Постанова 4811 № 464/590/21

Справа № 464/590/21 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю. Провадження № 22-ц/811/3928/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія:44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря : Івасюти М.В., з участю: представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника відповідача АТ «Райффайзен Банк» - Кожуховської О.Л., третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 08 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення заподіяної моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: В січні 2021 року ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат - Блонський М.А., звернулась в суд із позовом, в якому просила стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на її користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 24 300 000,00 грн. та з відповідача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 700 000, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що у провадженні Сихівського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до АТ «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконним порушенням та здійсненням процедури банкрутства відносно позивача, порушенням його права власності на майно, права на повагу до особистого життя та незаконне виселення з житла. Вказує, що неправомірними діями відповідачів їй також була завдана моральна шкода, з огляду на такі обставини. Так, 19.03.2010 за заявою кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль» господарським судом Львівської області було порушено справу про банкрутство фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Надлонка А.І. Підставою для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство став кредитний договір на купівлю будинку, який по своїй правовій природі є споживчим кредитом і жодного відношення до здійснення підприємницької діяльності не мав. Таке нерухоме майно використовувалося виключно для проживання її із ОСОБА_3 сім`ї. Окрім цього, станом на момент звернення банку із вищевказаною заявою, існувало рішення господарського суду Львівської області про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором та відбувалось примусове виконання такого рішення. На прилюдних торгах було реалізовано предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , а тому вважає, що не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство заявлення вимог кредиторів, які не пов`язані з підприємницькою діяльністю банкрута, а пов`язані з особистими правами та інтересами фізичної особи. Розпорядником майна ОСОБА_1 зроблено запити у всі інстанції щодо пошуку майна ОСОБА_3 , і в тому числі і її майна, оскільки у них було майно на праві спільної сумісної власності, тобто розпочато втручання у їх особисте життя та збір про таке інформації. Разом з тим, вона жодної згоди на збирання щодо себе інформації не надавала, що суперечить ст. 32 Конституції України. 20.10.2010 господарським судом Львівської області ухвалено постанову про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, припинено підприємницьку діяльність та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1 , якого зобов`язано вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо проведення судової процедури ліквідації банкрута. Прийняття такого рішення мало ряд важливих юридичних наслідків для ОСОБА_3 , зокрема: його підприємницьку діяльність припинено повністю та безповоротно; він не мав змоги більше отримувати жодних доходів від такої; усі ділові напрацювання ФОП ОСОБА_3 , зв`язки, ділова репутація були знищені та втрачені. Для неї порушення провадження про банкрутство також мало суттєве значення, оскільки відбулось втручання у їх спільне життя, чоловік втратив свій дохід і це повністю відбилось на сім`ї. Ліквідатором ОСОБА_1 було інвентаризовано активи (майно) ОСОБА_3 , однак ліквідатор, ввівши майно в процедуру банкрутства, не врахував того, що таке належить і їй на праві спільної сумісної власності, а вона жодного відношення до зобов`язань ФОП ОСОБА_3 не мала і не повинна за них відповідати. Окремо звертає увагу на те, що продаж житлового будинку за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Липники, який був єдиним житлом їх сім`ї, і який належить їй на праві спільної сумісної власності, неправомірно був проданий, оскільки продаж житла ОСОБА_3 , яке було надано в іпотеку по кредитному договору, укладеному ним не як фізичною особою-підприємцем, було прямим порушенням закону. Також вказує, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.12.2013 та рішенням апеляційного суду Львівської області від 15.05.2014 визнано спільним майном подружжя інвентаризоване ліквідатором майно ОСОБА_3 , що свідчить про те, що майно, на яке проводилось стягнення, не мало жодного відношення до підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 . Із врахуванням наведеного, дії ліквідатора ОСОБА_1 викликають сумнів у їх законності щодо звернення ним стягнення на майно, яке не підлягало реалізації в процедурі банкрутства ФОП. Лише 06.12.2019 господарським судом Львівської області за заявою ОСОБА_3 про закриття провадження у справі на підставі п.1 та п.3 ч. 1 ст.231 ГПК України, у зв`язку із встановленням під час розгляду справи на стадії ліквідаційної процедури обставин, які є підставою для відмови у відкритті провадження, закрито провадження по справі про банкрутство. Отже, за десять років, протягом яких тривало провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 , їй заподіяна моральна шкода протиправними діями відповідачів, які незаконно ініціювали процедуру банкрутства, включили до реєстру майно, яке належало їй на праві спільної сумісної власності і не могло бути у неї вилученим, здійснювали продаж цього майна з метою його відчуження, незаконно збирали відносно неї інформацію. Щодо визначення розміру завданої шкоди відповідачем АТ «Райффайзен Банк», зазначає, що саме за ініціативою даного кредитора було порушено процедуру банкрутства, наслідком чого є обмеження можливості фізичної особи розпоряджатися та управляти майном, припинення його підприємницької діяльності, втрата джерел для існування та знищення ділової репутації. Усі протиправні дії відповідача АТ «Райффайзен Банк» відносно ОСОБА_5 відбились і щодо неї, як його дружини, оскільки вона була змушена захищатися у даній процедурі та захищати своє майно. Також у травні 2011 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області про виселення ОСОБА_3 та її, як дружини, з житлового будинку та лише у 2020 році такий позов залишено без розгляду у зв`язку з тим, що представник позивача двічі не з`явився в судове засідання без поважних причин. Дана обставина також спричинила моральних страждань, які полягають в тому, що усі ці наведені процеси супроводжувались переживаннями, весь час вона перебувала під загрозою прийняття судом відносно неї негативного рішення, яке проставило б на край існування її сім`ю, а саме могло спричинити виселення з єдиного житла без надання іншого для проживання. Щодо завдання моральної шкоди відповідачем ОСОБА_1 вказує таке. В ході провадження про банкрутство ФОП ОСОБА_3 арбітражним керуючим ОСОБА_1 було вчинено ряд неправомірних дій, які завдали моральних страждань, зокрема: було укладено договори на проведення оцінки майнових активів боржника, якими здійснені такі оцінки; з метою продажу будинку, подано оголошення про продаж майна ФОП ОСОБА_3 до газети «Високий Замок», а згодом опубліковані повторні оголошення про продаж майна по заниженій вартості на підставі уцінки, тощо. Окрім цього, незважаючи на рішення Апеляційного суду Львівської області від 25.12.2013, яким припинено іпотеку нерухомого майна у с.Липники Пустомитівського району Львівської області, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05.12.2013, рішення апеляційного суду Львівської області від 25.12.2013 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.04.2014, якими арбітражним керуючим ОСОБА_1 встановлено відсутність майнових активів ФОП ОСОБА_3 , на які б можна було провести стягнення та погасити борги, ОСОБА_1 і далі проводилось стягнення і лише через один рік з цього часу було знято майно з аукціону. Отже, арбітражним керуючим проводилось примусове вилучення майна позивача та його продаж на аукціоні, незаконність чого була встановлена вищевказаними рішеннями судів та підтверджена самим ОСОБА_1 , шляхом зняття майна з торгів. Із врахуванням вищенаведеного, вважає, що завдана їй моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала, будучи незаконно втягнутою у процедуру банкрутства щодо її чоловіка, незаконним вилученням її майна, збиранню щодо неї інформації, незаконним зверненням з вимогами про виселення та здійснення цього провадження більше десяти років. Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 08 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_4 , подавши апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону. Суд не надав оцінки та доводів відхилення аргументів позивача щодо заподіяння їй моральної шкоди виходячи з підстав позову. Просить рішення скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що а процедурі банкрутства їй було заподіяно моральну шкоду фактом продажу її майна, яке було незаконним чином вилучене ліквідатором та виставлене на торги. Ліквідатор ОСОБА_1 в процесі банкрутства визнав, що незаконно здійснював продаж житлового фонду ОСОБА_4 та її майна, оскільки просив припинити провадження у справі. Вказує, що саме в момент подання позову ОСОБА_4 на неї почався вчинятись тиск з боку інших учасників, шляхом вчинення виконавчих написів нотаріуса, що потягнуло за собою накладення арештів на все її майно та звернення стягнення на заробітну плату. Зазначає, що вважала за підставу для стягнення з АТ «Райффайзен Банк» заподіяної моральної шкоди, ініціювання банком судового спору з ОСОБА_4 в 2011 році щодо її виселення з належного їй житлового будинку. Судом не було взято до уваги доводи позивача щодо незаконного продажу її квартири у процедурі виконавчого провадження, яка перебувала в іпотеці по кредитному договору з АТ «Райффайзен Банк». Також судом не надано оцінку обставині тривалості ліквідаційної процедури та її нездійснення ліквідатором в інтересах кредиторів. Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м.Львова від 08 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю. 21 січня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дудяк Р.А. подав відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити рішення Сихівського районного суду м.Львова від 08 жовтня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 21 січня 2022 року представник АТ «Райффайзен Банк» подав відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити рішення Сихівського районного суду м.Львова від 08 жовтня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином. 14 лютого 2022 року представник ОСОБА_4 подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з захворюванням. Проте, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення. Дана справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції з листопада 2021 року і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення своїх доводів у поданому до суду позові, запереченні на позов, письмових поясненнях, апеляційній скарзі та відзиві на скаргу тощо. За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_6 на підставі наявних у справі даних та доказів. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення третьої особи ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника відповідача АТ «Райффайзен Банк» - Кожуховської О.Л. на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 було ініційоване та тривало в межах передбачених чинним на той час законодавством України процедур, неправомірність такого не спростоване вищевказаними судовими рішеннями та перевірками уповноважених органів. Окрім цього, провадження у справі про банкрутство було закрито у зв`язку із змінами в законодавстві, а не у зв`язку із порушеннями відповідачами норм чинного законодавства щодо провадження про банкрутство. А звернення АТ «Райффайзен Банк» із позовом до суду не можна розцінювати як протиправне заподіяння позивачці шкоди, а тому не може бути підставою для відшкодування немайнової (моральної) шкоди. Суд першої інстанції вважав, що , оскільки позивачкою ОСОБА_4 не доведено наявності усіх складових цивільно-правової відповідальності, тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2010 року заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І. У вищевказаній заяві банку зазначено, що 23.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ФОП ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №010/08-3/3684/в. Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено договором іпотеки, однак, починаючи з вересня 2008 року, боржником порушувалися умови кредитного договору. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Господарського суду Львівської області від 10.04.2009 року з ФОП ОСОБА_3 стягнуто відповідну заборгованість. 11.02.2010 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу, оскільки в боржника відсутнє майно, яке б перебувало в заставі та на яке можна було б звернути стягнення. Вищенаведені обставини, а також загальний розмір заборгованості, зумовили звернення банку із заявою про порушення справи про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2010 року у вказаній справі затверджено реєстр вимог кредиторів, серед яких кредитор першої черги - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Загальна сума вимог даного кредитора: 973 грн. (судові витрати та витрати на публікацію оголошення), 2 816 369,31 грн. (вимоги, забезпечені заставою). Постановою Господарського суду Львівської області від 20.10.2010 року ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 року затверджено звіт ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 , звільнено ФОП ОСОБА_3 від подальшого виконання вимог кредиторів Управління Пенсійного Фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2 798,22 грн., Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн., Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на суму 948 794,40 грн., припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 та припинено провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 . Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року задоволено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 , скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 року, відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Надлонка А.І. про затвердження звіту ліквідатора, справу про банкрутство ФОП ОСОБА_3 надіслано Господарському суду Львівської області для розгляду на стадії судової процедури ліквідації. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2015 року припинено провадження у справі № 28/32 в частині кредиторських вимог ПАТ «Альфа-Банк» на суму 2 251 612,52 грн., а також виключено з ліквідаційної маси боржника транспортний засіб марки «TOYOTA Corolla», 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , та земельну ділянку в с. Бартатів Городоцького району Львівської області площею 1,0471 га, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029; припинено провадження у справі № 28/32 в частині кредиторських вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 3 445 353,95 грн. та розгляд справи відкладено на 21.04.2015. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.04.2015 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ФОП ОСОБА_3 ; звільнено ФОП ОСОБА_3 від подальшого виконання вимог кредиторів Управління Пенсійного Фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2 798,22 грн., Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн., Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на суму 948 794,40 грн.; припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 ; провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 припинено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року вимоги апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 28/32 від 02.04.2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про зменшення розміру вимог кредитора у справі про банкрутство та клопотання ПАТ «Альфа-Банк» про припинення провадження в частині грошових кредиторських вимог банку в сумі 2 251 612,52 грн. та виключення з ліквідаційної маси боржника транспортного засобу марки «TOYOTA Corolla», 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , та земельної ділянки в с. Бартатів, Городецького району, Львівської області площею 1,0471 га, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029 відмовлено, справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідації. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року вимоги апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 28/32 від 21.04.2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Надлонка А.І. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відмовлено, справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідації. Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 року касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 року залишено без змін. Ухвалою суду від 01.08.2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 11.05.2016 року відмовлено, у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 27.09.2017 року відмовлено, клопотання арбітражного керуючого Надлонка А.І. від 19.07.2017 року за № 01-21/02-01/188 задоволено, затверджено оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1 у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень арбітражного керуючого з моменту призначення у справі № 28/32, затверджено звіт про оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_1 у розмірі 1 236 742,00 грн. за весь період з 2010-2016 р.р., заяву арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю. від 30.05.2017 року за № 182/01-09 задоволено, ліквідатором ФОП ОСОБА_3 призначено арбітражного керуючого Худоногову Л.Ю., розгляд справи відкладено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.08.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 залишено без змін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2019 року заяву ПАТ «Кристалбанк» та клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Здійснено заміну кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступників ПАТ «Кристалбанк» та ПАТ «Вектор Банк». Ухвалою суду від 30.10.2019 року заяву ПАТ «Кристалбанк» та клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, здійснено заміну кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступників ПАТ «Кристалбанк» та ПАТ «Вектор Банк». Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2019 року припинено процедуру ліквідації ФОП ОСОБА_3 та повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Худоногової Л.Ю., а також закрито провадження у справі № 28/32. Вищевказаною ухвалою від 06.12.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про винесення окремої ухвали відносно арбітражного керуючого ОСОБА_1 за внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань достовірної інформації щодо суб`єкта достовірної інформації відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р., а також визнано необґрунтованими та безпідставними посилання на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України. Окрім цього, у вказаній ухвалі Господарський суд Львівської області зазначає, що із клопотання ОСОБА_3 не вбачається наявності жодного порушення з боку арбітражного керуючого ОСОБА_1 . Більше того, заявником навіть не зазначається, чи він звертався до правоохоронних органів із заявою (повідомленням) про вчинення діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення. Господарський суд Львівської області прийшов до висновку про можливість здійснення провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи підприємця лише за наявності згоди боржника. Оскільки у даній справі було подано клопотання про закриття провадження у справі, що свідчить про відсутність згоди боржника фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на здійснення провадження у справі про його неплатоспроможність, відтак провадження у даній справі було закрито. При закритті провадження у справі у зв`язку із вказаною обставиною, судом відхилено доводи боржника з покликанням на норму п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки ухвала від 19.03.2010 року про порушення провадження у даній справі та постанова господарського суду від 20.10.2010 року про визнання боржника банкрутом, при прийнятті яких суд керувався Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», набрали законної сили. Вищевказана ухвала Господарського суду Львівської області від 06.12.2019 року, якою закрито провадження у справі № 28/32, набрала законної сили. ОСОБА_3 оскаржувались інші судові рішення в ході розгляду Господарським судом Львівської області справи №28/32, зокрема які були також предметом перегляду Верховним Судом. Разом з тим, в ході перегляду таких не встановлено порушень чинного законодавства України щодо здійснення процедури банкрутства. Також, Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на підставі звернення ОСОБА_3 від 22.08.2017 року, про що складено довідку №22 від 20.10.2017 року та акт №22 від 24.10.2017 року. Відповідно до вказаних документів в частині перевірених питань, наданих матеріалів, на час проведення перевірки та в межах предмету її проведення, порушень в діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора у справі №28/32 про банкрутство ФОП ОСОБА_3 , не виявлено, вимоги законодавства арбітражним керуючим ОСОБА_1 не порушено. Відповідно до змісту листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області №Е-84/1/05 від 24.04.2018 року, яким надано відповідь на виконання доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України, на підставі звернення ОСОБА_3 , про жодні порушення в роботі арбітражного керуючого ОСОБА_1 , в тому числі щодо оплати послуг останнього, у такому не зазначено. В апеляційній скарзі ОСОБА_7 зазначала, що в процедурі банкрутства було заподіяно їй моральну шкоду фактом продажу її майна, яке незаконним чином вилучене ліквідатором та виставлене на торги. Проте, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами жодного майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було реалізовано в ході провадження про банкрутство ФОП ОСОБА_3 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3 було ініційоване та тривало в межах передбачених чинним на той час законодавством України процедур, неправомірність такого не спростована вищевказаними судовими рішеннями та перевірками уповноважених органів. Провадження у справі про банкрутство було закрито у зв`язку із змінами в законодавстві, а не у зв`язку із порушеннями відповідачами норм чинного законодавства щодо провадження про банкрутство. В частині доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 , що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог заявлених щодо заподіяння їй моральної шкоди ініціюванням справи про її виселення з будинку, колегія суддів вважає такі безпідставними. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Звернення АТ «Райффайзен Банк» із позовом до суду не можна розцінювати як протиправне заподіяння позивачці шкоди, а тому не може бути підставою для відшкодування немайнової (моральної) шкоди, оскільки поведінка банку була передбачена нормами чинного законодавства. Звернення до суду Банку для захисту своїх прав є його правом та не може свідчити про незаконність дій. Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Разом з тим, у п.4 постанови вказується, що позивач зобов`язаний довести не тільки факт заподіяння моральних страждань, але і пояснити з яких міркувань він виходив, зазначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Крім цього, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у даному випадку підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Пунктом 18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з`ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди. Зважаючи на наведене при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: 1. наявність заподіяної позивачу шкоди; 2. протиправність діяння відповідача; 3. наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Умовами застосування цих норм є завдання моральної шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність. У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином, позивач повинен довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Колегія суддів приходить до висновку, що позивачкою не доведено що діями відповідачів їй було спричинено моральну шкоду. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані лише на їх переоцінку, тому підстав для її задоволення немає. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 08 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 23 лютого 2022 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О..