Постанова 4854 № 420/33003/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33003/25 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились у відмові нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів за період з 16.05.2012 по 05.06.2025 від суми 2895,10 грн; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 16.05.2012 по 05.06.2025 від суми 2895,10 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на виконання рішення суду по справі № 420/3080/19 05 червня 2025 року йому надійшла виплата заборгованості з пенсії у розмірі 2 895 грн. Оскільки заборгованість з пенсії за минулий період позивачу виплачена з порушенням строків виплати більше на один місяць, то на його переконання він має право на отримання компенсації втрати частини доходів, як то передбачено Законом № 2050. Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що сума виплаченої пенсії за рішенням суду в порядку виконання, не є об`єктом для компенсації в розумінні чинного законодавства, та не неї не може нараховуватися компенсація згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки така виплата є разовою. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовні вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що в даному випадку кошти, нараховані і виплачені на виконання рішення суду, є разовою виплатою, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача. Апелянт наголосив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 420/3080/19 серед іншого зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії, а саме з 16.05.2012, з урахуванням щомісячної 15 % надбавки до його посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень. Після проведення перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення з урахуванням ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 позивачу у травні 2025 року сформовано суму заборгованості за період з 16.05.2012 по 30.06.2019 в розмірі 18 645,10 грн. 05.06.2025 на картковий рахунок позивача надійшла заборгованість з пенсійної виплати у розмірі 2 895,10 грн. Відповідач листом від 18.07.2025 за № 20089-18797/К-02/8-1500/25 вказав, що під час нарахування пенсійних виплат внаслідок технічного збою на поточний рахунок позивача було зараховано надлишкову суму коштів з проведеного перерахунку у розмірі 2895,10 грн. Додатково у листі повідомлено, що сума доплати за рішенням суду по справі № 420/3080/19 наразі складає 15750,00 грн (18645,10-2895,10). 05 серпня 2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 16.05.2012 по 05.06.2025 від суми 2895,10 грн. Відповідач листом від 26.08.2025 № 23966-22234/К-02/8-1500/25 повідомив, що враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а позивач звертається про виплату компенсації частини доходів, отримання яких вирішено в судовому порядку, законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-II та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, які не мають разового характеру, у тому числі сум грошового забезпечення. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Предметом спору у справі, що розглядається, є нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням виплати пенсії, що передбачено Законом № 2050-ІІІ та Порядком №159 Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 420/3080/19, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії, а саме з 16.05.2012, з урахуванням щомісячної 15 % надбавки до його посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень. Саме на виконання цього рішення 05 червня 2025 року на картковий рахунок позивача надійшла частина заборгованості з пенсійної виплати у розмірі 2 895,10 грн. Викладене є підставою для отримання позивачем компенсації втрати частин доходу. Зазначене судове рішення є преюдиційним для справи, що розглядається. У контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Відповідно приписів ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства. Отже законодавець передбачив можливість прийняття рішення по стягненню суми компенсації окремо від стягнення суми основного боргу. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частин доходу у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за 2012-2025 роки. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 200/15033/21 від 06 березня 2024 року. Судова колегія враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 зазначив, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Щодо доводів апелянта, що виплата на виконання рішення суду є одноразовою виплатою та не підпадає під суми, за які нараховується компенсація втрати частини доходів, то варто наголосити, що в даному випадку позивач просить виплатити компенсацію саме за несвоєчасно нараховане та виплачену пенсію. Оскільки кошти, нараховані на виконання рішення суду є пенсійною виплатою, своєчасно не виплаченою позивачу, вказана виплата є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-III. Компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (пенсії), а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, тому доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Верховний Суд у постанові 20 травня 2020 року №815/2454/18 зазначив, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Крім того, Верховний Суд в постанові по справі № 420/16557/24 від 04 вересня 2025 року зазначив, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з моменту порушення строку виплати грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення на виконання рішення суду. Щодо доводів апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 сформулював висновки про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ, зокрема: а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати; в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240 КАС, для залишення позовної заяви без розгляду. Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 280/6041/24 від 30 квітня 2025 року. Враховуючи, що заборгованість з пенсії позивачу виплачена 05 червня 2025 року, а з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 29 вересня 2025 року, тобто у межах шестимісячного строку, встановленого ч.1 ст.122 КАС України, то позивачем дотриманий строк звернення до суду, а доводи апелянта в цій частині також є помилковими. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 06 жовтня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко