Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3292/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3292/21 пров. № А/857/16072/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Матковської З.М. при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року (суддя Мандзій О.П., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 500/3292/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12875-13 від 11.05.2021 року із сплати єдиного внеску на суму 5496,24 грн., видану Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, провести коригування даної суми у відповідність та зняти нарахування згідно виданої вимоги. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року позов задоволено. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржило Головне управління ДПС у Тернопільській області, покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець органами державної реєстрації 28.11.1995 та взятий на податковий облік, як платник податків з 28.11.1995. Позивачем не було повторно сформовано та подано новий звіт у повному обсязі, а отже звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, форма Д5 (річна), є чинним. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, та явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги, , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець органами державної реєстрації 28.11.1995 року та платником єдиного податку 31.07.2002 року. Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 виданого 26.02.2020 позивач є пенсіонером. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 08.01.2021 року сформовано та подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, форма Д5 (річна). Станом на 25.05.2021 року за даними інтегрованої картки платника податків заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 відповідно до самостійно поданої звітності становить 5496,24 грн. Головним управлінням ДПС у Тернопільській області на підставі даних інформаційної системи податкових органів, 11.05.2021 року виставило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12875-13 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 30.04.2021 року в сумі 5496,24 грн. Не погоджуючись з таким рішенням Головного управлінням ДПС у Тернопільській області, ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу Частиною.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пп.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до абзацу 17 ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до закону. Враховуючи вказані норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та положення ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", судом першої інстанції вірно зазначено, що досягнення пенсійного віку (визначеного ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. А відтак, застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати ( узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою у постанові від 10.04.2019 року по справі № 814/779/17). Як вбачається з матеріалів справи з 13.01.2020 року ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а відтак, враховуючи статус позивача, він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також судом першої інстанції вірно заначено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Посилання апелянта на те що позивачем не було подано сформовано новий звіт в повному обсязі, про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску відповідно до п.1 розділу V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана норма передбачає можливість сформувати та подати звіт лише у разі виявлення помилки у такому до закінчення строку подання цього звіту. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на факт звільнення позивача від сплати єдиного внеску та відсутність підстав для його нарахування, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12875-13 від 11.05.2021 року з єдиного внеску на суму 5496,24 грн. підлягає скасуванню. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що аналіз положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, а також Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5, який містить аналогічні положення, свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року у справі №500/1254/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, яке 27.05.2021 року набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф12875-13 від 09.03.2021 року зі сплати єдиного внеску на суму 6617,18 грн., проте контролюючий орган не виконав обов`язку вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом з огляду скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф12875-13 від 09.03.2021 року з єдиного внеску на суму 6617,18 грн, що призвело до формування податковим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12875-13 від 11.05.2021 року з єдиного внеску на суму 5496,24 грн, яка є предметом спору у даній справі. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача, слід зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 5496,24 грн., яку відповідач вимагає сплатити оскаржуваною вимогою №Ф-12875-13 від 11.05.2021 року. Таким чином, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року у справі № 500/3292/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 20.12.2021