Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/6245/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/6245/21 пров. № А/857/23371/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2021р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Баранець Олени Андріївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Мартиць О.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 03.12.2021р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 03.12.2021р.),- В С Т А Н О В И В: 29.09.2021р представник адвокат Баранець О.А., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила поновити строк звернення до суду із розглядуваним позовом; визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача Головного управління /ГУ/ ДПС у Тернопільській обл. про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30944-17У від 04.03.2020р.; зобов`язати податковий орган внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку такого платника недоїмки з єдиного внеску в сумі 3117 грн. 18 коп.; стягнути на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу (а.с.1-6). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) (а.с.22 і на звороті). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2021р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Тернопільській обл. про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30944-17У від 04.03.2021р. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3117 грн. 18 коп.; зобов`язано податковий орган внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3117 грн. 18 коп. (а.с.45-47). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Тернопільській обл., який фактично покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.50-53). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач, будучи зареєстрованим фізичною особою - підприємцем, перебуваючи на загальній системі оподаткування, зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідності до вимог Закону України № 2464-VI від 07.08.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». За даними інформаційної системи органу доходів і зборів на час формування спірної вимоги про сплату недоїмки ОСОБА_2 не перебував в процесі припинення підприємницької діяльності. Підприємницьку діяльність останнього припинено 28.07.2020р., однак позивач не знятий з податкового обліку. У зв`язку із закінченням пільги як особи з інвалідністю, починаючи з 30.11.2019р. позивач повинен сплачувати єдиний внесок за 2020 рік у повному обсязі. Із інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по виду бюджету 70 (цільові фонди) вбачається, що в суму недоїмки по ЄСВ в розмірі 3117 грн. 18 коп. входить: станом на 21.04.2020р. нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за один квартал 2020 року у розмірі 2078 грн. 12 коп. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2020р. по 01.09.2020р.) х2 місяці; станом на 20.07.2020р. нараховано розрахункову суму єдиного соціального внеску за шість місяців 2020 року у розмірі 1039 грн. 06 коп. (мінімальний розмір ЄСВ в період з 01.01.2020р. по 01.09.2020р.) х 1 місяць. Відтак, апелянт правомірно на підставі даних інформаційної системи сформував та надіслав позивачу спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) на вказану суму. При цьому, законодавчо передбачених підстав для звільнення позивача від сплати вказаного боргу не має. Представником позивача - адвокатом Баранець О.А. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми діючого законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.69-75). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотань апелянта ГУ ДПС у Тернопільській обл. про розгляд справи в присутності сторін (а.с.53), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій останнім детально та послідовно обґрунтовано власну правову позицію по справі; представником позивача скеровано до суду відзив на апеляційну скаргу; будь-яких нових доказів по справі сторонами не представлено. Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до інформаційних баз даних ГУ ДПС у Тернопільській обл. позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності, починаючи з 14.06.2016р. Відповідно до відомостей, отриманих від державного реєстратора, ФОП ОСОБА_1 перебуває в процесі припинення з 28.07.2020р. (ознака «особа з інвалідністю» з 16.12.2015р. по 30.11.2019р.); податкова адреса: АДРЕСА_1 (а.с.7). Згідно посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 є особою інвалідністю (ІІІ група) (а.с.8-9). Із змісту довідки Управління соціальної політики Тернопільської міської ради № 7188 від 27.10.2021р. слідує, що позивач як особа з інвалідністю отримував державну соціальну допомогу за період з 16.12.2015р. по 30.11.2021р. (а.с.43). Відповідно до інформаційних систем контролюючого органу за звітний 2020 рік позивач зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок в повному обсязі, в зв`язку із закінченням пільги, як особі з інвалідністю, починаючи з 30.11.2019р., а саме: 21.04.2020р. - 2078 грн. 12 коп. (нарахування єдиного внеску за І квартал 2020 pоку, термін сплати 21.04.2020р.); 20.07.2020р. - 1039 грн. 06 коп. (нарахування єдиного внеску за II квартал 2020 pоку, термін сплати 20.07.2020р.); 20.07.2020p. - 18454 грн. 26 коп.- недоїмка з єдиного внеску; 13.08.2020р. - 15337 грн. 08 коп. - стягнення в межах виконавчого провадження, платіжне доручення № 6083 від 11.08.2020р.; 31.08.2020р. - 3117 грн. 18 коп. - недоїмка з єдиного внеску. Згідно інтегрованої картки платника податку ІС «Податковий блок» по єдиному внеску по фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (за кодом класифікації доходів бюджету 71040000) станом на 08.09.2021р. сума заборгованості позивача по єдиному внеску становить 3117 грн. 18 коп. (а.с.28-30). Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що необхідними умовами для застосування положень ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак, застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на факт звільнення позивача від сплати єдиного внеску та відсутність підстав для його нарахування, суд дійшов до висновку про невідповідність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) критеріям правомірності. Окрім цього, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.10.2020р. в справі № 500/1511/20, що залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021р., визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Тернопільській обл. про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30944-17 від 09.08.2019р. З огляду на викладене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУ ДПС у Тернопільській обл. внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3117 грн. 18 коп., яку відповідач вимагає сплатити оскаржуваною вимогою № Ф-30944-17У від 04.03.2020р. Відтак, такий спосіб захисту прав та інтересів позивача відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом. Між тим, такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, з огляду на таке. У цій справі спірним є питання звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати єдиного соціального внеску по причині належності останнього до осіб з інвалідністю. При цьому, за даними податкового органу протягом спірного періоду (2020 рік) позивач вже не належав до осіб з інвалідністю, по причині чого мав обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок. Також із урахуванням попередніх звернень позивача до суду із аналогічними позовними вимогами за попередній період, останній просить суд застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання контролюючого органу внести коригування до особового рахунку платника шляхом виключення спірної суми недоїмки із інтегрованої картки платника податків. В частині наявності правових підстав для звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску колегія суддів враховує наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України № 2464-VI від 07.08.