Постанова 4802 № 154/4505/21

Справа № 154/4505/21 Головуючий у 1 інстанції: Каліщук А. А. Провадження № 22-ц/802/1121/23 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 грудня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Власюк О. С. з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов`язання внести записи до трудової книжки, стягнення заробітної плати та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 вересня 2023 року,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року позивач звернувся в суд з позовом, мотивуючи тим, що з лютого 2020 року по 06 вересня 2021 року, у відповідності до правил внутрішнього трудового розпорядку, він працював на посаді верстатника у фізичної особи підприємця ОСОБА_4 . Основними видами робіт була обробка деревини на верстатах, налаштування станків для деревообробки. Працював з 09 години до 19 години, обідня перерва з 13 до 14 години, з двома вихідними. Під час прийняття на роботу він особисто не проходив первинний інструктаж з питань охорони праці та не розписувався у відповідному журналі. Відповідач відмовився офіційно оформити на роботу та в подальшому відтягував оформлення трудових відносин з метою ухилення від сплати податків. Під час виконання трудових обов`язків 06.09.2021 він отримав важку травму правої руки (ампутацію) на деревообробному верстаті, у зв`язку з чим в період з 06.09.2021 до 14.09.2021 проходив стаціонарне лікування в закладі охорони здоров`я. 17 вересня 2021 року Управлінням Держпраці у Волинській області видано наказ №456 про створення комісії та проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, що стався 06.09.2021 у ФОП ОСОБА_4 . У листі Управління Держпраці у Волинській області від 09.10.2021 зазначено, що у письмовому поясненні ОСОБА_4 пояснив, що допустив до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_1 , який 06.09.2021 під час здійснення налаштування деревообробного верстату отримав виробничу травму. Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.11.2022 ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП, тобто за допущення працівника до роботи без оформлення трудового договору і накладено стягнення у виді штрафу. Через відсутність офіційного оформлення трудових відносин він позбавлений можливості отримати виплати від Фонду соціального страхування та втрати працездатності. Просив встановити факт трудових відносин між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 з 01.02.2020 по 06.09.2021. Встановити факт його роботи на посаді верстатника у ФОП ОСОБА_4 в період з 01.02.2020 по 06.09.2021. Зобов`язати відповідача внести до трудової книжки позивача запис про прийняття на роботу на посаду верстатника до ФОП ОСОБА_4 з 01.02.2020 до 06.09.2021. Зобов`язати відповідача провести сплату у відповідності до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи. Стягнути із відповідача на користь позивача заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності за період з 01.02.2020 до 06.09.2021 в сумі 217035 грн, без врахування фактично виплаченої заробітної плати. Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 12 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається про неналежну оцінку доказів судом, невідповідність висновків суду обставинам справи, не врахування судом вимог Рекомендацій міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини». Також вважає, що постановою у справі про притягнення ФОП ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності підтверджується факт перебування працівника у трудових відносинах. Відповідач не скористався правом надати відзив на апеляційну скаргу. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того. Що позивачем не доведено обставин роботи позивача на умовах трудового договору. Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону виходячи з такого. Згідно з приписами статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно зі статтею 24 КЗпП України в редакції чинній станом на лютий 2020 року, а також і на даний час, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи. При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається. Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється. Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України). Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Судом першої інстанції встановлено такі обставини. Позивач ОСОБА_1 06.09.2021 при виконанні робіт у виробничому цеху ФОП ОСОБА_4 отримав травму правої руки (ампутацію), у зв`язку з чим в період з 06.09.2021 до 14.09.2021 проходив стаціонарне лікування в закладі охорони здоров`я. Управлінням Держпраці у Волинській області 17.09.2021 видано наказ №456 про створення комісії та проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, що стався 06.09.2021 у ФОП ОСОБА_4 . Із акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06.09.2021 у ФОП ОСОБА_4 , складеного 22.11.2021, вбачається, що комісією встановлено не використання ФОП ОСОБА_4 праці найманих працівників за трудовим договором. Так як ОСОБА_4 не використовував працю найманих працівників за трудовим договором, а тому в нього не розроблено правила внутрішнього трудового розпорядку та не створена служба охорони праці. Свою діяльність він проводив в залежності від надходження сировини для переробки - деревини, з якої виготовляється дерев`яна тара. З цього ж акту вбачається, що позивач отримав травму руки 06 вересня 2021 року близько 11 години під час того, коли на увімкненому станку, на якому працював ОСОБА_6 , підтягував нижні болти для направляючих. Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.11.2022 ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, тобто за допущення працівника до роботи без оформлення трудового договору і накладено стягнення у виді штрафу. В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що у лютому 2020 року він звернувся до ФОП ОСОБА_4 у пошуках роботи. Йому запропонували у день приходу подивитись що роблять на виробництві та приступати до роботи. Паспорту громадянина України, трудової книжки він не подавав, заяви або ж будь-яких документів не підписував. На запитання про оплату праці йому відповідач пояснив, що за наявності сировини за її переробку упродовж 20 22 робочих днів оплачується близько 6 тисяч гривень, якщо менше сировини і роботи тривають менше, відповідно і оплата менша. Також позивач у даному судовому засіданні пояснив, що у цеху було 7 станків. Спочатку (у перший період роботи позивача) відповідач не займався виробництвом дерев`яної тари на станках. Тому позивач «вішав колодки», потім стали прокручувати на станках дошки. Йому не було визначено конкретного робочого місця за конкретним станком та певних трудових обов`язків, оскільки він та інші працівники в один день всі могли виконувати один вид робіт різати рейки, чи то просувати дошки, в інші дні різати брус, або ж робити все почергово. На запитання суду про тривалість робочого часу позивач пояснив, що зазвичай він працював з дев`ятої години до шостої протягом п`яти днів на тиждень, але якщо надходило більше деревини і було потрібно переробити сировину, то працював у дві зміни, якщо ж не було для переробки сировини, чи була відсутня електроенергія, чи несправні станки, то він, як і інші працівники, на роботу не виходив. Дехто працював по шість днів на тиждень, однак він шостий день не працював, оскільки у нього є обов`язок допомагати батькам і працювати по шість днів не мав можливості. Днів виплати заробітної плати встановлено не було. Оплату за виконану роботу проводили, коли з`являлись гроші після реалізації продукції, гроші видавав готівкою або працівник ОСОБА_7 , або сам відповідач ОСОБА_4 . З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що він займався веденням господарства в цілому, також за дорученням ОСОБА_4 видавав працівникам кошти на оплату праці, також вів облік працівників та дні виходів на роботу, у зв`язку з тим, що не всі працювали щоденно, а при оплаті праці враховувалось, скільки днів працівник брав участь у виконанні робіт по переробці деревини. Певних днів виплати заробітної плати не було встановлено, після переробки сировини видавалась зарплата. Якщо комусь із працівників потрібно було гроші ще до закінчення робіт, підприємець ніколи не відмовляв та давав гроші на прохання, що до завершення робіт. Також пояснив, що у разі надходження деревини в обсязі до 80 м куб вартість її переробки становила 60000 гривень, відповідно кожному із 10 працівників за її переробку належало до оплати близько 6000 грн. Однак тільки в окремі місяці перероблялась така кількість сировини. Були місяці, коли ОСОБА_1 , як і інші працівники, переробляли сировину протягом 3, 10, 12, 16 днів на місяць та в інші дні не працювали у зв`язку з відсутністю сировини та замовлень на продукцію. Також свідок показав, що на виробництві лише працівник ОСОБА_6 мав відповідну спеціальність, та працював на фрезерному станку. Свідок ОСОБА_8 показала, що влаштувалась на роботу на підставі цивільно-правового договору до ОСОБА_4 з серпня 2020 року, на цей час ОСОБА_1 вже працював. У період її роботи ОСОБА_1 деколи працював з бензопилою, в інші дні різав рейки, або працював на лінії, де набивались скоби на дерев`яну тару. При складанні Акту спеціального розслідування нещасного випадку, затвердженого Начальником Управління Держпраці у Волинській області 24 листопада 2021 року встановлено, що ФОП ОСОБА_4 не використовував праці найманих працівників за трудовими договорами, тому в нього не розроблені правила внутрішнього трудового розпорядку, штатний розпис, не створена служба охорони праці. З показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 вбачається, що вони виконували роботи по переробці деревини на підставі цивільно-правових договорів, які укладались щомісяця. ОСОБА_1 ніколи не виконував конкретно визначеного обсягу та виду робіт, як і інші працівники. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 виконував у ФОП ОСОБА_4 на підставі цивільно-правового договору роботи по переробці деревини для виготовлення відповідної кількості продукції дерев`яної тари, очікуваний результат від виконання таких робіт переробка деревини в обсягах, які надходили підприємцю, оплата праці за виконану роботу не мала систематичного характеру, залежала від кількості переробленої сировини та виплачувалась після закінчення виконання робіт по переробці певного обсягу сировини - деревини, періодичність надходження сировини та її обсяги не були сталими та відрізнялись у різні періоди, як і сам розмір оплати, що вказує на те, що предметом укладеного між позивачем і відповідачем договору є не процес праці, а її кінцевий результат у вигляді переробки певного обсягу сировини - деревини. Апеляційним судом встановлено відсутність актів виконаних робіт за цивільно-правовим договором, підписаних ОСОБА_1 , однак указана обставина не дає підстав кваліфікувати правовідносини, які склались між сторонами, інакше, як правовідносини по виконанню робіт за цивільно-правовим договором та може лише вказувати про недодержання вимог закону щодо складання сторонами цивільно-правового договору акту виконаних робіт. Відсутність акту виконаних ОСОБА_1 робіт за обставинами даної справи може мати правове значення за наявності спору щодо якості, кількості та вартості виконаної роботи, що не стосується предмету даного спору. Сторонами не подано суду доказів про відрахування із доходів ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору, як це відбувається за умови працевлаштування на підставі трудового договору. На підставі викладених норм права та досліджених доказів суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не перебував у трудових правовідносинах з відповідачем ОСОБА_4 , тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. В апеляційній скарзі позивача процитовано норми статті 43 Конституції, а також положення статті 3 КЗпП, статей 1-2 ЦК України, Рекомендації Міжнародної організації праці 2006 № 198 «Про трудові відносини», однак саме по собі положення цих норм без подання належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог, не доводять тієї обставини, що позивач ОСОБА_1 працював у ФОП ОСОБА_4 на підставі трудового договору. Аргументи апеляційної скарги про те, що позивач підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку є недоречним, оскільки такі правила підприємцем не розроблялись, як і не затверджувався штатний розпис. Також позивач суб`єктивно тлумачить зміст постанови Володимир-Волинського міського суду від 22 листопада 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 на підставі статті 124 КУпАП, оскільки цією постановою не встановлено про перебування працівника у трудових відносинах, до відповідальності ОСОБА_4 притягнутий за порушення вимог статті 24 КЗпП України про заборону допущення до роботи без укладення трудового договору. Суд першої інстанції надав правову оцінку показанням свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 з дотриманням приписів статті 89 ЦПК України, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність окремо, так і достатність і взаємний зв`язок в сукупності з іншими доказами, у той час як в апеляційній скарзі позивач оцінює показання свідків вибірково та тлумачить їх виходячи із свого переконання про виконання робіт у підприємця за трудовим договором. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи та зібраних у справі доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, яке постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до приписів статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи встановлені судом обставини справи та приписи статті 375 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 368, 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України , апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 вересня 2023 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови апеляційного суду. Головуючий Судді