Постанова 4802 № 154/883/19

Справа № 154/883/19 Головуючий у 1 інстанції: Вітер І. Р. Провадження № 22-ц/802/526/20 Категорія: 8 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., секретар Концевич Я. О., з участю: представника відповідача Ульчака Б. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради Панасюк Яни Сергіївни, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, відновлення становища, яке існувало раніше за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31 січня 2020 року,- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради Панасюк Я.С., ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень щодо скасування записів про право власності на нерухоме майно. В обгрунтування позову зазначає, що 25.09.2014 на підставі чотирьох договорів купівлі-продажу вона придбала у відповідача ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення торгового центру /Ж-1/ загальною площею 2363,6 м2, адміністративне приміщення /А-2/ загальною площею 165,7 м2, нежитлове приміщення торгового центру /З-1/ загальною площею 184,0 м2, земельну ділянку загальною площею 0,5647 га, кадастровий номер 0710200000:01:004:2783, цільове призначення - для обслуговування об`єктів комерційного призначення (торгового комплексу), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Цього ж дня, приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Велимчаницею А.І., на підставі посвідчених ним же вказаних договорів купівлі-продажу, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про право власності ОСОБА_2 на вказані об`єкти нерухомості. Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 у цивільній справі № 154/3223/15 за позовом ОСОБА_3 до неї ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Володимир-Волинського районного нотаріального округу Велимчаниця А.І., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 , скасовано рішення Володимир-Волинського міського суду від 26.01.2018 та постанову Волинського апеляційного суду від 20.04.2018. Постановлено нове рішення, яким визнано недійсними договори купівлі-продажу від 25.09.2014, в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності відмовлено. Державний реєстратор департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради Панасюк Я.С. 13.03.2019, на підставі заяви ОСОБА_3 , незважаючи на наявність ряду накладених арештів на майно та фактичну заборону Верховного Суду щодо скасування державної реєстрації права власності на нього, прийняла рішення та внесла до Державного реєстру записи про скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказані об`єкти нерухомості. Позивач вважає рішення державного реєстратора про скасування державної реєстрації права власності незаконними, оскільки резолютивна частина Постанови Верховного Суду від 06.02.2019 не містила прямої вказівки щодо вчинення таких дій. Позивач вказує, що реєстратор попередньо не перевіривши документи на наявність підстав для зупинення розгляду справ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав; відповідності відомостей про речові права на майно та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, допустила невірне трактування рішення суду. Внаслідок її дій, які проявились у вчиненні записів про скасування права власності, реєстратор неправомірно позбавила позивача права власності на нерухоме майно. З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просила суд визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради Панасюк Я.С. про скасування державної реєстрації права власності, яке було закріплене за ОСОБА_2 з індексними номерами 45926819, 45925255, 45928743, 45925612 від 13.03.2019; відновити становище позивача, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання державного реєстратора відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про її право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 -Волинського міського суду Волинської області від 31.01.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправними, скасувати рішення державного реєстратора та зобов`язати ОСОБА_3 звільнити об`єкти нерухомого майна. Зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові чітко розмежував і визначив застосування вказаного судового рішення в частині, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню щодо визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, а в частині скасування реєстрації права власності на ті ж об`єкти нерухомості відмовив. Відтак, при зверненні ОСОБА_3 до державного реєстратора Панасюк Я.С. із відповідними заявами про скасування права власності ОСОБА_2 на підставі описаного вище судового рішення, державний реєстратор зобов`язана була відмовити ОСОБА_3 у вчиненні реєстраційної дії у зв`язку з відмовою судом у задоволенні позовних вимог. Рішення суду про визнання правочину недійсним за своєю суттю не є рішенням про припинення речових прав на нерухоме майно. Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено виключний перелік рішень суду, які передбачають можливість внесення відомостей до Державного реєстру. До таких рішень не відносяться судові рішення про визнання недійсними правочинів, оскільки в такому випадку реєстрація скасування права власності позбавляє сторін оспорюваного правочину захистити свої інтереси шляхом застосування наслідків недійсності правочину у виді двосторонньої реституції, передбаченої ст.216 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач державний реєстратор Панасюк Я.С. зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення на підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи. Вказала на свій обов`язок скасувати державну реєстрацію права власності за заявою зацікавленої особи на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та яким були скасовані документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію таких прав. В даному випадку Постановою Верховного Суду були скасовані (визнані недійсними) договори купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна від 25.09.2014, на підставі яких на ці ж об`єкти нерухомості та цього ж дня було зареєстроване право власності ОСОБА_2 . У зв`язку з цим вважає свої дії правомірними. Відповідач ОСОБА_3 не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 , що діє від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 25.09.2014 укладено договори купівлі-продажу, а саме: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру, заг. площею 2363, 6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 а та розташоване на земельній ділянці для обслуговування об`єктів комерційного призначення заг. площею 0, 5647 га, яка знаходиться в особистій приватній власності продавця за ціною 149000 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Володимир - Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А.І. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1805; договір купівлі-продажу адміністративного приміщення (А-2), заг. площею 165, 7 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 а за ціною 111946 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Володимир - Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А.І. і зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1807. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, торгового центру (З-1), заг. площею 184 кв.м. що знаходиться в АДРЕСА_1 а за ціною 105990 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Володимир - Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А.І. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1809. договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 5647 га, кадастровий номер 0710200000:01:004:2783, що знаходиться в АДРЕСА_1 а за ціною 105990 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Володимир - Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А.І. і зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1811. Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності об`єкти нерухомого майна, що є предметом договорів купівлі-продажу, зареєстровані за ОСОБА_2 (том ІІ, а.с. 113, 150, 188, 223). Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 в цивільній справі № 154/3223/15 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаниця А.І., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26.01.2018 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 20.04.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру, загальною площею 2 363,6 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25 вересня 2014 року між ОСОБА_3 від імені якого діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; договір купівлі продажу адміністративного приміщення (А-2), загальною площею 165,7 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25.09.2014 ОСОБА_3 від імені якого діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення торгового центру (3-1), загальною площею 184 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25.09.2014 між ОСОБА_3 від імені якого діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,5647 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , укладений 25.09.2014 між ОСОБА_3 від імені якого діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . В частині позову про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.09.2014, прийнятих приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А. І. відмовлено. З копій матеріалів реєстраційних справ, наданих Відділом з питань держаної реєстрації виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, вбачається, що ОСОБА_3 13.03.2019 звернувся до департаменту «Центру надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради із заявами про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До заяв долучив рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26.01.2018, постанову Апеляційного суду Волинської області від 20.04.2018 та Постанову Верховного Суду від .06.02.2019 в цивільній справі № 154/3223/15. Державним реєстратором департаменту державної реєстрації виконавчого комітету Луцької міської ради Панасюк Я.С. 13.03.2019, на підставі ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон) та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (надалі - Порядок), були прийняті чотири рішення про скасування записів про право власності ОСОБА_2 , зокрема: рішення з індексним номером 45925612, яким скасовано запис про право власності за номером 7129290 розділ державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 462333307102(том ІІ, а.с. 112); рішення з індексним номером 45925255, яким скасовано запис про право власності за номером 7129234 розділ державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 170872407102(том ІІ, а.с. 149); рішення з індексним номером 45926819, яким скасовано запис про право власності за номером 7129163 розділ державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 170798607102(том ІІ, а.с. 187); рішення з індексним номером 45928743, яким скасовано запис про право власності за номером 7129053 розділ державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 462171107102 (том ІІ, а.с. 222). Свої рішення реєстратор мотивувала тим, що Постановою Верховного Суду у справі 154/3223/15 від 06.02.2019 визнано недійсними документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності на дані об`єкти нерухомого майна. Факт скасування записів про право власності на нерухоме майно підтверджений також долученими до справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.03.2019, згідно яких, власником нежитлового приміщення торгового центру /Ж-1/ загальною площею 2363,6 м2, адміністративного приміщення /А-2/ загальною площею 165,7 м2, нежитлового приміщення торгового центру /З-1/ загальною площею 184,0 м2, земельної ділянки загальною площею 0,5647 га, кадастровий номер 0710200000:01:004:2783, цільове призначення - для обслуговування об`єктів комерційного призначення (торгового комплексу), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано ОСОБА_3 . Пунктом 1 ч.3 ст. 10 Закону передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2 ч. 3 ст. 10 Закону) Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень. В матеріалах реєстраційних справ наявні роздруківки рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26.01.2018, постанови Апеляційного суду Волинської області від 20.04.2018 та постанови Верховного Суду від 06.02.2019 в цивільній справі № 154/3223/15 із Єдиного державного реєстру судових рішень, а також Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (том ІІ, а.