Ухвала КАС ВС № 260/1815/21

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 19 січня 2022 року Київ справа №260/1815/21 адміністративне провадження №К/9901/48346/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 260/1815/21 за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, позовну заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про скасування рішення залишено без розгляду. Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач 23 грудня 2021 року звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше подану касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року. Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, а також враховуючи те, що скаржник повторно звернувся з касаційною скаргою у розумний строк, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. У зв`язку з цим, відповідно до частини другої та четвертої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII). Скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави прокурором у цій справі. Поміж іншим, заступник керівника Львівської обласної прокуратури також зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9892/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 308/7241/19-а, від 06 липня 2021 року у справі № 922/3025/20 щодо застосування прокурором представницьких повноважень у суді у зв`язку із відсутністю на це повноважень у інших органів, а також правових позицій Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 щодо правового статусу прокурора. Скаржник вказує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 та від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18). Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Окрім того, скаржник також зазначає про необхідність врахування судами першої та апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9862/16-ц та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (щодо правомірності звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави у суді при встановленні неправомірності дій і рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної форми власності та несільськогосподарського призначення), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.). Поміж іншим, з метою доведення правомірності звернення прокурором до суду у даній справі, скаржник наводить висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 917/342/19, від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18, від 06 листопада 2020 року у справі № 308/7241/19, де Суд вказав, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року. Під час розгляду справи у касаційному порядку, суд здійснить перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції положень частини першої статті 23 Закону № 1697-VII, а також необхідності врахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9892/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 308/7241/19-а, від 06 липня 2021 року у справі № 922/3025/20, від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9862/16-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 917/342/19, від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18, від 06 листопада 2020 року у справі № 308/7241/19. Наведені доводи, поміж іншим, вказують на існування обставин, передбачених абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України і є підставою для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 121, 248, 328, 329, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ :

1. Задовольнити клопотання Львівської обласної прокуратури та поновити строк на касаційне оскарження у справі № 260/1815/21.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 260/1815/21 за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури до Ужгородської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про скасування рішення.

3. Витребувати з Закарпатського окружного адміністративного суду справу № 260/1815/21.

4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

5. Встановити для учасників справи строк до 08 лютого 2022 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя -доповідач Я.О. Берназюк Судді Н.В. Коваленко В.М. Шарапа