Постанова 4855 № 580/2839/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2839/19 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Кузьмишиної О. М., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на окрему ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Канівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Канівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №580/2839/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії на виконання постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.07.2011 у справі № 2-а-8321/11, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 № 159. 11.02.2021 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій з посиланням на ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд: - визнати дії (бездіяльність) посадової особи відповідача начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С.М. протиправними в частині: несвоєчасного здійснення обліку постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №580/2839/19 у Реєстрі відповідно до Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 26.09.2018 №20-1; невиконання вимог положень п. 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, тобто не подачі до Пенсійного фонду України документів, а саме документа, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженого ним особою; невиконання законних вимог позивача за її письмовою заявою - вимогою від 16.01.2021 щодо надіслання в її адресу в копіях: - підтверджуючі письмові докази подачі до Пенсійного фонду України відповідно до вимог п. 5 Порядку КМУ № 649 документів (документа, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника, копію судового рішення, розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою); - за виконавчим провадженням № 62688911 усі постанови держаного виконавця про накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення та підтверджуючі письмові докази про надходження сум штрафів до бюджету за даними постановами; - усі письмові вимоги державного виконавця до боржника та письмові відповіді на ці вимоги; письмове повідомлення щодо Ідентифікатора до доступу Автоматизованої системи за виконавчим провадженням; підтверджуючі документи на сплату боржником на користь державної виконавчої служби відповідної суми виконавчого збору; - зобов`язати посадову особу відповідача - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С.М. невідкладно виконати вимоги положень п. 5 Порядку ПКМ № 649 щодо подачі до Пенсійного фонду України документів (документа, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою) та надіслати в адресу позивача копії всіх документів, що зазначені в підпункті «в» пункту два прохальної частини даної заяви; - за аналогією права до положень п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України стягнути з відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача моральну шкоду в сумі 40000 (сорок тисяч) гривень, заподіяну протиправними діями (бездіяльністю) посадовою особою відповідача - начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С.М., з повідомленням прокуратуру Черкаської області для здійснення процесуальних дій щодо покладення в регресному порядку на посадову особу відповідача відшкодування завданої державі шкоди. Окремою ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 рокуз вказану заяву позивача задоволено частково. Повідомлено Пенсійний фонд України про факт невиконання Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №580/2839/19 за позовом ОСОБА_1 до Канівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, а також зобов`язати його вжити належних заходів щодо забезпечення виконання судового рішення. Встановлено Пенсійному фонду України строк один місяць для надання Черкаському окружному адміністративному суду відповіді щодо виконання даної окремої ухвали. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, вважаючи, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує, зокрема, тим, що Головним управлінням вчинено всі дії, які спрямовані на добровільне виконання судового рішення у справі № 580/2839/19. При цьому, ані позивач, ані суд не повідомили Головне управління, як відповідача у справі, про факт подачі та розгляду заяви про визнання протиправними дій Головного управління по виконанню рішення суду, поданої позивачем у порядку статті 383 КАС України, що є порушенням норм процесуального права. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до приписів ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті

6. У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, регламентований ст.383 КАС України. Так, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №580/2839/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії на виконання постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.07.2011 у справі № 2-а-8321/11, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 №

159. Позивач 16.01.2021 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою-вимогою щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №580/2839/19, в якій також просила направити на її адресу копії документів, що підтверджують факт виконання боржником вказаного рішення. Листом від 01.02.2021 №467-289/КО-03/8-2300/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області роз`яснило, що на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №580/2839/19 позивачу нараховано компенсацію за період з 01.09.2011 по 31.05.2019 у загальній сумі 63444,62 грн. Стосовно виплати нарахованої за рішенням суду суми вказано, що згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, компенсація втрати частини доходів, нарахована відповідно до рішення суду, буде виплачуватись після взяття судових рішень на облік у Реєстрі рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Рішення суду у справі №580/2839/19 до Реєстру внесено, його реєстраційний номер на 21.01.2021 61474. Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області роз`яснило позивачу про відсутність підстав для направлення їй документів, що стосуються виконання постанови суду. Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). За приписами статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який відповідно до п. 1 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Відповідно до вказаного Порядку №649, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Пунктом 5 Порядку №649 визначено алгоритм дій боржника для підтвердження суми, що підлягає виплаті. Так, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія). Згідно з п. 8 №649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови. У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання. Рішення комісії приймаються відкритим голосуванням і вважаються прийнятими, якщо за них проголосували більшість присутніх на її засіданні членів. Рішення оформляються протоколом, у якому за наявності підстав зазначаються пропозиції щодо перерахунку коштів на рахунок боржника. Протокол підписується всіма членами комісії і подається Голові правління Пенсійного фонду України, який не пізніше трьох робочих днів приймає рішення про виділення коштів (п. 9 Порядку № 649). Приписами п. 10 Порядку №649 передбачено виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем у порушення вимог п. 5 Порядку №649 не вчинено дій щодо направлення до Пенсійного фонду України документів, для підтвердження суми, що підлягає виплаті позивачу за постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, як і не зазначено причин не здійснення дій щодо подання таких документів. Передумовою для виплати суми, зазначеної в розрахунку та прийняття відповідного рішення Пенсійним фондом України про таку виплату є вчинення відповідних дій боржником, в даному випадку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, щодо подання документів, що підтверджують дату надходження судового рішення до боржника; копії судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо не виконання вимог п. 5 Порядку №649, а відтак, наявність правових підстав для повідомлення Пенсійного фонду України про факт невиконання Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №580/2839/19 за позовом до Канівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, а також зобов`язання вжити належних заходів щодо забезпечення виконання судового рішення. При цьому, вірним є висновок суду першої інстанції, що дії чи бездіяльність відповідача щодо не направлення на адресу позивача відповідних документів з приводу виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі №580/2839/19, зокрема, щодо документів виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду та щодо стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 40000 грн, не є предметом розгляду даної справи, а тому правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині, зокрема з підстав неможливості їх розгляду в межах перегляду заяви в порядку ст. 383 КАС України. При цьому, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що ані позивач, ані суд не повідомили Головне управління, як відповідача у справі, про факт подачі та розгляду заяви про визнання протиправними дій Головного управління по виконанню рішення суду, поданої позивачем у порядку статті 383 КАС України, оскільки в матеріалах справи наявний примірник супровідного листа від 09.02.2021 про надсилання на адресу відповідача другого примірника заяви від 08.02.2021 з додатками до неї відповідних документів (а.с. 112 т. 2). З урахуванням викладеного, зважаючи, що відповідачем на час розгляду заяви в суді не надано доказів на виконання рішення у повному обсязі, судом першої інстанції обґрунтовано та з урахуванням приписів процесуальних норм закону частково задоволено заяву ОСОБА_1 із постановленням окремої ухвали з вимогою направити повідомлення на адресу Пенсійного фонду України щодо вжиття заходів на усунення причин та умов, що сприяли невиконанню постанови суду від 22.01.2020 у справі №580/2839/19. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права необхідності зупинення провадження у справі, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 229, 236, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на окрему ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Канівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя О. М. Кузьмишина Суддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 29.12.2021 р.)