Постанова 4857 № 561/961/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 561/961/21 пров. № А/857/23103/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Носа С.П.. за участі секретаря судового засідання Хабазня Ю.Є., представника позивача: не з`явився представника відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зарічненської селищної ради Рівненської області на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2021 року у справі № 561/961/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зарічненської селищної ради про скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції - Снітчук Р.М., час ухвалення рішення - 15 год. 39 хв., місце ухвалення рішення - смт. Зарічне, дата складання повного тексту рішення - 03.12.2021,- В С Т А Н О В И В: 08.11.2021 ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зарічненської селищної ради Рівненської області про скасування постанови № 3/21 від 02 листопада 2021 року у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 грн. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що із вказаної постанови вбачається, що вона 08 вересня 2021 року о 13 год. 50 хв. в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1 , порушила правила торгівлі алкольними напоями, продала алкогольний напій вино «Болград» особі, яка не досягла 18 річного віку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. Однак позивач зазначає, що суб`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є працівник підприємства торгівлі або громадського харчування. Разом з тим, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення вона у трудових відносинах із вказаним закладом громадського харчування не перебувала, протокол складався у її відсутності, жодних пояснень у неї не було відібрано. Крім того, при оформленні вказаних матеріалів працівником поліції також не встановлено особу, якій здійснювався продаж спиртного та у протоколі вона не зазначена, не було вилучено речових доказів, а також відсутні докази проведення розрахункових операцій з купівлі-продажу спиртного. Письмові пояснення у неповнолітньої відібрані поліцейським без присутності будь-кого із батьків цієї особи, дата народження, зазначена у цих поясненнях, не відповідає її паспортним даним. Оскаржувану постанову вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню. При цьому покликається на те, що зазначеного адміністративного правопорушення не допускала, докази її вини відсутні та у постанові про притягнення її до адміністративної відповідальності не зазначені. Відповідачем при винесенні постанови не з`ясовано повно, всебічно та об`єктивно всіх обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні. Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2021 року позов задоволено. Скасовано постанову № 3\21 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зарічненської селищної ради від 02 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адімністратвиного стягнення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Зарічненської селищної ради Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн. 00 коп. та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн., всього стягнути 8454 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що факт вчинення позивачем правопорушення достовірно встановлений та доведений під час розгляду відповідачем і підтверджується, зокрема: рапортом інспектора ЮП Вараського РВП ГУНП в Рівненській області лейтенантом поліції В. Сафроновим, складеним на начальника Вараського РВП ГУНП в Рівненській області підполковника поліції Р. Яковчука від 08.09.2021; протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 756787 від 08.09.2021. На час прийняття спірної постанови від 02.11.2021 у справі № 3/21 відповідач відповідно до вимог законодавства врахував наявні докази, зокрема використав протокол, який став підставою для притягнення позивача до відповідальності, в якому зафіксовано факт продажу позивачем алкогольного напою (вино «Болград») особі, яка не досягла 18-річного віку. Апелянт вважає, що вказані документи в розумінні ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами в справі про адміністративне правопорушення. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Судом встановлено що постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зарічненської селищної ради Рівненської області від 02 листопада 2021 року позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 грн. Згідно постанови встановлюється, що ОСОБА_1 08 вересня 2021 року о 13 год. 50 хв. в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що по АДРЕСА_1, порушила правила торгівлі алкольними напоями, продала алкогольний напій вино «Болград» особі, яка не досягла 18 річного віку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. Підписувати документи, які були складені працівником поліції позивач відмовилась. Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи постанову, суд першої інстанції зокрема вказав про те, що належних та достатніх доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не надано та у постанові посилання на них відсутнє. Також суд зазначив, що при притягненні позивачки до адміністративної відповідальності, не з`ясовано чи являється вона суб`єктом цього адміністративного правопорушення, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 перебувала на час вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, у трудових відносинах із зазначеним у протоколі закладом громадського харчування матеріали справи не містять, що свідчить про те, що вона не є належним суб`єктом цього правопорушення та вказує на відсутність його складу. Також під час сладання протоколу було порушено вимоги ст. 270 КУпАП. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Склад адміністративного правопорушення, визначеного ч.2 ст.156 КУпАП, передбачає порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі алкогольними напоями, а саме: продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18-річного віку. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відомості про вчинення адміністративного правопорушення зазначаються у складеному відповідною особою протоколі, при цьому вимоги до його змісту визначені нормами КУпАП. Так, відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Відповідно до п.15 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затв. наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р., до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Аналіз складеного протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ № 756787 від 08.09.2021. свідчить, що у ньому зазначені всі необхідні відомості щодо вчиненого правопорушення, зокрема, про особу, яка не досягла 18 років, якій були реалізовані алкогольні напої, а відтак є належним доказом по справі. Окрім цього, до протоколу долучені паспортний документ, який достовірно підтверджує реалізацію алкогольного напою неповнолітній особі. Названі докази є необхідними і достатніми для підтвердження операції реалізації алкогольних напоїв. Окрім цього, аналіз пояснень позивачки про те, що вона не перебуває у трудових відносинах із зазначеним у протоколі закладом громадського харчування, а відтак не є належним суб`єктом цього правопорушення, не спростовує факту продажу нею алкоголю неполвнолітній особі, оскільки матеріалами справи підтверджується те, що саме нею здійснено продаж алкогольного напою (вино «Болград») особі, яка не досягла 18-річного віку. Пунктом 2 ч.1 ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» заборонено продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових особам, які не досягли 18-ти років. Відповідно до ч.4 ст.15-3 цього Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. Отже, чинним законодавством запроваджено в імперативній формі заборону на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років. Нормами наведеного Закону продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця. Така вимога повинна спонукати суб`єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв`язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності. Наведені висновки стосуються суб`єктів господарювання та їх працівників, які безпосередньо займаються реалізацією алкогольних напоїв, оскільки в правовідносинах із покупцями вони діють від імені суб`єкта господарювання і виконують його функції по продажу товарів. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст.7 КУпАП). Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Отже, застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з її правової природи та завдань, орган (посадова особа), який правомочний розглядати справу, має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП. Колегія суддів вважає, що посилання позивача на те, що постанова не містить належного посилання на особу, яка придбала алкогольний напій, не зроблено посилання на фіксальний чек як на доказ реалізації алкогольної продукції, відсутність доказів про те, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із зазначеним у протоколі закладом громадського харчування не можуть братися до уваги, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме фотофіксацією даного правопорушення, протоколом, копією паспорта неповнолітньої особи, підтверджуються обставини, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме реалізацією товару неповнолітній особі. Відповідачем були надані належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення позивачем, спростовано твердження останнього про її не винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.156 КУпАП. За таких обставин, приймаючи оскаржувану постанову від 02.11.2021 № 3/21 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає обставинам справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зарічненської селищної ради Рівненської області задовольнити. Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2021 року у справі № 561/961/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Зарічненської селищної ради про скасування постанови - відмовити . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник С. П. Нос Повне судове рішення складено 24 лютого 2022 року