Постанова 4813 № 947/3324/20

Номер провадження: 22-ц/813/3169/22 Номер справи місцевого суду: 947/3324/20 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.03.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Таварткіладзе О.М., суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який мотивовано тим, що постановою суду відповідача ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ДТП 28.10.2019р., внаслідок якого пошкоджено автомобіль Лексус, належний позивачу. Відповідальність ОСОБА_2 застрахована на час ДТП другим відповідачем. Просить суд стягнути зі страхової компанії в якості матеріальної шкоди 39008 грн., з ОСОБА_2 - матеріальну шкоду 33872 грн., моральну 15000 грн. та вирішити питання судових витрат. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (ЄДРПОУ 13490997) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) у якості матеріальної шкоди 39008 грн. та судові витрати 840,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якості моральної шкоди 3000 грн. та судові витрати 168,16 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року в частині задоволених вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА». Апеляційна скарга мотивована тим, що 06.11.2019 року суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 здійснив огляд транспортного засобу «Лексус», державний номер НОМЕР_2 в присутності власника транспортного засобу та 12.11.2019 року був складений звіт про оцінку КТЗ № 2434-11-19, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Лексус», в результаті його пошкодження при ДТП з врахуванням фізичного зносу складає 11 982, 29 грн., вказаний звіт ніким не спростований, а тому на думку апелянта ПрАТ «АСКА» повністю виконав вимоги законодавства та направив експерта на огляд транспортного засобу у зазначені законодавством строки, а звіт який замовив позивач є його власним бажанням та Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» не зобов`язане брати його до уваги. Крім того апелянт зазначає, що суд першої інстанції навіть не звернув уваги на те, що 10826,12 вже були сплачені позивачеві, що підтверджується платіжними дорученнями, проте приймаючи рішення, суд першої інстанції не відняв цю суму від загальної, яка зазначена у позовних вимогах. Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» вважає, що повністю виконало свої зобов`язання перед позивачем ОСОБА_1 відповідно до ст. 29 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Таким чином рішення оскаржено лише в частині задоволених вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення матеріальної шкоди. В іншій частині рішення суду не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 в розмірі 39008 грн., суд першої інстанції виходив з їх доведеності, що підтверджується висновком експерта ОСОБА_5 № 12/19-Е від 11.12.2019 року. Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником автомобілю Лексус д\н НОМЕР_2 . Постановою від 25.11.2019 року у справі №947/28547/19 відповідача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме, що він 28.10.2019 року о 10 год. керуючи а\м Дачіа Логан д\н НОМЕР_3 , на вул.Незалежності м.Одеси скоїв ДТП, допустив зіткнення з а\м Лексус НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» поліс №181814428 з лімітом відповідальності за завдання майнової шкоди 100 000 грн. Згідно висновку експерта ОСОБА_5 №12/19-Е від 11.12.2019 року вартість відновлювального ремонту а\м Лексус НОМЕР_2 становить 72 880 грн., а матеріального збитку 39008 грн. На виконання умов договору страхування і на підставі страхового акту звіту № 2434-11-19 від 12.11.2019 року ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 5000 грн. Судова колегія виходить з такого. Так, згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якою застрахована врегульовані Цивільним кодексом України та Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі Закон 1961-IV). Частинами першою та другою статті 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ( ч.1 ст. 1166 ЦК ). Статтею 1187 ЦК у частинах першої та другою врегульовано, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частинами першою та третьою статті 1192 ЦК визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Велика Палата Верховного Суду постановою від 04.07.2018 року (справа №755/18006/15-ц, провадження №14-176 цс 18) відступивши від висновку ВСУ, викладеного у постанові №6-2587цс/15 від 23.12.2015 року, зазначила, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до вимог ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Згідно п. 33.1.4 Закону У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Відповідно до п. 33.3 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. Пунктами 34.1, 34.2, 34.3 Закону регламентовано, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку ( п. 36.1 Закону ). Як зазначено у п. 36.2 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Так, як вбачається з матеріалів справи 28.10.2019 року близько 10.10 год., водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_3 , рухаючись по пл. Незалежності в м. Одесі, біля буд. 1, в порушення п.13.