Постанова 4824 № 761/8556/19

справа № 761/8556/19 провадження № 22-ц/824/1900/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - КостецькоїМ.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Київ від 29 липня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Новий зір», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ОК Новий зір» та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я у розмірі по 100 000 грн з кожного відповідача. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з дитинства має складні вади зору у зв`язку з чим постійно знаходиться під наглядом лікарів-окулістів ще з шкільного віку. Указує, що має діагноз - складний гіперметропічний астигматизм, амбліопія правого ока, простий гіперметропічний астигматизм лівого ока, а з 2003 року отримав ІІІ групу інвалідності. Зауважує, що оскільки встановлення ІОЛ-кришталику , яке йому запропонували відразу після проведення відповідних медичних обстежень, коштувало 10 000,00 грн, він, не маючи таких грошей, погодився на іншу пропозицію лікарів, а саме - операцію факоемульсифікації з імплантацією складної ІОЛ. Вказує, що з перших днів після вищенаведеної операції, яка була проведена лікарем ОСОБА_2 07 березня 2006 року, у нього відбулися ускладнення та порушення зору, що, як наслідок, стало причиною встановлення йому ІІ групи інвалідності. Крім того, внаслідок проведення цієї операції ОСОБА_1 посилається на те, що він був змушений неодноразово звертатися до лікарів та лікувальних закладів. Позивач зазначає, що незважаючи на неодноразові звернення позивача до ТОВ «ОК Новий Зір» щодо порушення умов укладеного договору та права на кваліфіковану медичну допомогу, останнім було запропоновано лише провести ще одне хірургічне втручання. За вказаних обставин, а також посилаючись на неналежне лікування та повне ігнорування відповідачами умов договору, позивач вважає, що останні зобов`язані відшкодувати йому моральну шкоду, яка, в свою чергу, відобразилася у фізичному болі та глибоких моральних стражданнях, спричинених тривалим розладом здоров`я та непрацездатністю. Рішенням Шевченківського районного суду міста Київ від 29 липня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОК Новий зір», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовлено повністю. Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Крім цього судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Суд при прийнятті оскаржуваного рішення керувався одними доказами та не брав до уваги інші, що свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого винесено незаконне рішення, яке підлягає скасуванню. Посилаючись на Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ОСОБА_1 зазначає, що незаконними діями ТОВ «ОК Новий зір» та лікаря ОСОБА_2 було порушено його право на кваліфіковану медичну допомогу, та право на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь. 07 жовтня 2019 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги. ТОВ «ОК Новий зір» та ОСОБА_2 не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. ОСОБА_1 та представник ТОВ «ОК Новий зір» у судове засідання не з`явились, про розгляд справи належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника судового засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як протиправність дій відповідачів, так і наявність причинного зв`язку між шкодою, заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідачів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом встановлено, ОСОБА_1 є інвалідом II групи. 16 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся до приватної клініки ТОВ «ОК Новий зір», що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Глибочицька 17, для обстеження очей та можливості їх лікування з метою покращення зору. 16 лютого 2006 року між позивачем та ТОВ «ОК Новий зір» було укладено договір №9732/06 про надання платної медичної послуги. 07 березня 2006 року позивачу була проведена операція факоемульсифікація катаракти на правому оці з імплантацією штучного кришталика, яку проводив ОСОБА_2 01 квітня 2008 року, після обстеження та діагностики в Центрі мікрохірургії ока, ОСОБА_1 поставлено діагноз - атрофія правого ока, часткова атрофія зорових нервів. В 2011 - 2012 роках після обстеження ОСОБА_1 в центрі мікрохірургії ока, йому поставлено діагноз - часткова атрофія зорових нервів, макулопатія обох очей, артифакція, міопія слабого ступеню правого ока, початкова катаракта, гіперметропія слабкого ступеню лівого ока. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способі захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частини першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності основних умов відповідальності: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Сам лише факт наявності шкоди не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести існування всіх зазначених складових цивільно-правової відповідальності та правильно визначити суб`єкта відповідальності. Відсутність хоча б однієї з цих складових виключає відповідальність за заподіяння шкоди. При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди судам також необхідно з`ясовувати, коли виникли правовідносини сторін і коли заподіяна моральна шкода. Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності і при цьому правильно визначити суб`єкта такої відповідальності. Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом статей 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги не надав допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували наявність шкоди здоров`ю, завданої саме внаслідок дій відповідачів, і ці дії були протиправними та наявність причинного зв`язку між шкодою та діями відповідачів. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Київ від 29 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба