Постанова 4857 № 500/1569/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1569/23 пров. № А/857/14973/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року (головуючий суддя Подлісна І.М., м. Тернопіль) у справі № 500/1569/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просив зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці особового рахунку платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності нарахувань (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в розмірі 15337,08 грн та 3117,18 грн. за наслідками оскарження та скасування судом вимог Головного управління ДПС України у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 09.08.2019 №Ф-3044-17у та від 04.03.2020 №Ф-3094,4-17у. Позов обгрунтовує тим, що визнані протиправними і скасовані в судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 09.08.2019 №Ф-3044-17у у розмірі 15337,08 грн. та 04-03.2020 №Ф-30944-17 у розмірі 3117,18 грн. були ним сплачені в порядку примусового виконання. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно з постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі № 500/1511/20 та від 16.03.2022 у справі № 500/6245/21 вимоги позивача задоволено частково, а саме, визнано протиправними та скасовано податкові вимоги Головного управління ДПС України в Тернопільській області № Ф-30944-17 від 09.08.2019 та № Ф30944-17У від 04.03.2020. Наголошує, що позовні вимоги щодо зобов`язання податкового органу внести коригування відомостей до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку недоїмки з єдиного внеску в розмірі 15337.08 грн. та 3117,18 грн. залишені без задоволення. Вважає, що факти, встановлені судовими рішеннями від 02.02.2021 у справі № 500/1511/20 та від 16.03.2022 у справі № 500/6245/21 щодо позовної вимоги про зобов`язання податкового органу внести коригування відомостей до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку недоїмки з єдиного внеску в розмірі 15337,08 грн. та 3117,18 грн. мають преюдиційний характер. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно інформаційних баз даних Головного управління ДПС у Тернопільській області ОСОБА_1 перебував на податковому обліку Тернопільської ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області (м. Тернопіль) як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності з 14.06.2016, та відповідно до відомостей, отриманих від державного реєстратора, перебуває в процесі припинення з 28.07.2020 (ознака "особа з інвалідністю" з 16.12.2015 по 30.11.2019). Податкова адреса: АДРЕСА_1 . Згідно посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради, позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи. У зазначеному посвідченні містяться відомості про те, що виплата допомоги (пенсії) по інвалідності проводилася, зокрема, в період з 22.11.2019 по 20.11.2020 та з 01.12.2020 по 30.11.2021. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №500/1511/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу №Ф-30944-17 від 09.08.2019 та внесення коригувань до ІКП платника податків шляхом виключення з особового рахунку недоїмки з єдиного внеску в розмірі 15 337, 08 грн. задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Тернопільській області № Ф-30944-17 від 09.08.2019 та у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року у справі №500/6245/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДГІС у Тернопільській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу №Ф-30944-17У від 04.03.2020 та внесення коригування до ІКП платника шляхом виключення з особового рахунку недоїмки з єдиного внеску в розмірі 3117, 18 грн. задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Тернопільській області № Ф-30944-17 від 04.03.2020 в розмірі 3117,18 грн., зобов`язано ГУ ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 3117,18 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2022 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2021 року в адміністративній справі №500/6245/21 скасовано, визнано протиправною та скасовано винесену ГУ ДПС у Тернопільській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30944-17У від 04.03.2020, згідно з якою заборгованість (недоїмка) по ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складала 3117,18 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було відкрито виконавчі провадження ВП №60878452, ВП №66184584 з виконання вимог про сплату боргу та стягнуто у порядку примусового виконання з ОСОБА_1 єдиний внесок в розмірі 18454,26 грн. ( 13.08.2020 - 15337,08 грн. та 12.11.2021 року - 3117,18 грн.). У зв`язку з скасуванням в судовому порядку вимог про сплату боргу ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виключення з інтегрованої картки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15337,08 грн. та в розмірі 3117,18 грн. ГУ ДПС у Тернопільській області було відмовлено у внесенні змін до інтегрованої картки у зв`язку з відсутністю підстав для виключення даних із інтегрованої картки платника єдиного внеску. Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом, проте відповідач протиправно не вчинив жодних дій для приведення інтегрованої картки ОСОБА_1 у відповідність до фактичних обставин в частині виключення відомостей про борг (нарахування) сум єдиного внеску. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі ПК України). Відповідно до підпунктів 19-1.1.40 та 19-1.1.41 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; організовує інформаційно-аналітичне забезпечення та організовує автоматизацію процесів адміністрування контролюючими органами. За змістом статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики. Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (далі - Порядок № 5). Відображення в інформаційній системі показників за результатами адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів визначені Розділом VII Порядку № 5, де зазначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки. Відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами з загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Територіальні органи ДПС проводять заходи, пов`язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків, у тому числі формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 року № 462) та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року № 1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 року за № 1553/26330. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Колегія суддів зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату недоїмки, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 826/9288/18. Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №500/1511/20 визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Тернопільській області № Ф-30944-17 від 09.08.2019 про сплату боргу, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складала 15337,08 грн., постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі №500/6245/21 визнано протиправною та скасовано винесену ГУ ДПС у Тернопільській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-30944-17У від 04.03.2020, згідно з якою заборгованість (недоїмка) ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складала 3117,18 грн. Разом з тим, в інтегрованій картці ОСОБА_1 відображені нараховані суми (боргу) зі сплати єдиного внеску у розмірі 15337,08 грн. та 3117,18 грн., що визнається відповідачем. Слід наголосити, що скасовані судом вимоги про сплату боргу від 09.08.2019 №Ф-3044-17у та від 04.03.2020 №Ф-30944-17у були сплачені позивачем в порядку примусового виконання, відтак, нездійснення податковим органом коригування в інтегрованій картці ОСОБА_1 , позбавляє його права на повернення безпідставно сплачених коштів. Колегія суддів зазначає, що дії відповідача щодо нездійснення коригування в інтегрованій картці позивача шляхом виключення з особового рахунку платника податків нарахувань зі сплати єдиного внеску призводить до відображення в ІКП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 18454,26 грн і порушує конституційний принцип, закріплений у ст. 67 Конституції України, відповідно до якого кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Таким чином, оскільки у позивача немає законного обов`язку сплачувати недоїмку з єдиного внеску у загальному розмірі 18454,26 грн., відображення інформації в інтегрованій картці такого обов`язку є протиправним. Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у зв`язку із визнанням протиправними та скасуванням судом вимог про сплату боргу від 09.08.2019 №Ф-3044-17у та від 04.03.2020 №Ф-30944-17у у інтегрованій картці ОСОБА_1 не повинен бути зазначений борг по таких вимогах, а кошти, стягнуті ДВС на виконання вимог про сплату боргу, повинні були відображатись як переплата по єдиному внеску. Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі № 500/1569/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар