Постанова 4821 № 705/1195/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2023 року м. Черкаси Справа № 705/1195/23 Провадження № 22-ц/821/1528/23 Категорія: 305010900 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Мунтян К.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача: адвокат Мельниченко Микола Сергійович відповідач: фізична особа підприємець ОСОБА_2 третя особа: ОСОБА_3 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 серпня 2023 року (ухваленого в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області під головуванням судді Годік Л.С., повний текст рішення суду складено 10 серпня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди , - в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 21 лютого 2023 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ФОП ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 26.08.2022 о 12:50 год, ОСОБА_3 , керуючи автобусом БАЗ АО 79.45, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Комарова, 21 в м. Умані, Черкаської області, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та за її зміною, не вибравши безпечної швидкості руху, під час повороту ліворуч виїхав на смугу зустрічного руху, допустив зіткнення з автомобілем CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів з матеріальними збитками. Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2022 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Позивач зазначає, що автомобіль CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 , на праві власності належить йому - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 15.04.2021. 27.08.2022 ОСОБА_1 , з метою оцінки нанесеного в результаті вищевказаної ДТП через аварійне пошкодження належного йому автомобіля, звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - судового експерта ОСОБА_5 та отримав відповідний звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 30.08.2022 за № 19ВД, згідно якого: вартість матеріального збитку (в тому числі з урахуванням ВТВ - втрата товарної вартості) завданого власнику автомобіля CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 , становить - 197 595,90 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 183 339,10 грн.; ринкова вартість автомобіля, до моменту ДТП, становить - 529 501,00 грн; за проведення та виготовлення вищевказаного Звіту, позивачем сплачено грошові кошти в розмірі 3 800,00 грн. На момент ДТП водій ОСОБА_3 керував автобусом БАЗ АО 79.45, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 02.02.2019. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вчинення дорожньо- транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №209402066 від 09.06.2022. 27.08.2022 ОСОБА_1 , на виконання вимог положень ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» із заявою про виплату страхового відшкодування та надав всі необхідні документи. 20.09.2022 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про здійснення страхового відшкодування між ним та ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» було укладено договір про врегулювання страхового випадку № 2300385296 за договором ОСЦПВ АР №209402066 від 09.06.2022. 29.09.2022 ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на виконання умов договору здійснила на користь ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі - 127 000, 00 грн. Однак, зазначає позивач, страхового відшкодування виплаченого ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на його користь, з урахуванням Звіту № 19ВД від 30.08.2022, недостатньо для повного відшкодування спричиненої шкоди, тому саме на ФОП « ОСОБА_2 » покладається обов`язок зі сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і проведеною страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Крім того, позивач зазначає, що діями ОСОБА_3 йому завдано моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна, пошуком винних осіб, способів мирного позасудового врегулювання спору. Вказана обставина негативно впливала та до цього часу продовжує впливати на життєвий ритм позивача з огляду на відсутність мобільності у вирішенні повсякденних турбот, що викликає в нього постійний стрес та пригнічений стан, вказує, що в нього погіршився сон, з`явилася дратівливість через необхідність пошуку коштів на заміну пошкодженого автомобіля. Окрім того, через небажання відповідача відшкодувати різницю вартості заподіяної шкоди, позивач змушений звертатися за юридичною допомогою та до суду задля відновлення свого порушеного майнового права, що викликає постійну тривогу, стурбованість та хвилювання. В зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 70 595,90 грн; моральну шкоду в розмірі 20 000 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди -відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 , під час керування автобусом БАЗ АО 79.45, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував в трудових відносинах з відповідачем ФОП ОСОБА_2 та виконував роботу згідно своїх посадових обов`язків. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 22 серпня 2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Мельниченко М.С.,вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необгрунтованим, ухваленим в результаті неповного з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи, із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 серпня 2023 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема мотивована тим, що є безпідставними посилання суду на ненадання позивачем доказів перебування ОСОБА_3 під час вчинення ДТП у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , оскільки ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 вказану обставину не заперечували. Звертає увагу, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом, вживав заходи задля об`єктивного підтвердження перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 » у момент вчинення ДТП. Так, на адресу відповідача за вих.№2/32/2023 адвокатом було надіслано адвокатський запит щодо надання відомостей на підтвердження або спростування факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 », який останнім залишений без відповіді. Крім того, із наявних матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 жодним чином не заперечував та не надав суду жодних доказів на спростування факту перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 у момент вчинення ДТП. Мотивація апеляційної скарги в частині стягнення моральної шкоди аналогічна мотивації позовної заяви. Відзив на апеляційну скаргу 13 жовтня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мельниченка М.С., в якому зазначено, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду вважає законним і обгрунтованим. В обгрунтування відзиву вказує, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем перебування відповідача та ОСОБА_3 у трудових відносинах на час вчинення ДТП. Заперечення щодо моральної шкоди аналогічні запереченням, викладеним у відзиві на позовну заяву. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що 26.08.2022 о 12:50 год, ОСОБА_3 , керуючи автобусом БАЗ АО 79.45, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Комарова, 21, в м. Умані, Черкаської області, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та за її зміною, не вибрав безпечної швидкості руху, під час повороту ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, допустив зіткнення з автомобілем CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у зустрічному напрямку, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів з матеріальними збитками. Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2022 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. (а.с.12). Автомобіль CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 . Згідно Висновку експерта № 19ВД за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 30.08.2022 р., матеріальний збиток, завданий автомобілю CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 197 595,90 грн. (а.с.16-35). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вчинення дорожньо- транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №209402066 від 09.06.2022. 20.09.2022 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про здійснення страхового відшкодування між ним та ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» було укладено договір про врегулювання страхового випадку № 2300385296 за договором ОСЦПВ АР №209402066 від 09.06.2022. 29.09.2022 ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на виконання умов договору здійснила на користь ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі - 127 000, 00 грн, що підтверджується копією виписки (а.с. 15). Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 02.02.2019 автобус БАЗ АО 79.45, д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 . Згідно висновку експертизи за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 19ВД від 30.08.2022, вартість матеріального збитку, завданого власнику CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження, в цінах станом на момент виконання дослідження становить 197 595,90 грн. При зверненні до суду із даним позовом, позивач зазначив, що розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, яка мала місце 26 серпня 2022 року, становить 70 595,90 грн. (197 595,90 грн. 127 000 грн = 70 595,90 грн) Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка М.С. підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до частин першої - третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку, таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №479/392/20, від 11.11.2021 у справі № 131/709/18, від 14.04.2021 у справі № 640/14435/17. Із матеріалів справи вбачається, що 26.08.2022 о 12:50 год, сталася ДТП за участю водія автобуса БАЗ АО 79.45 днз НОМЕР_1 ОСОБА_3 та водія автомобіля CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 . На момент ДТП водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом БАЗ АО 79.45, днз НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2022. Даною постановою також підтверджено і вина водія ОСОБА_3 . Автобус БАЗ АО 79.45, днз НОМЕР_1 на праві власності належить ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 02.02.2019. Згідно письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він працює водієм маршрутного автобуса № 17 та 26.08.2022 в 12:50 керував автобусом «Еталон» днз НОМЕР_1 , рухався по маршруту по вул. Комарова, м. Умань, під час руху по вул. Комарова, біля будинку 21 , на повороті ліворуч виїхав на смугу зустрічного руху. Таким чином, намагаючись «зрізати вугол», здійснив зіткнення передньою частиною в передню частину автомобіля CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. У відзиві на позовну заяву відповідач ФОП ОСОБА_2 зазначив, що 26.08.2022 о 12:50 год працівник ОСОБА_3 , керуючи автобусом БАЗ АО 79.45 , днз НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Комарова в м. Умань, здійснив зіткнення із автомобілем CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , тобто відповідачем не заперечувався факт трудових відносин між ним та водієм ОСОБА_3 . Із наведеного слідує, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 та на момент вчинення ДТП здійснював роботу згідно своїх посадових обов`язків. Відсутність в матеріалах справи копії трудового договору ( контракту) не свідчить про відсутність між ФОП ОСОБА_2 та водієм ОСОБА_3 трудових відносин. Також, колегія суддів бере до уваги доводи позивача, що відповідач не спростував наявність трудових відносин між ним та водієм ОСОБА_3 , не надав відповіді на адвокатський запит, який 09.02.2023 було направлено на адресу ФОП « ОСОБА_2 » за вих.№2/32/2023, в якому адвокат просив надати підтвердження перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 » у момент вчинення ДТП, яка сталася 26.08.2022. Посилання суду, що позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 , під час керування автобусом БАЗ АО 79.45, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував в трудових відносинах з відповідачем ФОП ОСОБА_2 та виконував роботу згідно своїх посадових обов`язків є помилковими, оскільки відповідачем не було надано будь-яких доказів того, що водій ОСОБА_3 керував автобусом «Еталон» днз НОМЕР_1 самовільно та без належної документації на перевезення пасажирів за маршрутом № 17 у м. Умань. Матеріали справи не містять доказів, що водій ОСОБА_3 керував автобусом БАЗ АО 79.45, днз НОМЕР_1 у порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до вимог статті 34 та статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що належні в матеріалах справи докази доводять факт перебування відповідача ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у трудових відносинах, тому позивач правомірно звернувся до ФОП ОСОБА_2 із позовом про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної йому внаслідок ДТП, як до володільця джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідний правовий висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Отже, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтями 28, 29 Закону N 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За змістом зазначеної норми закону, обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої шкоди. Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі N 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Із матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент вчинення дорожньо- транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на підставі полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №209402066 від 09.06.2022. 20.09.2022 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про здійснення страхового відшкодування між ним та ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» було укладено договір про врегулювання страхового випадку № 2300385296 за договором ОСЦПВ АР №209402066 від 09.06.2022. Згідно висновку експертизи за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 19ВД від 30.08.2022, вартість матеріального збитку, завданого власнику CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження, в цінах станом на момент виконання дослідження становить 197 595,90 грн. Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 29.09.2022 ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на виконання умов договору здійснила на користь ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі - 127 000, 00 грн. Звертаючись із даним позовом, позивач посилався на те, що вартість матеріального збитку згідно висновку експерта становить 197 595,90 грн, страховою компанією виплачено 127 000,00 грн, тому до стягнення з відповідача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, яка становить 70 595,90 грн. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів, визначаючи розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля CHERRY TIGO д.н.з. НОМЕР_2 , враховує висновок експерта № 19ВД від 30.08.2022, який був виконаний одразу після ДТП, за участю учасників ДТП, фахівцем у даній галузі, який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності; який не був оскаржений відповідачем і сторони у справі не звертались із клопотанням про призначення експертизи для встановлення матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу, у зв`язку із чим вважає, що визначена позивачем сума матеріального збитку у розмірі 70 595,90 грн підлягає до задоволення. Посилання відповідача, що ФОП ОСОБА_2 не був повідомлений щодо необхідності бути присутнім під час огляду автомобіля позивача при визначенні оцінки вартості матеріального збитку, який завданий його власнику, є необґрунтованими, оскільки під час огляду були присутні учасники ДТП, зокрема, водій ОСОБА_3 , що підтверджується його відмовою від підпису у графі «Учасник ДТП» у протоколі огляду транспортного засобу № 19 ВД від 27.08.2022 (а.с. 28). Згідно з пунктом 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо). Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби. Крім того, ФОП ОСОБА_2 не навів аргументів відносно того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля позивача призвела до неправомірності наведених у висновку розрахунків. Наведені відповідачем міркування носять характер припущень, які не можуть бути оцінені та враховані судом. Таким чином, відповідачем не наведено доводів, які б давали підстави стверджувати про необґрунтованість та неправильність виконаного висновку експерта № 19 ВД від 30.08.2022, а тому колегія суддів вважає його належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір завданих матеріальних збитків. Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди. Позивач визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із ФОП ОСОБА_2 в сумі 20 000 грн. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц). Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача. Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що діями ОСОБА_3 йому завдано моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням його майна, пошуком винних осіб, способів мирного позасудового врегулювання спору. Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині ,суд першої інстанції виходив із того, що моральна шкода судом не встановлена, проте колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Враховуючи, що позивач на протязі тривалого часу не міг використовувати за призначенням автомобіль у зв`язку з його пошкодженням внаслідок ДТП, йому була завдана моральна шкода. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача суми завданої моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції, як ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає до скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 серпня 2023 року та часткове задоволення позовних вимог, то судові витрати за подання позовної заяви та судові витрати за подання апеляційної скарги необхідно стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до суми задоволених вимог, в даному випадку, позовні вимоги задоволено на 83,44 % (75 595,90/90 595,90 х 100% =83,44%). В суді першої інстанції позивач сплатив 3 757,60 грн судового збору, а в апеляційній інстанції при подачі апеляційної скарги 5 636,40 грн, тому до стягнення підлягає сума судових витрат у розмірі 7 838,35 грн. Керуючись ст.ст. 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича задовольнити частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 серпня 2023 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково. Стягнути із фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 70 595,90 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди. В іншій частині позову - відмовити. Стягнути із фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 838,35 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко