LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Центральний апеляційний господарський суд904/1345/20

від 18.01.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - залишити без задоволення.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.01.2022 м. Дніпро Справа № 904/1345/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., суддів: Білецької Л.М., Кузнецова В.О. секретар судового засідання Саланжій Т.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріалами апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 по справі № 904/1345/20 (суддя Крижний О.М.) повний текст рішення складено 23.10.2021 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», м. Дніпро про визнання недійсним правочину у вигляді заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20086-12191219, - ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного судового рішення по справі. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, або АТ «НАК «Нафтогаз») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (далі - відповідач, або АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз») третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - третя особа, або ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») про визнання недійсним правочину, оформленого заявою АТ «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20086-1219 на суму 8786661,13 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 позов задоволено повністю. Визнано недійсним правочин, оформлений заявою АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20086-1219 на суму 8786661,13 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2102,00 грн. Рішення суду мотивоване наявністю спору (позивач заперечує наявність у нього грошового зобов`язання перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут») відносно наявності та розміру відповідного грошового зобов`язання на суму 8786661,13 грн, яка є предметом заліку за заявою АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20086-1219 про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України та є підставою для визнання цього правочину недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

2. Короткий зміст доводів та вимог апеляційної скарги. Не погодившись з мотивами прийнятого місцевим господарським судом рішення відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить: задовольнити його апеляційну скаргу; рішення по справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга відповідача мотивована неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, виходячи з наступного: - на думку апелянта, наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони; - судом не надано належної правової оцінки усім обставинам та доказам в сукупності, а саме джерелу виникнення переплати, документам, якими оформлені правовідносини з приводу її передачі; - суд визнав недійсною заяву про припинення зобов`язання зарахуванням однорідних зустрічних вимог на підставі лише суб`єктивного ставлення АТ «НАК Нафтогаз» до проведеного зарахування однорідних зустрічних вимог без належної правової оцінки наявним у справі доказам на підтвердження дійсності вимог, а саме: звіту незалежного аудитора від 10.06.2019; постанові слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.10.2020 про закриття кримінального провадження № 12019040000000534; актам наданих послуг з розподілу природного газу, підписаних між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», довідкам до зазначених актів; актам приймання-передачі природного газу, підписаних між АТ «НАК «Нафтогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»; довідкам ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» від 23.06.2020 № Dpz/2020-91-0620; інформації ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» щодо нарахування вартості природного газу безпосередньо населенню не обладнаних ПЛГ за період з 01.07.2015 по 31.01.2019; розшифровкам ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» до актів розрахунків до коригуючих актів вартості отриманого природного газу в розрізі договорів, підписаних між АТ «НАК «Нафтогаз» та ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»; повідомленням про сплату за спожитий природний газ, що формувались ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»; - судом не застосовано правову позицію Об`єднаної палати Верховного Суду викладену в постанові від 22.01.2021 по справі № 910/11116/19 та не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах: від 25.04.2019 по справі № 918/541/18, від 25.07.2018 по справі № 916/4933/15, від 02.04.2019 по справі № 918/539/18, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме: статей 203, 204, 215, 518-519, 601-602 ЦК України, ст. 203 ГК України та порушення норм процесуального права, а саме: статей 13-14, 86, ч. 4 ст. 236 ГПК України в частині законності та обґрунтованості судового рішення; - суд не обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/9617/20.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу. Позивач - АТ «НАК «Нафтогаз» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти наведених відповідачем доводів в обґрунтування апеляційної скарги, оскільки вважає рішення суду таким, що узгоджується з численною практикою Верховного Суду в даній категорії спорів, що не викликає у нього сумнівів у правильності вирішення спору, а тому, просить визнати необґрунтованими та безпідставними доводи апеляційної скарги, залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач не погоджується з проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки заперечує наявність боргу перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», право вимоги якого за договором № 06/11-19 від 06.11.2019 передане АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз», на підставі чого вчинений односторонній правочин, відповідно до ст. 601 ЦК України. Третя особа - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у відзиві на апеляційну скаргу вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню, оскільки доводи відповідача необґрунтовано відхилені судом першої інстанції з посиланням на умову безспірності вимог, які зараховуються, що взагалі не передбачено приписами статей 601, 602 ЦК України. Судом не надано оцінку сутності заборгованості АТ «Накнафтогаз» перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» у вигляді переплати, не зазначено в чому конкретно полягає неправомірність дій відповідача, та яким нормам законодавства не відповідає заява про зарахування зустрічних однорідних вимог. На думку третьої особи заява про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яка відповідає вимогам статей 601, 602 ЦК України не може бути визнана недійсною тільки з підстав незгоди із вимогою первісного кредитора, оскільки сама вимога не визнана судом недійсною. Крім того, третя особа вважає, що неоскарження стороною договору відступлення права вимоги, який став підставою для припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, є підставою для залишення без задоволення позовних вимог про визнання проведеного заліку недійсним.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини. 04.01.2013 між АТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Дніпропетровськгаз» укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-137-ВТВ, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі № 904/4470/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог НАК «Нафтогаз України» до АТ «Дніпропетровськгаз» про стягнення заборгованості за договором № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 року купівлі-продажу природного газу. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Стягнуто з АТ «Дніпропетровськгаз» на користь НАК «Нафтогаз України» 348222726,62 грн заборгованості за природний газ, 3583797,82 грн - 3% річних, 9972484,42 грн - інфляційних втрат, 181027,48 грн - витрат по сплаті судового збору та 199130,23 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 Господарським судом Дніпропетровської області 07.10.2016 видано відповідні накази. Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі № 904/4470/16 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 скасовано, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 залишено в силі. У зв`язку з наявністю відповідного судового рішення АТ «НАК «Нафтогаз» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8786661,13 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-137-ВТВ (справа № 904/4724/19). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі № 904/4724/19 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз» 8786661,13 грн - 3% річних за період прострочення з 28.02.2018 по 31.12.2018 та 131799,92 грн - судового збору. На адресу НАК «Нафтогаз» від АТ «Дніпропетровськгаз» надійшла заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20086-1219 з підстав, передбачених ст. 601 ЦК України (а. с. 23 т 1). У заяві зазначено, що АТ «Дніпропетровськгаз» має перед АТ «НАК «Нафтогаз» непогашене грошове зобов`язання у сумі 8786661,13 грн. Одночасно, АТ «НАК Нафтогаз України» має перед АТ «Дніпропетровськгаз» непогашене грошове зобов`язання у сумі 8786661,13 грн, яке виникло у зв`язку з невиконанням АТ «НАК «Нафтогаз України» вимоги АТ «Дніпропетровськгаз» від 22.11.2019. Так, згідно вимоги від 22.11.2019 № 490007.1-Сл-19283-1119 про виконання грошового зобов`язання АТ «Дніпропетровськгаз» вимагало від АТ «НАК «Нафтогаз України» у семиденний термін з дня пред`явлення даної вимоги перерахувати грошові кошти у сумі 8786661,13 грн (а. с. 24-25 т 1). У вимозі зазначено, що між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (первісний кредитор) та АТ «Дніпропетровськгаз» (новий кредитор) укладено договір від 06.11.2019 № 06-11/19 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз» щодо виконання грошового зобов`язання у сумі 8786661,13 грн, яке виникло у зв`язку з невиконанням АТ «НАК «Нафтогаз» постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143 в рамках договорів, укладених між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та АТ «НАК «Нафтогаз» в частині вартості отриманого природного газу, а саме: договір №16-106-Н від 30.12.2015; договір №16-405-Н від 28.10.2016; договір №17-204-Н від 12.04.2017; договір №17-404-Н від 29.09.2017; договір №18-504-Н від 05.11.2018, який був розподілений населенню у тому числі АТ «Дніпропетровськгаз». 08.02.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами». Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що не допускається: - нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»; - нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року № 619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість. Так, постановою КМУ від 08.06.1996 №619 в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року були встановлені наступні норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників: - плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - 9.8 куб.м (людино-місяць) - плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача- 18.3 куб.м (людино-місяць) - плита газова та газовий водонагрівач - 23.6 куб.м (людино-місяць) Протягом 2015-2019 років ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» закуповувало в АТ «НАК «Нафтогаз» природний газ для потреб населення, у тому числі для споживачів без газових лічильників. Всього за період з липня 2015 року по 01 лютого 2019 року (нові норми споживання набрали чинності 08 лютого 2019 року) ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» придбало природного газу на загальну суму 18491405367,83 грн (договори купівлі-продажу газу від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 № 17-404-Н, від 05.11.2018 № 18-504-Н). Вартість газу, придбаного в АТ «НАК «Нафтогаз» для потреб населення без лічильників газу, склала 2695872831,12 грн, залишок суми, який підлягав коригуванню, складав 1756256489,16 грн. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» листом від 28.02.2019 № 49703-Сл-3292-0219 направило коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.03.2019 здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ «НАК «Нафтогаз» та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів). 02.04.2019 АТ «НАК «Нафтогаз» коригуючі акти приймання-передачі та акти-розрахунки до них лишилися не розглянутими. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 (яка відтворює зміст пунктів 2 та 3 Постанови КМУ від 30.01.2019 № 63) передбачено наступне: - не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»; - не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 року № 619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 року, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість. З огляду на те, що наведені норми є обов`язковими до виконання суб`єктами, на яких поширюють свою дію, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повторно листом від 11.04.2019 року №49703-Сл-5589-0419 направило на адресу АТ «НАК «Нафтогаз» коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.05.2019 здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ «НАК «Нафтогаз» та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів). З урахуванням того, що АТ «НАК «Нафтогаз» так і не виконало положення постанов Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143, в АТ «НАК «Нафтогаз» виникло зобов`язання перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повернути суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по 01 лютого 2019 року на підставі договорів купівлі-продажу газу від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 №18-504-Н, у сумі 1756256489,16 грн. Таким чином, до АТ «Дніпропетровськгаз» на підставі договору від 06.11.2019 № 06-11/19 про відступлення права вимоги перейшло від ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» право вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз» щодо виконання грошового зобов`язання у сумі 8786661,13 грн. В свою чергу НАК «Нафтогаз» у повідомленні № 39-6696/1.24-19 від 11.12.2019 зазначило про те, що не визнає непогашеного грошового зобов`язання перед АТ «Дніпропетровськгаз» (а. с. 28-29 т 1). Згідно матеріалів справи ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 28.02.2019 звернулося до ПАТ «НАК «Нафтогаз» з вимогою щодо необхідності виконання постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019, в якій просило здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ «НАК «Нафтогаз» та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 (у розрізі договору). До листа відповідач додав коригуючі акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них. 11.04.2019 третя особа звернулася до позивача з листом № 49703-Сл-5589-0419 щодо необхідності виконання постанов Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 та № 143 від 27.02.2019, в якій повторно просило здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку ПАТ «НАК «Нафтогаз» та повідомити суму переплати ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по 01 лютого 2019 (у розрізі договорів). Третя особа повторно направила позивачу коригуючі акти вартості отриманого природного газу за договорами з актами-розрахунками до них. Зокрема, за змістом Коригуючого акту від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору № 15-709-Н від 30.06.2015 за період липень-грудень 2015 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 № 63 (а. с. 80 т 2) зменшено вартість природного газу на 263294010,41 грн.; - за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору № 16-106-Н від 30.12.2015 за період січень-вересень 2016 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 № 63 (а. с. 82 т 2) зменшено вартість природного газу на 688149467,70 грн; - за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору № 16-405-Н від 28.10.2016.2018 за період січень 2016 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 № 63 (а. с. 84 т 2) зменшено вартість природного газу на 42413518,78 грн; - за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору № 16-405-Н від 28.10.2016 за період жовтень-грудень 2016 року та лютий-березень 2017 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 № 63 (а. с. 85 т 2) зменшено вартість природного газу на 216333986,16 грн; - за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору № 17-204-Н від 12.04.2017 за період квітень-вересень 2017 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 № 63 (а. с. 87 т 2) зменшено вартість природного газу на 196011543,36 грн; - за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору № 17-404-Н від 29.09.2017 за період жовтень 2017 року - жовтень 2018 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 № 63 (а. с. 89 т 2) зменшено вартість природного газу на 283486871,82 грн; - за Коригуючим актом від 11.04.2019 вартості отриманого природного газу по договору № 18-504-Н від 05.11.2018 за період листопад 2018 - січень 2019 року відповідно до постанови КМУ від 30.05.2019 № 63 (а. с. 91 т 2) зменшено вартість природного газу на 66567090,93 грн. Зазначені коригуючі акти підписані з боку ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та не підписані АТ «НАК «Нафтогаз». У відповідь на вимогу третьої особи, позивач направив лист щодо коригування заборгованості (а. с. 30 т 1), в якому повідомив, що пункти 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 втратили чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019. У зв`язку з цим, позивач повернув надані третьою особою коригуючі документи без розгляду. В обґрунтування своїх заперечень проти заяви про зарахування вимог позивач посилається на те, що розрахунки між сторонами за договорами купівлі-продажу природного газу, укладеними в період 2015 - 2018 роках, закриті актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу. З наявністю переплати за цими договорами позивач не згодний. 06.11.2019 між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» (первісний кредитор) та АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 02-11/19 (а. с. 26-27 т 1), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги на суму 8786661,13 грн по зобов`язанню, яке виникло у ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в частині вартості отриманого природного газу та розподіленого населенню ПАТ «Дніпропетровськгаз» по договорам № 16-106-Н від 30.12.2015, № 16-405-Н від 28.10.2016, № 17-2014-Н від 12.04.2017, № 17-404-Н від 29.09.2017, № 18-504-Н від 05.11.2018, за якими залишок заборгованості АТ «НАК «Нафтогаз» перед ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» складає 1032653330,17 грн. Як зазначено вище, на адресу АТ «НАК «Нафтогаз» від АТ «Дніпропетровськгаз» надійшла вимога про виконання грошового зобов`язання від 22.11.2019 № 490007.1-Сл-19283-1119 (а. с. 24-25 т 1). Також АТ «Дніпропетровськгаз» направило позивачу заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (а. с. 23 т 1). Заява про припинення зобов`язання обґрунтована тим, що АТ «Дніпропетровськгаз» має перед НАК «Нафтогаз» непогашене грошове зобов`язання на загальну суму 8786661,13 грн підтверджене рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4724/19, яке складається з 8786661,13 грн - 3% річних за порушення грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-137-ВТВ. Таким чином, на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі № 904/4724/19 з АТ «Дніпропетровськгаз» всього стягнуто 8786661,13 грн. Посилаючись на положення ст. 601 ЦК України відповідач заявив про припинення зобов`язання, яке виникло на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі № 904/4724/19 шляхом його зарахування. Позивач заперечує проти заяви про зарахування вимог з посиланням на те, що розрахунки між сторонами за договорами купівлі-продажу природного газу, укладених в 2015 - 2018 роках, закриті між сторонами актами приймання-передачі природного газу, які у повному обсязі оплачені покупцем природного газу, що і є предметом спору по даній справі.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновками, викладеними в рішенні судом першої інстанції. Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним правочину, оформленого заявою відповідача від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-200086-1219 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, як такого, що суперечить положенням статей 203, 601 ЦК України. За своєю правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги, є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України. У разі якщо угода про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, така сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням. Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав. Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону. Наведений висновок суду щодо необхідності дотримання умови безспірності вимог узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складів колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Причиною виникнення спору між сторонами є різне тлумачення сторонами норм споживання природного газу, чинних в часі укладених договорів постачання, та можливості коригування цих норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 № 619, в редакції, що діяла до 01.10.2014, а також штрафних санкцій, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість. Отже, третя особа наполягає на тому, що норми споживання враховані ним і позивачем при виконанні договорів, підлягають коригуванню і за рахунок цього коригування виникає переплата, обрахована ним в коригуючих актах. Згідно з п. 4.1 договору купівлі-продажу природного газу № 15-709-Н від 30.06.2015 (а. с. 40-42 т 1) кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця або за нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою КМУ від 08.06.1996 № 619, у разі використання газу побутовими споживачами за відсутності в них газових лічильників. Згідно з п. 4.1. договорів купівлі-продажу природного газу №16-106-Н від 30.12.2015 (а. с. 55-57 т 1), №16-405-Н від 28.10.2016 (а. с. 76-78 т 1); №17-204-Н від 12.04.2017 (а. с. 88-90 т 1), №17-404-Н від 29.09.2017 (а. с. 99-101 т 1), №18-504-Н від 05.11.2018 (а. с. 122-124 т 1) кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затверджений постановою від 30.09.2015 № 2493. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст наявних в матеріалах справи Актів приймання-передачі природного газу, які складені на виконання вищезазначених договорів купівлі-продажу природного газу не містить посилання на обсяг газу, який був використаний населенням за відсутністю газових лічильників з застосуванням норм споживання природного газу, у зв`язку з чим неможливо зробити висновок про використання сторонами п. 4.1. договору купівлі-продажу природного газу в частині застосування сторонами договору норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №

619. Станом на час складання третьою особою коригуючих актів та актів-розрахунків, розрахунки за договорами купівлі-продажу природного газу: № 16-106-Н від 30.12.2015, №16-405-Н від 28.10.2016; № 17-204-Н від 12.04.2017, № 17-404-Н від 29.09.2017, 18-504-Н від 05.11.2018 проведені, заборгованість відсутня. Наявні у справі акти приймання-передачі природного газу (а. с. 45-48, 61-65, 79-81, 92-94, 105-110, 129-131 т 1) не містять посилання на обсяг газу, який був використаний населенням за відсутністю газових лічильників з застосуванням норм споживання природного газу, у зв`язку з чим неможливо зробити висновок про використання сторонами п. 4.1 договору купівлі-продажу природного газу в частині застосування сторонами договору норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 №

619. Суд також враховує, що розрахунки проведені за договором без зауважень, у той час, як згідно з пунктами 3.4., 3.5., 3.6. договорів (відповідно) визначено, що корегування планових обсягів газу оформляється Покупцем у вигляді заявки, чого на час чинності правовідносин зроблено не було; норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників не враховані і в актах між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та третьою особою. Довідки до актів, підписані відповідачем, не можуть бути враховані, оскільки вони не узгоджені зі змістом самих актів, які ці норми не враховують. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції про те, що первинними бухгалтерськими документами не підтверджена заборгованість третьої особи перед позивачем. Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять будь-якого узгодження позивачем сум, заявлених відповідачем, як зустрічна вимога, тобто свідчать про наявність спору стосовно зустрічної однорідної вимоги відповідача у справі. Ця позиція узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 по справі № 910/11116/19. При цьому, колегія суддів враховує позицію об`єднаної палати стосовно того, що спірним повинне бути саме зустрічне зобов`язання, а не лише заява про залік. Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для проведення заліку взаємних зустрічних однорідних вимог. Доводи апелянта про те, що вимога щодо безспірності зустрічних вимог взагалі не передбачена статтями 601, 602 ЦК України, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються. Зарахування передбачене ст. 601 ЦК України здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань, між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов`язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру. Як зазначалося вище, позивач заперечував наявність у нього грошового зобов`язання перед третьою особою, частина якого була відступлена останнім на користь відповідача та в подальшому стала предметом заліку, тобто між сторонами існувала неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, що вказує на відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, та як наслідок, свідчить про відсутність всіх необхідних умов, передбачених ст. 601 ЦК України, для здійснення такого зарахування. Зважаючи на те, що грошові вимоги АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» до АТ НАК «Нафтогаз» на суму 8786661,13 грн, які є предметом заліку за заявою від 06.12.2019, є спірними з огляду на існування між сторонами спору щодо наявності та розміру відповідного зобов`язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правочин, оформлений відповідачем заявою від 06.12.2019 № 490007.2-Сл-20086-1219 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним, як такого, що вчинений з недодержанням вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Такі висновки щодо необхідності безспірності грошових вимог, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14. Доводи апелянта про те, що позивач не здійснив відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку AT «НАК «Нафтогаз» та не повідомив суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року по 01 лютого 2019 року у розрізі договорів, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що позивач направив лист щодо коригування заборгованості (а. с. 30 т 1), в якому повідомив, що пункти 1-3 Постанови Кабінету Міністрів України № 63 від 30.01.2019 втратили чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019. У зв`язку з цим позивач повернув надані третьою особою вищевказані коригуючі документи без розгляду. При цьому, колегія суддів зауважує, що складання коригуючих актів не передбачено ні умовами договору з додатками, ні діючим законодавством. Доводи апелянта та третьої особи про те, що заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не може бути визнана недійсною тільки з підстав незгоди із вимогою первісного кредитора, оскільки сама вимога не визнана судом недійсною, колегія суддів відхиляє, оскільки це не впливає на результати вирішення спору, адже зазначений договір не встановлює грошових зобов`язань позивача, а лише замінює одну із сторін у раніше укладених договорах. При цьому, в силу приписів ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Такі заперечення були обґрунтовано враховані судом першої інстанції. Посилання апелянта на судову практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18, як підставу оскарження рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки оцінка наведеним постановам у вирішенні спору про недійсність заліку за спірними вимогами надана Верховним Судом у справі № 904/3866/19 (п. 4.8. постанови) де суд встановив, що наведені вище постанови Верховного Суду та висновки у них стосуються саме безспірних вимог. Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Крім того, колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача на неврахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.04.2019 у справі № 918/541/18, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у справі № 918/541/18 відрізняються від правовідносин у даній справі та є різними, про що правильно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні. Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта про неврахування судом наявного в матеріалах справи Звіту незалежного аудитора від 10.06.2019 (а. с. 194-198 т 1), оскільки висновок аудитора не має статусу висновку експерта чи іншого виду доказу. Доводи апелянта про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/9617/20, колегією суддів відхилено, оскільки у випадку набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі 910/9617/20 або ж встановлення по вказаній справі дійсності вимоги, що відступається, відповідач не позбавлений звернутися до суду з відповідною заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами. Подане АТ «ОГС» Дніпропетровськгаз» до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 904/1345/20 до прийняття рішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/21566/17, колегією суддів відхилено, оскільки правовідносини сторін у даній справі не є тотожними до справи № 910/21566/17. На підставі вище викладеного, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 по справі № 904/1345/20 прийняте у відповідності з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин, з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем судового рішення, колегією суддів не виявлено, а тому його слід залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат. У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її подання у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача по справі - АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз». Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 по справі № 904/1345/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24.01.2022. Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков Судді: Л.М. Білецька В.О. Кузнецов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»