Ухвала КАС ВС № 620/11490/25

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 03 червня 2026 року м. Київ справа №620/11490/25 адміністративне провадження №К/990/23405/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Шарапи В.М. та Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №620/11490/25 за позовом Новгород-Сіверської окружної прокуратури до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року Новгород-Сіверська окружна прокуратура звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, у якій просила: - визнати протиправною бездіяльність Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, та які навчаються в закладах дошкільної та загальної середньої освіти на території Новгород-Сіверської міської територіальної громади; - зобов`язати Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на забезпечення безкоштовним харчуванням дітей, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, та які навчаються в закладах дошкільної та загальної середньої освіти на території Новгород-Сіверської міської територіальної громади. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, керівник Чернігівської обласної прокуратури (далі - прокурор, позивач, скаржник) 21 травня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з`ясовані такі обставини. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням положень +5 посилань), та з порушенням положень статей 2, 6, 53, 75, 76, 77, 90, 242 КАС України. У касаційній скарзі прокурор стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що прокурором не дотримано порядку звернення до суду, визначеного статтею 23 Закону №1697-VII, та не обґрунтовано підстав для представництва інтересів держави. Скаржник наголошує, що незгода суду з наведеним в позові обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, за законом не є підставою для залишення позову без розгляду. На переконання прокурора, у позовній заяві ним належним чином обґрунтовані підстави звернення до суду як самостійного позивача, вказавши, у чому саме полягає порушення інтересів держави у сфері освіти та права учасників освітнього процесу на повноцінне і належне харчування. Водночас прокурор зазначив про відсутність спеціально уповноваженого державного органу, на якого покладено обов`язок здійснення нагляду чи контролю за виконанням Новгород-Сіверською міською радою своїх повноважень щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей. Відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України, у разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор набуває статусу позивача. Разом з тим, прокурор вважає, що допущена Новгород-Сіверською міською радою бездіяльність щодо незабезпечення безкоштовним харчуванням 178 дітей у закладах дошкільної освіти та 1254 дітей у закладах загальної середньої освіти, які мають статус дитини, що постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, носить масовий характер. Оскільки орган, уповноважений здійснювати функції щодо забезпечення безкоштовним харчуванням дітей пільгових категорій на території громади, сам є відповідачем у справі та тривалий час не вчиняє необхідних дій, інтереси держави залишаються незахищеними, що зумовлює субсидіарну роль прокурора для захисту суспільно значущих інтересів та соціальних прав дітей в умовах воєнного стану. Скаржник також стверджує, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: - постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, згідно з якою незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини четвертої статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду. - постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, де зазначено, що прокурор може звернутися з позовом, якщо компетентний орган на звернення до суду відсутній. - постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі №925/1133/18, у якій зазначено, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави. - постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі №990/184/24, де зазначено, що вжите законодавцем формулювання «у спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. - постанова Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22, де зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду. - постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі №569/4123/16-а, від 05 листопада 2019 року у справі №804/4585/18, від 03 грудня 2019 року у справі №810/3164/18 та від 01 червня 2022 року у справі №260/1815/21, у яких зазначено, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. - постанова Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19, у якій зазначено, що системне тлумачення статті 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, а також обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором. - постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №818/1735/17, від 07 вересня 2018 року у справі №824/2473/15 та від 04 грудня 2019 року у справі №826/6228/18, у яких зазначено, що прокурор, як суб`єкт владних повноважень, наділений повноваженнями звертатись з позовом до суду виключно у випадках, прямо передбачених законом. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Таким чином, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень +4 посилання статей 33, 35 Закону №3788-IX та перевірки дотримання положень статей 2, 6, 53, 75, 76, 77, 90, 242 КАС України, а також необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, від 11 червня 2024 року у справі №925/1133/18 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 листопада 2024 року у справі №990/184/24, від 22 серпня 2018 року у справі №818/1735/17, від 07 вересня 2018 року у справі №824/2473/15, від 04 грудня 2019 року у справі №826/6228/18, від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19, від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі №569/4123/16-а, від 05 листопада 2019 року у справі №804/4585/18, від 03 грудня 2019 року у справі №810/3164/18, від 01 червня 2022 року у справі №260/1815/21. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою керівника Чернігівської обласної прокуратури на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №620/11490/25 за позовом Новгород-Сіверської окружної прокуратури до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

2. Витребувати з Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали справи №620/11490/25.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Шарапа Н.В. Шевцова