Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/17606/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17606/14 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора України про скасування наказу, поновлення на посаді, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), в якому просив: - скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №2500-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.10.2014 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі; - зобов`язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 №2500-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України з 24.10.2014. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 1176037,50 грн за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 03.04.2020. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020 залишено без змін. В касаційному порядку позивач рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 не оскаржував. 14.12.2020 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020 шляхом чіткого визначення питання щодо поновлення позивача на відповідній посаді в Офісі Генерального прокурора. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2021 року в задоволенні заяви позивача про роз`яснення судового рішення відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для постановлення ухвали про роз`яснення судового рішення щодо визначення посади позивача так, як вона була зазначена в наказі про звільнення, однак виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивача повинно здійснюватися на відповідну посаду у відповідача з урахуванням зміни його назви на Офіс Генерального прокурора. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що наказом від 27.05.2020 №1364ц позивача було поновлено на посаді, однак до Офісу Генерального прокурора не переведено. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції містить чітке зазначення щодо поновлення позивача саме в Генеральній прокуратурі України, що не викликає труднощів для розуміння. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд звертає увагу, що процесуальним законодавством не передбачено можливості вирішення питання щодо роз`яснення порядку виконання судового рішення. Відповідно до ч.1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання Отже, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання судового рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, без внесення будь-яких змін в існуюче рішення. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кількох варіантів тлумачення. Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Дослідивши текст рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020, колегія суддів вважає, що дане судове рішення є зрозумілим, не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння, оскільки в резолютивній частині вказаного рішення суд визнав протиправним і скасував наказ Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 №2500-ц, поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління організації роботи з документами Генеральної прокуратури України з 24.10.2014 та стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1176037,50 грн. В той же час, вимоги заяви про роз`яснення судового рішення не містять достатніх обґрунтувань та посилань на незрозумілість або неясність судового рішення, що є недопустимим та виключає можливість його роз`яснення в порядку ст. 254 КАС України. Зі змісту заяви про роз`яснення рішення вбачається, що заявником не зазначено в чому саме полягає незрозумілість судового рішення, натомість, поставлено запитання щодо необхідності зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на відповідній посаді в Офісі Генерального прокурора, що суперечить ч.1 ст.254 КАС України, якою встановлено заборону зміни змісту судового рішення. Крім того, такі вимоги заяви про роз`яснення судового рішення фактично зводяться до встановлення способу та порядку виконання судового рішення, що не відповідає інституту роз`яснення судового рішення, що є недопустимим та виключає можливість його роз`яснення в порядку ст.254 КАС України. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Текст постанови виготовлено 19 січня 2022 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма