер 34806321 від 31 липня 2018 року щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 скасувати, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398526 від 22 грудня 2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у липні 2021 року звернулися до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності в порядку спадкування за законом, скасування записів про державну реєстрацію обтяжень. Просили визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотеко держателя, на підставі якого Акціонерне товариство «Альфа-Банк» 21 квітня 2021 року набуло право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 41624439, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225. Скасувати державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 41624439, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. від 21 квітня 2021 за індексним номером 57782997. Визнати за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках (по 1/6 кожного) право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225, що належала ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати припиненим іпотечний договір від 31 липня 2008 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В. та зареєстрований в реєстрі за №2848. Скасувати державну реєстрацію запису про іпотеку номер 34806314 від 31 липня 2008 щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398521 від 22 грудня 2019 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225. Скасувати державну реєстрацію запису про обтяження номер 34806321 від 31 липня 2018 року щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 скасувати, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398526 від 22 грудня 2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 уточнили позовні вимоги просили визнати припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору від 31 липня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 2848. Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 вересня 2021 року справи об`єднано в одне провадження. ОСОБА_3 зазначала, що 21 квітня 2021 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В. проведено реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 за відповідачем Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на підставі договору іпотеки від 31 липня 2008. Під час перереєстрації права власності на будинок за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» договір про його добровільну передачу у власність банку не укладався, позивач ОСОБА_3 як іпотекодавець не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» введено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього. Крім цього, Акціонерним товариством «Альфа-Банк» пропущено визначений статтею 1281 ЦК України преклюзивний строк пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємців, втрачено право вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями. ОСОБА_3 як майновий поручитель не надавала згоди на забезпечення виконання за договором іпотеки основного зобов`язання новими боржниками спадкоємцями, що в силу п.1 ч.1 ст.593 ЦК України та ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» є наслідком припинення зобов`язання, забезпеченого заставою та припинення права застави (іпотеки). ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вказували на неможливість оформлення свідоцвтва про право на спадщину за законом на Ѕ частки спірного житлового будинку через проведену спірну перереєстрацію права власності за банком, а також в зв`язку із відмовою Кіцманської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 листопада 2021 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено частково, постановлено скасувати державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 41624439, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. від 21 квітня 2021 за індексним номером 57782997. Визнати право власності ОСОБА_3 на Ѕ частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225. Визнати за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках (по 1/6 кожного) право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225, що належала ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору від 31 липня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 2848. Скасувати державну реєстрацію запису про іпотеку номер 34806314 від 31 липня 2008 щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398521 від 22 грудня 2019 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225. Скасувати державну реєстрацію запису про обтяження номер 34806321 від 31 липня 2018 року щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398526 від 22 грудня 2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225. В решті відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство «Альфа-Банк» в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 листопада 2021 року скасувати в частині скасування державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 41624439, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. від 21 квітня 2021 за індексним номером 57782997; визнання права власності ОСОБА_3 на Ѕ частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225; визнання за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках (по 1/6 кожного) права власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225, що належала ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору від 31 липня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк С.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 2848; скасування державної реєстрації запису про іпотеку номер «34806314» від 31 липня 2008 щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398521 від 22 грудня 2019 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225; скасування державної реєстрації запису про обтяження номер 34806321 від 31 липня 2018 року щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398526 від 22 грудня 2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225, скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає, що Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 07 липня 2010 року укладено договір №1 про зміну умов іпотечного договору між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 від 31 липня 2008 року, тож до таких правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про іпотеку» в редакції від 25 грудня 2008 року, що набрала законної сили 14 січня 2009 року. Вказує, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності банком відбулось в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження, яке міститься в п.4.5.3 договору між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 іпотеки від 31 липня 2008 року та передбачено нормами Закону України «Про іпотеку». Банк пред`явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у межах строків визначених ст. 1281 ЦК України. Вважає, що підстав для припинення іпотеки у зв`язку із смертю позичальника та зміною боржника за основним зобов`язанням немає, оскільки Законом України «Про іпотеку» та п. 6.4 іпотечного договору між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 від 31 липня 2008 року не передбачено такої підстави припинення іпотеки як зміна боржника, а іпотекодавець та спадкоємці (на відміну від поруки) відповідають тільки в межах вартості заставного майна. Суд першої інстанції позбавлений права постановити рішення про скасування запису про державну реєстрацію, оскільки позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора з одночасним зазначенням про припинення речового права (права власності), поновлення речового права (права власності) попереднього власника не заявлялась. Іпотекодержатель Акціонерне товариство «Альфа-Банк» не може бути відповідачем за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, оскільки не є стороною правовідносин з спадкування внаслідок смерті ОСОБА_7 . Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просять апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Акціонерним товариством «Альфа-Банк» рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 2 листопада 2021 року в частині відмови у позові ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. про визнання договору недійсним не оскаржується. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 частково, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачами вимога про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого Акціонерне товариство «Альфа-Банк» 21 квітня 2021 року набуло право власності на спірний будинок є необґрунтованою. Проведена 21 квітня 2021 нотаріусом державна реєстрація права власності на спірний будинок за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на підставі договору іпотеки від 31 липня 2008 року є протиправною. Вважав обґрунтованими позовні вимоги позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання права власності в рівних частках (по 1/6 кожного) в порядку спадкування за законом на 1/2 частки спірного житлового будинку, що належала покійному ОСОБА_7 , припинення іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору від 31 серпня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №2848 та скасування державної реєстрації записів про іпотеку. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, під час відчуження спірного будинку договору про його добровільну передачу у власність Акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено не було, а ОСОБА_3 як іпотекодавець не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю. Враховуючи відсутність укладеного сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто, у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу, залишення останньою без перевірки наявність чи відсутність факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, дії приватного нотаріуса Чернівецького МНО Козлової Н.В. щодо реєстрації за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» права власності на спірний будинок, співвласником Ѕ частки якого залишалась позивачка ОСОБА_3 , не можна вважати законними. Позивач ОСОБА_3 просила суд скасувати державну реєстрацію права власності на будинок за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та визнати право власності за нею на Ѕ частки спірного житлового будинку. Зважаючи на те, що позивачем заявлено одночасно вимогу про скасування державної реєстрації прав та визнанням права на належну їй частку на будинок, суд дійшов до висновку про обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав. Зважаючи на те, що право власності на спірне майно зареєстроване саме за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» як особою, діями якої порушені майнові права позивачів ними вірно обраний спосіб захисту порушеного права. ОСОБА_3 як майновим поручителем не надавалось згоди на забезпечення виконання за договором іпотеки основного зобов`язання новими боржниками - спадкоємцями покійного іпотекодавця ОСОБА_7 . Зобов`язання позивача по справі перед Акціонерним товариством «Альфа-Банк» припинилось з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України в зв`язку із ненаданням майновим поручителем ОСОБА_3 згоди на забезпечення виконання за договором іпотеки основного зобов`язання новими боржниками, тобто спадкоємцями іпотекодавця ОСОБА_7 . Банк звернувся до суду із пропуском встановлених у статті 1281 ЦК України строків пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину. Станом на день проведення спірної перереєстрації права власності на будинок позбавлений був права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями згідно кредитного та іпотечного договорів, що є наслідком припинення таких зобов`язань. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 як позичальником укладено договір відновлювальної кредитної лінії №63, згідно якого банк як кредитор зобов`язувався надавати позичальнику грошові кошти в якості кредиту в сумі 63000,00 євро на поточні потреби. 31 липня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_7 , майновим поручителем ОСОБА_3 , як іпотекодавцями, укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського РНО Олексюк С.В. та зареєстрований в реєстрі під № 2848. Відповідно до пункту 1.1. Договору іпотеки іпотекодавці ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , будучи співвласниками будинку по Ѕ частки кожного передали в іпотеку Іпотекодержателю Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» у якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії №63 від 31 липня 2008, укладеного між Іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_7 нерухоме майно - житловий будинок літ. «А», загальною площею 190,40 кв.м., із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності - по Ѕ частки кожному. 31 липня 2008 року в державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку №34806314 (спеціальний розділ) та вказано відомості про суб`єктів, зокрема про ОСОБА_7 та ОСОБА_3 31 липня 2008 року до реєстру внесено запис про обтяження №34806321 (спеціальний розділ), згідно якого відносно позивача ОСОБА_3 та позичальника ОСОБА_7 внесені відомості про обтяження за видом «заборона на нерухоме майно» щодо спірного житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_7 помер. 