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Так, частиною 2 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Отже, нормами вказаного закону регламентується база оподаткування як складова частина порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (ч.1 ст.1 цього Закону). Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; Згідно з ч.5 ст.8 наведеного Закону єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. (ч.ч.2, 3 ст.9 цього Закону). Частиною 8 ст.9 вказаного Закону передбачено, що Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Системний аналіз наведених норм вказує на те, що зареєстровані в установленому чинним законодавством порядку фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску незалежно від того, на якій системі оподаткування перебувають. Разом з тим, норми вказаного Закону передбачають випадки звільнення фізичних осіб - підприємців від обов`язку сплати за себе єдиного внеску з урахуванням певних умов, передбачених частиною 4 ст.4 цього Закону. Зокрема, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, необхідними умовами для застосування положень ч.4 ст.4 наведеного Закону є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, або досягнення віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; також такі особи повинні отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Водночас, єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, є добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі № 814/779/17, в постанові Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 1640/2837/18. Факт встановлення позивачу інвалідності, отримання ним відповідної соціальної допомоги протягом звітного періоду (2020 рік) безспірно стверджується матеріалами справи (а.с.8-9, 43). Твердження податкового органу про закінчення з 30.11.2019р. щодо позивача пільги (наявність інвалідності) будь-якими доказами не підтверджено. Також добровільної згоди позивача на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідачем не представлено. З огляду на викладене, протягом 2020 року позивач, будучи особою з інвалідністю (ІІІ група), не мав обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок за себе. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого та послідовного висновку про те, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не ґрунтується на вимогах закону, а тому відповідачем остання винесена протиправно. Додатково колегія суддів звертає увагу на допущені неточності та недоліки під час формування спірної вимоги: остання датована 04.03.2020р., сума боргу визначена в ній станом на 22.06.2021р. (а.с.13). Щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів колегія суддів зазначає наступне. За приписами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень. Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні ст.4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Такий спір характеризується, зокрема, тим, що у ньому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і такий спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ст.5 КАС України). З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Згідно з приписами ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Статтею 72 цього Кодексу визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку. Згідно ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу. Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021р. (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин), є нормативно-правовим актом, який визначає правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Відповідно до вказаного Порядку: п.2 розділу І - оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення облікових показників в ІКП, який ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку; інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; п.1 розділу ІІ - з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис. З наведеного слідує, що метою відкриття та ведення органами ДПС особових рахунків за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, є облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Аналіз наведених положень вказує на те, що облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДПС в ІКП за своєю юридичною природою не є тими діями суб`єкта владних повноважень, які породжують для платників податків будь-які правові наслідки. Отже, саме по собі відображення в інтегрованій картці платника відповідних даних не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов`язки. Таким чином, дії відповідача по обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску в інтегрованій картці платника неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин. Водночас, колегія суддів визнає, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» запроваджені способи оскарження рішень контролюючих органів - адміністративний та судовий, які повною мірою дають можливість платнику внеску захистити порушене права. Звідси, в разі прийняття відповідачем відповідного рішення (зокрема, вимоги про сплату боргу) позивач вправі її оскаржити в установленому порядку. За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання податкового органу внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку такого платника недоїмки з єдиного внеску є безпідставними та необґрунтованими, а тому такі не підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів. Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого та послідовного висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, через що підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправною та скасувати винесену ГУ ДПС у Тернопільській обл. вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30944-17У від 04.03.2020р.; решти позовних вимог задоволенню не підлягає. В порядку ст.139 КАС України понесені апелянтом ГУ ДПС у Тернопільській обл. судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення справи в частині позовних вимог, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в повному обсязі, оскільки її висновки в частині повного задоволення позову не відповідають вимогам закону, а також виходячи із процесуальної неможливості усунути такі недоліки судового рішення шляхом його часткового скасування або зміни. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.ст.243, 311, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській обл. задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.12.2021р. в адміністративній справі № 500/6245/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений представником адвокатом Баранець Оленою Андріївною, діючою на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , позов задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати винесену Головним управлінням ДПС у Тернопільській обл. вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-30944-17У від 04.03.2020р., згідно якої заборгованість (недоїмка) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 3117 грн. 18 коп., нарахованого як особі, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Понесені апелянтом Головним управлінням ДПС у Тернопільській обл. судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 21.03.2022р.