Постанова Одеський апеляційний суд № 520/21557/18

Номер провадження: 22-ц/813/4667/21 Номер справи місцевого суду: 520/21557/18 Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.11.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2018 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», третя особа ОСОБА_2 , у якому просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія « Країна» (далі - ПАТ СК «Країна» ) страхове відшкодування на суму 47 916, 58 грн., судові витрати у вигляді оплати за проведення авто товарознавчого дослідження на суму 2525,00 грн., оплату за нотаріально посвідчену довіреність для представника на суму 450 грн., оплату за проведення оцінки на суму 753 грн., витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу з місця пригоди на суму 1800,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу на суму 2000 грн., а також сплачений судовий збір на суму 750 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що після дорожньо-транспортної пригоди яка сталась 14.08.2018 року з вини водія ОСОБА_2 , в якій зазнав пошкодження належний йому автомобіль, ПАТ СК «Країна» як страховою компанією, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами, була сплачена сума страхового відшкодування у розмірі 23871 грн., однак після проведення у подальшому за зверненням позивача товарознавчого дослідження була з`ясована значно більша сума матеріальної шкоди - у розмірі 71788 грн., яка не виходить за межі ліміту страхової відповідальності , визначеної у договорі між винною у ДТП особою та страховою компанією у 100000 грн., а тому відповідно до вимог ст. 22.1 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , саме страхова компанія повинна відшкодувати всю шкоду заподіяну в наслідок ДТП в межах страхового ліміту, тобто стягненню підлягає сума 47916,58 грн., як різниця між встановленим експертним дослідженням розміром відновлюваного ремонту та вже виплаченої сумою. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2019 року задоволено частково позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (код ЄДРОПУ 20842474, місце реєстрації: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А), третя особа ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення страхового відшкодування. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 47 916, 58 грн., та витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1800 грн., а всього на загальну суму 49 716 ( сорок дев`ять тисяч сімсот шістнадцять) гривень 58 копійок. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» витрат на діагностику автомобіля у сервісному центрі «Хонда» у розмірі 753,30 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 275 (три тисячі двісті сімдесят п`ять ) гривень , які складаються із судового збору у розмірі 750 грн., та витрат на проведення експертизи у розмірі 2525 грн. Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги розглянуто окремо у відповідності до вимог ч.8 ст. 141 ЦПК, надавши строк для надання доказів у п`ять днів після отримання копії рішення. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2019 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Судовий збір покласти на позивача. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції 11.11.2021 року, представник Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» - Журов Є.Є. підтримав доводи апеляційної скарги та просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Інші сторони у справі до суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши пояснення , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що 14.08.2018 року о 11.00 годин в м. Одесі на перехресті вулиць Авдєєва-Чорноморського і Шклярука сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Hyundai Matrix» , реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 і «Honda Civic», р/н НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 . Зіткнення транспортних засобів стались з вини ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Київського районного суду м. Одеси від 14.09.2018 року по справі №520/11374/18 (а/с 7), а також не заперечується самою ОСОБА_2 і ПАТ СК « Країна». В результаті даного ДТП автомобіль «Honda Civic», р/н НОМЕР_4 , який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ( а/с 8 ) на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, які зафіксовані складеним ТОВ « Фортуна груп ЛТД» ( сервісного центру «Хонда» у м. Одесі ) рахунком № АСТ0001901 від 18.12.2018 року ( а/с 16) а також ремонтною калькуляцією від 02.03.2019 року ( а/с 75) на підставі якої експертом ОСОБА_5 визначався розмір матеріальної шкоди та вартість відновлюваного ремонту. У судовому засіданні під час допиту свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_4 та огляду копії протоколу про огляд транспортного засобу від 22.08.2018 року, з`ясовано, що фактично огляд було проведено 22.08.2018 року оцінювачем ОСОБА_6 , який не підписав протокол, так як замовник огляду ПАТ СК « Країна» не уклав з ним договору , а тому визначена у протоколі інша особа оцінювач не здійснював безпосередньо огляд транспортного засобу, а фактичний огляд здійснено не вповноваженою особою. Розмір відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, який належить ОСОБА_1 згідно висновку експертного дослідження №6418 від 02.03.2019 року складає 71 787,94 грн. ( а/с 68). Експертом ОСОБА_5 під час експертного дослідження транспортного засобу було визначена його ринкова вартість до ДТП у розмірі 88 323 грн., а після пошкодження 16 535 грн. На момент зазначеної ДТП транспортний засіб винної особи було застраховано страховою компанією ПАТ СК « Країна», що підтверджується страховим полісом ОСЦПВВНТЗ № АК/7664175, термін дії якого з 09.12.2017 року до 08.12.2018 року ( а/с 9), з визначенням франшизи у нуль гривень і лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 100 000 грн. Відповідачем ПАТ СК « Країна» визнається що 16.08.2018 року страхова компанія отримала від ОСОБА_1 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до заяви щодо погодження розміру страхового відшкодування від 26.09.2018 року ОСОБА_1 погодився з розміром страхового відшкодування в сумі 23871,42 грн. та не наполягав на проведенні експертизи ( а/с 15). Сторони визнають що ПАТ СК « Країна» здійснила виплату ОСОБА_1 23871,42 грн. в якості страхового відшкодування за ДТП, яка сталась 14.08.2018 року. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якою застрахована. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав суду обгрунтування щодо відсутності належного узгодження між сторонами вартості матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та можливість застосування для оцінки вартості відновлюваного ремонту висновку експерту, а тому є доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 47916,58 грн., як різницю між повним розміром шкоди та виплаченої сумі. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення в якості матеріальної шкоди 1800 грн. також є доведеними, оскільки ці витрати понесені на евакуацію транспортного засобу з місця аварії та відшкодування таких витрат передбачено законодавцем у ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Одночасно із цим, суд першої інстанції вважає недоведеними та необґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на діагностику автомобіля у сервісному центрі «Хонда» у розмірі 753,30 грн., оскільки вказане не відноситься до додаткових витрат та до поняття майнової (матеріальної) шкоди. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якою застрахована врегульовані Цивільним кодексом України та Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( далі Закон 1961-IV). Частинами першою та другою статті 16 ЦК визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч.1-3 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ( ч.1 ст. 1166 ЦК ). Статтею 1187 ЦК у частинах першої та другою врегульовано, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частинами першою та третьою статті 1192 ЦК визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно ч.1 ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Велика Палата Верховного Суду постановою від 04.07.2018 року (справа №755/18006/15-ц, провадження №14-176 цс 18) відступивши від висновку ВСУ, викладеного у постанові №6-2587цс/15 від 23.12.2015 року, зазначила , що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до вимог ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки ( ст. 29 Закону ). Пунктами 30.1 та 30.2 статті 30 Закону визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди; якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Згідно п. 33.1.4 Закону У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Відповідно до п. 33.3 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. Пунктами 34.1, 34.2, 34.3 Закону регламентовано, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Страховик керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку ( п. 36.1 Закону ). Як зазначено у п. 36.2 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. В поданій апеляційній скарзі скарзі апелянт посилається на те, що ПАТ «СК «Країна» не було порушено вимоги ст. 34.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки у визначений законом строк був проведений акт огляду пошкодженого транспортного засобу, а тому на думку апелянта, позивач не мав правових підстав самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди при поданні позову про виплату страхового відшкодування до ПАТ «СК «Країна» та на відшкодування відповідних витрат, а отже суд першої інстанції, на думку апелянта, не мав права задовольняти позовні вимоги. Апелянт також зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що між сторонами не відбулось погодження суми страхового відшкодування, оскільки у справі наявні докази погодження розміру страхового відшкодування до них відноситься Протокол огляду ТЗ від 22.08.2018 року, на якому є підпис довіреної особи позивача, а також жодного заперечення з приводу зазначених пошкоджень. Заява про погодження розміру страхового відшкодування направлено на ім`я Голови правління ПАТ «СК «Країна», яка не відізвана та є чинною на сьогоднішній день. На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, проведення виплати без проведення експертного дослідження встановлена законодавцем лише при наявності певних обставин: якщо за результатами проведеного представником страховика огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що при проведенні огляду пошкодженого транспортного засобу, віповідачем були порушені вимоги п.36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які пітверджуються тим, що огляд автомобіля не було проведено офіційним представником страховика. Огляд було проведено особою, з якою не було офіційно укладено договору, інших представників страховика під час огляду не було, а особа яка від імені страховика підписала протокол огляду не була безпосередньо присутня під час його огляду. Дослідивши копію протоколу огляду транспортного засобу, наявного в матеріалах справи, апеляційний суд встановив, що на ньому міститься підпис оцінщика ОСОБА_7 , який ніколи не оглядав пошкоджений автомобіль «Honda Civic», р/н НОМЕР_4 , оскільки фактично огляд було проведено 22.08.2018 року оцінювачем ОСОБА_6 , який не підписав протокол, так як замовник огляду ПАТ СК « Країна» не уклав з ним договору , а тому визначена у протоколі інша особа оцінювач не здійснював безпосередньо огляд транспортного засобу, а фактичний огляд здійснено не вповноваженою особою. З огляду на вказане апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані обставини свідчать про недотримання з боку Страховика ( відповідача по справі ) вимог Закону, що унеможливлює застосування до даних правовідносин вимог пункту 36.2 Закону про узгодження розміру страхового відшкодування та проведення відшкодування без проведення експертного дослідження пошкодженого транспортного засобу. Таким чином, розмір матеріальної шкоди заподіяної потерпілій особі, яка визначена під час проведення експертного дослідження у розмірі 71788, яка не виходить за межі страхового ліміту, визначеному у договорі між Страховиком та застрахованою особою у 100 000 грн., підлягає стягненню у повному обсязі. Враховуючи, що частково дана сума була відшкодована Страховиком у сумі 23871,42 грн., апеляціний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення із відповідача 47916,58 грн., як різницю між повним розміром шкоди та виплаченої суми, а також погоджується зі стягненням в якості матеріальної шкоди 1800 грн., в якості витрат на евакуацію транспортного засобу з місця аварії, у зв`язку із доведеністю понесення даних витрат та передбачення відшкодування таких витрат законодавцем у ст. 29 Закону. Разом з тим, є недоведеним та необґрунтованим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на діагностику автомобіля у сервісному центрі « Хонда» у розмірі 753,30 грн., оскільки вказане не відноситься до додаткових витрат та до поняття майнової (матеріальної) шкоди. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції оцінив допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів прийшов до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем є частково обгрунтованими та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, з чим погоджується й апеляційний суд. За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи є неспроможними, висновків суду не спростовують, в зв`язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Страхова компанія «Країна», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування залишити буз змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17.11.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М. Сегеда