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Lexus GX 470, державний номерний знак НОМЕР_2 , який був під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. 31.10.2019 року Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» отримало повідомлення про ДПТ від потерпілої особи ОСОБА_1 та 31.10.2019 року отримало заяву про страхове відшкодування за дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 28.10.2019 року на пл. Незалежності в м. Одесі, за участю транспортного засобу Dacia Logan, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Lexus GX 470, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Після отримання повідомлення про ДТП від потерпілої особи, Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» направило автомобіль Lexus GX 470, державний номерний знак НОМЕР_2 , на огляд для складання акту огляду транспортного засобу з фотофіксацією та складання автоварознавчої експертизи. 06.11.2019 року суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 на замовлення страхової компанії здійснив огляд транспортного засобу Lexus GX 470, державний номерний знак НОМЕР_2 в присутності власника транспортного засобу, що підтверджується позивачем у справі та 12.11.2019 року був складений звіт про оцінку КТЗ № 2434-11-19 відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Лексус», в результаті його пошкодження при ДТП з врахуванням фізичного зносу складає 11 982, 29 грн., значення коефіцієнта фізичного зносу складників, 0,66. Суд першої інстанції в основу свого рішення поклав висновок експерта ОСОБА_5 №12/19-Е від 11.12.2019 року, який був проведений на замовлення позивача та відповідно до якого вартість відновлювального ремонту а\м Лексус НОМЕР_2 становить 72 880 грн., а матеріального збитку 39 008 грн. Отже, в будь-якому випадку вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , не перевищує ліміту відповідальності страховика. Сутність спору у даній справі в контексті незгоди з ухваленим районним судом рішенням, яке в оскаржуваній частині переглядається в апеляційному порядку, полягає у недостатності, на думку позивача, суми страхового відшкодування, яка визначена страховиком, для відновлення пошкодженого майна позивача. Відносини між ОСОБА_1 та ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», яким було застраховано автомобіль Лексус НОМЕР_2 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Крім того Договором (полісом) обов`язкового страхування ЕР № 181814428 передбачено франшизу в сумі 1 000 грн. Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, в матеріалах справи відсутні. Як вбачається зі змісту поданого ОСОБА_1 до ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілої особи серед переліку пошкоджень завданого автомобілю потерпілої особи зазначено: ліві передня та задня двері, лівий поріг, ліва декоративна накладка над заднім колесом. Право обрання способу відшкодування шкоди відповідно до ст. 1192 ч.1 ЦК України належить потерпілій особі. Реалізуючи своє законне право, позивач визначився зі способом передбаченим ч.1 ст. 1192 ЦК України і просив відшкодувати завдану внаслідок ДТП шкоду його автомобілю у розмірі, який визначений у висновку експерта ОСОБА_5 №12/19-Е від 11.12.2019 року в сумі 39009 грн. 03 коп. Заперечуючи проти позову, ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» зазначила, що виплатила страхове відшкодування у розмірі матеріальної шкоди, визначеному у страховому акті - 10 826,12 грн. При цьому при визначенні страхового відшкодування у такому розмірі, страховиком за основу був взятий звіт про оцінку КТЗ № 2434-11-19 виконаний суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 від 12.11.2019 року, згідно з яким матеріальна шкода дорівнює 11 982,29 грн. за вирахуванням франшизи та ПДВ. Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 911/286/20 від 21.12.2020 року. У звіті про оцінку КТЗ № 2434-11-19 виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 на замовлення страхової компанії від 12.11.2019 року та доданої до цього звіту ремонтної калькуляції серед запчастин, що підлягають заміні зазначено підніжку з визначною вартістю 2 756 грн. (з урахуванням фізичного зносу з коефіцієнтом 0,66). Також у звіт включено вартість ремонтних робіт - 7098 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів 3947,25 грн. загальна сума матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу згідно зі звітом становить 11 982,29 грн. (а. с. 84-86, 97-98). Згідно зі страховим актом розмір страхового відшкодування склав 10 826,12 грн. При цьому в якості основи була взята сума матеріального збитку, визначена у звіті про оцінку КТЗ № 2434-11-19 виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 - 11 982 грн. 29 коп. за вирахуванням франшизи та суми ПДВ (згідно п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Сума страхового відшкодування фактично виплаченого страховиком позивачу на час ухвалення оскаржуваного судового рішення склала 10 826,12 грн. Згідно з висновком експерта ОСОБА_5 №12/19-Е від 11.12.2019 року до доданої до висновку №12/19-Е від 11.12.2019 року ремонтної калькуляції заміні підлягають: підніжка ліва вартістю; підсилювач підніжки дверей, вставки дверей, ущільнювач дверей, накладка порога на загальну суму 42 768 грн. 64 коп. з додаванням ПДВ 20% - 8553,73 грн., що разом становить 51 322 грн. 37 коп. Вартість відновлювального ремонту розрахована, як сума вартості ремонтно-відновлювальних робіт - 14961,40 грн., матеріалів необхідних для ремонту - 6597,03 грн. та вартості складових, які підлягають заміні 51322,37 грн., що становить 72 880 грн. 80 коп., а сума матеріального збитку розрахована як сума вартості ремонтно-відновлювальних робіт - 14961,40 грн., матеріалів необхідних для ремонту - 6597,03 грн. та вартості складових, які підлягають заміні 51322,37 грн.* на коефіцієнт фізичного зносу автомобіля - 0,66, тобто - 17 449,60 грн. Таким чином: 14961,40 + 6597,03 + 17 449,60 = 39 009,03 грн. Фактично різниця у розмірі відновлювальної вартості автомобіля, і, як слідство матеріальної шкоди завданої позивачу, визначеної ФОП ОСОБА_3 та експертом ОСОБА_5 полягає у переліку пошкоджених складових автомобіля, більшість яких на думку ФОП ОСОБА_3 (крім лівої підніжки) підлягають ремонту, в той час, як експерт ОСОБА_5 схиляється до необхідності їхньої заміни. Позивач у позовній заяві зазначив, що при огляді пошкодженого в ДТП автомобілю ФОП ОСОБА_3 не здійснював розбірку пошкоджених деталей, в той час, як експерт ОСОБА_5 здійснив таку розбірку та більш повно встановив перелік складових, які підлягають заміні. Колегія суддів звертає увагу, що у висновку №12/19-Е від 11.12.2019 року зазначено що представник ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» та учасник ДТП ОСОБА_2 будучи повідомленими не прибули на огляд транспортного засобу, який проводився 26.11.2019 року за участі власника пошкодженого автомобілю Lexus GX 470, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Зі змісту висновку №12/19-Е від 11.12.2019 року, вбачається, що експертом ОСОБА_5 при розрахунку матеріальної шкоди враховано також коефіцієнт фізичного зносу автомобілю позивача у відповідності до року його випуску (що стосується складових автомобіля, які підлягають заміні). При цьому коефіцієнт фізичного зносу - 0,66 застосований експертом узгоджується з коефіцієнтом фізичного зносу, який використаний ФОП ОСОБА_3 при складанні звіту КТЗ № 2434-11-19 від 12.11.2019 року. Визначаючи вартість ремонтно-відновлювальних робіт, експерт ОСОБА_5 зауважив, що середні значення нормо-години, отримані по станціях з різною формою оподаткування та рекомендовані регіональними відділеннями СЕУ - не підлягають ні відніманню ні додаванню ПДВ, а приймаються, як середньо-ринкові та остаточні. Між тим зі змісту звіту КТЗ № 2434-11-19 від 12.11.2019 року вбачається, що ФОП ОСОБА_3 зазначив про відсутність на час складання звіту заяв від замовника (страховика) та від власника КТЗ ( ОСОБА_1 ) заяв про виявлені приховані дефекти не надходило. Тобто фактично звіт складений без врахування прихованих дефектів завданих транспортному засобу внаслідок ДТП, що узгоджується з мотивуванням, які наведені ОСОБА_1 у позовній заяві, що при огляді пошкодженого в ДТП автомобілю ФОП ОСОБА_3 не здійснював розбірку пошкоджених деталей автомобіля і не з`ясовував актуальність питання розбірки під час огляду транспортного засобу, обмежившись посиланням на відсутність відповідних заяв про вже виявлені приховані дефекти. У відзиві від 17.03.2020 року на позовну заяву ОСОБА_1 ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» зауважило, що розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню страховиком розрахований ФОП ОСОБА_3 у звіті КТЗ № 2434-11-19 від 12.11.2019 року з урахуванням зносу, що відповідає нормам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також страхова компанія вказала, що визнала випадок страховим і виплатило страхове відшкодування, виходячи зі звіту КТЗ № 2434-11-19 виконаного СПД ФОП ОСОБА_3 від 12.11.2019 року. При цьому страховик не навів мотивів щодо не з`ясування наявності прихованих дефектів, про які зауважив у позові ОСОБА_1 та які не були виявлені ФОП ОСОБА_3 у зв`язку з не проведенням ним розбірки пошкоджених складових автомобіля. Під час розгляду справи в суді першої інстанції від страховика не надійшло мотивованої заяви про призначення судової експертизи на предмет необхідності заміни пошкоджених складових автомобіля та відповідності вартості відновлювального ремонту. Не додано такої заяви і до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. При таких обставинах, у суду першої інстанції не було підстав для не прийняття до уваги висновку експерта висновку №12/19-Е від 11.12.2019 року, який доданий позивачем до позовної заяви. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне. Верховний Суд у постановах № 565/1210/19 від 22.12.2020 року та № 911/286/20 від 21.12.2020 року вказав, якщо у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування за умови, що суб`єкт господарювання на СТО якого було відремонтовано автомобіль є платником ПДВ. Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, в матеріалах справи відсутні. Отже ПДВ 8 553,73 грн., який доданий до вартості запасних частин, що підлягають заміні входить до суми страхового відшкодування (враховуючи коефіцієнт фізичного зносу) та може бути повернуто позивачу страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту суб`єкту господарювання - платнику ПДВ. Таким чином вартість складових матеріальної шкоди автомобілю позивача, який в розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає відшкодуванню страховиком в якості страхового відшкодування становить 14 961,40 + 6 597,03 +42 768,64 (сума запчастин без ПДВ) * (1-0,66)= 36 099,77 грн. Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, страховик здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 10 826,12 грн., які мали бути враховані при стягненні в судовому порядку страхового відшкодування, розмір якого перевищує його фактичну виплату здійснену страховиком на користь потерпілої особи. Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції слід змінити та стягнути зі страховика на користь ОСОБА_1 25 273 грн. 65 коп., а в решті вимог - відмовити. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки внаслідок перегляду справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» частково, з останнього на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду пропорційно задоволеним вимогам. За заяву вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 72 880 грн. ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмір 840 грн. 80 коп. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» апеляційним судом задоволені у розмірі 25 273,65 грн., що становить 35% від заявлених вимог, внаслідок чого зі страховика на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 294,28 грн. (840,80* 35%). Рішення оскаржено в частині стягнутої судом зі страховика суми страхового відшкодування у розмірі 39 008 грн. Оскільки внаслідок перегляду справи в апеляційному порядку зі страховика на користь позивача стягнуто 25 273,65 грн., що становить 65% від оскарженого в апеляційному порядку з позивача на користь апелянта слід стягнути 35% від судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261 грн. 20 коп., що становить 441 грн. 42 коп. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Враховуючи наведене з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» слід стягнути судовий збір у розмірі 147 грн. 14 коп. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року в частині вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення матеріальної шкоди - змінити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди страхове відшкодування у розмірі 25 273 грн. 65 коп. В решті вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення матеріальної шкоди - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 147 грн. 14 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено: 30.03.2022 року. Головуючий: О.М. Таварткіладзе Судді: О.В.Князюк С.О.Погорєлова