с. 75-223). У відповідності до ч.1 ст. 11 Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. При цьому ст.24 Закону визначає виключний перелік підстав, які йому надають право відмовити в державній реєстрації прав, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом або подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Окремою підставою для відмови у реєстрації є наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, однак ця підстава не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону визначено, що підставою для державної реєстрації прав власності та інших речових прав є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Статтею 31-1 Закону встановлено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 806 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань державної реєстрації» визначено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень передбаченої Законом, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили до запровадження відповідної інформаційної взаємодії, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішень судів проводиться за зверненням заявника до будь-якого державного реєстратора в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя з дотриманням вимог, установлених підпунктом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності». Відтак, станом на час виникнення спірних правовідносин, як і на час ухвалення даного рішення, реєстраційні дії, які вчиняються на підставі судових рішень, здійснюються безпосередньо державними реєстраторами. Згідно з ч.2 ст. 26 Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Зі змісту вищезазначених положень Закону вбачається, що записи Державного реєстру прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Таким чином, рішення суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна є самостійною підставою для скасування державної реєстрації права власності, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу, який визнаний судом недійсним, та при отриманні державним реєстратором такого рішення суду, що набрало законної сили, він зобов`язаний скасувати державну реєстрацію прав. Твердження позивача про те, що постановою Верховного Суду у справі 154/3223/15 від 06.02.2019 хоча і визнано недійсними договори купівлі-продажу, на підставі яких у ОСОБА_2 виникло право власності на вказане вище нерухоме майно, проте відмовлено у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності, тому державний реєстратор не мав права скасовувати державну реєстрацію права власності, яке було закріплене за ОСОБА_2 , апеляційний суд відхиляє у зв`язку з таким. Постановлення судом рішення про відмову у задоволенні позову про скасування державної реєстрації права власності не є забороною на скасування державної реєстрації права власності, оскільки ч.1 ст.25 Закону визначено підстави зупинення проведення реєстраційних дій: рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Крім того, у мотивувальній частині постанови Верховного Суду у справі 154/3223/15 від 06.02.2019 зазначено про причину відмови у задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації, зокрема: "Що стосується позовних вимог в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.09.2014, прийнятих приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаницею А. І., то вони задоволенню не підлягають, оскільки приватний нотаріус, рішення якого оскаржуються, не був залучений до участі у справі в якості відповідача.", тобто причиною відмови є неналежний суб`єктний склад спору. Доводи позивача у позовній заяві та апеляційній скарзі про заборону вчинення реєстраційний дій при наявності обтяжень щодо майна, спростовуються наступним. Відповідно до п.6 ч.1 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Згідно з ч.4 ст.24 Закону відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Оскільки державна реєстрація скасування права власності проводилася на підставі рішення суду, наявність арештів на нежитлове приміщення, адміністративне приміщення /А-2/, нежитлове приміщення, торговий центр /3-1/, нежитлове приміщення, торговий центр /Ж- 1/, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . не є перешкодою для прийняття рішень про скасування. Аргументи апеляційної скарги про те, що постановою Верховного Суду не було застосовано правових наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, а тому скасувавши запис про реєстрацію його права власності державний реєстратор позбавила апелянта його права власності є безпідставними. В даному випадку відсутність вказівки щодо застосування наслідків недійсного правочину (реституції) не може бути підставою для відмови у вчиненні реєстраційних дій, оскільки судом було визнано недійсними правочини, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, що є підставою для скасування записів про проведену державну реєстрацію прав державним реєстратором за заявою заявника на підставі ст.ст. 2, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". З огляду на вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що державний реєстратор при прийнятті рішення про скасування записів про право власності на спірне нерухоме майно діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а висновки суду першої інстанції про відмову в позові з цих підстав, є обґрунтованими. Інші посилання позивача на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права носять суб`єктивний характер, зводяться лише до переоцінки доказів по справі та непогодженням з їх оцінкою, тоді як колегія суддів вважає, що суд, розглядаючи справу, оцінив докази по справі у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 367, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 31 січня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови. Головуючий Судді: