Ухвала КАС ВС № 580/2839/19

УХВАЛА 07 квітня 2020 року Київ справа №580/2839/19 адміністративне провадження №К/9901/5301/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі № 580/2839/19 за позовом ОСОБА_1 до Канівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ: У 2019 році ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Канівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила: - визнати неправомірними дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування ним інфляційних - компенсацій втрати частини пенсії на заборговану пенсію в сумі 284,68 грн на нараховану до протоколу перерахунку від 28.08.2011 заборговану пенсію в сумі 38 875,38 грн (без інфляційних) за період з 01.12.2010 по 22.07.2011 відповідно до постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.07.2011 та стягнути дану суму компенсації витрат частини пенсії на користь позивача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача; - визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування на користь позивача на заборговану в період з 01.12.2010 по 22.07.2011 пенсію в сумі 38 875,38 грн до постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.07.2011 компенсацію втрати частини пенсії, у зв`язку з порушенням строків виплати за даний період в сумі 284,68 грн та відмови в нарахуванні на користь позивача компенсації втрати частини пенсії, у зв`язку з порушенням строків виплати їй заборгованої пенсії в сумі 38 875,38 грн до указаного судового рішення в період з 01.09.2011 по 31.12.2011 та з 01.01.2013 по 31.05.2019, яка становить в сумі 63 794,49 грн; - стягнути на користь позивача з відповідача з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача компенсацію втрати частини пенсії в сумі 284,68 грн, у зв`язку з порушенням строків виплати їй заборгованої пенсії в сумі 38 875,38 грн відповідно до постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.07.2011 та компенсації втрати частини пенсії в сумі 63 794,49 грн, у зв`язку з порушенням строків виплати їй заборгованої в період з 01.09.2011 по 31.12.2011 та з 01.01.2013 по 31.05.2019 пенсії в сумі 38 875,38 грн до вказаного судового рішення; Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 апеляційну скаргу позивачки задоволено: - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 скасовано; - прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: - визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів позивачці у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії на виконання постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.07.2011 у справі № 2-а-8321/11, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 № 159; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 25.02.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 21.02.2020, в якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2019. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали шляхом наведення підстави касаційного оскарження визначеної статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та сплатою судового збору. На виконання вимог ухвали від скаржника 06.04.2020 надійшло платіжне доручення від 27.03.2020 № 840 про сплату судового збору та заява про наведення підстав касаційного оскарження. За приписами частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, вона вважається поданою у день її первинного подання до адміністративного суду. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд встановив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке. Відповідно до частини двадцятої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Отже, в контексті вимог частини двадцятої статті 4, пункту 3 частини шостої статті 12 та статті 262 КАС України справа відноситься до справ незначної складності. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Таким чином, касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"). Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 у справі № 580/2839/19 за позовом ОСОБА_1 до Канівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя - доповідач: С. М. Чиркін Судді: В.М. Кравчук В.М. Шарапа