20 травня 2013 року Кіцманською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №54492980, номер у нотаріуса 208/2013. 20 травня 2013 року до Кіцманської державної нотаріальної контори позивачем ОСОБА_3 подано заяву про відмову від спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_7 23 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до Кіцманської державної нотаріальної контори із запитом за вихідним №19.101-86/84-2693 надати інформацію чи видавалось свідоцтво про право на спадщину спадкодавця ОСОБА_7 та надати інформацію щодо кола спадкоємців померлого та їх поштові реквізити. 03 березня 2014 року публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» до Кіцманської державної нотаріальної контори подано вимогу (претензію) про обов`язок спадкодавця, датовану 20 лютого 2014 за вихідним №08.206-297/84-354, в якій повідомили нотаріальну контору про суму заборгованості покійного ОСОБА_7 перед банком та просили у випадку наявності спадкоємців пред`явити дану вимогу при оформленні спадщини після померлого ОСОБА_7 та повідомити ПАТ «Укрсоцбанк» про склад спадщини, дані спадкоємців. 15 травня 2019 року рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області в справі №718/3455/18ц у задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (іпотекодержателя), правонаступником якого є Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено в повному обсязі. Рішення обґрунтоване тим, що банк звернувся до суду із позовом пропустивши трирічний строк позовної давності, а також із пропуском встановлених у статті 1281 ЦК України строків пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину. Відповідно до відмітки в наданій копії рішення суду набрало законної сили 14 червня 2019 року. 03 березня 2020 року представником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на адресу позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 надіслано повідомлення-вимогу в порядку ст.23, 33-38 ЗУ «Про іпотеку» про усунення порушення за кредитним договором №63 від 31 липня 2008 шляхом погашення кредитної заборгованості на користь кредитора в тридцятиденний строк, у випадку невиконання якої банк повідомив про свій намір застосувати право на позасудове врегулювання шляхом прийняття у власність Предмету іпотеки чи продати такий від свого імені будь-якій особі. 21 квітня 2021 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Наталією Володимирівною відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №253792796 від 21 квітня 2021 проведено реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» на підставі договору іпотеки №2848 від 31 липня 2008 року. 18 червня 2021 року Кіцманська державна нотаріальна контора постановами №№144/02-31, 145/02-31, 146/02-31 відмовила позивачам ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 як спадкоємцям покійного ОСОБА_7 у видачі свідоцтв про право на спадщину в зв`язку із ненаданням ними правовстановлюючих документів на будинок. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови Щодо визнання іпотеки такою, що припинена Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредиторомінше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (пункт 5 статті 1219, стаття 1282 ЦК України). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України. Так, згідно з частинами третьою та четвертою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частин першої та четвертої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Такі ж висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 17 квітня 2013 року в справі № 6-18цс13, від 8 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15. До того ж, у статті 593 ЦК України законодавець закріпив невичерпний перелік підстав для припинення саме права застави. У частині першій статті 17 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Разом з цим, відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником. Отже, в законодавстві розмежовано такі окремі підстави для припинення іпотеки як припинення основного зобов`язання, так і відмова заставодавця забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником, якщо застава, встановлена іншою особою. З матеріалів справи вбачається, що Кіцманською державною нотаріальною конторою Чернівецької області спадкова справа №208/2013 до майна ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита 20 травня 2013 року о 11 год.04 хв. на підставі заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відмову від прийняття спадщини (а.с.77 т.1). Разом з тим заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відмову від прийняття спадщини засвідчено секретарем Стрілецько-Кутської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області Малярчук О.В. та зареєстровано в реєстрі за номером

69. Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 1.5 розділу І Порядку посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто посадовій особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини у письмовій формі (пункт 3.3 розділу ІV Порядку). Згідно з пунктами 2.1, 2.2 розділу ІV Порядку, спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів. Заявами, що свідчать про волевиявлення, є заява про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заява про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, заява на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заява другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заява про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів. При заведенні спадкової справи посадова особа органу місцевого самоврядування за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, заповіту. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи нотаріусом, посадовою особою іншого органу місцевого самоврядування посадова особа органу місцевого самоврядування відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи (пункт 2.4 розділу ІV Порядку). Посадова особа органу місцевого самоврядування видає свідоцтво про право на спадщину виключно особам, визначеним у статті 67 Закону України «Про нотаріат», а саме спадкоємцям першої та другої черг за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення (пункт 4.1 розділу ІV Порядку). Таким чином на час звернення ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з заявою про відмову від прийняття спадщини до секретаря Стрілецько-Кутської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області Малярчук О.В. спадкової справи нотаріусом ще не було заведено. Тому відповідно до положень розділу ІV Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, на підставі звернення ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яке свідчило про волевиявлення щодо прийняття спадщини, посадовою особою органу місцевого самоврядування мала бути заведена спадкова справа і зареєстрована належним чином у книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження заяви. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Згідно з пунктом 2.1 Глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5 Глави 10 Порядку). Пунктом 3.23 Глави 10 Порядку передбачено, що своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу. Водночас Кіцманською державною нотаріальною конторою Чернівецької області така нотаріальна дія як прийняття відмови ОСОБА_3 від прийняття спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вчинялась. З огляду на наведене внаслідок смерті боржника ОСОБА_9 за кредитним договором відбувалась заміна боржника спадкоємцем ОСОБА_3 . У пункті 68.1 постанови від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зобов`язання особи як власника 1/2 частки у квартирі та майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем 1/2 частки квартири після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про визнання такою, що припинена, іпотеки за договором між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 від 31 липня 2008 року після заміни боржника ОСОБА_7 спадкоємцем ОСОБА_3 з підстав відмови заставодавця ОСОБА_3 забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником на порушення норм матеріального права. У такому разі відсутні підстави для скасування державної реєстрації запису про іпотеку номер «34806314» від 31 липня 2008, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398521 від 22 грудня 2019 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225, а саме щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації запису про обтяження номер 34806321 від 31 липня 2018 року, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398526 від 22 грудня 2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225, а саме щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 скасувати. Щодо скасувати державної реєстрації права власності Статтею 37 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору, визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно з Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору, передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом України від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її положеннями передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Більше того, зміни внесені згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» не змінюють встановлений раніше статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»). Таким чином, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, законодавцем визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов`язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені сторонами в іпотечному договорі, не є взаємовиключними. Пунктом 4.1 іпотечного договору між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 від 31 липня 2008 року передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за договорами, якими обумовлене основне зобов`язання, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (підпункти 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3 пункту 4.5 іпотечного договору). У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18), на яку послався суд апеляційної інстанції як на підставу задоволення позову, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. При цьому, згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Суд першої інстанцій не звернув увагу на те, що підписавши іпотечне застереження, сторони визначили можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель, або на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору. Укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_3 свідомо та у визначений законодавством спосіб обмежила своє право власності на предмет іпотеки та передбачала ймовірність звернення стягнення на належне їй майно у примусовому порядку, а тому наявність або відсутність волевиявлення кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки не впливає та не порушує прав іпотекодавця. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування державної реєстрації права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 41624439, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. від 21 квітня 2021 за індексним номером 57782997. Щодо застосування Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» У пункті 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м.кв для квартири та 250 м.кв для житлового будинку. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 643/18202/18 (провадження № 61-617св21) зазначено, що «Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору. З огляду на викладене, предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, не може бути примусово стягнуто на підставі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20). Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а. При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, та відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 4648589/15-ц (провадження № 61-10874сво18), стосовно того, що звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідним застереженням в іпотечному договорі), який передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, як і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, не може вважатися примусовим стягненням (відчуженням без згоди власника), оскільки таке право виникло на підставі договору (відповідного застереження в іпотечному договорі), згоду на яке надано іпотекодавцем. Крім того Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Акціонерним товариством «Альфа-Банк не доведено те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 мають у власності інше житло та/або не проживають у будинку АДРЕСА_1 . Саме на Акціонерне товариство «Альфа-Банк у разі заперечення наведених обставин покладено обов`язок щодо їх доведення. Натомість, судом першої інстанції не з`ясовано, чи поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , належність до суб`єктів Закону України "Про запобігання корупції". На підставі пункту 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України "Про запобігання корупції". У матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не є суб`єктами Закону України "Про запобігання корупції". За таких обставин суд першої інстанції дійшли помилкового висновку, що реєстрація права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк на предмет іпотеки була проведена всупереч вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Щодо спливу строку пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців Заслуговують на увагу посилання Акціонерного товариства «Альфа-Банк в апеляційній скарзі на відсутність підстав для припинення зобов`язання у зв`язку із спливом строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців. Згідно з частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. На підставі ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч. 3 ст. 1281 ЦК України). За змістом ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Сплив строків пред`явлення вимог до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18). Аналізуючи вищезазначені норми слід дійти висновку про те, що правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, предметом цього спору не є стягнення заборгованості за кредитним договором за вимогою кредитора до спадкоємців. Установивши, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк» реалізувало своє право на задоволення кредиторських вимог у позасудовому порядку шляхом звернення до державного реєстратора із заявою про задоволення вимог іпотекодержателя в контексті застосування положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємцями не отримано свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна необгрунтованими є висновки суду першої інстанції про сплив строків пред`явлення Акціонерним товариством «Альфа-Банк» вимог до спадкоємців. Неефективний спосіб захисту У постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, 23 червня 2020 року у справах №№ 906/516/19, 905/633/19, 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 676/58/17, від 22 травня 2019 року у справі № 490/3505/17 сформульовано висновок про те, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Разом з тим, державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав. Оскільки законом визначений порядок за яким відновлюється реєстрація права власності за попереднім власником нерухомого майна, відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання права власності. Щодо позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування З матеріалів справи вбачається, що спір між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» виник з підстав реалізації Акціонерним товариством «Альфа-Банк» права на задоволення вимог кредитора у позасудовому порядку шляхом звернення до державного реєстратора із заявою про задоволення вимог іпотекодержателя в контексті застосування положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Акціонерне товариство «Альфа-Банк» не є стороною з правовідносин з спадкування після смерті ОСОБА_7 . В абз.2, 3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Однак територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини або спадкоємці, які прийняли спадщину, до участі у справі не залучені. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких), може бути примушена до вчинення відповідних дій з метою поновлення прав позивача тощо. Правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права. Якщо йдеться про кілька відповідачів за пред`явленими вимогами, відповідні питання вирішуються з урахуванням цієї обставини. За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2019 року у справі № 140/1867/15-ц (провадження № 61-11006св19). Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз.2 п.11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Пунктом 4 ч.2 ст.197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше. Відповідно до пункту 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. За змістом частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. На підставі ч.2 наведеної норми якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. п. 11, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»). Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На стадії апеляційного провадження суд позбавлений можливості вирішити питання про залучення до участі у справі співвідповідачем територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини або спадкоємці, які прийняли спадщину. Оскільки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пред`явлено позов до неналежного відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк», то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що підлягає захисту право ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на спадкування на порушення норм матеріального права. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Тому рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 1 листопада 2021 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 листопада 2021 року в частині скасування державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , за номером запису про право власності 41624439, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Наталії Володимирівни від 21 квітня 2021 за індексним номером 57782997; визнання права власності ОСОБА_3 на Ѕ частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225; визнання за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках (по 1/6 кожного) права власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343139273225, що належала ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору від 31 липня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу Олексюк Світланою Василівною та зареєстрованого в реєстрі за №2848; скасування державної реєстрації запису про іпотеку номер «34806314» від 31 липня 2008, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398521 від 22 грудня 2019 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225, а саме щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ; скасування державної реєстрації запису про обтяження номер 34806321 від 31 липня 2018 року, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50398526 від 22 грудня 2019 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2343139273225, а саме щодо житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 скасувати. У позові ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності, визнання припиненою іпотеку, скасування державної реєстрації запису відмовити. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення Дата складання повного судового рішення 17 квітня 2022 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді М.І. Кулянда О.О. Одинак