Постанова 4873 № 910/6630/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" червня 2026 р. Справа№ 910/6630/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Коробенка Г.П. Сибіги О.М. при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.06.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 (повне рішення складено 15.10.2025) у справі № 910/6630/25 (суддя Балац С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним одностороннього правочину, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. Приватне акціонерне товариство "Гадячгаз" (далі позивач, ПрАТ "Гадячгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі відповідач, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") про визнання недійсним одностороннього правочину. Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для визнання недійсним одностороннього правочину - заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.05.2025 № 119/4.2.2-40520-2025, оскільки право на таке зарахування є необгрунтованим, спірним щодо змісту та умов виконання. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6630/25 позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.05.2025 № 119/4.2.2-40520-2025. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що до грошового зобов`язання ПрАТ "Гадячгаз", яке відповідач мав намір припинити шляхом зарахування за оспорюваним правочином, застосовуються спеціальні умови виконання, встановлені Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі Закон № 1639-ІХ), відтак вчинення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить процедурі, передбаченій зазначеним Законом. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів статті 601 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зарахування зустрічних однорідних вимог можливе виключно за наявності сукупності умов: зустрічності вимог, їх однорідності, настання строку виконання, а також ясності вимог тобто відсутності будь-якого спору щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання. Суд встановив, що обидві сторони включені до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу: ПрАТ "Гадячгаз" постановою НКРЕКП від 29.11.2022 № 1584, а ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постановою НКРЕКП від 20.12.2022 № 1741. Крім того, постановою НКРЕКП від 12.03.2024 № 491 ПрАТ "Гадячгаз" затверджено обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за відповідний регуляторний період у сумі 49 940,90 тис. грн, що охоплює заборгованість, присуджену до стягнення рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 у справі № 917/753/24. Суд першої інстанції також зазначив, що зі змісту статті 6 Закону № 1639-ІХ вбачається, що списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, є складовою процедури врегулювання заборгованості, а не самостійним заходом, що може бути здійснений в односторонньому порядку поза межами зазначеної процедури. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2025 у справі № 903/421/24, відповідно до якої положення Закону № 1639-ІХ передбачають механізм врегулювання як основної заборгованості, так і нарахованих на неї сум неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних в межах єдиної процедури врегулювання заборгованості учасниками такої процедури. Посилання відповідача на те, що Закон № 1639-ІХ регулює виключно суму основної заборгованості, а списання додатково нарахованих сум (пені, штрафів, відсотків річних, інфляційних втрат) його положеннями не передбачено, суд першої інстанції відхилив як такі, що спростовуються приписами статті 1 та статті 6 Закону № 1639-ІХ, а також постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 у справі № 917/753/24, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 про відмову у задоволенні заяви відповідача про визнання такою, що не підлягає виконанню, виконавчого документа на стягнення спірної суми. Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання відповідачем вимог частини 1 статті 203 ЦК України щодо відповідності змісту правочину вимогам актів цивільного законодавства, що відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України є підставою недійсності правочину. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 29.10.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6630/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; судові витрати покласти на позивача. Щодо правових підстав для скасування оскаржуваного рішення апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: не врахування умов зарахування зустрічних вимог, передбачених частиною першою статті 601 ЦК України (зустрічність, однорідність та настання строку виконання); ігнорування права однієї із сторін здійснювати зарахування за власною заявою відповідно до частини другої статті 601 ЦК України; ігнорування вичерпного переліку заборон для зарахування, встановленого частиною першою статті 602 ЦК України, з якого вбачається, що спірні вимоги не підпадають під жодну з визначених законом заборон. Обґрунтовуючи правомірність здійсненого зарахування, апелянт зазначає, що на момент вчинення Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.05.2025 № 119/4.2.2-40520-2025 між сторонами існували зустрічні грошові зобов`язання: ТОВ "ГК "Нафтогаз України" мало перед ПрАТ "Гадячгаз" зобов`язання на суму 3 605 764,90 грн надмірно стягнутої вартості безпідставно набутого природного газу згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 у справі № 917/1297/23 (залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2025); натомість ПрАТ «Гадячгаз» мало перед апелянтом зобов`язання у розмірі 29 985 431,44 грн основного боргу, 2 060 702,03 грн пені, 1 899 587,87 грн 3% річних та 9 869 570,32 грн інфляційних втрат, підтверджених рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 у справі № 917/753/24 (залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2025). Щодо умови безспірності вимог апелянт посилається на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, відповідно до якої безспірність вимог стосується самих вимог, що зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони; незгода однієї сторони із зарахуванням не є достатньою підставою для визнання відповідного одностороннього правочину недійсним; наявність у суді іншого спору (спорів) не спростовує безспірності заборгованості боржника. Скаржник також посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), згідно з яким інформація про наявність у суді іншого позову сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Апелянт стверджує про помилкове застосування судом першої інстанції Закону № 1639-ІХ. На думку скаржника, зазначеним Законом врегульовано виключно основну заборгованість операторів ГРМ за реалізований природний газ для покриття обсягів фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат у газорозподільній системі за період з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року, тоді як стосовно неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на таку заборгованість, Законом № 1639-ІХ передбачено лише процедуру їх списання, а не заборону їх зарахування. Скаржник також зазначає, що твердження позивача про включення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних до складу суми в розмірі 49 940,90 тис. грн, щодо якої ПрАТ «Гадячгаз» ініційовано процедуру врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1639-ІХ, не відповідає дійсності. Апелянт наголошує, що загальний розмір лише основної заборгованості ПрАТ «Гадячгаз» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за природний газ, спожитий у період з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року, становить 66 828 009,80 грн (29 985 431,44 грн у межах справи № 917/753/24 та 36 842 578,33 грн у межах справи № 917/754/24), що є значно більшим за верифіковану суму компенсації 49 940,90 тис. грн, затверджену постановою НКРЕКП від 12.03.2024 № 491, а отже врегулювання основної заборгованості в повному обсязі шляхом взаєморозрахунків є неможливим, не кажучи про включення до неї пені та інфляційних нарахувань. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 02.12.2025 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ПрАТ "Гадячгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі № 910/6630/25 без змін. Заперечуючи доводи скаржника, позивач зазначає, що грошове зобов`язання ПрАТ "Гадячгаз" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз України", стягнуте рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 у справі № 917/753/24, підпадає під дію Закону № 1639-ІХ, оскільки обидві сторони включені до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. З огляду на це погашення відповідної заборгованості (включаючи пеню, 3 % річних та інфляційні нарахування як складові процедури врегулювання за статтею 6 Закону № 1639-ІХ) здійснюється виключно шляхом проведення взаєморозрахунків за рахунок коштів державного бюджету, а вчинення одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог суперечить цьому спеціальному порядку та підпадає під заборону, встановлену пунктом 5 частини 1 статті 602 ЦК України. Позивач також зазначає, що доводи скаржника про непоширення Закону № 1639-ІХ на пеню, інфляційні нарахування та 3 % річних є безпідставними та спростовуються правовими висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.05.2025 у справі № 903/421/24 та від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, постановою Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 260/1008/24, а також ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 у справі № 917/753/24, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025, якою відмовлено у задоволенні заяви скаржника про визнання виконавчого наказу таким, що не підлягає виконанню, саме з підстав дії зазначеного спеціального порядку врегулювання. Щодо доводів скаржника про неефективність обраного способу захисту позивач зазначає, що апеляційна скарга не містить жодного обґрунтування цієї тези, тоді як визнання правочину недійсним є прямо передбаченим способом захисту за пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України. Явка представників сторін. У судове засідання, призначене на 23.06.2026, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ПрАТ "Гадячгаз" про стягнення 45 875 993,69 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним акціонерним товариством "Гадячгаз" порушено грошове зобов`язання за укладеним з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", що призвело до звернення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду з вимогами про стягнення з ПрАТ "Гадячгаз" 45 875 993,69 грн., з яких: 29 985 431,44 грн. основна заборгованість (в період з листопада 2021 по грудень 2021), пеня в сумі 4 121 404,06 грн., 3 % річних в сумі 1.899.587,87 грн. та інфляційні втрати в сумі 9 869 570,32 грн. Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 у справі № 917/753/24, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 № 917/753/24 та постановою Верховного Суду від 20.05.2025 № 917/753/24, позов задоволено частково та стягнуто: - з ПрАТ "Гадячгаз" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основну заборгованість в сумі 29 985 431,44 грн., пеню в сумі 2 060 702,03 грн., 3 % річних в сумі 1 899 587,87 грн., інфляційні втрати в сумі 9 869 570,32 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 550 511,92 грн. Також ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до приватного акціонерного товариства "ГАДЯЧГАЗ" про стягнення 6 548 767,78 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Гадячгаз" порушено грошове зобов`язання за укладеним з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 в період 01.05.2022 - 31.05.2022 в сумі 6 548 767,78 грн. Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 у справі № 917/1297/23, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 № 917/1297/23 та постановою Верховного Суду від 05.08.2025 № 917/1297/23, позов задоволено частково та стягнуто: - з ПрАТ "Гадячгаз" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" вартість безпідставно набутого природного газу в сумі 2 943 002,88 грн.; - з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь ПрАТ "Гадячгаз" суму на відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 86 538,36 грн.; - в поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі № 917/1297/23 стягнуто з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь ПрАТ "Гадячгаз" надмірно стягнуту вартість безпідставно набутого природного газу в сумі 3 605 764,90 грн. та надмірно стягнуту суму в рахунок відшкодування судового збору в розмірі 118 990,24 грн. Зазначені обставини встановлені відповідними судовими рішеннями і відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Постановою НКРЕКП від 29.11.2022 № 1584 ПрАТ "Гадячгаз" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Постановою НКРЕКП від 20.12.2022 № 1741 ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" також включено до вказаного Реєстру. Постановою НКРЕКП від 12.03.2024 № 491 затверджено ПрАТ "Гадячгаз" обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, що утворився за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 включно, у сумі 49 940,90 тис. грн (без ПДВ). На виконання рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 у справі № 917/753/24 видано наказ від 31.03.2025 № 917/753/24. За заявою стягувача ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. від 01.05.2025 відкрито виконавче провадження № 77947260. На підставі повідомлення ПрАТ "Гадячгаз" від 01.05.2025 № 893/548/06 про включення останнього до Реєстру та спеціальні умови процедури врегулювання заборгованості постановою від 01.05.2025 № 77947260 вчинення виконавчих дій зупинено до виключення боржника з Реєстру відповідно до Закону. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на адресу ПрАТ "Гадячгаз" направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.05.2025 № 119/4.2.2-40520-2025, відповідно до змісту якої, керуючись приписами статті 601 Цивільного кодексу України, відповідач заявив про: припинення свого зобов`язання на суму 3 605 764,90 грн, присуджених до стягнення рішенням господарського суду Полтавської області від 28.01.2025 у справі № 917/1297/23; припинення зобов`язання ПрАТ "Гадячгаз" у вигляді пені на суму 2 060 702,03 грн та частково 3 % річних на суму 1 545 062,87 грн, присуджених до стягнення рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 у справі № 917/753/24. Вказана заява направлена відповідачем на адресу місцезнаходження позивача 22.05.2025, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення, наявним у матеріалах справи. Також колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу господарського суду Полтавської області від 19.05.2025 у справі № 917/1297/23 про стягнення на користь ПрАТ "Гадячгаз" надмірно стягнутої вартості безпідставно набутого природного газу в сумі 3 605 764,90 грн. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 у справі № 917/753/24, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 № 917/753/24, у задоволенні вказаної заяви відмовлено з підстав особливого порядку врегулювання заборгованості, встановленого Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-ІХ. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів. Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (частина п`ята статті 202 ЦК України). Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно із частинами першою, другою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: тобто боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому. Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог; строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. Відповідно до частини першої статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом. Порядок проведення взаєморозрахунків в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості визначений нормами статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-IX. Приписами Закону № 1639-ІХ визначено певний комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру, спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості між сторонами та наявність між ними узгоджених документів, які надають можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Зокрема статтею 1 Закону № 1639-IX, передбачено: - взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; - процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення; - реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; - учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; - заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України". Як правильно встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом постановою НКРЕКП від 12.03.2024 № 491 затверджено ПрАТ "Гадячгаз" обсяг перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої ПрАТ "Гадячгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з урахуванням отриманих компенсацій витрат, що утворився за період з 01 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року включно у сумі 49 940,90 тис. грн (без ПДВ). З огляду на зазначене місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що заборгованість ПрАТ "Гадячгаз" в сумі 29 985 431,44 грн. (в період з листопада 2021 по грудень 2021), а також нараховані суми пені в розмірі 4 121 404,06 грн., 3 % річних в розмірі 1 899 587,87 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9 869 570,32 грн., присуджені до стягнення рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 у справі № 917/753/24, підпадають під сферу дії статті 1 Закону№ 1639-IX та підлягають врегулюванню в порядку, визначеному Законом № 1639-IX шляхом проведення взаєморозрахунків, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості. Так, на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2024 у справі № 917/753/24 судом видано наказ від 31.03.2025 №917/753/24, на підставі якого, за заявою стягувача, постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. від 01.05.2025 відкрито виконавче провадження № 77947260. При цьому, на підставі повідомлення приватного акціонерного товариства "ГАДЯЧГАЗ" від 01.05.2025 № 893/548/06 про включення останнього до Реєстру та спеціальні умови процедури врегулювання заборгованості, приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гречин Н.В. постановою від 01.05.2025 № 77947260 зупинено вчинення виконавчих дій до виключення боржника з Реєстру відповідно до Закону. Також відповідач звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, зокрема, наказу господарського суду Полтавської області від 19.05.2025 у справі № 917/1297/23 про стягнення з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на користь ПрАТ "Гадячгаз" надмірно стягнутої вартості безпідставно набутого природного газу в сумі 3 605 764,90 грн., яка мотивована здійсненням відповідачем зарахування такої суми за оспорюваним правочином у даній справі. При цьому, ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.06.2025 у справі № 917/753/24, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 № 917/753/24, у задоволенні вказаної вище заяви судом відмовлено з підстав особливого порядку врегулювання заборгованості, яка встановлена Законом. Таким чином, доводи апелянта про те, що заборгованість позивача не підпадає під дію Закону № 1639-IX спростовуються вказаною постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 № 917/753/24. Приписами частини 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу. Положеннями частини 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підсумовуючи викладені вище обставини, та в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсним оспорюваного правочину є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки до грошового зобов`язання позивача, яке відповідач мав намір зарахувати за Заявою, діють спеціальні умови його виконання, які встановлені Законом, в той час як вчинення відповідачем оспорюваного правочину суперечить процедурі яка встановлена таким Законом. Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Твердження відповідача про врегулювання боргів шляхом списання лише перед "НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" та відсутність процедури списання додатково нарахованих сум на суму основної заборгованості (пені, штрафів, відсотків річних, інфляційних втрат) судом відхилені з огляду на наступне. Приписами статті 1 Закону, зокрема встановлено, що учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Сторони спору є суб`єктами правовідносин, що врегульовані Законом. При цьому, з положень статті 6 Закону № 1639-IX вбачається, що списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, є складовою процедури врегулювання заборгованості. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2025 у справі № 903/421/24, в якій зазначено, що положеннями Закону 1639-IX передбачений механізм урегулювання питань щодо основної заборгованості підприємств, включених до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також підстави та передумови для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на цю ж заборгованість, учасниками такої процедури врегулювання, визначеними статтею 1 Закону № 1639-IX. Щодо доводів апелянта про правомірність здійсненого зарахування та незастосування Закону № 1639-ІХ, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Апелянт посилається на правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, відповідно до якого безспірність вимог стосується самих вимог, що зараховуються, а незгода сторони із зарахуванням не є достатньою підставою для визнання відповідного одностороннього правочину недійсним. Апелянт також наводить правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), відповідно до якого інформація про наявність у суді іншого позову сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що правові висновки у справі № 910/11116/19 та у справі № 916/3006/17 сформовані у правовідносинах, де підставою для визнання зарахування недійсним слугувала тільки суб`єктивна незгода кредитора з фактом зарахування або наявність судового спору між сторонами. Спір у цих справах стосувався того, чи є незгода сторони або наявність судового провадження самостійними обставинами, що усувають умову безспірності. Натомість у даній справі № 910/6630/25 підставою недійсності оспорюваного правочину є не незгода позивача із зарахуванням і не сам факт судового спору між сторонами, а наявність законодавчо встановленої заборони на одностороннє припинення спірного зобов`язання поза межами процедури врегулювання заборгованості, передбаченої Законом № 1639-ІХ. Колегія суддів апеляційного господарського суду у даній справі дійшла висновку, що оспорюваний правочин є недійсним не тому, що вимоги були спірними, а тому, що їх зарахування прямо заборонено Законом незалежно від наявності або відсутності між сторонами спору щодо розміру заборгованості. З огляду на зазначене висновки Верховного Суду на які посилається апелянт не є релевантними до даної справи і вказані висновки не можуть бути застосовані до ситуації, де зарахування заборонено законом як самостійний правовий механізм врегулювання, незалежно від того, чи є самі вимоги безспірними. Враховуючи викладене, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі. Скаржниками не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати. Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №910/6630/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 у справі №910/6630/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6630/25 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 26.06.2026. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Г.П. Коробенко О.М. Сибіга